Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №534/1893/26 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа №534/1893/26

Провадження №3/534/225/26

П О С Т А Н О В А

18 серпня 2026 року м. Горішні Плавні

Суддя Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області Морозов В.Ю., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Одеської області, Котовського району, с. Липецьке, який проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді кулеметник 3 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони, матрос, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП,

у с т а н о в и в:

На розгляд до Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області надійшов протокол про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП.

Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За таких обставин, враховуючи, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, беручи до уваги, що присутність особи при розгляді справ, передбачених ч.3 ст.172-11, обов`язковою законодавцем не визначена, і ОСОБА_1 був повідомлений у встановленому законом порядку про судове засідання, суд доходить висновку про можливість проведення розгляду справи у відсутність особи, яка притягується до відповідальності.

Згідно з протоколом № А5074-19 від 18.06.2026 відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в У країні особливий період настав з дня набрання чинності Указу ВО Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», продовжено його Указом Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», та Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».

Згідно з вимогами ч. ч. З, 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», часткова мобілізація може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

З моменту оголошення мобілізації чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

У ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію чи з моменту введення воєнного стану в У країні або в окремих її місцевостях, а відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та по теперішній час.

Згідно з вимогами ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут), який затверджений Законом України K548-XIV від 24 березня 1999 року, військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки.

Відповідно до вимог ст. 16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Будучи військовослужбовцем, відповідно до ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджених Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", матрос ОСОБА_2 зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та виконувати свої службові обов`язки, що визначають обсяг завдань доручених йому за посадою.

Проте, всупереч вищезазначеним вимогам в умовах воєнного стану, матрос ОСОБА_2 , 15.06.2026 року скоїв факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 .

Обставинами, що призвели до даного правопорушення, являється низька дисциплінованість матроса ОСОБА_3 .

Факт вчинення самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем підтверджується рапортом командира 1 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта Володимира ГУЛІВАТОГО №8878 від 15.06.2026 року, довідкою-доповіддю №2606/6617 від 15.06.2026 року.

Вищевикладене свідчить про низьку дисциплінованість та безвідповідальність матроса ОСОБА_3 , яке полягло у скоєнні самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 , правопорушення вчинене в умовах особливого періоду та воєнного стану.

Відповідно до рапорту командира 1 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта ГУЛІВАТОГО Володимира №8955 від 17.06.2026 року, довідкою доповіддю №2606/6718 від 17.06.2026 року, матрос ОСОБА_2 повернувся до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 після того як самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 15.06.2026.

Таким чином, порушуючи законодавство України, щодо встановленого порядку проходження військової служби в діях військовослужбовця матроса ОСОБА_3 вбачаються ознаки військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-11 КУпАП.

Оцінивши в судовому засіданні докази об`єктивно, повно та всебічно у їх сукупності, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, а саме: останній в умовах воєнного стану введеного в дію Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 .

Верховний Суд України однозначно сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття «особливий період». Так, в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №205/1993/17-ц установлено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію». Також у цій справі наголошується, що Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав. Окрім наведеної постанови, таку саму правову позицію сформульовано і в інших постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №131/1449/16-ц; від 14.02.2018 у справі №727/2187/16-ц; від 20.02.2018 у справі №640/4439/16-ц; від 21.02.2018 у справі №211/1546/16-ц та ін.

Винуватість ОСОБА_1 повністю підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № А5074-19 від 18.06.2026, рапортами командира роти охорони ВЧ НОМЕР_1 , довідками-доповідями за фактом вчинення самовільного залишення військової частини, ксерокопіями документів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (а.с. 4-17).

Визначаючи вид та міру адміністративного стягнення, суд, виходячи з положень ст.23 КУпАП, зазначає, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч.1 ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

Судом враховано характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , його вік і стан здоров`я, сімейний та майновий стан, ступінь вини та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення.

Обставин, що обтяжують відповідальність порушника, судом не встановлено.

Обставин, що пом`якшують відповідальність порушника, повне визнання вини.

З огляду на викладене, суд вважає, що для досягнення мети адміністративного стягнення до ОСОБА_1 необхідно застосувати стягнення в межах санкції частини 3 статті 172-11 КУпАП України у виді штрафу, оскільки саме таке стягнення буде сприяти вихованню правопорушника у дусі додержання законів України та запобігати вчиненню ним нових правопорушень.

Питання про судовий збір вирішено у порядку ст.40-1 КУпАП, згідно з якою у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку таке стягнення накладено.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності сплачує судовий збір за ставкою 0,2 від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись статтями 23 - 24, 32-1, 33, 40-1, 283, 294 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп. судового збору.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В`ячеслав МОРОЗОВ