Вирок від 17 серпня 2026 р. у справі №159/1682/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1682/26

Провадження № 1-кп/159/436/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 (відеоконференція),

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

вивчивши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026030550000076 від 29.01.2026, та долучені до нього матеріали стосовно обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженця села Приозерне, Ленінського району, АР Крим, громадянина України, з загальною середньою освітою, одруженого, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, є особою з інвалідністю 3 групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , будучи визнаним винним постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2025 у справі № 159/8779/25 (суддя ОСОБА_5 ), яка набрала законної сили 30.12.2025, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, та якою його позбавлено права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та усвідомлюючи, що транспортними засобами, з метою невиконання даної постанови суду, маючи позбавлений права керування реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, систематично вчиняв дії щодо умисного невиконання даного судового рішення, а саме 28.01.2026 о 10 год 40 хв керував транспортним засобом марки Geely, н.з. НОМЕР_2 , рухаючись вулицею Ковельська села Дубове Ковельського району Волинської області, де був зупинений працівниками ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області.

У вказаних діях ОСОБА_4 міститься склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, яке полягає в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив фактичні обставини вчинених діянь, повідомив, що знав про те, що постановою суду він позбавлений права керування транспортними засобами строком на 3 роки, однак керував автомобілем, оскільки йому потрібно було поїхати в Луцьк на ВЛК для вироблення документів по інвалідності та звільнення з військової служби, вважав, що оскільки має тимчасове посвідчення, яке йому видали в замін вилученого посвідчення водія, то він має право керувати автомобілем. Додатково зазначив, що близько чотирьох місяців тому він звільнився з військової служби, має 3 групу інвалідності, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, отримує дохід у виді пенсії у зв`язку з інвалідністю близько 9000 грн. Визнав вину, шкодує про вчинене, зробив для себе відповідні висновки про недопустимість подібної поведінки в майбутньому, зазначив що йому соромно за вчинене, готовий понести покарання, просив суд суворо не карати призначивши покарання у виді штрафу.

Зважаючи на те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження і суд встановив, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які просили розглядати кримінальне провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

З урахуванням наведеного, вивчивши обвинувальний акт, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, та стосуються речових доказів і процесуальних витрат, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України що полягало в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, відповідно до вимог статей 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Діяння, яке вчинив обвинувачений, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.

Обставинами, які пом`якшують покарання суд визнає щире каяття обвинуваченого, визнання вини.

Обставини які обтяжують покарання в обвинувальному акті не зазначено.

Також, обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 , вид та міру покарання, суд виходить із характеру діянь, обстановки, способу, місця і часу вчинення кримінального правопорушення, враховує форму та ступінь його вини яка полягає в прямому умислі; обставини, які характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення, а також, які безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, а також обставини, які характеризують поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення; враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, проходив військову службу під час мобілізації з 02.02.2023 по 2026 рік, є особою з 3 групою інвалідності, має на утриманні двох малолітніх дітей.

Обставин для застосування положень ст. 69 КК України та обставин, які б унеможливлювали понесення обвинуваченим покарання, суд не встановив.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання за нетяжкий злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, у виді штрафу.

На переконання суду таке покарання відповідатиме принципам законності, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде справедливим і співмірним вчиненому, достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не є надто суворим чи м`яким.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 334, 368, 370, 374, 376, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 гривень.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1