Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №515/1162/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1162/26

Провадження № 3/515/1839/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Татарбунари

Суддя Татарбунарського районного суду Одеської області Луцюк В.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Білгород-Дністровський Одеської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , особою з інвалідністю 2 групи, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 21 грудня 2021 року Органом 5118,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 180036, ОСОБА_1 23 червня 2026 року близько 15 години 00 хвилин у приміщенні Благодійної організації «Центр матері та дитини «Стежка додому», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характерів щодо своєї новонародженої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдала шкоди психологічного та фізичного характеру. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася про причини неявки суд не повідомила, про день та час слухання справи повідомлялася своєчасно та належним чином. Клопотань, заяв про відкладення слухання справи до суду не надала, представника до суду не направила. До суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд не одноразово зазначав, що у тому випадку, якщо судова повістка повертається до суду з причин того, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, а особа вважається повідомленою належним чином.

Отже, у разі, якщо судову повістку направлено судом за належною адресою і повернуто поштою, у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, враховуючи те, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що розгляд справи відбудеться за викликом Татарбунарського районного суду Одеської області, вважаю, що адресат повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Звертаю увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, неотримання судової повістки, надісланої за належною адресою з дотриманням процесуальних норм, вважається належним повідомленням особи, якщо кореспонденція повернулася до суду через відмову від її отримання або відсутність адресата. Це зумовлено не об`єктивними обставинами, а суб`єктивною поведінкою сторони, яка сама вказала цю адресу під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року, у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року) неодноразово зазначав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на зазначене вище, ОСОБА_1 , будучи обізнаною про наявність щодо неї адміністративного матеріалу, які розглядаються судом, не вживала жодних заходів, щоб дізнатись про стан судового провадження, а тому за вказаних обставин, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, справа розглядається за відсутності останньої, оскільки її неявка не перешкоджає вирішенню даного питання.

Виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: зокрема, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення та інші документи, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст.6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.173-2 КУпАП домашнім насильством визначається насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі умислу.

Об`єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП передбачає ознаки - настання наслідків насильства, зокрема, завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, яка могла бути чи була завдана.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.2 ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

На підтвердження вини ОСОБА_1 надано:

протокол про адміністративні правопорушення серії ВБА № 180036 від 24 червня 2026 року, будь-яких зауважень щодо викладених у ньому обставин ОСОБА_1 не зазначила;

рапорт про надходження повідомлення на лінію 102 про те, що 24 червня 2026 року о 17 годині 51 хвилині за адресою: АДРЕСА_3 у приміщенні Благодійної організації «Центр матері та дитини « ОСОБА_3 додому» перебувають матір з новонародженою дитиною. Матір поводить себе агресивно (психічно хвора), дебоширить, вчора прибула з пологового будинку, заявник: ОСОБА_4 ;

письмові пояснення ОСОБА_5 від 24 червня 2026 року про те, що 23 червня 2026 року близько 15 години 00 хвилин, перебуваючи у кімнаті у приміщенні БО «Стежка додому» разом із дітьми, почула з сусідньої кімнати крик новонародженої дитини. ОСОБА_6 подивитися, що трапилося. Зайшовши до кімнати, побачила, як ОСОБА_1 , тримаючи новонароджену дитину, трусила її та кричала на неї нецензурною лайкою. В цей момент вона підбігла до неї та забрала дитину, повідомивши, що не віддасть їй дитину поки вона не заспокоїться, на що ОСОБА_1 почала погрожувати їй фізичною розправою та висловлюватися на її адресу нецензурною лайкою. Вона забрала дівчинку до себе в кімнату, щоб нагодувати та переодягти, бо дитина була мокра. Після того, як вона переодягла дитину та нагодувала принесла її до ОСОБА_1 . Під час передачі дівчинки, ОСОБА_1 агресивно віддала її назад. Після чого вона пішла до своєї кімнати. Через деякий час ОСОБА_7 прийшла до її кімнати та почала стукати в двері, погрожувати фізичною розправою щодо неї та її дітей, а також своєї дитини, що продовжувалося до 06 годи 30 хвилин ранку. ОСОБА_1 пішла до себе у кімнату. О 09 годині 00 хвилин приїхала директор БО «Стежка додому», на адресу якої ОСОБА_7 також виражалася нецензурною лайкою;

письмові пояснення ОСОБА_8 від 24 червня 2026 року про те, що вона спільно з іншими дівчатами, як проживають у БО «Стежка додому», прийшли познайомитися з ОСОБА_1 . Зайшовши до кімнати, ОСОБА_9 хотіла допомогти останній переодягнути дитину. Після того, як ОСОБА_10 переодягнула дитину, ОСОБА_7 взяла до рук дитину та почала сильно трясти, агресивно себе поводити. Згодом почала агресивно себе поводити до ОСОБА_10 , кричати, стрибати та виштовхувати з кімнати. Вона разом із ОСОБА_11 стояли у дверях її кімнати. В цей час ОСОБА_7 кинула дитину в ОСОБА_12 , яка забрала дівчинку до себе у кімнату. Згодом ОСОБА_1 почала бити кулаками в двері ОСОБА_13 , всію ніч без перестану поводила себе агресивно та погрожувала останній фізичною розправою, виражалася на її адресу нецензурною лайкою;

письмові пояснення ОСОБА_14 від 24 червня 2026 року про те, що 23 червня 2026 року близько 20 години 00 хвилин вона, перебуваючи у кімнаті БО «Стежка додому» разом із дітьми, почула, як ОСОБА_1 кричала нецензурною лайкою та чула крик її новонародженої дитини. Близько 00 годин 00 хвилин, вийшовши до коридору, побачила, як ОСОБА_1 стукала агресивно у двері ОСОБА_10 та виражалася на її адресу нецензурною лайкою, погрожувала їй фізичною розправою;

письмові пояснення самої ОСОБА_1 від 24 червня 2026 року, де остання показала, що 23 червня 2026 року близько 09 години 00 хвилин ОСОБА_15 служба у справах дітей привезла її з дитиною до БО «Стежка додому». Адміністрація їх заселила у кімнату. Близько 15 години 00 хвилин вона хотіла переодягнути доньку ОСОБА_16 , але в неї не виходило і вона почала себе агресивно поводити. В цей час до неї в кімнату зайшла ОСОБА_5 , яка також перебуває в БО «Стежка додому», та хотіла їй допомогти. Їй не сподобалось, як остання необережно відносилася до дитини, і вона вирвала свою дитину з рук, висловилась при цьому нецензурною лайкою в її бік. Згодом ОСОБА_5 забрала її доньку, щоб нагодувати. Близько 19 години 00 хвилин вона пішла подивитися на дитину, але ОСОБА_5 її не впускала, на що вона почала виламувати ручку двері та голосно кричати нецензурною лайкою, щоб її впустили та віддали доньку;

копію свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підтвердження материнства ОСОБА_1 .

Однак, в порушення вимог ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не зазначено суть адміністративного правопорушення, не викладена об`єктивна сторона, а саме не викладені кваліфікуючі ознаки діянь психологічного та фізичного характерів відповідно до диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП. Крім того, підтвердження наявності шкоди психічному чи фізичному здоров`ю дитини матеріали справи не містять.

При цьому, відповідно до положень, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти росії» та «Карелін проти росії», у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того, що дії ОСОБА_1 були мотивовані умислом на завдавання шкоди дитині чи вчинення щодо неї домашнього насильства.

Крім того, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення було встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, на підтвердження чого до протоколу долучено витяг з акта МСЕК та довідку лікаря-психіатра. Водночас у протоколі відсутні відомості про забезпечення права ОСОБА_1 на правову допомогу та участь захисника, а також відсутня належна інформація щодо реалізації нею прав, передбачених ст. 268 КУпАП. За таких обставин, з огляду на встановлений стан здоров`я особи, орган, який складав протокол, мав забезпечити реальну можливість ОСОБА_1 користуватися правовою допомогою та належним чином реалізовувати передбачені законом права. Невиконання зазначених вимог ставить під сумнів дотримання права особи на захист та повноту з`ясування обставин справи.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За наведених обставин у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_17 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Керуючись ст. 247, 280, 283-284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП – у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілою та її представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2026 року.

Суддя В.О. Луцюк