Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №501/2817/26 — Чорноморський міський суд Одеської області

12 серпня 2026 року Єдиний унікальний № 501/2817/26 Провадження № 1-кп/501/218/26

ВИРОК

Іменем України

12 серпня 2026 року м. Чорноморськ

Чорноморський міський суд Одеської області

у складі: головуючого - ОСОБА_1 секретаря судових засідань – ОСОБА_2

номер справи 501/2817/26 провадження 1-кп/501/218/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чорноморську Одеської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026163160000038 від 11 березня 2026 року, відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоукраїнка Роздільнянського району Одеської області, громадянина України, який має не закінчену середню освіту, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, -

участь у справі приймали: прокурор – ОСОБА_4

захисник - ОСОБА_5

обвинувачений – ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Сторони, кожен окремо, не заперечували щодо розгляду справи під час воєнного стану.

Стислий зміст обвинувачення обставини визнані Судом доведеними.

10 березня 2026 року приблизно о 22:30 год. ОСОБА_3 знаходився у дворі будинку АДРЕСА_2 . У цей час між ним та раніше незнайомим ОСОБА_6 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин розпочався словесний конфлікт.

Під час вказаного конфлікту у ОСОБА_3 виник прямий умисел, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їхні тяжкі наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_6 , який сидів на лавці, та почав завдавати йому численних ударів руками і ногами в ділянку голови, обличчя, шиї та тулуба. В результаті отриманих ударів ОСОБА_6 втратив рівновагу та впав на землю, проте ОСОБА_3 не припинив свої протиправні дії та продовжив завдавати ударів потерпілому, який лежав на землі.

Загалом ОСОБА_3 , діючи умисно та неодноразово, протиправно завдав ОСОБА_6 не менш ніж 6-7 ударів (травматичних впливів) руками та ногами, а саме: в ділянку голови та обличчя – не менш ніж 3-4 удари, а також по одному удару в ділянку шиї, правого плеча і грудної клітки справа.

Внаслідок вказаних протиправних умисних дій ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_6 отримав закриту черепно-мозкову травму у вигляді крововиливу в м`які тканини голови з внутрішньої поверхні, перелому кісток склепіння черепа (потиличної кістки), перелому кісток носа, крововиливів під оболонки головного мозку (субдурального та субарахноїдального), вогнищевих крововиливів у корі полюсів лівої та правої лобної й лівої скроневої часток, внутрішньомозкової гематоми підкоркової ділянки справа, а також синців на обличчі, а саме: в ділянці лівого ока на верхній повіці розміром 7,0 х 2,5 см з переходом на скроневу ділянку фіолетово-жовтого кольору з зеленою барвою по краю та на нижній повіці – аналогічного кольору синець розміром 3,0 х 1,5 см. Вказана закрита черепно-мозкова травма оцінюється у своїй сукупності і стосовно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, за критерієм небезпеки для життя (згідно з п. 2.1, п. 2.1.1.а, п. 2.1.2, п. 2.1.3 б), в), г), о)) має ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Крім того, внаслідок вказаних протиправних умисних дій ОСОБА_3 , потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді синця на правій боковій поверхні шиї розміром 14 х 3 см, синця в ділянці правого плеча розміром 10 х 4,5 см та синця в ділянці грудної клітки справа розміром 10 х 8,0 см, які за критерієм тривалості розладу здоров`я відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Після вчинення вказаних протиправних дій ОСОБА_3 залишив місце події, а потерпілий ОСОБА_6 у зв`язку з отриманими травмами був госпіталізований до КНП «Міська клінічна лікарня № 10» ОМР за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, 61-а.

18 березня 2026 року о 15:00 годині у вказаній лікарні настала смерть ОСОБА_6 . Безпосередньої причиною смерті потерпілого став набряк головного мозку, який розвинувся внаслідок отриманої закритої черепно-мозкової травми. Смерть ОСОБА_6 перебуває у прямому причинному зв`язку з вказаною закритою черепно-мозковою травмою, тобто у прямому причинно-наслідковому зв`язку з протиправними умисними діями ОСОБА_3

15 червня 2026 року до суду скерований обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , дії якого кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винним у вчиненні злочину за вищезазначеними обставинами, щиро покаявся, не заперечував проти зібраних по справі доказів, просив їх не досліджувати та розглядати справу, згідно положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, прохав врахувати щире каяття та бажання проходити службу в лавах ЗСУ.

Прокурор ОСОБА_4 , враховуючи повне визнання обвинуваченого своєї провини не заперечував проти розгляду справи за правилами, передбаченими ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України.

При визначені покарання вважав можливим враховуючи особу обвинувачуваного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, його ставлення до скоєного, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих обставин та призначити покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі, вирішити питання щодо долі речових доказів та судових витрат. Міру запобіжного заходу тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав думку прокурора щодо призначеного покарання, позову до обвинувачуваного не подавав.

Адвокат ОСОБА_5 не заперечував проти розгляду справи за правилами ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, вважав справедливим призначення обвинуваченому мінімального покарання визначеного санкцією ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України.

На підставі ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, за відсутності заперечень учасників судового провадження, Суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинувачених та дослідженням матеріалів справи, які характеризують особи обвинувачених, підтверджують наявність речових доказів та процесуальних витрат.

При цьому, Судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції.

Також, Судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п. 150 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п. 57 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Яременко проти України.

Суд, переконавшись в тім, що обвинувачений розуміє фактичні обставини справи, в його добровільній та істинній позиції, а також те, що в подальшому він не в змозі буде оспорювати фактичні обставини справи в апеляційній інстанції, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, зібрані по справі докази не досліджував.

Оцінивши показання обвинуваченого, які він надав вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із правилами ст. ст. 349, 394 Кримінального процесуального кодексу України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обвинувальному акту, Суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Мотивувальна частина та правові норми застосовані судом.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з приписами ст. 8 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

При ухваленні вироку відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення Європейського суду з прав людини вказує від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43). Також ,має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2013 року у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами від 12 червня 2009 року, визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 Кримінального кодексу України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Відповідно до положень ст. 12 Кримінального кодексу України ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України відноситься до тяжких злочинів.

Також, Суд враховує особисті дані обвинуваченого: ОСОБА_3 який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштований.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 в порядку ч. 1 п. 1 ст. 66 Кримінального кодексу України є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 в порядку передбаченому ст. 67 Кримінального кодексу України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому Суд виходить із встановленої ст. 50 Кримінального кодексу України мети не тільки кари, а також виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому Суд враховує, визначені ст. 65 Кримінального кодексу України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання ,виправлення засудженого.

Висновки суду.

З урахуванням наведених висновків щодо порядку призначення покарання, викладених обставин у справі, особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаявся, а також тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, покарання, яке передбачено за вчинені злочини, наявність обставини, що пом`якшує покарання, за відсутності обставин, які його обтяжують, Суд вважає, що обвинуваченому має бути призначено покарання у виді позбавлення волі проте не в максимальній межі, визначеної санкцією ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України.

На переконання суду дане покарання, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним та перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Інші питання які вирішувались Судом.

Ухвалою слідчого судді Чорноморського міського суду Одеської області від 20 березня 2026 року ОСОБА_3 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області суду від 17 червня 2026 року ОСОБА_3 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 15 серпня 2026 року.

Враховуючи, що судом призначається покарання пов`язане з позбавленням волі Суд продовжує обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою по день набрання вироком законної сили включно, з зарахуванням у строк покарання попереднє ув`язнення за ухвалою суду від 20 березня 2026 року про обрання запобіжного у виді тримання під вартою із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Долю речових доказів по справі Суд вирішує відповідно до положень ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України. Судові витрати, пов`язані із залученням експертів, у кримінальному проваджені підлягають стягненню з обвинувачуваного ОСОБА_3 згідно положеннями ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, Суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 у виді тримання під вартою в Державній установі «Одеській слідчій ізолятор» до набрання вироком законної сили продовжити, та залишити не зміною.

Зарахувати у строк призначеного покарання попереднє ув`язнення за ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 20 березня 2026 року про обрання запобіжного у виді тримання під вартою, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 в дохід держави судові витати пов`язані з залученням експертів в загальному розміру 49792.42 грн.

Речові докази:

? оптичний носій DVD-R від 11 березня 2026 року диск з відеозаписами з камер відео спостереження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

? кофту чорного кольору з написом» ОХОРОНА»; чорні спортивні штани чорного кольору, пару чоловічих чобіт типу «Берці», що належить ОСОБА_3 - повернути власнику.

? мобільний телефон марки «readme note-70» в корпусі чорного кольору, в силіконовому чохлі прозорого кольору з міс картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Водафон» з абонентським номером НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 - повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором, виключно з підстав, передбачених ст. 394 Кримінально-процесуального кодексу України до Одеського апеляційного суду через Чорноморський міський суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий