Вирок від 17 серпня 2026 р. у справі №373/2155/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 373/2155/24Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/5223/2026Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів

судової палати з розгляду кримінальних справ:

судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2026 року у кримінальному провадженні № 12024111240000351 від 10 вересня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, -

встановив:

Вироком Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2026 року ОСОБА_8 визнановинним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи (у разі працевлаштування).

Вирішено питання про речові докази.

Відповідно до обвинувального акту кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

ОСОБА_8 , будучи військовозобов`язаним та придатним до військової служби, згідно рішення військово-лікарської комісії № 3224 від 29 серпня 2024 року, перебуваючи 02 вересня 2024 року о 12 год 00 хв в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 , отримав повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_1 04 вересня 2024 рокудля подальшої відправки до 242-го ЦПП для проходження військової служби по мобілізації.

04 вересня 2024 року ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без поважної причини, не маючи права на відстрочку від призову у відповідності до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомлений про призов на військову службу під час загальної мобілізації, без поважної причини не прибув 04 вересня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 для подальшої відправки для проходження військової служби під час мобілізації та у такий спосіб ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

Таким чином, ОСОБА_8 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.

Визнаючи ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначаючи йому покарання, суд першої інстанції виходив із доведеності ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Призначаючи покарання та звільняючи ОСОБА_8 від відбування покарання із встановлення іспитового строку тривалістю 1 рік на підставі ст. 75 КК України, судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який офіційно непрацевлаштований, має постійне місце проживання, де характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Не погоджуючись із вироком суду прокурор Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до Київського апеляційного суду із апеляційною скаргою, у якій просив вирок Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2026 рокускасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок суду, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_6 зазначив, що під час обрання покарання ОСОБА_8 судом першої інстанції не повною мірою враховано те, що він не одружений, малолітніх, неповнолітніх чи недієздатних осіб на утриманні не має, військовозобов`язаний, громадянин України. Застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_8 від основного покарання на іспитовий строк є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та занадто м`яким покаранням для виправлення засудженого та попередження вчинення ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень. Ухилення від призову до Збройних сил з числа військовозобов`язаних громадян під час воєнних дій, які розпочались або передбачаються, створює загрозу для безпеки держави у сфері оборони.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.

Рішення суду в частині доведеності вини ОСОБА_8 та правильності кваліфікації його дій за ст. 336 КК України учасниками судового провадження не оспорюються.

Підстав для виходу за межі апеляційних вимог в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_8 та його захисник заперечили щодо доводів апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи вирок, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Враховуючи, що об`єктивна сторона кримінального правопорушення за ст. 336 КК виявляється в бездіяльності - ухиленні будь-яким способом від призову за мобілізацією, проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченогост. 336 КК.

Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про призначення покарання ОСОБА_9 у виді позбавлення волі в мінімальних межах, встановлених санкцією ст. 336 КК України, яке відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом та розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

У той же час, колегія суддів прийшла до переконнная про неможливість застосування положень ст. 75 КК України до призначеного ОСОБА_9 покарання, оскільки він вчинив кримінальне правопорушення, яке характеризується підвищеною суспільною небезпечністю. Відмова від захисту Батьківщини може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, та, в умовах воєнного стану, є неприпустимою. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави, Захист Вітчизни набуває особливого значення, тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, про що і зазначено в ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції не надав відповідної оцінки ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, обставинам його вчинення, а лише формально послався на дані про особу ОСОБА_8 та пом`якшуючі покарання обставини при обґрунтуванні свого висновку щодо можливості звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням.

У разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок (п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК).

За ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Враховуючи вищевикладене, вирок Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2026 року в частині призначеного покарання підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового вироку суду про призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2026 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасувати.

В цій частині ухвалити новий вирок суду.

Призначити ОСОБА_8 за ст. 336 КК Українипокарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Строк покарання обчислювати з моменту взяття під варту у ході звернення вироку до виконання.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4