Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №369/10883/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10883/26

Провадження № 2/369/13420/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11.08.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Дубас Т.В.,

при секретарі Мосійчук А.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Кукарека К.С. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , де третя особа Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.06.2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та поділ спільного майна подружжя, роз`єднано. Виділено у самостійне провадження кожну із позовних вимог. У межах цивільної справи №369/10883/26, залишено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Так, позовна заява ОСОБА_1 про розірвання шлюбу обґрунтована тим, що 26.04.2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано виконавчим комітетом Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, за актовим записом №3, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 20.10.2017 року. При цьому, відносини в сім`ї не склалися, сімейні стосунки між ними припинені та спільне господарство сторони не ведуть. Останні роки, з 2015 року відповідач системно вчиняє домашнє насилля по відношенню до позивача та старшого сина ОСОБА_5 , але тривалий час позивачка не наважувалася на розрив відносин заради дітей, однак з початку 2026 року психологічне насилля в родині загострилося, що і стало підставою для звернення до суду з відповідною заявою.

Від спільного подружнього життя сторони мають чотирьох спільних дітей, двоє з яких є неповнолітніми, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наразі шлюб носить лише формальний характер, подальше спільне життя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача, тому вважає, що примирення та збереження шлюбу є неможливим тому просить його розірвати у судовому порядку і повернути їй дошлюбне прізвище « ОСОБА_10 ».

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.06.2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбуу рамках цивільної справи №369/10883/26, залишено без руху та надано позивачу строк на усунення наявних недоліків .

22.06.2026 року за вх. №38222/26 та № 38378/26 від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Кукареки К.С. до суду надійшли заяви на виконання вимог ухвали суду та усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.06.2026 року у справі відкрито позовне провадження та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на подання відзиву та заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

20.07.2026 року за вх. № 44942/26 від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Новіцкої І.Л. до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Дане клопотання мотивовано тим, що у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, провадження у якій відкрито 29.05.2026 року та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

07.08.2026 року за вх. № 49328 від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Кукареки К.С. до суду надійшли заперечення на клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали у повному обсязі, просили суд його задовольнити та ухвалити рішення по суті спору саме в рамках цього судового провадження. Клопотання сторони відповідача про закриття провадження у справі просили залишити без розгляду.

У свою чергу, відповідач та його представник не заперечували щодо розгляду справи по суті саме в рамках цієї судової справи. Клопотання про закриття провадження у справі просили суд не розглядати. Позовні вимоги в частині розірвання шлюбу визнали у повному обсязі, щодо тверджень сторони позивача про вчинення домашнього насильства заперечували, вважали дані звинувачення безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу суду.

Таким чином, з огляду на те, що відповідач та його представник просили суд не розглядати подане ними клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, а позивач та її представник підтримали позицію сторони відповідача, сторони наполягали на вирішенні спору щодо розірвання шлюбу по суті, суд залишає дане клопотання сторони без уваги та не вважає за доцільне розглядати його по суті.

Суд, вислухавши думку учасників провадження, вивчивши зміст позовних вимог, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, знаходить що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Під час судового розгляду, судом встановлено, що 26.04.2003 року сторони зареєстрували шлюб, про що Виконавчим комітетом Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області складено актовий запис № 3. Унаслідок реєстрації шлюбу позивач ОСОБА_1 змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 », що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого повторно Новоград-Волинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області 20.10.2017.

Від спільного подружнього життя сторони мають чотирьох спільних дітей, двоє з яких є неповнолітніми, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями свідоцтв про народження: серії НОМЕР_2 ; серії НОМЕР_3 ; серії НОМЕР_4 та іншими матеріалами справи.

При цьому, сторони не підтримують шлюбні стосунки, не ведуть спільного господарства та проживають окремо.

Правом на надання строку на примирення сторони не виявили бажання скористатися та наполягали на розірванні шлюбу.

Сім`ю зберегти неможливо.

За змістом положень ч.1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України, передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Крім того, ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім`ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов`язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».

Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.».

Згідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч.1 підпункту «с», «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

З врахуванням того, що жоден з подружжя не виявив бажання примиритися, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, тому шлюб слід розірвати.

Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що збереження їх сім`ї є неможливим, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін.

Особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище (ч. 1 ст. 113 СК).

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Крім того, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 331 грн 20 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1 331 грн 20 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який зареєстрований 26.04.2003 року Виконавчим комітетом Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, актовий запис № 3, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (видане повторно) – розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище позивача « ОСОБА_11 » змінити на дошлюбне « ОСОБА_10 ».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 18.08.2026.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Тетяна ДУБАС