Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №456/6339/23 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/6339/23 Головуючий у 1 інстанції: Бучківська В. Л.

Провадження № 22-ц/811/2503/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання – Федчун Н. С.,

з участю – представника відповідача – адвоката Басика А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2025 року (повний текст рішення складено 16 травня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільчої системи «Львівгаз» про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

у грудні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до акціонерного товариства «Оператор газорозподільчої системи «Львівгаз» (далі – АТ «Львівгаз»), в якому просили:

- визнати неправомірними дії АТ «Львівгаз» щодо нарахування ОСОБА_2 як споживачу заборгованості за необлікований (донарахований) об`єм (обсяг) природного газу у розмірі 178 690 грн 76 коп.;

- скасувати безпідставно нараховану АТ «Львівгаз» заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм (обсяг) природного газу у розмірі 178 690 грн 76 коп.;

- стягнути з АТ «Львівгаз» на користь ОСОБА_2 судові витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги.

Позов мотивували тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 використовував природній газ у побуті та проводив оплату за послуги із газопостачання, тобто фактично перебував із відповідачем у договірних відносинах та використовував лічильник газу «Metrix G-4», заводський номер 041574 для його обліку, який згідно з актом зняття ПЛГ від 14 листопада 2011 року встановлено в помешканні за вищевказаною адресою з обмінного фонду на заміну лічильника знятого на повірку Gallus G-4 2000 року випуску, опломбовано пломбою № 70732578. Періодична повірка лічильника газу не проводилась в період з 2011 року по 2023 рік. Згідно паспортних характеристик газового лічильника «Metrix G-4» періодична повірка такого має здійснюватись раз на 8 (вісім) років. Відповідальність за своєчасність проведення періодичних повірок, обслуговування та ремонту ЗВТ, що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, покладається на суб`єкта господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання. У разі пропущення терміну періодичної повірки лічильника газу з вини Оператора ГРМ об`єм спожитого природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний період визначається за фактичними даними лічильника газу, за якими пропущений термін повірки. Виконавець не пізніше ніж за місяць до настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки інформує про це споживача шляхом надсилання повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання його споживачем. Звернення газової компанії має бути подане не пізніше десяти робочих днів до запланованої дати повірки,чого жодного разу не було зроблено відповідачем. На час складання акту про порушення № 003229 від 01 лютого 2023 року, строк проведення періодичної повірки ЗВТ був порушений на 13 років. 01 лютого 2023 року до ОСОБА_2 зателефонували працівники Стрийського відділення АТ «Львівгаз» та повідомили, що вони знаходяться біля її будинку за адресою: АДРЕСА_1 , і їм необхідно оглянути газовий лічильник. Приїхавши до свого будинку, на подвір`ї її вже чекала комісія з представників АТ «Львівгаз», яка повідомила, що вони мають намір провести перевірку газового лічильника, під час перевірки газового лічильника було виявлено порушення, про що складено акт № 003229, згідно з яким встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем (далі – Кодекс ГРС), Розділ ХІ, глава 2, пункт 1, підпункт 3 - несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, «Metrix G- 4», заводський номер 041574 2007 року випуску (відсутня пломба заводу виробника). Акт про порушення був підписаний без зауважень, оскільки була наявна інформація лише про ознайомлення, а не про згоду з порушеннями, а представником позивача не було роз`яснено суть складеного акту. 03 лютого 2023 року даний лічильник було демонтовано для скерування на експертизу. 15 лютого 2023 року було проведено експертизу ЗВТ, однак ні ОСОБА_1 , ні дружина ОСОБА_2 не брали участі в проведенні експертизи. Актом експертизи ЗВТ № 273 встановлено, зокрема пошкодження корпусу лічильного механізму, а саме відсутній кронштейн-кріплення пломби. Дані пошкодження можуть свідчити про вручання та вплив на роботу лічильного механізму. В порушення вимог Кодексу ГРС в акті від 14 листопада 2011 року, складеному представниками відповідача, не вказано реквізити пломби виробника лічильника, а відтак є підстави вважати що на момент встановлення лічильника з обмінного фонду марки «Metrix G-4», заводський номер 041574 пломба заводу виробника була відсутня. При цьому акт про порушення № 003229 був складений 01 лютого 2023 року, розглянутий комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ 11 травня 2023 року, тобто майже через три місяці з дня виявлення порушення, чим порушено норми пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС, а акт експертизи № 273 від 15 лютого 2023 року викликає сумніви, щодо достовірності та правильності висновку, оскільки вона проведена не експертами за фахом, які мають відповідні сертифікати і допуски та попереджаються про відповідальність, відповідно до вимог Закону України «Про судову експертизу».

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши в липні 2025 року апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2025 року, ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що згідно висновку експертизи № 1950-Е, проведеної на підставі ухвали суду, на лічильнику газу ознак стороннього втручання не виявлено, а виявлені сліди втручання в лічильний механізм лічильника є знеособленими, тобто не несуть інформації про конкретну особу (або статус цієї особи), що їх утворила. Встановити трасологічними методами, чи призвів вказаний сторонній вплив до викривлення даних обліку лічильником газу не видається можливим, оскільки дане питання виходить за межі галузі трасологічних досліджень. Відсутність пломби заводу виробника на лічильнику газу не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з несанкціонованим відбором газу, оскільки дана пломба за своєю функцією не є складовою механізму, що приймає участь в процесі обліку газу. За таких обставин, факт виявлення несанкціонованого втручання в роботу лічильника не підтверджується, що свідчить про неправомірність нарахування позивачам заборгованості за не облікований (донарахований) об`єм (обсяг) природного газу. Звертає увагу, що акт про порушення розглянутий комісією відповідача через три місяці з часу його складення, та без присутності споживача газу.

У липні 2025 року від АТ «Львівгаз» через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який підписаний представником Пучак І. А., в якому міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, такий мотивований законністю та обґрунтованістю оскарженого рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Предметом спору у вказаній справі є визнання дій оператора ГРМ щодо нарахування позивачу ОСОБА_2 як побутовому споживачу заборгованості за необлікований (донарахований) об`єм (обсяг) природного газу в розмірі 178 690 грн 76 коп., за втручання в роботу лічильника газу, неправомірними та скасування такої заборгованості.

Характеризуючи спірні правовідносини, колегія суддів виходить з такого.

Частиною першою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Правові засади функціонування ринку природного газу України визначає Закон України «Про ринок природного газу».

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та у кількості і порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно - правовими актами.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина третя статті 13 Закону України «Про ринок природного газу»).

Змістом частини першої, другої статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом.

Правопорушеннями на ринку природного газу, зокрема, є несанкціонований відбір природного газу, а також самовільне під`єднання до системи, зривання або пошкодження цілісності пломб, повірочного тавра, заглушок тощо, що впливає на безпеку постачання природного газу або результати вимірювання (пункти 2 та 8 частини другої статті 59 Закону України «Про ринок природного газу»).

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначені Кодексом ГРС, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС, договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Пунктами 4, 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС передбачено, що договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2498 затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - договір), який є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної поставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів.

За змістом підпунктів 5-7 пункту 7.4 розділу VII договору (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) споживач зобов`язується не допускати несанкціонованого відбору природного газу; забезпечити належну експлуатацію власних газових мереж відповідно до вимог Кодексу ГРС та акта розмежування балансової належності й експлуатаційної відповідальності сторін; дотримуватись інших вимог цього договору та Кодексу ГРС.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України (пункт 8.1 розділу VIIІ договору).

Пункт 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРС визначає розуміння несанкціонованого відбору природного газу, за яким, це відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу.

У цьому пункті також надано визначення такому поняттю як комерційний вузол обліку природного газу (ВОГ), це вузол обліку, що застосовується для проведення комерційних розрахунків при визначенні об`єму (обсягу) транспортування (споживання/постачання) природного газу в точці комерційного обліку (пункт 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРС).

Пунктом 7 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС передбачено, що у разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник Оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про: 1) пошкодження пломб; 2) пошкодження ЗВТ (лічильника газу); 3) наявність зміни параметрів параметризації обчислювача чи коректора об`єму газу; 4) непрацездатність комерційного ВОГ чи його складових та/або його (їх) невідповідність умовам експлуатації чи узгодженій проєктній документації або умовам договору; 5) наявність ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ; 6) наявність несанкціонованого газопроводу; 7) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок чого перевищується діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу). Розрахунок необлікованого або облікованого частково об`єму природного газу внаслідок порушення здійснюється за наявності акта про порушення та у порядку, визначеному в розділі ХІ цього Кодексу. При виявленні ознак пошкодження пломб (крім факту їх відсутності чи розірвання пломбувального матеріалу, на якому встановлено пломбу) та/або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, що має бути зазначено в акті про порушення, за домовленістю сторін або за ініціативою Оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) може бути ініційована їх експертиза у порядку, визначеному цим розділом. При виявленні ознак пошкодження ЗВТ (лічильника газу) за умови відсутності ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ за ініціативою Оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) може бути ініційована його позачергова чи експертна повірка у порядку, визначеному цим розділом. До отримання результатів експертизи або позачергової чи експертної повірки розрахунок необлікованого або облікованого частково об`єму природного газу внаслідок порушення не здійснюється.

Згідно з підпунктом 3 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належить несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу).

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу є втручанням в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (у тому числі, лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.

А приховані заходи, це несанкціоновані заходи, здійснені споживачем чи іншою особою, внаслідок яких здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу, які неможливо виявити без використання спеціальних технічних засобів, проведення земельних робіт, демонтажу будівельних конструкцій чи оздоблювальних матеріалів, часткового чи повного демонтажу ЗВТ або дактилоскопічної експертизи чи перевірки метрологічних характеристик ЗВТ.

Зміст вказаної вище норми прямо вказує на те, що несанкціонованим є втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу за наявності факту того, що витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), або інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.

Несанкціонованим втручанням є не лише доведення факту пошкодження конструкції ЗВТ/лічильника, а й встановлення факту викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються, обліковуються частково чи з порушенням).

Зазначене вище узгоджується із правовими висновками, викладеними у змісті постанов Верховного Суду від 31 липня 2019 року в справі № 904/4030/18, від 05 листопада 2019 року в справі № 922/137/19, від 28 грудня 2019 року в справі № 911/721/19, від 12 березня 2020 року в справі № 920/1217/16, від 26 червня 2020 року в справі № 911/720/19, від 08 вересня 2020 року в справі № 922/4351/19, від 03 листопада 2020 року в справі № 908/554/19, від 11 жовтня 2021 року в справі № 646/6354/19.

При цьому відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2021 року в справі № 903/160/21, сама можливість викривлення даних обліку газу, яка була для цього підготовлена або створена через несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу (ЗВТ), вже є порушенням, яке кваліфікується як несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу та, відповідно, є підставою для нарахування необлікованого спожитого газу.

Наведений висновок підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 березня 2026 року в справі № 542/881/19, до вирішення якої зупинялось провадження у справі, що переглядається. Водночас у цій постанові викладено такий висновок:

«Оператор ГРМ після виявлення втручання в ЗВТ / лічильник газу та після низки проведених ним процедурних питань, передбачених безпосередньо Кодексом ГРС, зокрема і тим, що у споживача відповідно до умов типового договору та Кодексу ГРС є обов`язок щодо належного користування ЗВТ/лічильником газу і його збереження, має право нарахувати останньому заборгованість відповідно до того втручання, яке відбулося ним чи іншою особою та за той період часу, що прямо передбачений Кодексом ГРС.

Викривлення даних обліку газу, передумовою для якого є несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу / ЗВТ, після проведення всіх процедурних питань доведення цього Оператором ГРМ є підставою для нарахування споживачу необлікованого спожитого газу за той період та відповідно до того втручання яке відбулося».

Більше того Велика Палата Верховного Суду у змісті наведеної постанови (пункт 173) дійшла висновку, що споживач після підписання акта про опломбування лічильника газу несе відповідальність за його збереження і що після будь-якого прихованого втручання ним або/чи іншою особою, що має наслідком викривлення даних обліку споживання газу, повинен відповідати шляхом нарахування йому необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу.

За змістом розділу 5 глави ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 21 до цього Кодексу. Акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення. Представник Оператора ГРМ перед складанням акта про порушення зобов`язаний повідомити споживача (несанкціонованого споживача) про його право внести зауваження та заперечення до акта про порушення, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень. До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження, заперечення та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в акті про порушення. У разі незгоди споживача (несанкціонованого споживача) із зафіксованим в акті про порушення порушенням, яке стосується пошкодження пломб (крім факту їх відсутності або спрацювання магнітного індикатора), пошкодження ЗВТ/лічильника газу (крім явних ознак навмисного в них втручання), він може вимагати проведення їх експертизи чи позачергової або експертної повірки у порядку, визначеному цим Кодексом. У такому разі в акті про порушення робиться відповідний запис, при цьому представник Оператора ГРМ здійснює заходи щодо пакування пошкодженої пломби та/або лічильника газу (ЗВТ) та складає відповідний акт про направлення їх на експертизу чи позачергову або експертну повірку. До отримання їх результатів нарахування, передбачені цим Кодексом, не застосовуються. У разі визнання споживачем (несанкціонованим споживачем) факту умисного пошкодження ним пломби/ЗВТ (лічильника газу), про що окремо зазначається в акті про порушення, заходи з проведення експертизи чи позачергової або експертної повірки не проводяться. Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Засідання комісії з розгляду акта про порушення має бути проведено Оператором ГРМ не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення (крім випадку очікування результатів експертизи ЗВТ, яка проводиться суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України «Про судову експертизу»). При складанні акта про порушення представник Оператора ГРМ зазначає в ньому про необхідність споживача (несанкціонованого споживача) бути присутнім на засіданні комісії, на якому буде розглянуто складений акт про порушення, та визначає: 1) місцезнаходження комісії з розгляду актів про порушення; 2) дату та орієнтовний час проведення засідання комісії, на якому буде розглядатися складений акт про порушення; 3) контактний телефон особи Оператора ГРМ (для уточнення інформації щодо часу та місця засідання комісії). Споживач (несанкціонований споживач) зобов`язаний бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення, на якому буде розглядатися складений на нього акт про порушення. За неможливості бути присутнім на засіданні особисто споживач (несанкціонований споживач) має право дати письмову згоду у довільній формі на проведення засідання без його присутності або у присутності його уповноваженої особи. У разі неприбуття споживача (несанкціонованого споживача) та/або уповноваженої ним особи на засідання комісії остання розглядає складений акт про порушення без його (її) участі. За результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

Пунктом 1 глави 10 розділу Х Кодексу ГРС передбачено, що якщо під час перевірки (обстеження) комерційного ВОГ або при контрольному огляді вузла обліку за домовленістю сторін або ініціативою оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) буде ініційована експертиза щодо перевірки пошкодження пломб/ЗВТ чи несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, вони мають діяти з урахуванням положень цієї глави.

У пункті 4 глави 10 розділу Х Кодексу ГРС визначено, що споживач (суміжний суб`єкт ринку природного газу) зобов`язаний бути присутнім під час проведення експертизи. За неможливості бути присутнім під час проведення експертизи споживач (суміжний суб`єкт ринку природного газу) може дати письмову згоду у довільній формі на проведення експертизи без його присутності або у присутності уповноваженої ним іншої особи. У разі неприбуття споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) та/або уповноваженої ним особи на експертизу проведення експертизи ЗВТ та/або пломби проводиться без його участі.

Тобто, Кодекс ГРС прямо передбачає відповідальність для споживача у разі встановлення ним несанкціонованого втручання в роботу газорозподільчої системи, зокрема, у зв`язку із несанкціонованим втручанням в роботу ЗВТ/лічильника газу.

Зі своєї сторони, оператор ГРМ має відповідно до Кодексу ГРС дотриматися процедури і встановити наявність такого втручання.

Резюмуючи наведене вище, можна дійти висновку, що оператор ГРМ після виявлення наявності несанкціонованого втручання та після низки проведених ним процедурних питань, передбачених безпосередньо Кодексом ГРС, зокрема і тим, що у споживача відповідно до умов типового договору та цього Кодексу є обов`язок здійснювати використання природного газу, відповідно до вимог, встановлених Кодексом ГРМ, має право нарахувати йому заборгованість відповідно до того втручання, яке відбулося ним чи іншою особою та за той період часу, що прямо передбачений Кодексом ГРС.

Подібні висновки містить згадана вище постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2026 року в справі № 542/881/19.

У пункті 1 глави 3 розділу XI Кодексу ГРС передбачено, що у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням (додаток 15 цього Кодексу) з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

Згідно з абзацом першим пункту 8 глави 3 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення Оператором ГРМ пошкодження лічильника газу, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу лічильником газу не обліковується або обліковується некоректно (не в повному обсязі), та за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу визначення об`єму спожитого природного газу здійснюється виходячи з 70 відсотків граничних об`ємів споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

За вимогами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду, висновки якої врахував суд апеляційної інстанції, неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту про порушення № 003229 від 01 лютого 2023 року, складеного представниками АТ «Львівгаз», за адресою: м. Стрий, вул. Заньковецької, 35/2, споживач ОСОБА_2 , встановлено порушення Кодексу ГРС: несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (на лічильнику газу відсутня пломба заводу виробника).

Під час апеляційного розгляду не встановлено невідповідність дій працівників АТ «Львігаз» під час складання акта про порушення вимогам Кодексу ГРС, зокрема, акт було складено в присутності уповноваженої особи споживача - ОСОБА_1 , який добровільно допустив представників АТ «Львівгаз» для здійснення контрольного огляду лічильника газу, після складення акту підписав такий без зауважень, що також підтверджується фото- та відео фіксацією, доданою до акту, а також отримав його примірник.

Крім того, в акті зазначено, що комісія Оператора ГРМ з розгляду цього акта проводить за адресою: м. Львів, вул. Золота, 42, вказано контактний телефон, а також вказано, що про дату та час засідання комісії споживача повідомлять додатково.

У зв`язку з виявленими порушеннями лічильник був демонтований, та згідно протоколу щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу № 0007936 від 03 лютого 2023 року, складеного представниками АТ «Львівгаз» та підписаного споживачем ОСОБА_2 , лічильник газу типу Метрікс G-4, заводський № 041574, 2007 року випуску, направлений на експертизу сервісний центр ПАТ «Львівгаз», замість якого споживачу встановлено ПЛГ з підмінного фонду.

У протоколі зазначено, що для проведення експертизи ОСОБА_2 запрошується в сервісний центр ПАТ «Львівгаз» 15 лютого 2023 року.

Згідно зі змістом акту № 273 від 15 лютого 2020 року експертизи ЗВТ та пломб, складеного АТ «Львівгаз», комісія у відсутності споживача ОСОБА_2 провела експертизу ЗВТ Метрікс G-4, заводський № 041574, 2007 року випуску, який знято відповідно до протоколу № 0007936 від 03 лютого 2023 року, перевірено пакувальний пакет, місця пломбування та їх цілісність, пломба № 37093477. Висновки комісії: виявлено втручання в роботу ЗВТ: відсутня пломба заводу-виробника; пошкоджений корпус лічильного механізму, а саме відсутній кронштейн-кріплення пломби, що може свідчити про втручання та вплив на роботу лічильного механізму.

У матеріалах справи відсутні докази того, що після демонтажу ЗВТ та до проведення експертизи представники АТ «Львівгаз» мали доступ до лічильника газу, відтак, могли вплинути на нього.

При цьому колегія суддів, з огляду на характер допущеного порушення, враховує і те, що споживач ( ОСОБА_2 ) скористалась своїм правом, визначеним пунктом 6 глави 5 розділу XI Кодексу ГРС, згідно з яким у разі незгоди споживача (несанкціонованого споживача) із зафіксованим в акті про порушення порушенням, яке стосується пошкодження пломб (крім факту їх відсутності або спрацювання магнітного індикатора), пошкодження ЗВТ/лічильника газу (крім явних ознак навмисного в них втручання), він може вимагати проведення їх експертизи чи позачергової або експертної повірки у порядку, визначеному цим Кодексом, адже під час розгляду справи судом першої інстанції заявила клопотання про призначення по справі відповідної експертизи, яке було задоволено судом.

З матеріалів справи убачається, що на виконання ухвали суду від 16 квітня 2024 року Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз була проведена судова трасологічна експертиза, за наслідками виконання якої складений висновок за № 1950-Е, згідно з яким на вимірювальному механізмі лічильника газу типу Metrix G-4 зав. №041574, 2007 року виготовлення ознак стороннього втручання не виявлено. Проте, на лічильному механізмі лічильника газу наявні ознаки стороннього втручання у вигляді відламу кронштейну для встановлення пломби заводу-виробника на зовнішній поверхні корпуса, а також механічні пошкодження захисної прозорої кришки та ознаки її демонтажу з подальшим впливом твердими предметами на внутрішні поверхні механізму та цифрові диски суматора лічильного механізму. Виявлені сліди втручання в лічильний механізм є знеособленими, тобто не несуть інформації про конкретну особу (або статус особи), що їх утворила. Встановити експертним шляхом, чи призвів вказаний сторонній вплив до викривлення даних обліку досліджуваним лічильником газу не видається можливим, оскільки дане питання виходить за межі галузі трасологічних досліджень. У висновку також зазначено, що з технічної точки зору, відсутність кронштейна з пломбою заводу виробника на лічильнику газу, за умови цілісності всіх інших складових лічильного механізму, не дає можливість розкриття його корпусу (демонтажу верхньої частини корпуса) та здійснення таким чином безпосереднього впливу на внутрішні елементи механізму, оскільки конструкцією даного лічильника газу передбачено додатковий фіксуючий елемент ригельного типу, розміщений всередині корпуса, який самостійно перешкоджає зсуву верхньої частини корпуса навіть за умови пошкодження пломби заводу-виробника. Відсутність пломби заводу-виробника на лічильнику газу не перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з несанкціонованим відбором газу, оскільки дана пломба за своєю функцією не є складовою механізму, що приймає участь в процесі обліку газу.

В матеріалах справи також наявний акт зняття ПЛГ від 14 листопада 2011 року, підписаний ОСОБА_1 , з якого убачається, що заміть демонтованого ПЛГ споживачу встановлено ПЛГ з обмінного фонду Metrix G-4 № 041574, який опломбовано пломбами № 70732578.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт здійснення несанкціонованого втручання споживача ОСОБА_2 в роботу лічильника газу, який був встановлений у домоволодінні ОСОБА_1 , а дії відповідача під час складання акта про порушення, проведення експертизи, оформлення протоколу про донарахування необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості відповідали вимогам законодавства. Вказане є підставою для нарахування ОСОБА_2 як споживачеві вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу. Натомість ОСОБА_2 не доведено протиправність дій відповідача, не спростовано розрахунок вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу.

Колегія суддів враховує і те, що факт несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, результатами проведеної на підставі ухвали суду судової експертизи.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України)

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанова Верховного Суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20).

Автономія волі та приватний інтерес є «підвалинами» сучасного приватного права. Завдання приватного права полягає у «напрацюванні» таких правил, які максимальною мірою забезпечують автономію волі та реалізацію приватного інтересу кожної особи, без порушення прав і інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 14 серпня 2024 року в справі № 601/1396/21).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року в справі № 308/8567/20 вказано, що: «Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо інших відповідачів (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4), з таких мотивів. У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається, інші відповідачі (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них».

У постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року в справі № 761/18365/20 вказано, що: «основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). У справі, що переглядається: в касаційних скаргах скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просять скасувати постанову апеляційного суду як в частині задоволених позовних вимог до них, так і в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4; інші відповідачі (ОСОБА_3, ОСОБА_4) не скористалися своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги.

Така процесуальна поведінка інших відповідачів (ОСОБА_3, ОСОБА_4) свідчить про їх повну згоду з постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до них. Аналіз аргументів касаційних скарг свідчить, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не навели переконливих доводів, яким чином судове рішення апеляційного суду порушує їх права та інтереси в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, за умови, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не оскаржили постанову апеляційного суду, тобто погодилися з постановою апеляційного суду в частині позовних вимог до них. Тому оскаржену постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4 належить залишити без змін».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року в справі № 927/1206/21 зазначено, що:

«131. У справі, що переглядається, прокурор пред`явив чотири вимоги: про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 до таких відповідачів: ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та Плисківської сільської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку до Плисківської сільської ради та дві вимоги про визнання договорів оренди недійсними до Плисківської сільської ради та ТОВ «Івангородське».

132. З касаційною скаргою на судові рішення в цій справі звернулося лише ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області. Плисківська сільська рада як особа, за якою зареєстроване право власності на спірні земельні ділянки, та ТОВ «Івангородське» як їх орендар своїм правом на подання касаційної скарги, а так само приєднатися до касаційної скарги не скористалися. Така процесуальна поведінка відповідачів фактично підтверджує їх повну згоду з судовими рішеннями.

133. ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області у касаційній скарзі не навело доводів з приводу незаконності та/або необґрунтованості судових рішень у частині задоволення позову в частині вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнання договорів оренди землі недійсними, а також не зазначило, як задоволення зазначених вимог порушує його права та інтереси за умови, що відповідачі, до яких пред`явлені такі позовні вимоги, судові рішення не оскаржили».

У справі, яка є предметом апеляційного перегляду, позивач ОСОБА_1 не погодився із рішенням суду першої інстанції повністю.

Інший позивач ОСОБА_2 не скористалася своїм правом на подання апеляційної скарги, приєднання до апеляційної скарги. Така процесуальна поведінка останньої свідчить про повну згоду з оскарженим рішенням суду.

Аналіз аргументів апеляційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 не навів переконливих доводів, яким чином оскаржене рішення суду порушує його права та інтереси, за умови, що інший позивач ( ОСОБА_2 ) не оскаржив рішення суд, тобто погодився з ним.

Отже, оскаржене рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 як законне та обґрунтоване, належить залишити без змін.

У зв`язку із цим, колегія суддів не убачає підстав для детального аналізу доводів апеляційної скарги щодо неправильного, на думку особи, яка її подала, вирішення спору по суті.

Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись з мотивами суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Встановивши, що ОСОБА_1 не є у розумінні Кодекс ГРС побутовим споживачем, адже таким є лише ОСОБА_2 , з якою укладено відповідний договір, відкрито відповідний (особовий рахунок), та саме щодо неї складено акт про порушення, який в подальшому задоволено комісією, на підставі якого саме їй складено та надіслано акт-розрахунок, а також рахунок на оплату не облікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу, права ОСОБА_1 , виходячи з підстав та предмета позову, не порушено, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні пред`явлених ним позовних вимог, без встановлення обґрунтованості та доведеності пред`явлених вимог.

З урахуванням наведеного, місцевий суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для позову, проте помилилися щодо мотивів такої відмови в частині позивача ОСОБА_1 . У зв`язку із цим оскаржене рішення суду належить змінити в мотивувальній частині.

Відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду.

Пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Оскільки доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення суду ухвалено без додержання норм матеріального права та чи процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, рішення змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині залишити без змін.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, зокрема про те, що рішення суду першої інстанції змінено лише в мотивувальній частині, підстави вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільчої системи «Львівгаз» про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільчої системи «Львівгаз» про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільчої системи «Львівгаз» про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий С. М. Копняк

Судді: С. М. Бойко

А. В. Ніткевич