Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №369/1328/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1328/26

Провадження № 2/369/9079/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18.08.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., при секретарі судового засідання Лисяк К.О., розглянувши цивільну справу № 369/1328/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського Нотаріального округу Мироник Оксана Вікторівна, про визнання іпотеки припиненою та скасування записів про заборону відчуження на іпотечне майно та іпотеку,-

В С Т А Н О В И В :

28 січня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, за яким просить:

?визнати припиненою іпотеку за договором від «08».11.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., за реєстровим № 6511, укладений між ОСОБА_2 (після одруження ОСОБА_1 ) та ВАТ КБ «Надра», відступленим ТОВ «Він Фінанс»;

?скасувати записи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. від «08».11.2007 року № 5999145 про заборону відчуження на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 , за реєстровим № 6512, та № 5999147 про іпотеку, за реєстровим № 6511.

?судові витрати в сумі 2662 грн. 40 коп. покласти на відповідача.

Свої вимоги адвокат Корнієнко С.В. обґрунтовує тим, що «08».11.2007 року на підставі договору № 494/П/27/2007-840 ВАТ КБ «Надра» (правонаступник - ПАТ КБ «Надра») надав ОСОБА_2 (після одруження «18».02.2009 року « ОСОБА_3 »), за порукою ОСОБА_4 , кредит в сумі 184.072,50 доларів США.

В той же день 08.11.2007 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_1 , та уклала з банківською установою договір іпотеки, посвідчений, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., за реєстровим № 6511, за яким, з метою забезпечення свого зобов`язання за кредитним договором передала банку предмет іпотеки – придбану квартиру, із внесенням до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів: № 5999145 про заборону відчуження іпотечної нерухомості та № 5999147 про іпотеку.

11.12.2014 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/16070/14-ц з ОСОБА_2 (« ОСОБА_3 ») та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра» стягнута солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 340723,82 доларів США.

30.06.2020 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/36560/18, визнаний таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. від «30».01.2015 року, за реєстровим № 96, яким було запропоновано за рахунок реалізації належної ОСОБА_1 кв. АДРЕСА_1 у зв`язку з невиконанням нею умов кредитного договору № 494/П/27/2007-840 від 08.11.2007 року, задовольнити вимоги стягувача ПАТ КБ «Надра» щодо стягнення кредитної заборгованості.

13.11.2025 року Київський апеляційний суд своєї постановою у справі № 753/16070/14 скасував ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від «26».02.2025 року та ухвалив нове судове рішення, яким визнав таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 753/16070/14-ц, виданий «20».02.2015 року Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором в сумі 340 723. 82 доларів США.

Отже, на час звернення до суду з позовом, судове рішення Дарницького районного суду м. Києва від «11».12.2014 року у справі № 753/16070/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості (основного зобов`язання), у тому числі, за рахунок належного їй на праві особистої власності іпотечного майна (додаткового зобов`язання) - квартири АДРЕСА_1 , об`єктивно виконано бути не може, у зв`язку з визнанням виконавчого листа, виданого судом «20».05.2015 року, щодо його примусового виконання, таким що не підлягає виконанню, та спливом позовної давності для звернення стягнення на іпотечне майно боржниці – позивача у справі, у зв`язку з чим, вбачаються підстави для визнання іпотеки від «08».11.2007 року припиненою.

Разом з тим, наявність на даний час не скасованих записів про іпотеку та заборону на відчуження іпотечного будинку (додаткове зобов`язання) позивача від «08».11.2007 року, яким було забезпечено виконання основного зобов`язання (кредиту), при відсутності інших об`єктивних правових підстав для подальшого існування правової мети заборони на розпорядження боржником своїм будинком, є невиправданим втручанням у її право на мирне володіння власністю, а тому, потребують скасування.

«30» січня 2026 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області відкрито провадження по цивільній справі № 369/1328/26 та призначено підготовче засідання на «12».05.2026 року на 09 год. 45 хв. у залі судового засідання № 16 в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. Тараса Бульби-Боровця, 1.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

12.05.2026 року ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на «10».08.2026 року на «14» год. 00 хв. у залі судового засідання № 16 в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області

Позивач та її представник у судове засідання 10.08.2026 року не з`явилися, проте представник подав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, підтримавши позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 10.08.2026 року не з`явився, разом з тим, дата судового засідання була з ним узгоджена під час проведення підготовчого засідання 12.05.2026 року, про що свідчить розписка.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень постанови Верховного суду від «30».09.2022 року у справі № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Так, положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями вимог ст.ст. 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання, для чого має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути також і припинення правовідношення.

За змістом положень ст.ст. 12 і 18 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З положень ст. 77 ЦПК України вбачається, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ст. 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).

Судом встановлено, що 08.11.2007 року на підставі договору № 494/П/27/2007-840 ВАТ КБ «Надра» (правонаступник - ПАТ КБ «Надра») надав позивачу ОСОБА_2 (після одруження «18».02.2009 року « ОСОБА_3 »), за порукою ОСОБА_4 , кредит в сумі 184.072,50 доларів США.

В той же день 08.11.2007 року позивач на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., за реєстровим № 6509, придбала квартиру АДРЕСА_1 , та уклала з ВАТ КБ «Надра» договір іпотеки, посвідчений тим же приватним нотаріусом, за реєстровим № 6511, за яким іпотекодавець – ОСОБА_2 , з метою забезпечення свого зобов`язання за кредитним договором № 494/П/27/2007-840 від «08».11.2007 року передала іпотекодержателю – банківський установі, предмет іпотеки – кв. АДРЕСА_1 , із внесенням до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів:№ 5999145 про заборону відчуження іпотечної нерухомості та № 5999147 про іпотеку.

Відповідно до положень п. 4.3. Договору іпотеки, право іпотеки припиняється виконанням забезпечених іпотекою зобов`язань.

Положення п.п. 4.4. Договору іпотеки встановлюють, що у разі невиконання Іпотекодавцем своїх зобов`язань Іпотекодержатель має право реалізувати своє право іпотеки шляхом звернення стягнення на її предмет.

З положень п.5.3. Договору іпотеки вбачаються підстави звернення стягнення на предмет іпотеки.

11.12.2014 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/16070/14-ц з ОСОБА_2 (після одруження « ОСОБА_3 ») та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра» стягнута солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 340723,82 доларів США.

З рішення вбачається, що порушення відповідачем умов кредитного договору почалося з лютого 2009 року.

30.06.2020 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/36560/18, визнаний таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. від 30.01.2015 року, за реєстровим № 96, яким було запропоновано за рахунок реалізації належної ОСОБА_1 кв. АДРЕСА_1 у зв`язку з невиконанням нею умов кредитного договору № 494/П/27/2007-840 від 08.11.2007 року, задовольнити вимоги стягувача ПАТ КБ «Надра»: основний борг 182 292.55 доларів США або 2 151 693.94 грн.; відсотки 122 305.45 доларів США, або 1 443 634.95 грн.; пеню 17 718.57 доларів США, або 209 141.51 грн.; штраф 18 407.27 доларів США, або 217 270.36 грн.; плату за вчинення виконавчого напису нотаріуса 1 700.00 грн.

Підставою для зазначеного судового рішення послугувало вчинення виконавчого напису поза межами 3-х річного строку позовної давності, встановленого законом.

13.11.2025 року Київський апеляційний суд своєї постановою у справі № 753/16070/14 скасував ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26.02.2025 року та ухвалив нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 від 07.02.2025 року про визнання виконавчого листа № 753/16070/14-ц таким, що не підлягає виконанню, виданого 20.02.2015 року на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11.12.2014 року, задовольнив; визнав таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 753/16070/14-ц, виданий 20.02.2015 року Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором в сумі 340 723 долари США 82 центи, що за курсом Національного банку України станом на 10.06.2014 року становило 4 021 740 грн.76 коп.

З огляду виконавчих проваджень, відкритих для примусового виконання виконавчого листа № 753/16070/14 Дарницького районного суду м. Києва від 20.02.2015 року, для примусового виконання судового рішення від 11.12.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь банківської установи грошової заборгованості за кредитним договором № 494/П/27/2007-840 від 08.11.2007 року, вбачається що:

?ВП № 48304675 (ВП - спецрозділ) було відкрито «05».08.2015 року, з поверненням «04».10.2016 року виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України про виконавче провадження» (в редакції Закону від «21».04.1999 року № 606-ХІУ); зі зняттям арешту з майна «07».01.2026 року на підставі ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від «02».06.2016 року № 1404-УІІІ), у зв`язку з визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

?ВП № 60266990 (ідентифікатор доступу 31А88АБ35874) відкрито «10».10.2019 року, з поверненням виконавчого документа стягувачеві на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від «02».06.2016 року № 1404-УІІІ) «12».04.2024 року; а арешт з майна та коштів боржника знятий «30».05.2025 року (лист Дарницького відділу ДВС у місті Києві від «30».05.2025 року № 60266990);

?ВП № 75035986 (ідентифікатор доступу ББ692Д2Д7093) відкрито «16».05.2024 року та закінчено «31».12.2025 року на підставі п.5 ст.39 Закону «Про виконавче провадження», у зв`язку з визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, «15».09.2020 року постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавче провадження ВП № 52353118 (ідентифікатор доступу № 1Е6981ДЕ01Е5) закінчено на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від «30».06.2020 року у справі № 761/36560/18 про визнання виконавчого листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. від «30».01.2015 року, за реєстровим № 96, таким, що не підлягає виконанню.

Судом також встановлено, що 27 жовтня 2020 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/16070/14-ц (провадження № 6/753/839/20) у виконавчих провадженнях з виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від «11».12.2014 у цивільній справі № 753/16070/14-ц первісного стягувача – ПАТ КБ «Надра», на підставі договору про відступлення прав вимоги № GL3N415722 від «21».04.2020 року за Кредитним договором № 494/11/27/2007-840 та, відповідно, Договором іпотеки від «08».11.2007 року замінено його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

25 липня 2024 року загальними зборами учасників ТОВ Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (протокол № 1706, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В., за реєстровим № 1110), зазначене підприємство перейменовано на ТОВ «Він Фінанс».

З огляду положень ч. 1 ст. 589, п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 593 ЦК України, ч.ч. 5 і 6 ст .3 та абз.1 ч.1 і ч. 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання, забезпеченого заставою (іпотекою), або закінчення строку дії іпотечного договору; про припинення права застави (іпотеки) на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані; у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

З огляду на наведене, вбачається, що укладення договору застави (іпотеки) або її виникнення на основі рішення суду чи при наявності юридичних фактів, вказаних в законі, зумовлює виникнення між заставодержателем і заставодавцем додаткового (акцесорного) зобов`язання відносно до основного, забезпеченого заставою (іпотекою). З огляду на похідний характер застави (іпотеки), виконання забезпеченого заставою (іпотекою) основного зобов`язання або його припинення з інших підстав припиняє право застави (іпотеки).

Згідно з положеннями п.п. 1 і 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів, що видаються судами на підставі судових рішень та виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Положеннями ст. 74 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна у зв`язку із, у тому числі, припиненням іпотечного договору та рішенням суду.

13 вересня 2023 року Верховний Суд у постанові по справі № 295/7291/20 про можливість встановлення факту припинення іпотеки, в разі ліквідації або припинення юридичної особи без її правонаступника – Іпотекодержателя, зазначає наступне.

«Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно до положень п.6 ст.3 ЦК Украйни, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від «16».06.2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від «18».04.2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від «08».02.2022 року у справі № 209/3085/20).

Крім того, тлумачення наведених вище положень ст.3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (постанови Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від «01».03.2021 року у справі № 180/1735/16-ц, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від «18».04.2022 року у справі № 520/1185/16-ц, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від «05».12.2022 року у справі № 214/7462/20).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від «05».09.2019 року у справі № 638/2304/17).

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (ч.1 ст.8 ЦК України).

Тлумачення ч.1 ст.8 ЦК України свідчить:

?законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватноправових нормах безпосередньо;

?умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (ст.ст.1 і 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин».

У зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе також послатися на положення постанови Великої Палати Верховного Суду та Окремої думки суддів ВП ВС від 14.05.2025 року у справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) про скасування арешту майна боржника по завершеним виконавчим провадженням, у зв`язку з об`єктивною неможливістю примусового виконання судового рішення, а саме, при відсутності відкритих виконавчих проваджень, щодо примусового виконання судового рішення, спливу строків позовної даності та повторного пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, у постанові від 02.07.2019 року Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи № 916/3006/17 встановила, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений ст.88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін.

18 серпня 2021 року Верховний Суд у постанові у справі № 201/15310/16 вказав, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до його припинення, та слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem), яка «підлягає впливу» позовної давності, а тому, на неї поширюється загальна позовна давність тривалістю в три роки.

Крім того, в зазначеному судовому рішенні зазначено, що тлумачення ст.264 ЦК України дає підстави для висновку, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим обов`язком, зокрема забезпечувальним.

Отже, вчиненням позичальником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за основним зобов`язанням, не переривається позовна давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимога про стягнення боргу за основним зобов`язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними вимогами (основною та додатковою), застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено.

Звернення стягнення є реалізацією іпотекодержателем свого права, передбаченого договором іпотеки, та підставою припинення цього права. Повернення стягувачу виконавчого напису (виконавчого документа) також не може переривати перебіг позовної давності за позовними вимогами про звернення стягнення з аналогічних причин.

В умовах визнання судовими рішеннями, такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку з пропуском, законодавчо встановлених строків виконавчого листа № 753/16070/14, виданого 20.02.2015 року Дарницьким районним судом м. Києва, для примусового виконання судового рішення від «11».12.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь банківської установи грошової заборгованості за кредитним договором № 494/П/27/2007-840 від 08.11.2007 року (борг за основним зобов`язанням), та виконавчого напису приватного нотаріуса від 30.01.2015 року про стягнення заборгованості за зазначеним кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру від 08.11.2007 року, укладеного для забезпечення виконання позичальником зазначеного вище кредитного договору (забезпечувальний обов`язок), суд приходить до обґрунтованого висновку, що, передбачені законодавством, заходи виконання позичальником кредитного зобов`язання забезпеченого, належного останньому, іпотекою вичерпані та на даний час бути вчиненими не можуть, тобто, про наявність підстав для встановлення припинення іпотеки від 08.11.2007 року та скасування записів про заборону відчуження іпотечного майна і про іпотеку, зі внесенням відповідних даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, суд, дослідивши наявні матеріали справи, та фактичні обставини справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позивач заявив про компенсацію витрат із сплати судового збору за подання позовної заяви, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судом стягується з відповідача на користь позивача судовий збірв сумі 2662 грн. 40 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського Нотаріального округу Мироник Оксана Вікторівна, про визнання іпотеки припиненою та скасування записів про заборону відчуження на іпотечне майно та іпотеку- задовольнити повністю.

Визнати припиненою іпотеку за договором від 08 листопада 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., за реєстровим № 6511, укладений між ОСОБА_2 (після одруження ОСОБА_1 ) та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», відступленим Товариству з обмеженою відповідальність «Він Фінанс».

Скасувати записи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. від 08.11.2007 року № 5999145 про заборону відчуження на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 , за реєстровим № 6512, та № 5999147 про іпотеку, за реєстровим № 6511.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» на користь ОСОБА_1 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні) 40 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_5 - АДРЕСА_2 ; РНОКПП № НОМЕР_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» - 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського Нотаріального округу Мироник Оксана Вікторівна - АДРЕСА_3 .

Повне рішення складено: 18.08.2026 року.

Суддя А.В. Янченко