Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №356/1689/16-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи №356/1689/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/9303/2026Головуючий у суді першої інстанції - Голік Г.К. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Цалко Д.М.,

за участю:

представника позивача Славіна В.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Завойком Дмитром Івановичем, на заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 02 листопада 2016 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" звернулося до Березанського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , згідно з яким просило: стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 07.08.2007 у розмірі 486103,35 грн., а саме: 145428,85 грн. - заборгованість за кредитом; 316227,67 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 24446,83 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 07.08.2007 між сторонами було укладено кредитний договір №K3POGK15006517.

Згідно з договорои ПАТ КБ «Приватбанк» зобов`язався надати кредит у розмірі 166047,33 гривень на термін до 07.08.2029 року, а ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановленому кредитним договором.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме видав кредит у розмірі 166047,33 гривень.

Разом з тим, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань станом на 17.08.2016 року у неї виникла заборгованість 1166387,10 грн., яка складається з: 145428,85 грн. - заборгованість за кредитом; 316227,67 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 24446,83 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 680283,75 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Заочним рішенням Березанського міського суду Київської області від 02.11.2016 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» 145428 (сто сорок п`ять тисяч чотириста двадцять вісім) гривень 8 5копійок - заборгованість за кредитом; 316227 (триста шістнадцять тисяч двісті двадцять сім) гривень 67 копійок - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 24446 (двадцять чотири тисячі чотириста сорок шість) гривень 83 копійки - заборгованість по комісії за користуванням кредитом. Всього 486103 (чотириста вісімдесят шість тисяч сто три) гривні 35 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» судовий збір в сумі 7291 (сім тисяч двісті дев`яносто одну) гривень 55 копійок.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 10.12.2025 заяву предстаника заявника ОСОБА_1 адвоката Завойко Дмитра Івановича про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі № 356/1689/16-ц за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Відновлено втрачене судове провадження в цивільній справі № 356/1689/16-ц за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині:

- заочного рішення Березанського міського суду Київської області від 02.11.2016, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»" 49094, м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги буд. 50 р/р НОМЕР_1 , МФО 305299, КОД ЄДРПОУ 14360570, 145428 (сто сорок п`ять тисяч чотириста двадцять вісім) гривень 85 копійок - заборгованість за кредитом; 316227 (триста шістнадцять тисяч двісті двадцять сім) гривень 67 копійок - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 24446 (двадцять чотири тисячі чотириста сорок шість) гривень 83 копійки - заборгованість по комісії за користуванням кредитом. Всього 486103 (чотириста вісімдесят шість тисяч сто три) гривні 35 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»" 49094, м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги буд. 50 р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, КОД ЄДРПОУ 14360570 судовий збір в сумі 7291 (сім тисяч двісті дев`яносто одну) гривню 55 копійок;

- належним чином засвідченої копії позовної заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» від 19.08.2016 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № K3P0GK15006517 від 07.08.2007 у розмірі 486 103,35 грн., яка складається з наступного: 145 428,85 грн. - заборгованість за кредитом; 316 227,67 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 24 446,83 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом та стягнення з відповідача судових витрат;

- належним чином засвідченої копії заявки ОСОБА_2 про отримання процесуальних документів в електронному вигляді від 19.08.2016; належним чином засвідченої копії розрахунку заборгованості за договором № K3P0GK15006517 від 07-08-2007, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 , станом на 17-08-2016; належним чином засвідченої копії кредитного договору № K3P0GK15006517 від 07.08.2007, укладеного між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 ; належним чином засвідченої копії ордеру-распоряжения від 07.08.2007; належним чином засвідченої копії заяви ОСОБА_1 на видачу готівки № 1 від 07.08.2007; копія паспорту та ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 .

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 24.02.2026 заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Завойко Дмитра Івановича про перегляд заочного рішення Березанського міського суду Київської області від 02.11.2016 року по справі № 356/1689/16-ц за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог не додано до позовної заяви первинних бухгалтерських документів, які передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", що, у свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Натомість, сам по собі розрахунок заборгованості не відносить до первинних банківських документів і відображає методику нарахування позивачем заборгованості, але не відображає операції з надходження кредитних коштів на рахунки клієнта та їх повернення (т. 2, а.с. 110-112).

Представник позивача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.

Відповідачка та/або її представник у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутністю відповідачки та її представника, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.08.2007 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено кредитний договір №K3POGK15006517.

Відповідно до п. 7.1 договору банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 07.08.2007 по 07.08.2029 включно у вигляді невідновлювальної лінії у розмірі 166047,33 грн. на наступні цілі: 136000,00 грн. на купівлю квартири, а також 30047,33 грн. на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з п. 6.2 даного договору.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 17.08.2016 за відповідачкою обліковується заборгованість за кредитним договором №K3POGK15006517 від 07.08.2007 у розмірі 1166387,10 грн., з яких: 145428,85 грн. - заборгованість за кредитом; 316227,67 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 24446,83 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 680283,75 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок заборгованості, матеріали справи не містять.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи в їх сукупності підтверджується як факт укладення відповідачкою кредитного договору та отримання коштів, так і факт наявності у відповідачки перед позивачем заборгованості за договором у заявленому до стягнення розмірі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Разом з тим, згідно з частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано суду належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, яким судом першої інстанції було надано належну правову оцінку.

Так, зокрема, факт отримання відповідачкою кредитних коштів за кредитним договором та наявність у відповідачки заборгованості у заявленому до стягнення розмірі підтверджується наявними у матеріалах справи кредитним договором та розрахунком заборгованості.

Натомість, відповідачка, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, не надала суду доказів, які б спростовували визначений позивачем розмір заборгованості за кредитом, як і не навела заперечень щодо неотримання та невикористання нею грошових коштів позивача.

Крім того, оскаржуючи заочне рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку відповідачкою також не було надано до суду апеляційної інстанції власного розрахунку та документів на підтвердження сплати нею заборгованості, а також не заявлялося клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи щодо з`ясування таких питань.

При цьому, в апеляційній скарзі відповідачка також не оспорювала укладення нею кредитного договору та отримання нею кредитних коштів, однак, вказувала на неврахування судом першої інстанції того, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог не додано до позовної заяви первинних бухгалтерських документів, які передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", що, у свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, відсутність посилання на виписки по рахунку в додатках до позовної заяви (з урахуванням того, що справу розглянуто майже як 10 років тому, а матеріали цивільної справи знищені, у зв'язку з закінченням строку зберігання) не є доказом того, що вказані виписки на момент розгляд справи були відсутні в матеріалах справи та судом не досліджувалися.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, разом з запереченнями на заяву про перегляд заочного рішення представником позивача було надано до суду виписки по рахунку обліку заборгованості за кредитним договором, що підтверджують розмір заборгованості відповідачки, стягнутої з неї на користь позивача оскаржуваним заочним рішенням.

Також, слід зауважити, що у низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереробними обставинами (рішення від 29.10.2015 у справі "Ustimenkov. Ukraine", п. 46).

При цьому, у рішенні по справі "Vashchenko and Tretyakv. Ukraine" від 12.03.2026 №№42489/16, 74213/17 ЄСПЛ наголосив, що скасування остаточних судових рішень внаслідок їх перегляду ВСУ на підставі іншої судової практики, сформованої після ухвалення цих рішень, порушує принцип resjudicata - правової визначеності.

Отже, оскільки висновки Верховного Суду, на які посилається відповідачка, не існували на момент ухвалення оскаржуваного заочного рішення, їх застосування до спірних правовідносин порушує принципи правової визначеності та верховенства права.

За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обгрутовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться лише до незгоди апелянта з такими висновками, які узгоджуються з вимогами закону і з якими у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.

При цьому, апелянтом не наведено жодного доводу, який би потребував додаткового правового аналізу і міг би слугувати підставою для скасування судового рішення.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

При цьому, у зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені відповідачкою судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Завойком Дмитром Івановичем, - залишити без задоволення.

Заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 02 листопада 2016 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 18 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова