Вирок від 17 серпня 2026 р. у справі №373/1937/26 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/1937/26

Номер провадження 1-кп/373/243/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі: секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури в сфері оборони ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12026116240000051 від 20.04.2026 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новооріхівка Лубенського району Полтавської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , призваного на військову службу за мобілізацією, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Переяславського міськрайонного суду Київської області від 09.02.2026 за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , будучи засудженим вироком Переяславського міськрайонного суду Київської області від 09.02.2026 за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді одного року обмеження волі з випробуванням, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та протягом року після засудження, під час іспитового строку повторно вчинив аналогічне кримінальне правопорушення за таких обставин.

20.04.2026 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 12:00 год 20.04.2026 у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено – РVР з метою особистого вживання, тобто без мети збуту. Реалізуючи вищеозначений злочинний умисел, перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 того ж дня без відриву в часі за допомогою свого мобільного телефону, через застосунок «Telegram» замовив у невстановленої досудовим розслідуванням особи особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – РVР для особистого вживання. У подальшому, 20.04.2026 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16:00 год, ОСОБА_4 підійшов до заздалегідь обумовленого місця по вул. Суворова у м. Переяславі Бориспільського району Київської області та, діючи з прямим умислом, направленим на незаконне придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено – РVР без мети збуту, відшукав у зарослях обабіч дороги пакет з прозорого полімерного матеріалу, в середині якого містилась кристалічна речовина білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, маса якої становить 0,506 г., та поклав її у внутрішню кишеню своєї куртки, тим самим придбав та розпочав незаконне зберігання при собі відповідну психотропну речовину.

20.04.2026, близько 16:00 год. на вулиці Сковороди, поблизу будинку №1 у місті Переяславі Бориспільського району Київської області ОСОБА_4 був зупинений працівниками відділу поліції №1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, які здійснили перевірку документів , під час якої на запитання поліцейського про наявність заборонених речовин ОСОБА_4 зізнався, що має при собі психотропну речовину РVР. Після цього, 20.04.2026, в період часу з 16:38 год по 16;48, ОСОБА_4 у присутності двох понятих на пропозицію працівника поліції вийняв із лівої внутрішньої кишені власної куртки та видав пакет з прозорого полімерного матеріалу з пазовим замком, в якому знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – РVР, масою 0,506 г.

Вищевказані протиправні дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст. 309 КК України, оскільки протягом року він вже був засуджений за цією статтею.

Роз`яснивши обвинуваченому суть обвинувачення, суд з`ясував, що він його розуміє повністю та визнає усі фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, а також визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та погодився надати суду показання.

Обвинуваченому судом роз`яснено його право на захист із залученням адвоката та право на розгляд його справи в загальному порядку, в якому прокурор зобов`язаний буде довести усі фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті. Скористатись такими правами обвинувачений бажання не виявив.

За таких умов, у відповідності до положень ч.3 ст. 349 КПК України, суд за пропозицією прокурора, яку підтримав обвинувачений, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та постановив допитати обвинуваченого, дослідити документи про особу обвинуваченого та документи щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Обвинувачений ОСОБА_4 суду показав, що 20.04.2026 у першій половині дня, ближче до обіду, перебуваючи в квартирі за місцем свого проживання, він зайшов у застосунок «Telegram» на мобільному телефоні та замовив психотропну речовину РVР, масою 0,5 г. для особистого вживанняшляхом куріння. Оплативши замовлення, він отримав фото з координатами, де його можна забрати. Того ж дня, близько 16:00 год він прийшов до обумовленого місця на вулицю Суворова у м. Переяславі, що поблизу кладовища, та віднайшов обабіч дороги в зарослях поліетиленовий прозорий пакетик з пазовим замком, в середині якого була кристалоподібна речовина – солі РVР. Він поклав той пакетик з психотропною речовино у внутрішню кишеню своєї куртки, після чого вийшов на дорогу, де його практично одразу зупинили працівники поліції, що проїжджали на службовому авто та стали перевіряти документи. На їх запитання він зізнався, що має при собі психотропну речовину РVР. У подальшому за 15-20 хвилин приїхав ще один екіпаж поліції, яким він у присутності двох понятих видав поліетиленовий пакетик з психотропною речовиною. Обвинувачений також повідомив, що у листопаді 2022 р. його призвали на військову службу за мобілізацією, яку він проходив на Запорізькому напрямку, а потім поблизу н.п. Покровськ Донецької області у 47-й бригаді, в/ч НОМЕР_1 . Після контузії, поранення та лікування, приблизно у березні-квітні 2025 року він самовільно залишив військову частину. На теперішній час він вчетверте притягується до кримінальної відповідальності за ст. 309 КК України, саме за придбання психотропної речовини РVР, яку вперше спробував шляхом куріння на фронті, щоб легше переносити стрес та бойові виходи. Він розумів, що кримінальне правопорушення, яке йому інкримінується (ч. 2 ст. 309 КК України), він вчиняє після ухвалення відносно нього вироку суду від 09.02.2026 за ч.1 ст. 309 КК України, та під час іспитового строку, однак це не зупинило його. Разом з тим він щиро кається, жалкує про вчинене, твердо вирішив не вживати нічого забороненого та просив не позбавляти його волі.

Вислухавши показання обвинуваченого по обставинам події, суд встановив, що вони повністю узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальному акті.

Відповідно до Списку №2 «Особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено», що міститься в Таблиці 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України №770 від 06.05.2000, речовина « РVР» є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено. Згідно Наказу Міністерства охорони здоров`я України за № 188 від 01.08.2000 у Таблиці 2 наведено розміри психотропної речовини РVР, за яких настає кримінальна відповідальність - більше 0,15 г.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за ч.1 ст. 309 КК України ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 309 КК України, а тому повинен понести покарання згідно закону України про кримінальну відповідальність.

За правилами статей 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації кримінальне покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні покарання винному суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого правопорушення, приймає до уваги особу винного, його ставлення до вчиненого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно положень ст. 12 КК України, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 309 КК України, є нетяжким злочином, суспільна небезпечність якого обтяжується однією з трьох кваліфікуючих ознак, які вказані у диспозиції відповідної норми, а саме: вчинення обвинуваченим відповідних протиправних дій протягом року після засудження його за цією статтею.

Обставинами, які у відповідності до п.1 ч.1 ст. 66 КК України пом`якшують покарання на досудовому розслідуванні визнано: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що підтвердилось під час судового розгляду через усвідомлення обвинуваченим своєї протиправної поведінки, засудження самого себе та надання викривальних показань.

Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання винного відсутні.

Відповідно до наданих суду матеріалів ОСОБА_4 21.11.2022 призваний на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 , яку проходить у званні «солдат»; за місцем служби (станом на 05.02.2024) характеризувався добре, є учасником бойових дій та 21.01.2024 при виконанні бойового завдання отримав поранення та контузію; згідно рапорта ДОП СВГ ВП№1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_5 ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності не притягувався, перебуває на обліку в категорії «Дезертир», причина «СЗЧ» (ініціатор УКР ГУНП в Донецькій області); на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває; проживає разом з батьком ОСОБА_6 , 1950 р.н., за місцем проживання характеризується позитивно; раніше: 05.02.2024 та 10.06.2024 ОСОБА_4 притягувався судом до кримінальної відповідальності за аналогічні кримінальні правопорушення (ст. 309 КК України) з призначенням покарання у виді штрафу, судимість за що погашена.

Востаннє ОСОБА_4 засуджений вироком Переяславського міськрайонного суду Київської області від 09.02.2026 за ч.1 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 75 КК України - до одного року обмеження волі з випробуванням, з іспитовим строком на один рік. Судимість непогашена.

Згідно Досудової доповіді, складеної провідним інспектором Бориспільського районного відділу №2 (м. Переяслав) філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київської області ОСОБА_4 сусідами та товаришами характеризується виключено позитивно, громадського порядку не порушує, до насильства не схильний та неконфліктний, проживає удвох з батьком похилого віку. Ризики повторного вчинення кримінального правопорушення та небезпечності для суспільства середні.

Враховуючи все вищевикладене, суд призначає ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст. 309 КК України, що визнається судом достатнім та необхідним для виправлення та перевиховування винного.

Водночас, суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив злочин під час іспитового строку, визначеного попереднім вироком Переяславського міськрайонного суду Київської області від 09.02.2026, якими він засуджений за аналогічне кримінальне правопорушення ( ч. 1 ст. 309 КК України) до покарання у виді одного року обмеження волі з випробуванням.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71,72 цього Кодексу.

Суд застосовує правила ч. 1 ст. 71, ч.1 ст. 72 КК України та визначає ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Запобіжний захід обвинуваченому судом не обирався, клопотання про його обрання від прокурора не надходило.

Речові докази у виді психотропної речовини - РVР масою 0,506 г, яка після проведення експертизи поміщена до спеціального пакету №6617427 та передана до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, підлягає знищенню у відповідності до положень ст. 100 КПК.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, пов`язані із залученням експерта для проведення судово-хімічної експертизи ( висновок № СЕ-19/111-26/21545-НЗПРАП від 30.04.2026), згідно рахунку експертної установи Київського НДЕКЦ становлять 3850,88 грн, які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави згідно з ч.2 ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст. 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Переяславського міськрайонного суду Київської області від 09.02.2026 та за сукупністю вироків визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді: 1 (один) рік 1 (один) місяць позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 3850,88 грн (три тисячі вісімсот п`ятдесят гривень 88 копійок).

Речові докази:

Психотропну речовину РVР, масою 0,506 г, яка поміщена до спеціального пакету № 6617427 та передана на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області – знищити після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його ухвалення з урахуванням обмежень, визначених в ч.2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя ОСОБА_1