Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №607/3510/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2026 Справа №607/3510/26 Провадження №2-а/607/170/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Рукавця О.В.,

представника відповідача – Лобач М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення

У С Т А Н О В И В:

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 720479

від 01 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 та частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – постанова № 720479, КУпАП відповідно) та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 04 лютого 2026 року засобами поштового зв`язку отримав постанову № 720479, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 та частиною першою статті 126 КУпАП і накладено штраф у розмірі 425 грн. З постановою не погоджується, вважає її незаконною та такою, що винесена з істотним порушенням процедури розгляду справи. Позивач вказав, що

01 лютого 2026 року близько 22:30 год керував автомобілем «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , та, користуючись навігацією «Google Maps», рухався додому після футбольного тренування. Близько 22:35 год він самостійно зупинив та припаркував автомобіль біля магазину «Сільпо» на вул. Степана Бандери в м. Тернополі для здійснення покупок, після чого до нього під`їхав екіпаж патрульної поліції. Посилаючись на відеозапис зі службового автомобіля поліції, позивач стверджує, що поліцейські його транспортний засіб не зупиняли, будь-яких сигналів про зупинку не подавали, а підійшли до вже припаркованого автомобіля. У зв`язку з цим вважає, що у працівників поліції були відсутні правові підстави вимагати пред`явлення водійських документів. Крім того, зазначає, що інспектор Сотнікова В.В., звернувшись до нього, не представилася та одразу почала вимагати документи.

Також позивач посилається на порушення його права на захист, передбаченого статтею 268 КУпАП, оскільки, на його думку, можливості належним чином реалізувати процесуальні права йому не надали, а розгляд справи фактично звівся до оголошення обвинувачення. Водночас вважає недоведеним сам факт вчинення ним адміністративних правопорушень. Окремо позивач звертає увагу на порушення порядку оголошення постанови та зазначає, що згідно з відеозаписом о 22:48 год інспектор повідомила про завершення розгляду справи та накладення штрафу в розмірі 425 грн, тоді як постанову, яка відповідно до зазначеного в ній часу була винесена

о 22:56 год, оголосила лише близько 23:27 год. На думку позивача, така затримка суперечить вимогам частини першої статті 285 КУпАП щодо негайного оголошення постанови після закінчення розгляду справи.

2. Стислий зміст відзиву на позовну заяву

До Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 11 березня 2026 року від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У відзиві зазначено, що 01 лютого 2026 року близько 22:34 год на перехресті вул. Шопена та Степана Бандери в м. Тернополі ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Daewoo Lanos»,

д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знака 4.4 «Рух прямо або праворуч» та здійснив поворот ліворуч. Крім того, на вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив пункти 2.4, 8.4 ґ) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі – ПДР України). З урахуванням частини другої статті 36 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП.

Відповідач посилається на відеозапис з нагрудної камери № 472624, на якому зафіксовано, що працівник поліції представився та повідомив позивачу причину зупинки – порушення вимог дорожнього знака 4.4. Під час подальшого розгляду справи позивач на вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія та реєстраційний документ, у зв`язку з чим його особу та відомості про посвідчення водія встановлено за допомогою інформаційного порталу Національної поліції.

Також представником відповідача зауважено, що під час розгляду справи ОСОБА_1 роз`яснено права, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України. Заявлене ним клопотання про ознайомлення з доказами було задоволено, однак від перегляду відеозапису з автомобільного реєстратора службового автомобіля «Peugeot Landtrek», н.з. НОМЕР_2 , він відмовився. Після завершення розгляду поліцейський повідомив позивачу прийняте рішення, а в період з 23:27 год до 23:29 год ознайомив його зі змістом постанови. Від підпису постанови позивач відмовився, про що зроблено відповідну відмітку.

Відповідач також зазначає, що в оскаржуваній постанові як технічні засоби, якими здійснювалася відеофіксація, зазначені нагрудна камера № 472624 та автомобільний реєстратор службового автомобіля «Peugeot Landtrek», н.з. НОМЕР_2 , що відповідає вимогам статті 283 КУпАП.

У підсумку у відзиві наголошено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень підтверджується належними доказами, його процесуальні права були дотримані, а розгляд справи проведено відповідно до вимог статей 245, 268, 279, 280 та 285 КУпАП, тож доводи позовної заяви є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, в якому просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 березня 2026 року відкрито провадження у цій адміністративній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Позивач та його представник в судовому засіданні висловили прохання позов задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у позові.

Представник відповідача – Лобач М.В. – у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні.

Допитана у судовому засіданні 27 травня 2026 року як свідок ОСОБА_2 засвідчила, що діяла у відповідності до вимог чинного законодавства. Так, поліцейськими було зафіксовано порушення транспортним засобом (далі – ТЗ) «Daewoo Lanos» ПДР України, а саме вимог дорожнього знака 4.4 «Рух прямо або праворуч». Після зупинки ТЗ поліцейські, за її словами, діяли відповідно до вимог законодавства: на вимогу водія представилися, запропонували ознайомитися з доказами вчинення правопорушення та здійснили розгляд справи в порядку, передбаченому КУпАП.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Постановою № 720479 встановлено, що 01 лютого 2026 року о 22 год. 34 хв. в м. Тернопіль перехрестя вулиць Шопена – Степана Бандери, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знака 4.4 «Рух прямо або праворуч» та здійснив рух ліворуч; під час перевірки документів не пред`явив посвідчення водія та реєстраційний документ, чим порушив пункти 2.4., 8.4.ґ) ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 122 та частиною першою статті 126 КУпАП, які об`єднано згідно з приписами статті 36 КУпАП. Відтак, постановою № 720479 позивача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, притягнуто до відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн (а.с. 10, 20, 41).

Позивачем долучено відео докази з назвами файлів «01_Відеореєстратор», «02_Бодікамера_поліції» (а.с. 26).

Згідно з відповіддю Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03 березня 2026 року

№ Щ-2108/41/33/01-2026 запитуване відео з відеореєстратора службового автомобіля «Peugeot Landtrek», екіпажу патрульної поліції за 01 лютого 2026 року станом на 04 березня 2026 року відсутнє, у зв`язку із закінченням строку зберігання, який згідно з підпунктом 1 пункту 3

розділу 8 наказу МВС № 1026 від 18 грудня 2018 року становить 30 діб (а.с. 35).

Відповідачем долучено відеоматеріали «export-cu2pa» з нагрудної камери 472624, «Відео з автомобільного реєстратора службового ТЗ «Peugeot Landtrek» н.з. НОМЕР_2 № 1. (Факт порушення).», «Відео з автомобільного реєстратора службового ТЗ «Peugeot Landtrek» н.з. НОМЕР_3 .» та схему організації дорожнього руху (а.с. 44).

Також Управлінням патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України долучено схему руху та дорожніх знаків (а.с. 107).

Крім того, позивачем долучено направлення на огляд водія ТЗ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР від 01 лютого 2026 року о 22 год. 54 хв. (а.с. 82) та рапорт інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Вікторії Сотнікової від 01 лютого 2026 року (а.с. 83); протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 580940 від 01 лютого

2026 року за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (а.с. 84).

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 лютого 2026 року (справа № 607/2810/26), залишену без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 березня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік (а.с. 69 – 72).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Конституція України встановлює: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3); в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (частина п`ята статті 125 Конституції України).

За частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України

(далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Конституційний Суд України у Рішенні від 24 червня 2020 року № 6-р(II)/2020 виснував, що складовим елементом конституційного принципу верховенства права в розумінні статті 8, частини другої статті 55 Конституції України є доступ особи до суду з метою здійснення судового контролю щодо законності та правомірності усіх рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, оскільки в результаті такої діяльності публічної влади можливе свавільне втручання у права, свободи будь-якої фізичної чи юридичної особи (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

У Рішенні від 1 березня 2023 року № 2-р(II)/2023 Конституційний Суд України наголосив, що здійснення публічної влади в добропорядний спосіб вимагає того, щоб особі було надано можливість у дієвий спосіб оскаржувати акти органів публічної влади, їх посадових і службових осіб, їхні дії або бездіяльність, завдяки чому забезпечується підзвітність цих органів та їх посадових і службових осіб за ухвалені ними рішення, учинені дії або бездіяльність. Тому адміністративне судочинство є стрижневим елементом демократичного врядування, а його дієвість – засадничою для будь-якого суспільства, ґрунтованого на правовладді. У захисті людських прав та додержанні правовладдя ключовим елементом є право особи оскаржувати рішення, дії або бездіяльність органів публічної влади, їх посадових і службових осіб у спосіб використання справедливих процесуальних приписів права в кожному випадку, коли внаслідок ухвалення таких рішень, учинення дій або бездіяльності зазнають порушення права, свободи та інтереси особи. Призначення національної системи адміністративного судочинства полягає в тому, щоб забезпечити судовий контроль щодо рішень, дій або бездіяльності органів публічної влади, їх посадових і службових осіб відповідно до процедури, узгідненої з вимогами справедливого судового розгляду (абзаци третій – п`ятий пункту 5 мотивувальної частини).

У цьому ж Рішенні орган конституційного контролю резюмував: «в юридичних відносинах між особою – з одного боку, і державою (в особі органів державної влади) та іншими органами публічної влади – із другого, особа завжди є слабшою стороною. Саме тому в державі, керованій правовладдям, мають діяти адміністративні суди, метою діяльності яких є захист особи супроти держави» (абзац другий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).

2.2. Стаття 7 КУпАП визначає: ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина перша); провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року

№ 580-VIII (далі – Закон № 580) поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6); під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації; обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції (частина перша та друга статті 7).

У статті 40 Закону № 580 визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; монтувати/розміщувати технічні прилади та технічні засоби по зовнішньому периметру доріг і будівель; використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі – Закон № 3353) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України «Про екстрену медичну допомогу», надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Пунктом 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що і інші учасники виконують ці Правила (пункт 1.4 ПДР України); дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху (абзац перший пункту 1.5 ПДР України).

Як вказано у частині першій статті 222 КУпАП органи Національної поліції, з-поміж іншого, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 122, 126 КУпАП.

Відповідно до частини другої статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 – 279-9 цього Кодексу.

Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 122 КУпАП настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Тож, з об`єктивної сторони, адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП, може знаходити свій прояв у порушенні вимог дорожніх знаків.

За частиною першою статті 126 КУпАП настає відповідальність у разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

2.3. У судовому засіданні з`ясовано, що постановою № 720479 встановлено, що 01 лютого 2026 року о 22 год. 34 хв. на перехресті вулиць Шопена – С. Бандери в м. Тернополі ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знака 4.4 «Рух прямо або праворуч» та здійснив поворот ліворуч, чим порушив

пункт 8.4 ґ) ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 122 КУпАП.

Позивач не заперечував, що 01 лютого 2026 року у вказаний час керував автомобілем «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , однак зазначав, що працівники поліції його транспортний засіб не зупиняли, а підійшли до автомобіля після того, як він самостійно зупинився та припаркував його біля магазину «Сільпо».

На підтвердження обставин, зазначених у постанові № 720479, відповідачем надано схему організації дорожнього руху та відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля «Peugeot Landtrek», н.з. НОМЕР_2 (файл – «Відео з автомобільного реєстратора службового ТЗ Peugeot Landtrek н.з. НОМЕР_2 № 1»).

Зі схеми організації дорожнього руху (файл – «ОДР вул. Шопена») вбачається, що на перехресті вулиць Шопена – С. Бандери в м. Тернополі встановлено світлофор, дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» та дорожній знак 4.4 «Рух прямо або праворуч».

Відповідно до розділу 33 ПДР України дорожній знак 4.4 «Рух прямо або праворуч» належить до наказових знаків та дозволяє рух лише прямо або праворуч. Дія цього знака поширюється на перехрещення проїзних частин, перед якими він установлений.

Судом досліджено відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля, надані відповідачем, з яких убачається, що автомобіль «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача здійснив поворот ліворуч з вул. Шопена на просп. Степана Бандери в м. Тернополі, тобто здійснив маневр, заборонений установленим перед перехрестям дорожнім знаком 4.4 «Рух прямо або праворуч». Після цього позивач зупинив транспортний засіб на паркувальному майданчику біля магазину «Сільпо», де до нього підійшли працівники поліції. При цьому з досліджених відеозаписів убачається, що службовий автомобіль поліції рухався безпосередньо за транспортним засобом позивача з увімкненим проблисковим маячком.

Тож сукупністю досліджених судом доказів підтверджено факт невиконання

ОСОБА_1 вимоги дорожнього знака 4.4 «Рух прямо або праворуч» та здійснення ним повороту ліворуч, а відтак – вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.

У частині доводів позивача про відсутність у працівників поліції правових підстав вимагати пред`явлення ним документів суд зазначає нижченаведене.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 35 Закону № 580 поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі порушення водієм ПДР України. Відповідно до статті 32 Закону № 580 поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Статтею 16 Закону № 3353 визначено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки, зокрема, посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Згідно з пунктом 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що право органів Національної поліції вимагати пред`явлення документів, передбачених пунктом 2.1 ПДР України, кореспондує з обов`язком водія мати при собі та на вимогу поліцейського пред`явити такі документи. При цьому та обставина, що позивач зупинив транспортний засіб на паркувальному майданчику до того, як працівники поліції безпосередньо підійшли до автомобіля, не свідчить про відсутність у них правових підстав для перевірки документів, оскільки працівники поліції зафіксували порушення ним вимог дорожнього знака 4.4 «Рух прямо або праворуч» та рухалися за ним з увімкненим проблисковим маячком з метою зупинки відповідного ТЗ.

У судовому засіданні під час дослідження відеозапису з нагрудної камери № 472624

(файл – «export-cu2pa»; час відео – 22:36:15 – 22:38:10) встановлено, що на неодноразові вимоги працівників поліції ОСОБА_1 не пред`явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Отже, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, також підтверджується дослідженими судом доказами.

Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2019 року (справа № 127/19283/17) зазначив, що право органів Національної поліції перевіряти наявність у водія посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб кореспондує з обов`язком водія мати при собі та на вимогу поліцейського пред`явити такі документи. При цьому найвищий суд в системі судоустрою України виснував, що непідтвердження під час судового розгляду факту порушення ПДР України, яке передувало перевірці документів, саме по собі не свідчить про необґрунтованість притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП.

В аспекті доводів позивача та його представника щодо порушення процедури розгляду справи суд зазначає таке.

За статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу (частина перша).

Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання (стаття 279 КУпАП).

У розділі ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, зазначено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 розділу III вказаної Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122, частиною першою статті 126 КУпАП постановляється на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Як убачається з досліджених судом відеозаписів, працівник поліції повідомила

ОСОБА_1 про початок розгляду справи, роз`яснила йому права, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, повідомила суть правопорушень, надала можливість заявляти клопотання та ознайомитися з доказами, з`ясувала обставини, які мають значення для вирішення справи, після чого повідомила про прийняте рішення.

Суд зауважує, що твердження позивача про ненадання йому можливості скористатися правом на правничу допомогу не знайшло підтвердження під час розгляду цієї адміністративної справи. Як установлено судом, ОСОБА_1 було надано можливість у телефонному режимі проконсультуватися, за його словами, з адвокатом, після чого він не наполягав на особистій участі адвоката під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та не заявляв клопотання про відкладення її розгляду з цієї підстави (файл – «export-cu2pa»; час

відео – 22:44 – 22:48).

З відеоматеріалів «02_Бодікамера_поліції», «export-cu2pa» з нагрудної камери № 472624 також убачається, що працівник поліції В. Сотнікова, підійшовши до ОСОБА_1 , представилася, назвала своє прізвище, ім`я та посаду. Відтак доводи позивача про те, що працівник поліції не представилася, не знайшли підтвердження під час судового розгляду та спростовуються безпосереднім змістом відеозапису.

Щодо доводів позивача про порушення вимог статті 285 КУпАП суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи.

Як убачається з досліджених судом відеозаписів, після повідомлення ОСОБА_1 про прийняте рішення працівниками поліції продовжувалося оформлення матеріалів, пов`язаних із подіями, які мали місце 01 лютого 2026 року, зокрема матеріалів щодо можливого керування позивачем транспортним засобом у стані сп`яніння. У цей же період о 22 год. 54 хв. ОСОБА_1 було складено направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а надалі складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП. При цьому з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 було ознайомлено зі змістом постанови № 720479, а від її підписання він відмовився.

За таких обставин сам по собі проміжок часу між повідомленням позивачу про результат розгляду справи та його ознайомленням з оформленою постановою, враховуючи продовження працівниками поліції процесуальних дій, не свідчить про порушення процедури розгляду справи, яке могло вплинути на правомірність вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частинами першими статей 122, 126 КУпАП.

Відтак, досліджені судом докази свідчать, що справа про адміністративні правопорушення розглядалася у присутності ОСОБА_1 ; працівник поліції представилася, повідомила про початок розгляду справи, роз`яснила позивачу його права, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, повідомила суть правопорушень, надала можливість заявляти клопотання, скористатися правничою допомогою та ознайомитися з доказами, з`ясувала обставини, які мають значення для вирішення справи, після чого повідомила про прийняте рішення.

2.4. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Суд, оцінивши відповідно до вимог статті 90 КАС України наявні у справі докази в їх сукупності, зокрема відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери поліцейського, схему організації дорожнього руху, оскаржувану постанову, а також показання свідка, доходить висновку, що відповідач виконав покладений на нього частиною другою

статті 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення.

У судовому засіданні підтверджено як факт невиконання ОСОБА_1 вимоги дорожнього знака 4.4 «Рух прямо або праворуч», так і факт непред`явлення ним на законну вимогу працівників поліції посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб. Водночас доводи позивача про відсутність у його діях складу адміністративних правопорушень та істотне порушення процедури розгляду справи не знайшли підтвердження.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Відповідно до статті 288 КУпАП перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому

КАС України.

Частиною третьою статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку, що постанова № 720479 є законною та обґрунтованою, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 19, 20, 72 – 77, 79, 139, 227, 241 – 246, 257, 271, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 720479 від 01 лютого

2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 та частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення – відмовити.

2. Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 720479 від 01 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 та частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення – залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на позивача в межах ним понесених.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

7. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 06 липня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, адреса місця знаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ.

Головуючий суддя Т. І. Якімець