Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №695/319/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/319/26

номер провадження 2-о/695/76/26

04 серпня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Середи Л.В.,

присяжних - Жалобної Т.М., Федорця В.В.,

за участю:

секретаря с/з – Оніщенко Н.В.,

заявника – ОСОБА_1 ,

представника заявника – адвоката Нечипоренко Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оголошення фізичної особи померлою,

ВСТАНОВИВ :

29 січня 2026 року до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулася ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, із заявою про оголошення судом фізичної особи померлою, у якій просить суд ухвалити рішення, яким оголосити військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 після виниклого стрілецького бою зі збройними формуваннями держави-агресора, виконуючи при цьому бойове завдання із захисту Батьківщини, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави України на території противника - в населеному пункті Журавлі, Кореневського району, Курської області, російської федерації.

Обґрунтовуючи заяву ОСОБА_1 посилається на те, що вона є дружиною військовослужбовця Збройних Сил України – солдата ОСОБА_2 (військова частина НОМЕР_3 ).

Згідно заяви, наприкінці вересня 2024 року на адресу заявниці надійшло повідомлення від побратима її чоловіка про те, що останній загинув під час виконання бойового завдання, а його тіло залишилося на неконтрольованій території в Курській області Російської Федерації.

У зв`язку із цим 01 жовтня 2024 року заявниця звернулася до Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області із заявою про зникнення чоловіка безвісти. Відповідні відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), що підтверджується витягом, доданим до матеріалів справи.

04 жовтня 2024 року заявницю сповіщено про те, що солдат ОСОБА_2 зник безвісти 15 вересня 2024 року в результаті штурмових (диверсійних) дій та щільного ворожого обстрілу позицій у районі виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Журавлі Курської області РФ.

На підтвердження обставин зникнення та вжиття комплексу розшукових заходів заявниця посилається на наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 17.09.2024 № 799 та наказ від 16.10.2024 № 276, якими призначено та проведено службове розслідування за фактом зникнення солдата ОСОБА_2 .. Згідно з актом службового розслідування, зафіксовано, що військовослужбовець зник за особливих умов під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, безпосередньо в районі ведення бойових дій біля с. Журавлі Курської області РФ.

На даний час тіло ОСОБА_2 відсутнє, провести його пошук немає можливості, а 09.03.2025 заявниця отримала витяг з єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Заявницею з метою пошуку тіла її чоловіка було вчинено ряд дій, зокрема адвокатом заявниці зроблені запити до державних спеціалізованих установ (Дніпропетровського та Харківського ОБСМЕ), згідно відповіді яких, тіло ОСОБА_2 до вказаних моргів не надходило.

Крім того в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 за клопотанням адвоката заявниці було проведено молекулярно-генетичну експертизу, а також ініційовано проведення судової портретної експертизи з метою встановлення особи за ознаками зовнішності.

Заявниця зазначає, що зібрані у справі докази є послідовними, взаємоузгодженими та такими, що не містять суперечностей щодо обставин зникнення її чоловіка. Вони формують обґрунтоване вірогідне припущення про його загибель під час виконання бойових завдань в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України.

З моменту трагічної події (15.09.2024) до звернення до суду минуло понад 16 місяців. Установлення факту загибелі військовослужбовця має для заявниці пряме юридичне значення, оскільки від цього залежить виникнення та реалізація її спадкових прав, а також особистих майнових і немайнових прав як члена сім`ї загиблого Захисника України.

За таких обставин, керуючись ст., ст. 15, 16, 46, 47 ЦК України, ст., ст. 12, 81, 89, 293, 306 ЦПК України, а також висновками Великої Палати Верховного Суду , які викладені у постанові від 11.12.2024 у справі №755/11021/22 та висновками Верховного Суду, які викладені у постановах від 28.02.2024 у справі №506/358/22, від 31.05.2023 у справі №177/11/20, від 07.11.2023 у справі №607/159/23, заявниця звернулася до суду із даною заявою про оголошення судом фізичної особи померлою.

Ухвалою суду від 11.02.2026 відкрито окреме провадження по даній справі, призначено судове засідання.

У лютому 2026 року від Міністерства оборони України до суду через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких заінтересована особа вважає, що чинне законодавство та судова практика (зокрема, постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 506/358/22) чітко розмежовують чотири самостійні процесуальні процедури, наслідком яких є оформлення свідоцтва про смерть, а саме: встановлення факту смерті в певний час (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували смертю або від надзвичайних ситуацій (п. 9 ч. 1 ст. 315 ЦПК України); встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території чи території надзвичайного/воєнного стану (ст. 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (оголошення померлою) в порядку статей 46 ЦК України та 305–309 ЦПК України.

Оголошення особи померлою (смерть in absentia) є судовим припущенням смерті (praesumptio mortis), яке припиняє її цивільну правоздатність на підставі непрямих доказів або тривалої відсутності (правова позиція Верховного Суду у постановах від 31.05.2023 у справі № 177/11/20, від 07.11.2023 у справі № 607/159/23, від 02.04.2025 у справі № 465/3147/22). Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у них унеможливлює задоволення таких вимог (постанови від 08.02.2024 у справі № 148/1207/22, від 04.06.2025 у справі № 591/11696/23). За загальним правилом особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями чи збройним конфліктом, може бути оголошена померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. Як виняток, з урахуванням конкретних обставин, суд може ухвалити таке рішення раніше, але не раніше спливу шести місяців.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 755/11021/22, цей шестимісячний строк обчислюється від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі або від дня настання події, якщо вона сталася не на території ведення активних бойових дій.

Водночас у своїх поясненнях Міністерство оборони України зазначає, що у переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії (затвердженому наказом Мінрозвитку громад та територій від 28.02.2025 № 376), відсутні відомості про період активних бойових дій безпосередньо в районі с. Журавлі Кореневського району Курської області РФ.

Міністерство оборони звертає увагу на гарантії, встановлені для сімей військовослужбовців. Згідно з підпунктом 8 пункту 35 Інструкції (наказ МОУ від 15.09.2022 № 280) та частиною шостою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці, які зникли безвісти, не виключаються зі списків особового складу до набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими. Членам їх сімей здійснюється щомісячна виплата частини грошового забезпечення (постанова Кабміну від 30.11.2016 № 884) — також до моменту судового рішення.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабміну від 28.02.2022 № 168, днем виникнення права на одноразову грошову допомогу у разі подальшого встановлення особи вважається дата внесення змін до актового запису про смерть.

З огляду на те, що військова частина НОМЕР_3 реорганізована (правонаступником є військова частина НОМЕР_1 ), яка веде облік особового складу, проводить службові розслідування та здійснює виплати, саме вона має бути залучена до участі у справі як заінтересована особа.

Посилаючись на статті 12, 13, 81, 293 та 294 ЦПК України, Міністерство оборони наголошує, що окреме провадження спрямоване на підтвердження юридичних фактів за відсутності правового спору. Суд зобов`язаний всебічно і повно з`ясувати обставини справи, перевірити докази, а також встановити наявність чи відсутність інших заінтересованих осіб серед близьких родичів зниклого військовослужбовця для їх належного залучення до розгляду.

Також Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скерувало до суду клопотання, яке отримано судом 27.02.2026, відповідно до якого у випадку задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення особи померлою необхідно зазначити громадянство, дату смерті, місце смерті, причину смерті, дату і місце народження, що відповідає вимогам Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2007 р. за №1064.

Ухвалою суду від 15.04.2026 до участі у даній справі було залучено військову частину НОМЕР_1 , якій направлено копію заяви про оголошення фізичної особи померлою з додатками. Жодних клопотань, заяв чи письмових пояснень від в/ч НОМЕР_1 на адресу суду не надходило.

У судовому засіданні заявниця та її представник, адвокат Нечипоренко Ж.М. на задоволенні заяви про оголошення фізичної особи померлою наполягали з підстав, що вказані у самій заяві. Вважали, що докази, які містяться в матеріалах справи є достатніми для оголошення ОСОБА_2 померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судове засідання представники заінтересованих осіб — Міністерства оборони України та Золотоніського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України — не з`явилися, проте у письмових поясненнях від 24 лютого 2026 року та клопотанні від 27 лютого 2026 року відповідно просили здійснювати подальший розгляд справи за їхньої відсутності.

Водночас військова частина НОМЕР_1 , будучи своєчасно та належним чином повідомленою про час і місце судового засідання, а також про суть поданої заяви, жодних заяв, клопотань чи пояснень до суду не надіслала та участь свого представника в судовому засіданні не забезпечила. Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо забезпечення заінтересованій особі можливості брати участь у розгляді даної справи, проте цим правом військова частина не скористалася, у зв`язку з чим розгляд справи здійснюється за її відсутності.

Заслухавши заявника та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 10.05.2024 року виконавчим комітетом Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, про що зроблено відповідний актовий запис №2.

Звертаючись до суду з даною заявою, заявник просить суд оголосити ОСОБА_2 померлим, яке їй необхідно для можливості скористатися своїми сімейними, цивільними і соціальними правами, пов`язаними із смертю ОСОБА_2 , зокрема: спадкування, отримання статусу члену сім`ї загиблого військовослужбовця, допомоги сім`ї загиблого військовослужбовця, та ін.

На підтвердження своїх вимог сторона заявника надала наступні докази:

- копії фото загиблого, як стверджує заявниця, ОСОБА_2 ;

- копію сповіщення сім`ї №4052/4850 від 04.10.2024, виданого в/ч НОМЕР_3 про те, що солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового (спеціального) завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, відданий Військовій присязі на вірність Українському народові, ІНФОРМАЦІЯ_3 в результаті штурмових (диверсійних_ дій та щільного обстрілу з боку противника на позиції в районі виконання завдань, району ведення бойових дій (воєнний дій) в районі населеного пункту Журавлі, Курської області, зник безвісти. Після проведення пошукових дій станом на дату подання цього повідомлення вважається таким , що зник безвісті за особливих обставин;

- копію сповіщення сім`ї №68 виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08.10.2024 за № 1059 солдат ОСОБА_2 зник безвісти 15 вересня 2024 року в районі н.п. Журавлі Курської області РФ під час виконання бойового завдання в складі в/ч НОМЕР_3 ;

- лист в/ч НОМЕР_3 від 12.11.2024 за №6073 згідно якого солдат ОСОБА_2 зник безвісти 15.09.2024, приблизно о 13 год. 10 хв. після виниклого стрілецького бою зі збройними формуваннями держави-агресора… Станом на день складення листа ОСОБА_2 обліковується у військовій частині НОМЕР_3 серед категорії військовослужбовців бойові тимчасові втрати, а саме зниклий безвісти за особливих обставин. Також повідомлено, що під час проведення службового розслідування посадовими особами військової частини НОМЕР_3 , шляхом використання OSINT-пошуку, тобто пошуку даних у відкритій мережі інтернет, не виявлено жодної інформації щодо можливого перебування вищезазначеного військовослужбовця в полоні збройних формувань держави-агресора. Як не встановлено й факту загибелі військовослужбовця, з огляду на відсутність жодної достовірної інформації на підтвердження цього;

- акт службового розслідування від 16.10.2024. Згідно п. 5.1 акту, у ході проведення службового розслідування офіцером групи психологічної підтримки та відновлення військової частини НОМЕР_3 старшим лейтенантом ОСОБА_3 зроблено наступний висновок: солдат ОСОБА_2 зник безвісти 15.09.2024 під час виконання бойового завдання, перебуваючи, відповідно до бойового розпорядження командира 41 омбр від 13.09.2024 №7715 у складі БТГр (3мб) НОМЕР_5 омбр в районі населеного пункту Журавлі Курської області, ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за особливих обставин під час безпосередньої участі в бойових діях, захисту Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України;

- наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 16.10.2024 за №276 відповідно до якого у ході проведення службового розслідування встановлено, що стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти солдат ОСОБА_2 15.09.2024 зник безвісти в районі населеного пункту Журавлі, Курської області за особливих умов під час виконання обов`язків військової служби пов`язаних із захистом Батьківщини, перебуваючи безпосередньо в районі ведення бойових дій. Службовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_2 зник безвісті 15.09.2024 під час виконання бойового завдання , перебуваючи, відповідно до бойового розпорядження командира 41 омбр від 13.09.2024 за №7715 у складі БТГр (3 мб) НОМЕР_5 омбр в районі населеного пункту Журавля курської області, ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за особливих обставин під час безпосередньої участі в бойових діях, захисту Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України. Провести пошук тіла ОСОБА_2 не було можливості у зв`язку з масованим обстрілом і веденням зі сторони ворога активних бойових дій. Станом на 16.10.2024 солдат ОСОБА_2 вважається безвісти зниклим. Під час виконання бойового завдання він перебував у засобах індивідуального захисту. Проте, у зв`язку з неможливістю здійснити евакуацію вищезазначеного військовослужбовця з поля бою, а отже й відсутністю документів, що достеменно підтверджують факт загибелі солдата ОСОБА_2 , доведеним слід вважати виключно факт зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 ;

- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 17.09.2024 за №273 відповідно до якого вважати таким, що зник безвісті з 17.09.2024 солдат ОСОБА_2 , стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти;

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження № 12024250370001869 від 02.10.2024 року за ч.1 ст.115 КК України, за заявою ОСОБА_1 про зникнення безвісти її чоловіка військовослужбовця ВЧ НОМЕР_3 ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання в Курській області російської федерації;

- витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин за №20250312-1902; про те, що ОСОБА_2 зник на території бойових дій (під час воєнних дій);

- клопотання представника заявника, адвоката Нечипоренко Ж.М. слідчій Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області Кононенко Л.А. про долучення доказів у кримінальному провадженні № 12024250370001869 від 02.10.2024;

- лист слідчого СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області Кононенко л.в. від 30.05.2025 про доручення до матеріалів кримінального провадження клопотання разом із додаками та про подальше вирішення питання про проведення судово-потретознавчої експертизи у кримінальному провадженні. Судово-молекулярно-генетична експертиза по даному кримінальному провадженні призначена;

- лист Державної спеціалізованої установи «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 06.05.20254 за №2430 відповідно до якого труп ОСОБА_2 до моргів ДСУ «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» не надходив та у «Журналі реєстрації трупів, що надійшли на розтин» за період з 15.09.2024 по час надання відповіді не числиться;

- лист Державної спеціалізованої установи «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 01.05.2026 за №02-06/1103 відповідно до якого труп ОСОБА_2 на момент розгляду запиту в базі не зареєстрований;

- висновок експерта №СЕ-19-25/28525-БД від 23.12.2025 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024250370001869 відповідно до якого на наданих на дослідження шортах (об`єкти №,№ 1,4) штанах (об`єкт №2), куртці синього кольору в клітинку (об`єкти №,№3,5) та шкіряній куртці (об`єкт №6) виявлені поодинокі клітини з ядрами. Встановлено генетичні ознаки клітин, виявлених на внутрішніх поверхнях штанів ( об`єкт №2), шорт ( об`єкт №4) куртки синього кольору в клітинку (об`єкт №5) та шкіряної куртки (об`єкт №6), які є змішаними, містять генетичні ознаки більше двох осіб та для подальшої ідентифікації не придатні. Генетичні ознаки клітин, виявлених на внутрішніх поверхнях шорт (об`єкт №1) та куртки синього кольору в клітинку (об`єкт №3) не встановлювалися, у зв`язку з надзвичайно низьким вмістом (або відсутністю) ДНК в даних об`єктах, якого не достатньо для проведення ідентифікаційного аналізу неявними методам;

- копія паспорту ОСОБА_2 ..

Оцінивши вказані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд зазначає наступне.

На підтвердження своїх вимог заявниця посилається на низку вищезазначених доказів. Однак, оцінивши останні в їх сукупності та взаємозв`язку відповідно до вимог ст. 77–80 ЦПК України, суд констатує, що вони не є достатніми та переконливими для оголошення фізичної особи померлою, виходячи з такого.

До матеріалів справи долучено копії фотографій, на яких, як стверджує заявниця, відображено тіло ОСОБА_2 . Проте суд критично оцінює вказані матеріали з огляду на таке.

Матеріали справи не містять жодних даних про те, ким, за яких обставин і коли було зроблено ці фото, у матеріалах відсутні відомості чи пояснення свідків, які б підтвердили чи пояснили походження цих знімків.

Наявні на фото візуальні дані (зокрема, залите кров`ю обличчя) унеможливлюють достовірне впізнання особи за зовнішніми ознаками.

У матеріалах справи наявне лише клопотання представника заявниці до слідчого про проведення судово-портретознавчої експертизи (що зафіксовано в листі Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області від 30.05.2025 як питання, що лише вирішується). Будь-яких висновків експертизи, які б підтверджували ідентичність особи на фото з фото у паспорті ОСОБА_2 , матеріали справи не містять.

Візуальне зіставлення таких фото носить виключно характер суб`єктивного припущення, що є неприпустимим у доказуванні.

Щодо акта та наказу про результати службового розслідування то суд зазначає, що зі змісту акта службового розслідування від 16.10.2024 та наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 16.10.2024 № 276 вбачається, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Журавлі Курської області дійсно зник безвісти. В акті зафіксовано, що військовослужбовець мав при собі засоби індивідуального захисту та медичну аптечку, а ознак сп`яніння у нього не спостерігалося. Проте вказані документи базуються на загальних рапортах і поясненнях інших військовослужбовців, жоден із яких не вказав, що був очевидцем безпосередньої загибелі ОСОБА_2 , не вказував на конкретні обставини його смерті чи наявність тіла. Навпаки, командуванням прямо зазначено про неможливість підтвердження факту загибелі через масовані обстріли та неможливість евакуації з поля бою.

Щодо листа в/ч НОМЕР_3 від 12.11.2024 № 6073, суд зазначає, що у листі зазначено про стрілецький бій 15.09.2024 та відсутність за допомогою OSINT-пошуку інформації про перебування в полоні. Водночас суд звертає увагу, що після складання цього листа (листопад 2024 року) матеріали справи не містять жодних нових даних чи результатів розшуку. Звернення ж заявниці до суду відбулося вже 29.01.2026. Суд також критично оцінює твердження заявниці у заяві про те, що її чоловік нібито був убитий зі снайперської зброї, оскільки ці доводи є абсолютно безпідставними, не підтверджені жодними матеріалами кримінального чи службового розслідування та ґрунтуються виключно на власних припущеннях.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2026 року у справі № 940/517/25 (провадження № 61-15472св25) наголосив: «Регулярні обміни військовополоненими підтверджують, що особи, які вважалися безвісти зниклими або загиблими, можуть бути звільненими з полону через значний проміжок часу. Зокрема, широкий суспільний резонанс отримала ситуація, коли військовослужбовець, якого у 2022 році визнано загиблим, а у 2023 році після проведення ДНК-експертизи - поховано, під час обміну військовополоненими 05 лютого 2026 році повернувся в Україну живим.

Суд також враховує висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладені у рішенні «Україна та Нідерланди проти росії» (об`єднані заяви № 8019/16, 43800/14, 28525/20, 11055/22) від 09 липня 2025 року, в якому Суд констатував системні порушення прав людини, пов`язані, зокрема, з незаконним утриманням або відсутністю інформації про їх долю у контексті збройного конфлікту на території України. У зазначеному рішенні ЄСПЛ звернув увагу на численні випадки позбавлення волі та утримання осіб без зв`язку із зовнішнім світом, що об`єктивно ускладнює встановлення їх місцезнаходження.

Вказані обставини наочно свідчать про існування реального ризику помилкового встановлення факту смерті особи та оголошення особи померлої у ситуації, коли такі особи фактично можуть перебувати у полоні або в інших умовах, що унеможливлюють встановлення їх місцезнаходження, а тому застосування скорочених строків, передбачених статтею 46 ЦК України, може призвести до передчасного констатування смерті людини, яка фактично є живою».

Такі висновки про застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 148/1176/25 (провадження № 61-12126св25) та інших подібних.

Інші докази, зокрема витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, витяг з наказу в/ч НОМЕР_3 від 17.09.2024 № 273, а також частина наказу № 276, підтверджують лише юридичний статус ОСОБА_2 як особи, що зникла безвісти, але жодним чином не свідчать про її смерть.

Щодо висновку експерта № СЕ-19-25/28525-БД від 23.12.2025, то він не має доказового значення на підтвердження смерті, оскільки на досліджених речах виявлено змішані генетичні ознаки більше двох осіб, які для ідентифікації є непридатними або містять надзвичайно низький вміст ДНК.

При цьому суд наголошує, що частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Оголошення громадянина померлим має на меті усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, закон хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані суто на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що закон доповнив частину другу статті 46 ЦК України реченням другим задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.

Таким чином, при вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою. Отже, предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі №148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі №591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі №357/16463/24, від 24 грудня 2025 року у справі №205/16123/24).

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі №337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі №753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату (теріторіального центру комплектування та соціальної підтримки) або від командира військової частини (у разі загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі за обставин, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним і може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (постанова Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі №607/1612/23 (провадження №61-6323св23)).

Результат аналізу наведеного дає підстави для висновку, що застосування судом, зокрема, шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, можливе тільки за умови наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2025 року у справі №205/16123/24 (провадження №61-6220св25)).

Разом із тим суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі №148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі №591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі №357/16463/24).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Надані заявницею докази на підтвердження обставин ймовірної загибелі ОСОБА_2 не дають підстав з надзвичайно великою вірогідністю припускати його смерть у певний час і за певних обставин.

Наявні у справі докази, зокрема акт проведення службового розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 не містять викладення жодних обставин, які б вказували на вірогідну йорго смерть в зазначену дату, а лише вказують на втрату зв`язку з ним, неповернення з поля бою, що обумовлює можливість вважати його таким, що зник безвісти.

Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 04 березня 2026 року у справі №279/2085/25 (провадження №61-11256св25).

Також, у вказаній постанові у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі 755/11021/22 наголошено на тому, що конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309.

Крім того, Наказ №309 втратив свою чинність на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 № 376, яким був затверджений новий Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» містить відомості лише щодо відповідних території України, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Відомості щодо періоду ведення бойових дій в районі населеного пункту Журавлі Курської області, як ймовірного місця загибелі ОСОБА_2 , у вказаному наказі відсутні. Разом з тим дія зазначеного наказу не поширюється на територію Російської Федерації.

Інформація щодо точної дати завершення бойових дій в районі зазначеного населеного пункту відсутня.

Судом враховано правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої шестимісячний строк для оголошення фізичної особи померлою обчислюється з дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) її ймовірної загибелі.

Як встановлено судом, ймовірним місцем зникнення ОСОБА_2 є район населеного пункту Журавлі Курської області Російської Федерації. Водночас матеріали справи не містять жодних офіційних відомостей чи доказів (зокрема, інформації від Генерального штабу ЗСУ чи інших компетентних органів) про дату завершення активних бойових дій у вказаному районі Курської області. Будь-яких доказів на підтвердження припинення активних бойових дій на зазначеній території стороною заявника також не надано.

За таких обставин, оскільки шестимісячний строк з дня закінчення активних бойових дій у місці ймовірного зникнення особи об`єктивно не розпочався через відсутність даних про їх завершення, звернення із заявою про оголошення ОСОБА_2 померлим є передчасним. Суд зазначає, що відмова у задоволенні цієї заяви не позбавляє заявницю права звернутися до суду повторно після офіційного підтвердження факту завершення бойових дій на відповідній території або після спливу загального дворічного строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України.

З огляду на вищенаведене, зважаючи на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у своїй постанові від 11 грудня 2024 року по справі №755/11021/22, якою визначено, що шестимісячний строк слід розраховувати з дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, якою є н.п. Журавлі, Курської області, Р.Ф., тому на переконання суду підстав для застосування шестимісячного строку з дня безвісти зниклого солдата ОСОБА_2 за вищеописаних обставин та поданих доказів стороною заявника суд не вбачає.

Відтак, аналізуючи наявні у справі докази у їх сукупності, виходячи із системного тлумачення норм чинного законодавства, які регулюють дані правовідносини у контексті з`ясованих судом обставин справи, зважаючи на те, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій, тобто даний строк ще не сплив, а підстав на думку суд для врахування обставин на які посилається сторона заявника для оголошення фізичної особи померлою до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців є недостатніми. Суд вважає, що оголошення особи померлою є крайньою мірою, передчасно обраною заявником, та потребує встановлення всіх об`єктивних обставин, що стали передумовою для такого звернення, з метою уникнення в подальшому негативних наслідків щодо переходу майнових прав особи, оголошеної померлою, у разі її появи. Крім того, можливим є ініціювання заінтересованими особами обміном тілами на вказаній території, що дало б підставу для ймовірного підтвердження смерті фізичної особи.

Таким чином, оскільки заявник не надав суду належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження обставин на які посилається сторона заявника, а тому суд приходить до висновку, що підстави для задоволення заяви відсутні.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.13, 76-81, 89, 258, 259, 264, 265, 268, 293, 294, 305, 306 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оголошення фізичної особи померлою – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 17 серпня 2026 року.

Головуючий суддя: Середа Л.В.

Присяжні Жалобна Т.М.

Федорець В.В.