Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №450/2672/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2672/26 Провадження № 2/450/2361/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська Залізниця» про стягнення одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю, матеріальної допомоги на оздоровлення, грошової винагороди з нагоди ювілейної дати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою, у якій просила стягнути з АТ «Укрзалізниця» на її користь одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат в сумі 56843 грн. 85 коп., додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі п`яти середньомісячних заробітних плат в сумі 94739 грн. 75 коп., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023-2025 роки в сумі 27179 грн. 40 коп., грошову винагороду в розмірі посадового окладу з нагоди ювілейної дати – 60-річчя з дня народження в сумі 12321 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку із виходом на пенсію в сумі 115678 грн. 37 коп.

Мотивувала позовні вимоги тим, що 31.07.2025 року її було звільнено з посади провідного інженера Львівського виробничого структурного підрозділу АТ «Укрзалізниця» за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП. Загальний стаж роботи у АТ «Укрзалізниця» становить 42 роки 10 місяців та 25 днів. Наказом № 100/ос від 31.07.2025 року «Про припинення трудового договору» постановлено виплатити їй матеріальну допомогу в розмірі 3 середньомісячних заробітків, додаткову матеріальну допомогу в розмірі 5 середньомісячних заробітків відповідно до колективного договору. Вказала, що між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень» на 2007-2011 роки (реєстровий номер 51-07 від 20.02.2007 року) укладено колективний договір, дію якого пролонговано на 2012-2025 роки. При цьому, роботодавцем не було дотримано вимог ст. 116 КЗпП, оскільки з нею не проведено остаточного розрахунку в день звільнення, не виплачено належні і гарантовані до виплати кошти, передбачені нормами діючого у філії «ЄСЦ» АТ «Укрзалізниця» колективного договору, зокрема: згідно п. 2.8.9 колективного договору вбачається, що одноразова грошова допомога при звільненні працівника вперше з роботи у зв?язку із виходом на пенсію сплачується в розмірі 3 середньомісячних заробітків, що становить 56843 грн. 85 коп.; згідно п. 2.8.9 колективного договору вбачається, що додаткова матеріальна допомога при звільненні за власним бажанням у зв?язку з виходом на пенсію за сумлінну працю на залізничному транспорті сплачується в розмірі 5 середньомісячних заробітків, що становить 94739 грн. 75 коп.; згідно п. 1.1. «Положення про порядок надання матеріальної допомоги» (Додаток №5 до колективного договору) вбачається, що щорічна матеріальна допомога на оздоровлення за 2023 роки сплачується в розмірі 9930 грн.; щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024-2025 роки недоплачено 17249 грн. 40 коп., оскільки, як було з?ясовано, вказану матеріальну допомогу їй виплачено в розмірі лише 30% від окладу замість цілого; згідно п. 2.2.9 вбачається, що з нагоди ювілейної дати 60-річчя з дня народження виплачується грошова винагорода в розмірі посадового окладу, що становить 12321 грн. Вказала, що факт не проведення з нею остаточного розрахунку при звільненні підтверджується відповіддю філії «ЄСЦ» АТ «Укрзалізниця» на адвокатський запит № 6 від 17.04.2026 року та № 10 від 08.05.2026 року. Зазначила, що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» (протокол №Ц-54/31 ком.т.) від 14.03.2022 року на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (п. 1.1.4). При цьому, у постанові від 05.02.2025 року у справі № 211/7338/23 Верховний Суд залишив в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення №Ц-54/31 ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Крім цього, у справі №211/7338/23 Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Таким чином, вважає, що роботодавець безпідставно не виплатив їй суми, які зазначені у позовних вимогах. Крім цього, як вбачається з довідок філії «ЄСЦ» АТ «Укрзалізниця» (розрахунок оплати середньої зарплати), що були долучені до відповіді на адвокатський запит № 10 від 08.05.2025 року, її середньоденна заробітна плата за два останні місяці перед звільненням складає за травень 2025 року – 19097 грн. 55 коп. (22 робочих днів), за червень 2025 року – 16224 грн. 09 коп. (18 робочих днів), що становить 883 грн. 04 коп. (35321 грн. 64 коп. : 40 робочих днів). Вказала, що вона звільнена із займаної посади 31.07.2025 року. Виплата працівникові середнього заробітку за весь час затримки при звільненні обмежена строком у шість місяців, тобто до 01.02.2026 року. Число робочих днів у періоді з 01.08.2025 року (наступний день після звільнення) до 01.02.2026 року (останній день шестимісячного строку), які мають бути оплачені за середнім заробітком становить 131 днів (з врахуванням ч. 6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового часу», яким зупинена дія ст. 73 КЗпП України щодо визначення святкових і неробочих днів). Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2025 року до 01.02.2026 року, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 115678 грн. 37 коп. (883 грн. 04 коп. * 131 робочих днів). З огляду на викладене вище, просила позовні вимоги задовольнити. Додатково вказала, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 20000 грн.

Ухвалою від 28.05.2026 року позовну заяву залишено без руху, стороні позивача надано десятиденний строк для усунення недоліків, описаних у такій.

03.06.2026 року представником позивача ОСОБА_2 подано заяву, якою усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 03.06.2026 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

30.06.2026 року представниками відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву, згідно мотивів якого просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказали, що остаточний розрахунок із позивачем ОСОБА_1 при звільненні не проведено, а саме залишились не сплачені наступні виплати: одноразова матеріальна допомога в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 56843 грн. 85 коп.; додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі п?яти середньомісячних заробітків в сумі 94739 грн. 75 коп.; матеріальна допомога на оздоровлення за 2023 рік в сумі 9930 грн.; грошова винагорода в розмірі посадового окладу з нагоди ювілейної дати 60-річчя з дня народження в сумі 12321 грн. При цьому, виплати належної матеріальної допомоги, як основної так і додаткової та грошової винагороди будуть здійснені після прийняття відповідного рішення правління АТ «Укрзалізниця». З цього приводу повідомили, що тимчасове призупинення виплат впроваджено, як вимушена міра з початком збройної агресії, для всіх працівників АТ «Укрзалізниця» без виключення. Дані обмеження введені лише на період дії воєнного стану, відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» і погоджені з Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України. Отже, зважаючи на ситуацію в державі, з метою стабілізації фінансово-економічного становища товариства, збереження трудового колективу та своєчасної виплати заробітної плати виникла необхідність запровадження окремих обмежувальних заходів тимчасово на період дії правового режиму воєнного стану та до нормалізації ситуації в Товаристві.

13.07.2026 року представником позивача Приндота У.Г. подано додаткові пояснення у справі, згідно мотивів яких вказала, що відповідач керується як підставою для припинення виплат п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 року, яким призупинено виплати на невизначений строк на підставі ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». При цьому, зазначений закон набув чинності 24.03.2022 року. Тому АТ «Укрзалізниця» не мало підстав ухвалювати 14.03.2022 року рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану через відсутність зворотної дії в часі Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності лише 24.03.2022 року. З цих підстав постановою Верховного Суду від 05.20.2025 року при перегляді справи № 211/7338/23, залишено без змін рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2024 року, яким визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Покликання відповідача на складний фінансовий стан підприємства, необхідність забезпечення безперебійної роботи залізничного транспорту в умовах воєнного стану, здійснення евакуаційних перевезень населення та інші обставини, пов`язані з діяльністю АТ «Укрзалізниця» в умовах збройної агресії російської федерації, не можуть бути підставою для звільнення роботодавця від відповідальності, встановленої статтею 117 КЗпП України. Вказала, що докази понесених судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

21.07.2026 року представниками відповідача К. Каравановою та В. Маліцьким подано заперечення на пояснення сторони позивача, згідно мотивів яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що відповідно до наказу (розпорядження) № 100/ос від 24.07.2025 року про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_1 31.07.2025 року звільнено з посади провідного інженера Львівського виробничого структурного підрозділу АТ «Укрзалізниця» за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП. Загальний стаж роботи у АТ «Укрзалізниця» становить 42 роки 10 місяців та 25 днів.

Із вказаного вище наказу вбачається, що АТ «Укрзалізниця» розраховано для виплати ОСОБА_1 компенсацію за 43 дні відпустки, одноразову матеріальну допомогу відповідно до п. 2.8.9 колективного договору, додаткову матеріальну допомогу у розмірі 5 середньомісячних заробітків (стаж роботи в галузі 42 роки 10 місяців 25 днів). Виплату матеріальної допомоги зазначено провести відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 року (витяг з протоколу № Ц-82/63 ком.т.).

Як встановлено з розрахунків оплати середньої зарплати № 16944, ОСОБА_1 нараховано 56843 грн 85 коп. одноразової вихідної допомоги та 94739 грн. 75 коп. додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті.

Згідно відповідей від 28.04.2026 року та 14.05.2026 року, наданих на адвокатські запити № 6 від 17.04.2026 року та № 10 від 08.05.2026 року, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» (протокол №Ц-54/31 ком.т.) від 14.03.2022 року на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (п. 1.1.4). Зазначено, що остаточний розрахунок із ОСОБА_1 при звільненні не проведено, а саме залишились не сплачені наступні виплати: одноразова матеріальна допомога в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 56843 грн. 85 коп.; додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі п?яти середньомісячних заробітків в сумі 94739 грн. 75 коп.; матеріальна допомога на оздоровлення за 2023 рік в сумі 9930 грн.; грошова винагорода в розмірі посадового окладу з нагоди ювілейної дати 60-річчя з дня народження в сумі 12321 грн.

Таким чином, необхідність сплати ОСОБА_1 одноразової матеріальної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 56843 грн. 85 коп., додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі п?яти середньомісячних заробітків в сумі 94739 грн. 75 коп., матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік в сумі 9930 грн., грошової винагороди в розмірі посадового окладу з нагоди ювілейної дати 60-річчя з дня народження в сумі 12321 грн. не заперечується позивачем і відповідачем, а нарахування таких передбачено колективним договором, укладеним між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень» на 2007-2011 роки (реєстровий номер 51-07 від 20.02.2007 року) зі змінами та доповненнями до нього.

В силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відтак, АТ «Укрзалізниця» зобов`язане сплатити на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат в сумі 56843 грн. 85 коп., додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі п`яти середньомісячних заробітних плат в сумі 94739 грн. 75 коп., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік в сумі 9930 грн. та грошову винагороду в розмірі посадового окладу з нагоди ювілейної дати – 60-річчя з дня народження в сумі 12321 грн.

Заперечуючи позовні вимоги, представники АТ «Укрзалізнця» покликались на те, що відповідно до протоколу правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 ком.т. керівництвом АТ «Укрзалізниця» прийнято рішення щодо призупинення додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Крім цього, протоколом правління № Ц-82/39 Ком.т. від 27.06.2024 року керівництвом АТ «Укрзалізниця» прийнято рішення щодо призупинення дії окремих положень колективних договорів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення та встановлено 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу) на матеріальну допомогу на оздоровлення.

При цьому суд зазначає, що оскарження протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 року у частині призупинення виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги було предметом позову, зокрема у справі № 211/7338/23.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2024 року у справі № 211/7338/23 визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07.05.2024 року рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Постановою Верховного Суду від 05.02.2025 року у справі № 211/7338/23 касаційну скаргу позивача задоволено, Постанову Дніпровського апеляційного суду від 07.05.2024 року скасовано, а Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2024 року залишено в силі.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно зі ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року протокол №Ц-54/31 Ком.т та рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року протокол № Ц-82/39 Ком.т. призупинено ряд виплат працівникам, передбачених колективними договорами структурних (виробничих) підрозділів товариства, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення та грошової допомоги винагороди працівникам залізниці та бездоганну працю з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку.

Між тим, згідно з п. 1.4. колективного договору, зміни і доповнення до колективного договору можуть вноситися за взаємною домовленістю сторін, при цьому вони не повинні погіршувати умов праці, трудові та соціальні гарантії працівників, які встановлено чинним законодавством та колективним договором.

У відповідності до п. 2.2.14 колективного договору встановлено, що про нові умови або зміни діючих умов оплати праці в бік погіршення працівники повідомляються не пізніше, як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Отже, прийняття рішень правління АТ «Укрзалізниця» від 24.10.2022 року №Ц-54/90 Ком.т та від 27.06.2024 №Ц-82/39 Ком.т про обмеження додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги, здійснено з порушенням вимог пунктів 1.4 та 2.2.14 колективного договору і є незаконним.

При цьому суд зауважує, що згідно зі ст. 9 КЗпП України умови трудових договорів, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Вказана правова норма не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством, адже вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці та застосування п. 1.1.4. протокольного рішення про призупинення виплати їй одноразової матеріальної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі п`яти середньомісячних заробітних плат, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023-2025 роки, грошової винагороди в розмірі посадового окладу з нагоди ювілейної дати – 60-річчя з дня народження.

Що стосується стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024-2025 роки, суд звертає увагу на наступне.

Сторонами не заперечується та підтверджується відповіддю АТ «Укрзалізниця» від 23.06.2026 року те, що останнє сплатило ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2024 рік в розмірі 30% посадового окладу в сумі 3696 грн. та за 2025 рік в розмірі 30% посадового окладу в сумі 3696 грн.

При цьому, відповідно до п. 2.8.1. колективного договору, надавати матеріальну допомогу працівникам підприємства відповідно до «Положення про порядок надання матеріальної допомоги» (Додаток №5), згідно ж п. 1.1 якого – на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) і сплачується один раз на рік.

Як вбачається з відповідей від 28.04.2026 року та 14.05.2026 року, наданих на адвокатські запити № 6 від 17.04.2026 року та № 10 від 08.05.2026 року, посадовий оклад ОСОБА_1 становить 12321 грн., а тому недоплачений їй розмір допомоги на оздоровлення становить 70% посадового окладу за 2024 та 2025 роки, що становить 8624 грн. 70 коп., а всього 17249 грн. 40 коп., які підлягатимуть стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд приходить до наступного висновку.

В силу вимог ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Як вбачається з довідок філії «ЄСЦ» АТ «Укрзалізниця» (розрахунок оплати середньої зарплати), що долучені до відповіді на адвокатський запит від №10 від 08.05.2025 року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням складає за травень 2025 року – 19097 грн. 55 коп. (22 робочих днів), за червень 2025 року – 16224 грн. 09 коп. (18 робочих днів), що становить 883 грн. 04 коп. (35321 грн. 64 коп. : 40 робочих днів).

Суд погоджується із наведеним стороною позивача розрахунком середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2025 року до 01.02.2026 року, сума за яким становить 115678 грн. 37 коп. (883 грн. 04 коп. * 131 робочих днів), що підлягає стягненню з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 .

Відповідачем АТ «Укрзалізниця» в свою чергу не наведено заперечень щодо вказаного розрахунку та не подано власного контрозрахунку.

Окрім наведеного, покликання представників відповідачів на позицію ВП ВС від 08.10.2025 року у справі № 489/6074/23, в якій зазначено те, що при здійснення оцінки суми стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022 року слід керуватись критеріями, встановленими ВП ВС у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових відносин, не знайшли своєї необхідності для застосування до даних правовідносин, оскільки таких критеріїв в даному випадку не встановлено. З цього приводу слід звернути увагу на те, що в межах розгляду справи № 761/9584/15-ц позивач просив стягнути 440529 грн. 65 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідача при звільненні, сума якого зменшена до 11000 грн., при заявлених позовних вимогах щодо компенсації за роботу у вихідні дні в розмірі 3443 грн. 96 коп. та компенсації втрати частини заробітної плати (індексації) у зв`язку з порушенням відповідачем строків її виплати в сумі 1932 грн. 06 коп.

Оцінивши в сукупності надані сторонами докази та доводи сторін у справі, позивача на обґрунтування позову, відповідача щодо заперечень проти позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими та достатніми доказами у справі, а тому такі підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача АТ «Укрзалізниця» на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Крім цього, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 5324 грн. 80 коп. за 4 позовні вимоги майнового характеру.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 137, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 13, 18, 97, 117 КЗпП України, ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська Залізниця» про стягнення одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю, матеріальної допомоги на оздоровлення, грошової винагороди з нагоди ювілейної дати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська Залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат в сумі 56843 грн. 85 коп., додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорту в розмірі п`яти середньомісячних заробітних плат в сумі 94739 грн. 75 коп., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023-2025 роки в сумі 27179 грн. 40 коп., грошову винагороду в розмірі посадового окладу з нагоди ювілейної дати – 60-річчя з дня народження в сумі 12321 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку із виходом на пенсію в сумі 115678 грн. 37 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 1331 грн. 20 коп. судового збору.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави 5324 грн. 80 коп. судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.