Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №159/1491/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1491/26

Провадження № 1-кп/159/425/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайоний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026030550000145 від 27.02.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

у с т а н о в и в:

обвинувачений ОСОБА_4 , постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24.10.2025 у справі №159/7228/25, яка набрала законної сили 04.11.2025, був підданий стягненню за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Проте, достовірно знаючи про наявність цієї постанови суду, усвідомлюючи зміст накладеного стягнення і маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет судової влади, всупереч вимог частини першої статті 129-1 Конституції України, частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами, умисно вчинив дії щодо її невиконання.

Так, 27.02.2026 о 07 год 51 хв в м.Ковелі на вул. Луцькій ОСОБА_4 керував транспортним засобом марки “Volkswagen Golf” номерний знак НОМЕР_1 , де був зупинений працівниками поліції.

Зазначеними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України – умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватість в обсязі пред`явленого обвинувачення визнав повністю, підтвердив факт керування траспортним засобом під час судової заборони, водночас просив взяти до уваги конкретні життєві обставини, що змусили його вдатися до протиправних дій, зокрема у зв`язку із тяжким пораненням його сину ОСОБА_5 ампутували кінцівку, син переніс 12 оперативних втручань, сім`я зазнає значних матеріальних витрат для лікування сина, тому обвинувачений погоджується на виконання будь-якої оплачуваної роботи. Того дня через терміновий виклик на роботу і брак коштів на таксі порушив судову заборону. Щиро розкаюється у вчиненому, просив про мінімально можливе покарання.

Враховуючи позицію обвинуваченого ОСОБА_4 , який правильно розуміє зміст обставин інкримінованого кримінального правопорушення, суд відповідно до вимог ч.3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які учасниками не заперечуються.

При призначенні покарання суд керується положеннями статей 50, 65 КК України, в силу яких покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке за наведеною у ст.12 КК України класифікацією, є нетяжким злочин, в той же час об`єктом злочину є інтереси правосуддя в частині забезпечення виконання судового рішення та дотримання в суспільстві правопорядку.

Обставинами, які пом`якшують покарання є визнання вини і щире каяття, яке проявилося у готовності нести покарання.

Враховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку нарколога чи психіатра не перебуває, має міцні соціальні зв`язки, одружений, є батьком тяжко пораненого військовослужбовця, позитивно характеризується за місцем проживання, суд вважає необхідним і достатнім призначити покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією закону, за яким особа притягується до відповідальності.

Постановою слідчого від 02.03.2026 речовим доказом у справі визнаний належний обвинуваченому транспортний засіб “Volkswagen Golf” номерний знак НОМЕР_1 . Ухвалою слідчого судді від 04.03.2026 на автомобіль накладений арешт із забороною відчудження і розпорядження і переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4 .

Відсутні передбачені ст.96-1, ст.96-2 КК України підстави для спеціальної конфіскації транспортного засобу, тому суд вирішує долю речового доказу відповідно до ст.100 КПК, вважає необхідним залишити автомобіль у власності обвинуваченого, скасувавши арешт, як передбачено ч.4 ст.174 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись статтями 349, 374, 375 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Речовий доказ: автомобіль марки “Volkswagen Golf” номерний знак НОМЕР_1 , залишити у власності ОСОБА_4 .

Скасувати арешт, накладений на речовий доказ ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04.03.2026.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

ГоловуючийОСОБА_1