Вирок від 17 серпня 2026 р. у справі №527/891/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/891/26

провадження № 1-кп/527/126/26

В И Р О К

іменем України

18 серпня 2026 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря

судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченої - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине кримінальне провадження № 12026170510000118, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 березня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Кагамлик, Глобинського району Полтавської області, з середньою освітою, одруженої, не працюючої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей, ніде не зареєстрованої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2026 року близько 21:00 год ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем мешкання ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 , виявила банківську картку АТ «РайфайзенБанк» із картковим рахунком НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_6 , достовірно знаючи про те, що на вказаній картці зберігаються грошові кошти та в цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на таємне викрадення банківської картки, яка зберігалася на шафі кімнати домоволодіння ОСОБА_6 , з метою заволодіння грошовими коштами у сумі 5000 грн.

Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи те, що банківська картка АТ «РайфайзенБанк» із картковим рахунком НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_6 , та відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію», п. п. 1.4, 1.27, 1.31 ст.1, п. 15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує та посвічує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, розуміючи та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, таємно, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів, викрала вищевказану пластикову банківську карту, яка є офіційним електронним платіжним документом, з метою подальшого викрадення з неї грошових коштів у сумі 5000 грн.

Після чого, ОСОБА_5 покинула місце вчинення кримінального правопорушення та викраденим майном розпорядилась на власний розсуд.

Крім цього, 24 січня 2026 року близько 21:00 год ОСОБА_5 , тимчасово проживаючи у домоволодінні, яке належить ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 , достовірно знаючи де знаходиться банківська картка АТ «РайфайзенБанк» із картковим рахунком НОМЕР_1 , яка належить останньому та в цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на таємне викрадення грошових коштів із вказаного карткового рахунку.

Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, таємно, з шафи кімнати вказаного домоволодіння, в умовах воєнного стану який введено у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовжено Указом Президента України від 12.01.2026 №40/2026, з корисливих мотивів та мети, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає,таємно викрала банківську картку АТ «РайфайзенБанк» із картковим рахунком НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 , з метою зняття з неї грошових коштів у сумі 5000 грн.

В подальшому ОСОБА_5 покинула місце скоєння кримінального правопорушення та прибула до м. Кременчук, Полтавської області та здійснила зняття грошових коштів у сумі 5000 грн., якими розпорядилась на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вказану суму.

Своїми умисними діями, які виразились у викрадення офіційних документів, з корисливих мотивів, ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України.

Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

З обвинувальним актом щодо обвинувачення ОСОБА_5 надійшла позовна заява потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 5000,00 грн.

Одночасно з обвинувальним актом щодо ОСОБА_5 прокурором направлено до суду угоду про визнання винуватості, укладену 31 березня 2026 року під час досудового розслідування між прокурором Глобинської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_5 в присутності захисника – адвоката ОСОБА_4 .

Відповідно до цієї угоди, підозрювана під час досудового розслідування повністю визнала свою винуватість у вчинених кримінальних правопорушеннях. Крім того, в угоді сторони визначили, що у разі затвердження угоди судом, ОСОБА_5 буде призначене покарання за ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн та за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. В угоді сторони досягли домовленості щодо звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнала повністю за обставин, що викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості, визнала розмір цивільного позову. Просила суд затвердити угоду та призначити узгоджене покарання. Крім того, пояснила, що вона цілком розуміє свої права, а також те, що вона має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою та вид покарання.

Прокурор та захисник - адвокат ОСОБА_4 вважали за доцільне затвердити угоду про визнання винуватості, укладену із ОСОБА_5 як таку, що відповідає вимогам закону.

При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та кримінального закону, суд зазначає наступне.

Як зазначено в п. 2 ч. 1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно п. 1 ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачена визнала себе винуватою є кримінальним проступком та тяжким злочином.

Як зазначено в абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 надав прокурору письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості з підозрюваною ОСОБА_5 .

Суд, дослідивши наявні матеріали, заслухавши думку прокурора, захисника, а також думку обвинуваченої щодо можливості затвердження укладеної угоди, враховуючи письмову згоду потерпілого на укладення угоди про визнання винуватості, переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Угода відповідає вимогам КПК України, в тому числі щодо змісту та порядку укладення угоди, її умови не суперечать закону України про кримінальну відповідальність, зокрема щодо узгодженої міри покарання. Правова кваліфікація кримінальних правопорушень вчинених ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України є правильною. Умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а обвинувачений має можливість виконання взятих на себе за угодою зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди про визнання винуватості із призначенням обвинуваченій визначеної в угоді міри покарання.

Приймаючи до уваги те, що сторони в угоді досягли домовленості щодо звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, суд вважає за необхідне у відповідності до ч. 2 ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням та визначити їй іспитовий строк тривалістю - 1 рік.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_5 шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 5000,00 грн підлягає задоволенню.

Підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 суд не вбачає.

Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 124, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості, укладену 31 березня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026170510000118 між прокурором Глобинської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_5 в присутності захисника – адвоката ОСОБА_4 - затвердити.

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених

- ч. 1 ст. 357 України та призначити їй узгоджене покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн;

- ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй узгоджене покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

Згідно ч. 1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Цивільний позов ОСОБА_6 – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 матерільні збитки завдані злочином в розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Підстав для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Вирок може бути оскаржений учасниками судового провадження до Полтавського апеляційного суду з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1