Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №747/127/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 747/127/26

Головуючий у першій інстанції – Тіщенко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1605/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Любчика О.В., Разгуляєвої О.В.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач ОСОБА_1

особа, яка подала апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на заочне рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 22 травня 2026 року (суддя – Тіщенко Л.В., місце ухвалення – селище Талалаївка) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути на його користь з відповідача заборгованість за договорами та понесені судові витрати, а саме:

1/ за кредитним договором №9760673 у розмірі 18150, 00 грн, з яких: 5000,00 грн – борг за основним зобов`язанням, 0,00 грн – борг по процентах за користування кредитом, 1250,00 грн – борг по комісії за надання кредиту, 4900,00 грн – борг по комісії за обслуговування кредиту, 7000,00 грн – борг за неустойкою (штраф, пеня);

2/за кредитним договором №8355194 у розмірі 17733,50 грн, з яких: 5000,00 грн – борг за основною сумою, 2983,50 грн – борг за відсотками, 0,00 грн – борг по процентах за понадстрокове користування кредитом, 0,00 грн – борг за пенею, 9750,00 грн – неустойка, 0,00 грн – комісія за надання кредиту.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 22.05.2025 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товарства, було укладено кредитнийдоговір №9760673, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. У зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань за даним кредитним договором у відповідача виникла зазначена кредитна заборгованість, право вимоги якої кредитодавець за договором факторингу №18092025 від 18.09.2025 відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новому кредитору.

Крім того, 24.05.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем було укладено договір кредитної лінії (Надійний) №8355194, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а до його підписання позичальник вивчив цей договір і Правила надання грошових коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на сайті https://clickcredit.ua/informasiya. У зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань за даним кредитним договором у відповідача виникла зазначена кредитна заборгованість, право вимоги якої кредитодавець за договором факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новому кредитору.

З моменту отримання прав вимогиза вказаними кредитними договорами ТОВ «ФК «ЄАПБ» ОСОБА_1 штрафних санкцій не нараховувало, але відповідач існуючий борг ні первісним, ні новому кредитору не сплатив, що й спонукало товариство звернутися з даним позовом до суду.

Заочним рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 22 травня 2026 рокуу задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить скасувати дане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, котрим позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» судові витрати, понесені в суді першої та апеляційної інстанцій.

Доводи апеляційної скарги позивача узагальнено зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не дослідив у повній мірі матеріали справи, у зв`язку з чим дійшов хибних висновків про не надання позивачем належних і достовірних доказів, що підтверджують перерахування кредитодавцем позичальнику коштів згідно укладених кредитних договорів.

Позивач зазначає, що укладені між ТОВ «Мілоан», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 електронні кредитні договори були підписані позичальником одноразовим ідентифікатором, містили у собі всі істотні умови, заперечень чи зауважень протии яких позичальник не висував, а тому є правомірними і підлягають виконанню.

Скаржник стверджує, що ним надано суду отримані від первісних кредиторів докази перерахування кредитних коштів та детальний розрахунок заборгованості відповідача, який містить інформацію про розмір виданого кредиту, нарахування відсотків, номер кредитного договору та відомості про позичальника.

Вказує, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості по картці банку, але не в повному обсязі, що свідчить про усвідомлення позичальником оформлення кредитного договору та погодження з його умовами, отримав кредитні кошти та намагався сплатити кредит. При цьому, відповідач мав право подати до суду власний розрахунок заборгованості, але цього не зробив.

Апелянт зазначає, що перерахування коштів на платіжну карту відповідача за укладеними договорами було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не виконує операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від компаній загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим.

Позивач наголошує, що ні він, ні первісні кредитори не належать до банківських установ, у зв`язку з чим на них не поширюються норми законодавства у сфері банківської діяльності й вони не мають доступу до інформації про отримання відповідачем банківської картки та виписки по її рахунку, яка у відповідності до Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею.

Акцентує увагу, що сам відповідач, як тримач банківської картки на яку перераховано кошти за кредитним договором, мав можливість надати суду документальні докази того, що відповідні кошти не були зараховані на його картку (рахунок), вказані у договорі, або докази того, що зазначений банківський рахунок йому не належить, але таких доказів не надав. Натомість у справі відсутні докази невикористання чи повернення кредитору набутих позичальником коштів відповідно до умов кредитного договору.

Відповідач, будучи належним чином та своєчасно повідомленим про відкриття апеляційного провадження у справі, відзиву на апеляційну скаргу не подав, що за змістом положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатнихосіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5).

Судом у справі встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

У наданій позивачем заяві на отримання кредиту №9760673 сайт: miloan.ua дата створення: 22.05.2025, міститься наступна інформація: сума кредиту – 5000,00 грн; строк кредиту – 345 днів; процентна ставка протягом першого розрахункового періоду 0,0010% річних, протягом решти строку кредитування 0,0010% річних; комісія за надання кредиту 25% відсуми кредиту; платіжна картка позичальника, на яку має бути перерахована сума кредиту: VISADEBITCLASSIC НОМЕР_1 , Банк, що випустив картку: НОМЕР_2 ; заявник ОСОБА_1 ; також зазначені: РНОКПП, дата народження, номер телефону, адреси місця реєстрації та проживання, соціальний статус, місце роботи, доходи та інше (а.с. 14).

22 травня 2025 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №9760673 (індивідуальна частина) (а.с. 7-12).

За умовами данного договору кредитодавець зобов`язується на строк, визначений умовами договору, надати позичальнику кошти в сумі 5000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором термін (п. 1.1, 1.2).

Відповідно до п. 1.3, 1.4 договору кредит надається загальним строком на 345 днів з 22.05.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Згідно п.1.4,1.5 договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 02.05.2026 (дата остаточного погашення заборгованості). Загальні витрати позичальника за кредитом складають 16650,00 грн. Денна процентна ставка складає – 0,97%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 3257,21% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 21650,00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення.

Згідно п. 1.5.1 договору за надання кредиту позичальник має сплатити комісію у розмірі 1250,00 грн, яка нараховується за ставкою 25% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 15400,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п. 1.5.3 та 1.5.4 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0,00 грн (п. 1.5.2, 1.5.3, 1.5.4).

У п. 2.1 договору сторонни узгодили, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 .

Процедура пролонгації визначена в п. 2.3 договору.

Розділом 6 кредитного договору передбачено порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. Зокрема, кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи іншізасоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронног оповідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням (смс) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність – комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепт). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, месенджера. На договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення договору. Після укладення кредитний договір надається (надсилається) позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитнийдоговір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству.

Відповідно до п. 6.4 кредитного договору укладення кредитодавцем кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Даний кредитний договір підписаний електронним підписом уповноваженою особою кредитодавця (Вініченко О.В.) та позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 292598, про що зазначено на першій сторінці договору.

У матеріалах справи наявні також додаток №1 до договору (Графік платежів), додаток №3 до договору (Паспорт споживчого кредиту), додаток №2 до договору (заява на отримання кредиту від 22.05.2025), які не підписані ОСОБА_1 (а.с. 13, 14, 15-16).

У анкеті-заяві на кредит №9760673 від 21.05.2025, окрім іншого, міститься інформація щодо процесу оформлення та розгляду заяви та прийняте по ній рішення (погоджено) (а.с. 18).

У копії платіжного доручення №154172191 від 22.05.2025 зазначені такі відомості: платник ТОВ «Мілоан», банк платника ТОВ ФК Контраковий дім, отримувач ОСОБА_1 , банк отримувача 444111, код банку VISA, кредит рах. № НОМЕР_1 , сума 5000,00 грн, призначення платежу – кошти згідно договору №9760673 (а.с. 19).

Згідно складеної ТОВ «Мілоан» відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №9760673 стосовно ОСОБА_1 , 22.05.2025 відповідачу надано кредит у розмірі 5000,00 грн; нараховано комісію за оформлення кредиту в сумі 1250,00 грн; 07.06.2025, 22.06.2025, 07.07.2025, 22.07.2025, 06.08.2025, 21.08.2025, 05.09.2025 нараховано комісію за обслуговування кредиту в сумі 4900,00 грн; 06.09.2025, 24.06.2025, 07.09.2025, 24.07.2025, 08.08.2025, 23.08.2025, 09.07.2025 нараховано штрафу згідно п. 4.1 договору в сумі 7000,00 грн (а.с. 21).

18 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) і ТОВ «Мілоан» (клієнт) укладенодоговір факторингу №18092025, згідно умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору(п. 1.1). Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, післячого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2). Ціна продажу за договором становить 4631673,16 грн (п. 3.3) (а.с. 23-24).

18.09.2025 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» і ТОВ «Мілоан» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №18092025 від 18.09.2025, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників від 18.09.2025 кількістю 3104 осіб, загальна сума заборгованості складає 49682533,08 грн (а.с. 25).

У витягу з реєстру боржників від 18.09.2025 до договору факторингу №18092025, підписаному 18 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» і ТОВ «Мілоан», зазначено боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №9760673 на загальну суму 18150,00 грн, з яких: 5000,00 грн – борг за основною сумою, 1250,00 грн – борг за комісією за надання кредиту, 4900,00 грн – борг за комісією за обслуговування кредиту, 4200,00 грн – борг за прострочену заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 7000,00 грн – борг за пенею (а.с. 27).

Згідно платіжної інструкції №114 від 19.09.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало ТОВ «Мілоан» кошти в сумі 4631673,16 грн, як оплату за договором факторингу №18092025 (а.с. 26).

24.05.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) №8355194 (а.с. 34-41).

За умовами даного договору кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (кредит) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору (п. 2.1).

Параметри та умови кредиту: сума кредиту - 5000,00 грн (п. 2.2.1); строк кредитування/строк договору - 365 днів (п. 2.2.2); розмір першого обов`язкового платежу - 1100,00 грн (п. 2.2.3); період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати позичальником процентів за користування кредитом та становить 5 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування кредитом нараховані за 5 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 5 днів користування, кількість мінімальних обов`язкових платежів становить 72 (п. 2.2.4); дата сплати першого обов`язкового платежу - 28.05.2025. (п. 2.2.5).

Відповідно до п. 2.2.8 договору комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту, що в грошовому виразі становить 862,50 грн, процентна ставка фіксована 0,95% у день, орієнтована загальна вартість кредиту 23200,00 грн, дата надання кредиту - 24.05.2025, дата повернення кредиту - 23.05.2026.

Денна процентна ставка/день - 0,997% (п. 2.3.1).

Розділом 5 кредитного договору передбачено порядок укладення договору та створення електронних підписів сторонами. Зокрема, перед укладанням (підписанням) договору, позичальник ознайомлюється з паспортом споживчого кредиту та офертою, що містить в тому числі проект договору, Політикою конфіденційності, Правила надання коштів та банківських металів у кредит за допомогою веб-сайту та мобільного додатку "СlickСredit", іншою інформацією про Кредитодавця та послуги, які ним надаються, в тому числі на сайті Кредитодавця: інформацію, передбаченою Законом України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", Законом України «Про захист прав споживачів", Законом України "Про споживче кредитування", Законом України "Про захист персональних даних".

Даний кредитний договір підписаний уповноваженою особою кредитодавця електронним підписом одноразовим ідентифікатором WyQh8H0qRp та позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 215603, про що зазначено на останній сторіці договору.

У довідці ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 22.01.2026 зазначено, що дана Компанія підтверджує виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відповідно до умов укладеного договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеному між Компанією і ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», згідно якої було здійснено наступну успішну платіжну операцію: дата 24.05.2025, сума платежу 5000,00 грн, отримувач ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_1 . Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються (а.с. 42).

Згідно наданого позивачем розрахунку, складеного ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», позичальник вніс на погашення платежу за кредитним договором 1501,50 грн і його заборгованість за кредитним договором №8355194 від 24.05.2025 станом на 24.09.2025 складає 17733,50 грн, з яких: 5000,00 грн – борг за тілом кредиту, 2983,50 грн – борг за нарахованими по 02.08.2025 процентами, 9750,00 грн – борг за пенею (а.с. 49).

27 березня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) і ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (клієнт) укладено договір факторингу №27/03/2025, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (п. 1.1). Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2) (а.с. 43-44).

24 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено додаткову угоду №9 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025, якою зокрема погоджено розмір загальної суми прав вимог, що відступаються згідно Реєстру боржників №15 від 24 червня 2025 року (63299170,63 грн) та ціну продажу (4865283,94 грн) (а.с. 45).

24 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підписано акт прийому-передачі Реєстру боржників №15 від 24.09.2025 за договором факторингу №27/03/2025 від 27 березня 2025 року, за яким клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників №15 від 24 вересня 2025 року кількістю 5453 осіб, загальна сума заборгованості 63299170,63 грн, після чого з урахуванням п. 1.2 договору факторингу від клієнта до фактора перейшло право вимоги заборгованості від боржників і фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 46).

У витягу з реєстру боржників №15 від 24.09.2025 до договору факторингу №27/03/2025, зазначено боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №8355194 від 24.05.2025 на загальну суму 17733,50 грн, з яких: 5000,00 грн – борг за основною сумою, 2983,50 грн – борг за відсотками, 9750,00 грн – неустойка (а.с. 48).

Згідно платіжної інструкції №118 від 30.09.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» кошти в сумі 4865283,94 грн, як оплату за договором факторингу №27/03/25 (а.с. 47).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом положень статей 526, 530, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1). У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами ч. 3-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем заявленого розміру заборгованості за договорами та факту її наявності у відповідача перед позивачем. Суд виснував, що надані позивачем докази не підтверджують перерахування кредитодавцями обумовлених договорами коштів саме відповідачу, а матеріали справи не містять доказів, що власником картки № НОМЕР_1 є відповідач ОСОБА_1 . Надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитними договорами не є безспірними доказами існування заборгованості та її розміру. Ненадання відповідачем відзиву на позов не дає суду підстав стверджувати про визнання обставин, зазначених в позовній заяві та доведення таких обставин перед судом. Також суд зауважив, що до матеріалів позовної заяви позивачем не надано виписок з банківського рахунку відповідача за період з моменту відкриття карткових рахунків, який би доводив, зокрема, факти переказу коштів та відображував би їх розмір, а клопотання про витребування даної інформації, яка є банківською таємницею, позивачем не заявлялись.

Однак апеляційний суд не може повністю погодитись з вищенаведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

1. Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №9760673 від 22.05.2025.

Матеріалами справи підтверджується, що 22.05.2025 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №9760673, підписаний сторонами у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора (позичальником – 292598, кредитодавцем – ОСОБА_2 , сертифікат 3С90F3070000000000000000000000000000001).

Зазначені одноразові ідентифікатори містяться на першій сторінці кредитного договору, що підтверджує добровільність волевиявлення позичальника на укладення вказаного договору в електронній формі.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У анкеті-заяві на кредит №9760673 від 21.05.2025 також міститься інформація про підписання договору 22.05.2025 у період часу з 09:10:07 по 09:12:11.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про укладення між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 електронного кредитного договору, що узгоджується з приписами Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», ст. 6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України.

У вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним, відповідає презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), у зв`язку з чим він у силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ФК «ЄАПБ» послалось на неналежне виконання ОСОБА_1 умов укладеного ним з ТОВ «Мілоан» кредитного договору, у зв`язку з чим виникла кредитна заборгованість.

Водночас із аналізу положень ч.1 ст.626 ЦК України та означеного кредитного договору №9760673 від 22.05.2025 убачається, що його підписання сторонами свідчить лише про факт укладення договору, проте ще не підтверджує його виконання сторонами, зокрема й кредитодавцем по наданню позичальнику коштів у кредит.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про що також зазначено й у п. 3.4.4 а кредитного договору.

За таких обставин саме позивач повинен довести, що кредитодавцем на виконання умов укладеного договору ним було надано позичальнику обумовлену суму кредиту (у даній справі – в безготівковій формі на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 ), а позичальник користувався позиковими коштами.

Однак, надані ТОВ «ФК «ЄАПБ» документи достовірно не підтверджують факт, що саме кредитодавець ТОВ «Мілоан» належним чином у відповідності до умов договору надав позичальнику ОСОБА_1 обумовлену суму кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн, а відповідач їх отримав, і відповідно – наявність у відповідача перед позивачем заборгованості у вищезначеному розмірі.

Адже, платіжне доручення №154172191 від 22.05.2025 на суму 5000,00 грн, на яке посилається апелянт, створене самим первісним кредитором. При цьому, всупереч положенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Постанови правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України», дане платіжне доручення не містить таких обов`язкових реквізитів первинного документа як: посаду особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення (відсутній підпис працівника банку, відповідального за здійснення операції, а також штамп (печатка) відповідної банківської установи про проведення банком означеної операції) та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (будь яких підписів, в тому числі електронних цифрових, платіжне доручення не містить); відсутній код банку отримувача, а також рахунок отримувача. Натомість, замість вказаних обов`язкових реквізитів для здійснення відповідної банківської операції, у платіжному дорученні зазначено відповідно «VISA» та кредитний рахунок № НОМЕР_1 , тобто не всі цифри карткового рахунку, а лише їх частину, що є об`єктивною перешкодою для здійснення будь якою банківською установою такої грошової операції.

Отже, вказаний платіжний документ не є допустимим доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов кредитного договору.

Складена ТОВ «Мілоан» відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, договір факторингу та реєстр боржників до нього, розрахунок заборгованості, на які посилається ТОВ «ФК «ЄАПБ» в обгрунтування своїх позовних вимог та апеляційної скарги, не є первинними документами, що підтверджують отримання відповідачем кредиту та користування ним, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Адже ці документи створені попереднім кредитором і самим позивачем, а, відтак, зазначена в них інформація, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Заява на отримання кредиту №9760673 від 22.05.2025 та анкета-заява на кредит №9760673 від 21.05.2025 не містять підпису ОСОБА_1 , у тому числі й електронного в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Сам по собі договір про споживчий кредит №9760673 від 22.05.2025, як домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, та розрахунок заборгованості, без надання доказів виконання кредитодавцем свого договірного зобов`язання по наданню позичальнику коштів, не підтверджує наявності заборгованості у відповідача перед первісним чи наступним кредитором (фактором), зокрема й у тому розмірі, що пропонується до стягнення.

Як правильно зазначив місцевий суд, виписка по банківській картці/рахунку відповідача у матеріалах справи відсутня й позивачем у встановлений цивільним процесуальним законом строк клопотання про її витребування не заявлялось, чим ТОВ «ФК «ЄАПБ» розпорядилось своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Доводи позивача, що ні він, ні первісний кредитор не належать до банківських установ, у зв`язку з чим на них не поширюються норми законодавства у сфері банківської діяльності й вони не мають доступу до інформації про отримання відповідачем банківської картки та виписки по її рахунку, яка у відповідності до Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, є слушними.

Однак дана обставина не позбавляла права позивача клопотати перед судом про витребування зазначених банківських документів, проте позивач цим своїм правом усвідомлено не скористався.

Крім того, таке клопотання ініціювалось позивачем у апеляційній скарзі, але в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду апеляційним судом у його задоволенні було відмовлено, оскільки позивач у суді першої інстанції не заявляв даного клопотання, а будь-яких обставин, які б об`єктивно перешкоджали йому це зробити, в апеляційній скарзі не наведено.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, п. 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, п. 90 постанови від 21.01.2026 у справі №755/9838/23)

Європейський суд з прав людини також визнає допустимість у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) (п. 43 рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», заява №22750/02; рішення від 23.08.2016 у справі «J.K. and others v. Sweden», заява №59166/12).

Зазначаючи ж в апеляційній скарзі, що відповідач не надав доказів на спростування того, що кредитні кошти не були зараховані на відповідний картковий рахунок або, що цей картковий рахунок йому не належить, позивач застосовує концепцію негативного доказу, перекладаючи на відповідача свій обов`язок доказування юридичних фактів укладення кредитного договору та його належного виконання з боку кредитодавця.

З огляду на викладене, доводи апелянта про отримання ОСОБА_1 від ТОВ «Мілоан» кредитних коштів та користування ними не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справи ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд апеляційної інстанції враховує те, що товариство є фінансовою установою і професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою фінансовою установою. З урахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 01.02.2023 у справі №199/7014/20.

Натомість згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, за викладених обставин, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності за правилами ст. 89 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги й погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» усупереч положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України не було надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які б підтверджували юридичний факт отримання ОСОБА_1 від первісного кредитора ТОВ «Мілоан» грошових коштів на виконання умов укладеного між ними кредитного договору, у зв`язку з чим неможливо й стверджувати про наявність у відповідача за цим кредитним договором заборгованості, яка є предметом судового розгляду даної справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення у наведеній вище частині, яке постановлено з дотриманням вимог закону.

1. Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №8355194 від 24.05.2025.

Матеріалами справи підтверджується, що 24.05.2025 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) №8355194, підписаний сторонами у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора (позичальником – 215603, кредитодавцем –WyQh8H0qRp).

Зазначені одноразові ідентифікатори містяться на останній сторінці кредитного договору, що підтверджує добровільність волевиявлення позичальника на укладення вказаного договору в електронній формі.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про укладення між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 електронного кредитного договору, що узгоджується з приписами Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», ст. 6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України.

У вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним, відповідає презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), у зв`язку з чим він у силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас слушними є твердження апелянта про помилковість висновку місцевого суду про недоведеність позивачем факту перерахування первісним кредитором відповідачу обумовлених договором коштів кредиту.

Закон України «Про платіжні послуги» визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги», переказ коштів без відкриття рахунку – платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача (п. 53); платіжна інструкція – розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції (п. 54); платіжна картка – електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки (п. 56); платіжна послуга – передбачена цим Законом діяльність надавача платіжних послуг з виконання та/або супроводження платіжних операцій (п. 58); платіжна система – система для виконання платіжних операцій із формальними та стандартизованими домовленостями і загальними правилами щодо процесингу, клірингу та/або виконання розрахунків між учасниками платіжної системи (п. 59); платіжна установа – юридична особа (крім банку, фінансової установи, що має право на надання платіжних послуг, оператора поштового зв`язку, органу державної влади, органу місцевого самоврядування), яка в установленому порядку отримала право на надання всіх або окремих фінансових платіжних послуг (крім платіжної послуги з випуску та виконання платіжних операцій з електронними грошима) (п. 60).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про платіжні послуги» грошові кошти (кошти) існують в Україні у готівковій (формі грошових знаків) та безготівковій (формі записів на рахунках) формах.

Для проведення платіжних операцій використовуються кошти в готівковій або безготівковій формі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про платіжні послуги»).

У п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про платіжні послуги» зазначено, що до фінансових платіжних послуг належать послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про платіжні послуги», надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі.

Так, позивач надав довідку ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 22.01.2026, за змістом якої Компанія відповідно до умов укладеного договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеному між Компанією і ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», здійснила виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», а саме: переказ 24.05.2025 коштів у сумі 5000,00 грн отримувачу ОСОБА_1 на його карту № НОМЕР_1 .

Даючи оцінку даному документу в сукупності з іншими доказами у справі за правилами ст. 89 ЦПК України, апеляційний суд констатує, що зазначені в довідці ТОВ «ФК «Фінекспрес» відомості щодо дати та суми платежу, його отримувача та номера банківської картки повністю відповідають інформації, що міститься в умовах укладеного між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 кредитного договору.

При цьому, ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», яке надавало кошти, не є банківською установою, і надавало послуги з кредитування шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на електронний платіжний засіб (банківську картку) позичальника, зазначеним ним самим у договорі.

Перерахування коштів на платіжну картку відповідача за укладеним кредитним договором за ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» було вчинено ТОВ «ФК «Фінекспрес» як оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які здійснюють операції у безготівковій формі, тому на суму переказу не складаються видаткові касові ордери, які є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», про що безпосередньо вказано й у довідці ТОВ «ФК «Фінекспрес».

У довідці ТОВ «ФК «Фінекспрес» відображається частина цифр платіжної картки, так як згідно з ч. 1-2 ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» номер картки (рахунку) становить таємницю фінансової послуги.

З огляду на це, кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на надану самим позичальником банківську картку, що повною мірою відповідає вимогам Закону України «Про платіжні послуги», постанови правління Національного Банку України «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» від 29.07.2022 №164.

Отже, довідка ТОВ «ФК «Фінекспрес» містить інформацію про здійснення в рамках договірних відносин з первісним кредитором ініційованого ним платежу на користь відповідача, що безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції. Довідка, видана фінансовою компанією, яка є суб`єктом господарської діяльності у сфері надання фінансових послуг, має офіційний характер. Зміст довідки підтверджує факт проведення платежу, що опосередковано свідчить про існування кредитних зобов`язань між сторонами, оскільки платежі зазвичай здійснюються в межах договірних відносин.

Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 січня 2019 року у справі №526/405/13 вказано, що факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх не дійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ передбачених кредитними договорами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 10 вересня 2019 року у справі №916/2403/18 зазначив, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач на виконання кредитного договору частково вніс платежі в загальній сумі 1501,50 грн, які були спрямовані кредитодавцем на: погашення процентів – 389,00 грн, комісії – 862,50 грн, неустойки – 250,00 грн, що також підтверджує факт виконання ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» своїх зобов`язань перед ОСОБА_1 по наданню йому кредитних коштів.

Крім того, помилковими є посилання суду першої інстанції на Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, яке встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, оскільки ні первісний кредитор, ні позивач-фактор не є банківськими установами України, а тому на них дія Положення не розповсюджується.

Велика Палата Верховного Суду в п. 90 постанови від 21 січня 2026 року у справі № 755/9838/23 (провадження № 61-3172св25) зазначила, що у цивільних справах є застосовним такий стандарт доказування як «стандарт більшої переконливості», згідно з яким, висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Європейський суд з прав людини також визнає допустимість у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) (п. 43 рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02; рішення від 23 серпня 2016 року у справі «J.K. and others v. Sweden», заява № 59166/12).

Відмовивши ж у задоволенні позову з підстав недоведеності позивачем факту надання первісним кредитором позичальнику кредитних коштів, суд першої інстанції, хоча й узяв до уваги вищеописану довідку ТОВ «ФК «Фінекспрес», проте послався лише на недолучення доказів наявності правовідносин між цією фінансовою компанією й ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», що могли би свідчити про здійснення переказу коштів на рахунок відповідача від імені первісного кредитора.

Проте надання місцевим судом такої оцінки довідці ТОВ «ФК «Фінекспрес», як окремому доказу, без достатності та взаємного зв`язку всіх доказів у сукупності, суперечить вимогам ст. 89 ЦПК України.

Адже, відсутність у матеріалах справи самого лише договору №23-01-18/5 від 23.01.2018 між ТОВ «ФК «Фінекспрес» і ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» про переказ коштів, за наявності в довідці ТОВ «ФК «Фінекспрес» інформації щодо дати та суми платежу, його отримувача та номера банківської картки, які співпадають з відомостями, що містяться в укладеному між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 кредитному договорі, на виконання умов якого позичальником якого вносилися часткові платежі, не може свідчити про неотримання відповідачем від первісного кредитора кредитних коштів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено належними, достатніми й достовірними доказами перерахування первісним кредитором позичальнику обумовленої кредитним договором суми фінансових ресурсів, тоді як відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування обставин отримання кредитних коштів, що свідчить про підставність аргументів апелянта та хибність висновку суду першої інстанції щодо даної обставини.

Водночас апеляційний суд не може погодитися з вимогами апеляційної скарги ТОВ «ФК «ЄАПБ» про необхідність задоволення позовних вимог за цим кредитним договором у повному обсязі.

Так, згідно наявного у справі розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за укладеним із ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» кредитним договором №8355194 від 24.05.2025 становить 17733,50 грн, з яких: 5000,00 грн – борг за основною сумою, 2983,50 грн – борг за відсотками, 9750,00 грн – борг за неустойкою. Вказану суму заборгованості ТОВ «ФК «ЄАПБ» і пред`явило до стягнення з відповідача.

Однак у п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Відтак, оскільки неустойка в сумі 10000,00 грн (з яких 250,00 грн сплачена) була нарахована відповідачу за прострочення виконання ним зобов`язань за кредитним договором, укладеним 24.05.2025, тобто після 24 лютого 2022 року, коли Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні було введено воєнний стан, який триває і дотепер, то ця неустойка підлягає списанню кредитодавцем і не може бути стягнута з позичальника.

Водночас вже списана первісним кредитором з відповідача неустойка в сумі 250,00 грн у силу вимог ст. 534 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» підлягає зарахуванню йому в рахунок погашення наявної заборгованості за простроченими процентами за кредитом.

Водночас питання дійсності щодо вищевказаної частини грошової вимоги за кредитним договором, право якої відступалося за договором факторингу від ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ», є предметом відповідальності клієнта перед фактором (ст. 1081 ЦК України).

Крім того, приписами ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Даний позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» скеровано до суду 18.03.2026, тобто пред`явлено вимогу про дострокове повернення кредиту та процентів за кредитним договором №8355194 від 24.05.2025, строк кредитування за яким становить 365 днів (п. 2.2.2), а дата повернення кредиту 23.05.2026 (п. 2.2.8).

У п. 2.2.4 договору сторони погодили, що період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати позичальником процентів за користування кредитом та становить 5 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування кредитом нараховані за 5 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 5 днів користування; кількість мінімальних обов`язкових платежів становить 72), а в дату повернення кредиту позичальник має повернути кредитодавцю останній мінімальний обов`язковий платіж, у який входить сума отриманого кредиту та фактично нараховані проценти (п. 2.9).

Згідно з п. 6.13, 6.13.1 договору в разі прострочення позичальником сплати першого обов`язкового платежу/мінімального обов`язкового платежу на шістдесят другий календарний день, кредитодавець має право вимагати повне погашення кредиту, навіть якщо строк його виплати не настав. У такому випадку позичальник зобов`язаний здійснити дострокове повне погашення заборгованості.

Вимога надсилається у вигляді повідомлення на електронну адресу позичальника, зазначену в договорі та/або шляхом направлення вимоги в особистий кабінет позичальника. Повідомлення вважається отриманим позичальником з моменту отримання кредитодавцем електронного підтвердження про таке направлення. Після отримання вимоги позичальник зобов`язаний здійснити повне погашення заборгованості за договором протягом 30 календарних днів з дня отримання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом 30 календарних днів позичальник усуне порушення умов договору та здійснить погашення простроченої заборгованості, вимога кредитора втрачає чинність. У разі невиконання умов, зазначених у вимозі або нездійснення погашення простроченої заборгованості вимога залишається чинною, а позичальник зобов`язаний повернути заборгованість у повному обсязі. У такому разі після спливу строку вимоги кредитодавець має право відступити право вимоги за договором новому кредитору.

Отже, слід виснувати, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним надіслання позичальнику у встановленому порядку вимоги про усунення порушень умов договору протягом 30 календарних днів та дострокового виконання основного зобов`язання.

Однак, позивачем не було надано суду доказів на підтвердження виконання первісним чи наступним кредиторами зазначених умов кредитного договору, що в свою чергу є порушенням вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на вказані обставини, апеляційний суд вважає, що у відповідача не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором №8355194 від 24.05.2025, позаяк матеріали справи не містять доказів того, що кредитором було завчасно направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, а відповідачем таку вимогу було отримано. Тому, стягнення кредитної заборгованості в повному обсязі не ґрунтується на нормах права, у зв`язку з чим відповідач повинен сплатити позивачу кредитні платежі, які не є простроченими на час пред`явлення позову (18.03.2026) та які згідно умов п. 2.2.4, 2.2.8, 2.9, 6.3 кредитного договору й розрахунку заборгованості становлять: по тілу кредиту – 0,00 грн (строк повернення всієї суми в кінці терміну кредитування 23.05.2026), по процентах за користування кредитом – 2983,50 грн (нарахованих до 02.08.2025 у межах заявлених позовних вимог та за мінусом сплачених).

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі №201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Тобто, установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву.

Відтак, із пред`явленої ТОВ «ФК «ЄАПБ» до стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №8355194 від 24.05.2025 у сумі 17733,50 грн, з відповідача підлягають стягненню лише відсотки за користування кредитом, розмір яких після проведеного апеляційним судом перерахунку становить 2733,50 грн (2983,50 грн – 250,00 грн (безпідставно не списана та вже стягнута неустойка)).

У зв`язку з цим, з огляду на вищевказані обставини, апеляційна скарга ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правоскасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення єневідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, враховуючи означене, на основі всебічно, повно й об`єктивно з`ясованих обставин, що мають значення для справи і на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, визначивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів констатує невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права.

У зв`язку з цим, у відповідності до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України апеляційний суд висновлює про необхідність скасування судового рішення в частині вирішення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №8355194 від 24.05.2025, укладеним із ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову у цій частині з вищенаведених підстав; у іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать й витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Апеляційним судом апеляційну скаргу позивача та його позовні вимоги задоволено частково, що становить 7,62% від ціни позову (2733,50 : 35883,50).

ТОВ «ФК «ЄАПБ» були понесені судові витрати по сплаті судового збору: при подачі позову – 3328,00 грн (а.с. 1), за подання апеляційної скарги – 4992,00 грн (а.с. 90).

Тому, з огляду на часткове задоволення апеляційної скарги та позову, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає стягненню 253,59 грн (3328,00 грн х 7,62%) судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 380,39 грн (4992,00 грн х 7,62%) судового збору за апеляційний перегляд справи.

Керуючись ст. 141, 367-369, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389-391 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» – задовольнити частково.

Заочне рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 22 травня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №8355194 від 24.05.2025 – скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №8355194 від 24.05.2025 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №8355194 від 24.05.2025 у сумі 2733,50 грн, з яких: 2733,50 грн – борг за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №8355194 від 24.05.2025 – відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 253,59 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 380,39 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.А. Луговець

Судді О.В. Любчик

О.В. Разгуляєва