Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №161/6942/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6942/26

Провадження № 2/161/4479/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 серпня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:головуючої – судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань– Маєвської Х.Ю.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2026 року позивач через свого представника звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено публічний договір купівлі-продажу, у відповідності до якого Позивач, будучи фізичною особою-підприємцем, взяв на себе обов?язок продати корм для тварин вагою 125 кг, на суму 26400 гривень Відповідачу, а останній взяв на себе обов?язок оплатити його. Також, Сторони домовились, що Відповідач здійснить попередню оплату (завдаток) за товар в розмірі 2000 гривень. Після здійснення попередньої оплати Відповідачем, Позивач здійснив відправлення товару Відповідачу через ТОВ «Нова Пошта», який ним було отримано 12 липня 2025 року. Однак, після отримання товару Відповідач не здійснив оплату за нього. Також не виставляв претензій щодо пошкодження, неналежної якості товару, тощо. Позивач вважає, що між сторонами укладено усний договір купівлі-продажу, оскільки сторони досягли згоди з усіх істотних його умов — Позивач зобов?язався продати корм для тварин належної якості, вагою 125 кг., за ціною 26400 грн., а Відповідач прийняв дану пропозицію, що підтверджується здійснення ним часткової оплати за такий товар. За таких обставин Позивач вважає, що є підстави для стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 24200 грн. Крім того, Позивач вважає, що є підстави для стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат з суми основного боргу за час прострочення строку повернення боргу. Отже, загальна сума заборгованості за договором позики становить 25424,75 грн., з яких основна сума боргу 24400 грн., 3% річних – 509 грн., інфляційні втрати — 515, 75 грн.. Позивачем здійснювались заходи досудового врегулювання спору шляхом надсилання претензії на адресу Відповідача, однак спір не вирішений. На підставі викладеного просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 25424, 75 грн., з яких: основна сума боргу 24400 грн., 3% річних – 509 грн., інфляційні втрати — 515,75 грн., а також судові витрати.

07 липня 2026 року представник позивача подав заяву відповідно до якої зазначив, що в позовній заяві вказано дату укладення публічного договору між сторонами 15 лютого 2019 року. Сторона позивача зазначає, що це описка. Вперше Позивачем на замовлення відповідача було поставлено товар (корм для тварин) 10 вересня 2024 року, тому просить цю дату вважати датою укладення публічного договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Загалом за період з 10.09.2024 по 12.07.2025 Позивачем було здійснено 5 поставок корму для тварин, фактично останню поставку Відповідач не оплатив. Твердження Відповідача щодо поставки простроченого корму для тварин є голослівним, оскільки згідно з перепискою між Сторонами за допомогою месенджера VIBER, яка долучена до матеріалів справи, ОСОБА_3 жодного разу не зазначав щодо прострочення поставленого корму, його якості, а лише запевняв обіцянками про здійснення оплати. На даний час сторона позивача не отримала відзиву від Відповідача, якщо такий було ним подано до Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Позивач у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити. Додатково пояснив, що до нього звернувся відповідач із проханням надати йому корм для продажу за зниженою ціною. Позивач попередив відповідача про майбутнє подорожчання товару. Відповідач сплатив завдаток. Після цього позивач відправив 10 мішків корму відповідачу через відділення «Нової пошти». Позивач пояснив, що це був уже п`ятий випадок продажу ним корму відповідачу. Під час оформлення поштового відправлення працівник «Нової пошти» не зазначив умову про накладений платіж та зворотну доставку коштів, а посилку було оформлено як звичайне відправлення з оголошеною вартістю 24400 грн. із зазначенням даних та номера телефону отримувача. Внаслідок цього відповідач отримав товар, однак його вартість не сплатив. Позивач зазначив, що має квитанції, які підтверджують відправлення товару, а також що посилка була отримана відповідачем. Після отримання товару позивач просив відповідача оплатити його вартість, однак останній спочатку повідомляв, що перебуває за межами України, а в подальшому зазначив, що повернувся, проте кошти так і не сплатив, обмежуючись обіцянками здійснити оплату пізніше.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити. Пояснив, що відповідач жодних претензій щодо отриманого товару не заявляв. Після звернення позивача до суду відповідач із позивачем не контактував. На підтвердження обставин справи позивачем надано листування з відповідачем, у якому зазначено номер телефону останнього, що відповідає номеру телефону отримувача, зазначеному в накладній «Нової пошти». Представник позивача звернув увагу, що надані скріншоти листування відображають його безперервність та не містять будь-яких заперечень відповідача щодо отриманого товару, його якості.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від нього на адресу суду не надходили.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою — підприємцем, серед видів економічної діяльності якого зазначено: 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (основний); 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 62.01 Комп`ютерне програмування; 62.02 Консультування з питань інформатизації.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існували договірні відносини щодо купівлі-продажу корму, у межах яких позивач передавав відповідачу товар, а відповідач зобов?язувався його оплатити.

Водночас обставини, які є предметом розгляду у цій справі, стосуються конкретної поставки товару, здійсненої 12 липня 2025 року.

На підтвердження досягнутої домовленості сторін щодо спірної поставки позивач надав квитанцію про сплату відповідачем 2000 грн., здійснену 03 липня 2025 року, що підтверджує наявність між сторонами домовленості щодо придбання товару та його оплатності.

З урахуванням пояснень позивача судом встановлено, що загальна вартість погодженого сторонами товару становила 26400 грн, з яких відповідач сплатив 2000 грн, у зв?язку з чим несплаченою залишилася сума у розмірі 24 400 грн. Зазначена вартість товару також підтверджується наданою позивачем перепискою з відповідачем, у якій позивач повідомив відповідачу, що загальна вартість товару становить 26400 грн, а відповідач не заперечував зазначеної вартості.

На виконання досягнутої між сторонами домовленості позивач відправив відповідачу

погоджений товар через оператора поштового зв?язку «Нова пошта». Факт відправлення товару підтверджується експрес-накладною, у якій відповідач зазначений як отримувач. В експрес-накладній також зазначено оголошену вартість відправлення у розмірі 24400 грн.

Відповідно до відомостей оператора поштового зв?язку посилка була отримана відповідачем 12 липня 2025 року.

Отже, позивач виконав свій обов?язок щодо передачі товару відповідачу.

Суд бере до уваги пояснення позивача про те, що при оформленні поштового відправлення не було зазначено накладений платіж та зворотну доставку коштів. Водночас відсутність відповідної відмітки у поштовій накладній сама по собі не свідчить про те, що товар передавався відповідачу безоплатно, оскільки спосіб оформлення поштового відправлення не змінює змісту домовленості сторін щодо обов?язку відповідача оплатити отриманий товар.

Також, судом досліджено надані позивачем скріншоти листування з відповідачем. Зі змісту листування не вбачається, що відповідач заперечував факт отримання товару або заявляв претензії щодо його якості, кількості. Також відсутні повідомлення відповідача про повернення товару або відмову від його придбання. Натомість із листування вбачається, що відповідач обіцяв здійснити оплату товару в подальшому, посилаючись на перебування за межами України.

Таким чином, сукупність досліджених доказів — квитанція про сплату 2000 грн, експрес-накладна оператора поштового зв`язку «Нова пошта», у якій відповідач зазначений отримувачем, а оголошена вартість відправлення становить 24 400 грн, відомості про отримання товару відповідачем та листування сторін - підтверджує факт досягнення між сторонами домовленості щодо придбання та оплати товару, передачі товару відповідачу та наявності у нього обов?язку щодо його оплати.

Разом з тим, посилання позивача на те, що сторони перебувають у договірних відносинах з 15 лютого 2019 року, а в уточненій позовній заяві зазначено 10 вересня 2024 року, суд оцінює з урахуванням того, що докази щодо спірного зобов?язання стосуються конкретної поставки товару 12 липня 2025 року. Вказана розбіжність у зазначенні року виникнення загальних договірних відносин не спростовує факту здійснення 12 липня 2025 року конкретної поставки товару, його отримання відповідачем та невиконання останнім обов`язку щодо оплати.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, позивач свої зобов?язання щодо передачі відповідачу товару виконав, відповідач товар отримав, однак залишок його вартості у розмірі 24400 грн. не сплатив, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 24400 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховані інфляційні втрати в розмірі 515, 75 грн. та 3 % річних в розмірі 509 грн. за період з 12 липня 2025 року по 23 березня 2026 року.

Суд погоджується з даним розрахунком та вважає його належним доказом у справі.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про задоволення позову, а саме, з відповідача на користь позивача слід стягнути грошові кошти в розмірі 25424, 75 грн., з яких: основна сума боргу 24400 грн., 3% річних – 509 грн., інфляційні втрати — 515,75 грн.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути також 1331, 20 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 525, 526, 625, 629, 655, 692 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 25424 (двадцять п`ять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 75 коп., з яких: основна сума боргу — 24400 (двадцять чотири тисячі чотириста) грн., 3% річних – 509 (п`ятсот дев`ять) грн., інфляційні втрати — 515 (п`ятсот п`ятнадцять) грн. 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення у повному обсязі складено 18 серпня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області І.Б. Плахтій