Вирок від 12 серпня 2026 р. у справі №759/9368/25 — Київський апеляційний суд

Справа 759/9368/25 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1

Провадження 11-кп/824/2141/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

13 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:

ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12025105080000394 від 16.04.2025 за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 07 травня 2025 року, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 07 травня 2025 року,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 25.07.2006 Макарівським районним судом Київської області за ч.2 ст.289, ч.2 ст.185, ч.1 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 6 років з конфіскацією майна, звільнений з місць позбавлення волі 06.04.2012 по відбуттю строку покарання;

- 31.03.2015 Макарівським районним судом Київської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 1 рік, звільнений з місць позбавлення волі 05.10.2017 на підставі ЗУ «Про амністію»;

- 08.04.2020 Макарівським районним судом Київської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.395 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки;

- 21.05.2020 Святошинський районним судом міста Києва за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки;

- 27.10.2021 Макарівським районним судом Київської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.309, ч.1 ст.310, ст.395 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 2 місяці, звільнений з місць позбавлення волі 10.08.2022 по відбуттю строку покарання;

засуджено за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 3 роки;

на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

вирішене питання про речові докази та процесуальні витрати.

Відповідно до вироку, ОСОБА_7 , 15 квітня 2025 року, в денний час, неподалік від аптеки, розташованої по вул. Гната Юри, 7-А, в місті Києві, зустрівся з невстановленою особою, в якої шляхом купівлі за 200 грн, придбав фрагмент блістера з чотирма таблетками білого кольору, та які, з метою особистого вживання зберігав при собі, без мети збуту. В подальшому, 15 квітня 2025 року, приблизно о 15 годині 39 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Гната Юри, 9, був викритий працівниками поліції, яким добровільно видав вищевказаний фрагмент блістера з чотирма таблетками білого кольору, які згідно висновку експерта містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), масою 0,088 г на одну таблетку.

В апеляційній скарзі прокурора указано на незаконність вироку у зв`язку із неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції належним чином не обгрунтував рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, натомість поза увагою суду залишились дані про підвищену суспільну небезпечність особи обвинуваченого. Так, судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_7 вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів та відбував реальне покарання у місцях позбавлення волі. Однак, навіть відбування покарання у виді позбавлення волі, на думку прокурора, не створило самокерованої правослухняної поведінки, не призвело до позитивних змін та не сприяло перевихованню обвинуваченого, який маючи непогашені судимості, невдовзі після звільнення з місць позбавлення волі, продовжив вчиняти умисні кримінальні правопорушення. Прокурор зазначив, що наведене свідчить про свідоме бажання обвинуваченого вести злочинний спосіб життя і категоричне небажання перевиховуватись, який не усвідомив наслідків протиправних дій та зухвало зневажив можливість отримати суворе покарання. Крім того, судом першої інстанції безпідставно визнано обставиною, що пом`якшує покарання щире каяття. Прокурор звернув увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які би підтверджували наявність такої пом`якшуючої обставини, а визнання вини обвинуваченим, затриманим після вчинення кримінального правопорушення, свідчить лише про намагання уникнути покарання за вчинене. Просив вирок скасувати та ухвалити новий, яким виключити обставину, що пом`якшує покарання щире каяття та призначити ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, покарання у виді обмеження волі строком 3 роки.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурора, який апеляційну скаргу прокурора підтримав, підтвердив її доводи та просив задовольнити;

обвинуваченого, який заперечував щодо апеляційної скарги прокурора та просив залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін;

вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції щодо обставин кримінального провадження, докази стосовно яких судом першої інстанції, за згодою учасників судового розгляду не досліджувались і щодо яких не надійшло апеляційних скарг, апеляційним судом не перевірялися. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги, відповідно до положень ч.2 ст.404 КПК України, колегія суддів не знаходить.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що проявилося у безпідставному застосуванні положень ст.75 КК України та необгрунтованому звільненні ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, колегія суддів вважає їх переконливими та такими, які грунтуються як на матеріалах кримінального провадження так і на вимогах закону.

Відповідно до частин першої та другої ст.65 КК України покарання призначається у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Як убачається із мотивувальної частини вироку, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, ставлення до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він офіційно не працює, за даними наявної в матеріалах справи документації на обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, що свідчить про його осудність, має місце реєстрації та проживання, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше судимий.

У якості обставини, що пом`якшує покарання ОСОБА_7 , згідно ст.66 КК України, суд першої інстанції визнав його щире каяття, при цьому, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Врахувавши наведене, суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді трьох років обмеження волі з подальшим звільненням від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст.75 КК України, із встановленням іспитового строку три роки з покладання відповідних обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Так, за змістом положень ч.1 ст.75 КК України умовами звільнення особи від відбування покарання є:

рішення суду про призначення покарання в виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п`яти років;

переконання суду про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, яке базується на даних про тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та інших обставинах кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про необгрунтованість звільнення судом першої інстанції ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, оскільки судом першої інстанції взагалі не наведено мотивів застосування положень ст.75 КК України, а також звертає увагу на те, що матеріали кримінального провадження не містять буд-яких даних та позитивних характеристик, які би указували на можливість виправлення обвинуваченого без відбування призначеного покарання. Так, врахувавши характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, поза межами уваги суду та без необхідної оцінки залишились дані про підвищений рівень суспільної небезпечності вчиненого діяння, оскільки останній неодноразово судимий за кримінальні правопорушення проти власності та у сфері обігу наркотичних засобів, відбував покарання у місцях позбавлення волі та, з огляду на вчинення нового кримінального правопорушення, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив, що свідчить про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства

Наведене у своїй сукупності приводить колегію суддів до переконання, що відповідати вимогам ч.2 ст.65 КК України, тобто бути таким, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді обмеженняволі строком на три роки.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора в частині виключення щирого каяття як обставини, що пом`якшує покарання, колегія суддів звертає увагу, що зазначена обставина вказана прокурором в обвинувальному акті та знайшла своє підтвердження під час розгляду провадження судом першої інстанції. Натомість щире каяття не є таким, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення чи суспільну небезпечність особи обвинуваченого та, з огляду на вищевикладені доводи колегії суддів про необхідність призначення більш суворого покарання, не потребує виключення, проте враховується при призначенні покарання, яке є не найсуворішим, що передбачене санкцією ч.1 ст.309 КК України.

У зв`язку із викладеним, вирок Святошинського районного суду міста Києва від 07 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання із ухваленням в цій частині нового вироку, відповідно до вимог п.2 та п.4 ч.1 ст.420 КПК України.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 07 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасуватив частині призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок.

ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, призначити покарання у виді обмеження волі строком 3 роки.

В решті вирок Святошинського районного суду міста Києва від 07 травня 2025 залишити без змін.

Вирок може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_7 у той же строк із моменту отримання копії ухвали.

СУДДІ

______________________ _________________________ ________________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4