Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №935/2509/25 — Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/2509/25

Провадження № 2/935/271/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 серпня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Щербаченко І.В., а участі секретаря судового засідання Кумечко С.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ( в режимі ВКЗ) Осадчого А.А., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харитонівської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,

установив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Харитонівської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю. В обґрунтування вказаного позову зазначив, у 2011 році, ОСОБА_1 , придбав у сім`ї Гончаренків житловий будинок АДРЕСА_1 , сплативши за нього погоджену суму коштів. Вказана нерухомість за життя належала родині ОСОБА_2 . Після смерті подружжя позивач залишився проживати у спірному житловому будинку постійно та безперервно. При цьому позивач не лише користувався будинком, як місцем проживання, а й здійснював належне господарське утримання та догляд за ним. Зокрема проводив необхідні ремонтні роботи для збереження житлового стану будинку, здійснював догляд та обробіток прилеглої земельної ділянки, утримував підсобне господарство. Таким чином, його володіння майном було відкритим, добросовісним і спрямованим на його збереження та розвиток, яке здійснюється понад 15 років. Користується майном безперешкодно: жодних претензій з боку третіх осіб чи органів місцевого самоврядування за цей час не надходило, вказані обставини можуть бути підтверджені свідченнями очевидців. А тому просив визнати за ним право власності на вказаний житловий будинок у порядку набувальної давності.

У судовому засіданні позивач та його представник адвокат Осадчий А.А. позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.

Відповідач -Харитонівська сільська рада представника до суду не направив, про розгляд справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься заява, в якій зазначено, що слухання справи проводити у відсутність представника відповідача, позовні вимоги визнає.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_1 проживає без реєстрації в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 з 2011 року, що підтверджується копією довідки, яка видана виконавчим комітетом Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 08.09.2025 за № 293 та актом депутата Харитонівської сільської ради Башинською Н.М. від 10.09.2025 року.

ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серією НОМЕР_1 .

ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серією НОМЕР_2 .

Разом з тим, будь які документи, які б підтверджували право власності на зазначену земельну ділянку та містили б відомості про її власника позивачем надано не було та в матеріалах справи відсутні.

На підтвердження доводів позивача про фактичне користування ним будинком, за адресою: АДРЕСА_1 , було надано довідки виконкому Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 08.09.2025 за № 293 та акт депутата від 10 вересня 2025 року.

У судовому засідання була допитана свідок ОСОБА_5 , яка заявила, що ОСОБА_1 придбав вказаний житловий будинок, останній там проживає вже давно, проводить ремонт та обробляє земельну ділянку.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

У постанові від 24 червня 2020 року у справі № 132/3566/17 Верховний Суд виснував, що відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна. При цьому така особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Зміст статті 344 ЦК України встановлює, що позивач, як володілець майна, протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності наступних умов у сукупності: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Відсутність будь-якого з перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Крім того, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

При цьому, в позовній заяві та в судовому засіданні позивач фактично підтвердив, що за весь час проживання у спірному будинку йому було достовірно відомо про те, що він йому не належить та було відомо кому саме цей будинок належить-сім`ї ОСОБА_2 . Будинок він придбав у сім`ї ОСОБА_2 та сплатив за нього погоджену сторонами суму коштів.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц.

Отже, з огляду на вищевикладений висновок Верховного Суду у аналогічній справі, суд вважає, що доводи позивача про те, що вона більше 10 років безперервно володіє житловим будинком та земельною ділянкою, на якій він розташований, до уваги прийняти не можна, оскільки ці дії позивача не свідчать про набуття ним права власності на нерухоме майно та не є підставою для набуття такого права.

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд призначив проголошення рішення о 16-30 год. 17.08.2026.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268, ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Харитонівської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Текст рішення складено 17.08.2026

Суддя І.В. Щербаченко