Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №704/1072/26 — Тальнівський районний суд Черкаської області

Тальнівський районний суд Черкаської області

__________________________________________________________________________________________________________________

Справа №: 704/1072/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Тальне

Суддя Тальнівського районного суду Черкаської області Воронкова І.Г., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фатично проживає по АДРЕСА_2 , не працюючої,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП

встановила:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 985928 від 13.07.2026 року, вбачається, що 11.07.2026 року близько 17.40 год. ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого проживання: АДРЕСА_2 , вчинила відносно свого чоловіка ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме: умисні дії психологічного характеру, які полягали у висловлюваннях, словесних образ та словесних погрозах, чим завдала шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про неможливість явки до суду через сімейні обставини. Просила справу про адміністративне правопорушення за протоколом серії ВАД № 985928 від 13.07.2026 року - закрити, оскільки з чоловіком стався звичайний побутовий конфлікт, після якого вони примирилися. Наміру завдати шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 вона не мала.

Потерпілий ОСОБА_2 надав суду заяву, в якій зазначив, що з дружиною раптово стався звичайний побутовий конфлікт, шкоди його психічному здоров`ю не завдано, претензій до ОСОБА_1 не має, просить справу закрити, так як вони примирилися.

Дослідивши матеріали справи, а також пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приходжу до наступного висновку.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, настає у разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Водночас під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони.

Отже, самі по собі, зокрема нецензурні висловлювання під час сварки, не формують собою домашнє насильство, а утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

За статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, іншими документами.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй у вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282).

Суд бере до уваги пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з яких вбачається, що між ними стався звичайний побутовий конфлікт, після якого вони одразу порозумілися.

Суд звертає увагу на те, що сварка під час конфлікту за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілого не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 62 Конституції України, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), в яких ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 стосовно свого чоловіка, а саме - домашнього насильства, в розумінні ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а тому в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що в силу ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

Керуючись ч. 1 ст. 173-2, п. 1 ч. 1 ст. 247, 284 КУпАП, суддя

постановила:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 173-2 КУпАП закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Тальнівський районний суд протягом десяти днів з дня винесення.

Суддя І.Г. Воронкова