Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №686/8382/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/8382/26

Провадження № 22-ц/820/2015/26

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя – доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І.

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №686/8382/26 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 червня 2026 року (суддя Колієв С.А., повне судове рішення 07 липня 2026 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом, Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі – Банк, АТ «А-Банк») вказувало, що 23 липня 2021 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. На підставі Анкети-заяви відповідачу ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки. Відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом і видано платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ «А-Банк» вказує, що свої зобов`язання за договором та угодою виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, проте ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 14.03.2026 виникла заборгованість у розмірі 32330,81 грн, з них: 23018,08 грн - заборгованість за кредитом; 9312,73 грн - заборгованість по відсоткам.

У зв`язку з цим АТ «А-Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.07.2021 у розмірі 32330,81 грн.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 23.07.2021 в сумі 17509,41 грн, а також 1441,87 грн судового збору.

Не погоджуючись із цим рішенням суду в частині відмови у задоволені позовних вимог, АТ «А-Банк» оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, Банк вказує, що відповідач в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, що підтверджує ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодження з ними, оскільки кредитний договір є договором оферти. Доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення частини другої статті 638, частини другої статті 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів.

Банк вважає, що посилання суду на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів не обґрунтовано, оскільки в справі №342/180/17 розглядався випадок, коли Тарифи Банку не було підписано боржником. А в даному випадку до матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту Банку (як зазначив суд), а Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором та в якому чітко зазначені всі обумовлені умови кредитування, строки, процентна ставка тощо. А тому, на думку позивача, слід застосовувати постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі №284/157/20. Також, сумніви суду першої інстанції щодо розрахунку заборгованості є необґрунтованими, однак на підтвердження вірності розрахунку позивач надав банківську виписку.

Тому, Банк просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог та ухвалити нове, яким зазначені позовні вимоги задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до апеляційного суду не надходив.

Згідно частини першої статті 369 ЦПК України Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Положеннями частини другої статті 247 ЦПК України передбачено, що фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Так як позивачем оскаржується рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, тому апеляційним судом не переглядається судове рішення в частині задоволених позовних вимог АТ «А-Банк» про стягнення з ОСОБА_1 17509,41 грн кредитної заборгованості. Адже, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц слідує, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно положень частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Так, суд першої інстанції при ухваленні рішення в оскаржуваній частині виходив з того, що факт укладення між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору 22.07.2021 підтверджується письмовою Анкетою - заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку, підписаною уповноваженою Банком особою та відповідачем, відповідно до якої останній підтвердив, що: до укладання цієї угоди, ознайомився з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» (в т.ч. з правами та обов?язками), Тарифами, Паспортом споживчого кредиту, та до укладання цієї угоди йому надана повна інформація про фінансові послуги, у відповідності до частини другої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; дана Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» між відповідачем та АТ «А-Банк» становлять договір про надання банківських послуг умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення; беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Підтвердив, що наведений зразок його цифрового підпису або його аналог є обов?язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку. Визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях (а.с.11).

Відповідачу відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_3 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_4 , строком дії до липня місяця 2028 року (а.с.19).

Згідно довідки за лімітами АТ «А-Банк» ОСОБА_1 23.07.2021 встановлено кредитний ліміт у розмірі 5000 грн; 28.07.2021 – збільшено до 35000 грн; 15.09.2022 – зменшено до 33180 грн; 15.09.2023 – зменшено до 24320 грн; 25.11.2023 – зменшено до 23320 грн; 29.12.2024 – зменшено до 23018,08 грн; 25.01.2025 – збільшено до 23100 грн (а.с.18).

З виписки по карті ОСОБА_1 рахунок НОМЕР_5 за період з 23.07.2021 по 14.03.2026 вбачається, що останній отримував кредитні кошти та користувався ними, періодично погашаючи заборгованість (а.с. 14-17).

За розрахунком Банку, доданим до позову, станом на 14.03.2026 відповідач має кредитну заборгованість в розмірі 32330,81 грн, із них: 23018,08 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9312,73 грн – заборгованість за відсотками (а.с. 8-10).

Відповідно до частин першої, другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як передбачено частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частин першої, другої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В силу частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 5508,67 грн заборгованості за кредитом та 9312,73 грн заборгованості по відсоткам, суд першої інстанції виходив з недоведеності наявності у позичальника ОСОБА_1 заборгованості по кредиту в розмірі 5508,67 грн та з відсутності підстав для стягнення нарахованої заборгованості по відсоткам, адже надані Банком Умови і правила обслуговування та Тарифи не містять підпису відповідача, тому неспроможними є аргументи позивача про обумовлення сторонами кредитного договору у письмовому вигляді таких істотних умов договору, як розмір кредитного ліміту і підстави та порядок нарахування і сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Судова колегія вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи.

Так, оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України надані Банком докази: Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 22.07.2021, довідку за картами АТ «А-Банк», довідку за лімітами АТ «А-Банк», виписку по картці, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та Витяг з Тарифів по картці «Зелена», міськрайонний суд прийшов до вірного висновку про недоведеність позивачем узгодження між сторонами договору №б/н від 22.07.2021 таких істотних умов, як розмір кредитного ліміту, підстави та порядок нарахування процентів, адже подана та підписана ОСОБА_1 . Анкета-заява від 22.07.2021 не містить узгодженої сторонами розміру процентної ставки, порядку її нарахування та сплати (а.с.11).

Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів, що саме з цією редакцією Витягу з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та Витягу з Тарифів по картці «Зелена», що додані до матеріалів справи (а.с. 21-29), ознайомився і погодився відповідач, підписуючи Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

А тому, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» з огляду на мінливий характер Умов та правил не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, що підписана останнім.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, апеляційний суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

А тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору Банком було дотримано вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із відповідачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності і розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Згідно частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вірно виснував, що до спірних правовідносин щодо стягнення нарахованої заборгованості по відсоткам, не можуть бути застосовані правила частини першої статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), що відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України підлягає врахуванню судами при застосуванні норм права.

А тому, з огляду на наведене, голослівними є доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції фактичного прийняття ОСОБА_1 пропозиції (акцепту) до укладення договору (дії останнього та сплата періодичних платежів) та наявність підстав для сплати позичальником відсотків за користування кредитними коштами і їх стягнення в судовому порядку.

І, як наслідок, такими, що не заслуговують на увагу є аргументи АТ «А-Банк» про неправомірність застосування судом першої інстанції правового висновку викладеному у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

Також, апеляційний суд вважає неспроможними посилання в апеляційній скарзі на те, що відмова у стягненні процентів є неправомірною із посиланням на положення частини першої статті 1048, частини першої статті 1054 ЦК України, що передбачають сплату процентів за користування грошовими коштами, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення процентів, які, як вважає позивач, встановлені договором. Водночас, вимоги про стягнення процентів за користування коштами, встановлених законом, позивачем не заявлялися.

Колегія суддів вважає помилковими посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що всі умови кредитування, викладені в Паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом і безспірно свідчать про погодження всіх істотних умов договору, укладеного з ОСОБА_1 , виходячи із наступного.

Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, залишаючи без змін судові рішення щодо відмови у задоволенні вимог банку про стягнення боргу, Об`єднана палата відступила від цілого ряду висновків Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом. При цьому Об`єднана палата в постанові зазначила, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту і його підписання споживачем свідчить виключно про виконання кредитодавцем переддоговірного обов`язку по наданню споживачу передбаченої законом інформації та не означає укладення договору про споживчий кредит і дотримання його форми, бо в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Також, не релевантним є посилання позивача на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року, висловлену у справі №284/157/20, оскільки в цій справі наявні інші фактичні обставини справи. Так, за обставинами названої справи, у якій Верховний Суд висловив правову позицію, факт укладення сторонами кредитного договору на заявлених банком умовах був доведений, у той час як у справі, що переглядається судом апеляційної інстанції, ця обставина не підтверджується належними та допустимими доказами.

Апеляційний суд відхиляє голослівне твердження позивача про незаконність судового рішення в частині відмови у стягненні із відповідача 5508,67 грн заборгованості по кредиту, адже Банком не спростовано розрахунок, що проведений судом першої інстанції при визначенні розміру заборгованості за отриманими та неповерненими відповідачем кредитними коштами та в порушення вимог частини першої статті 81 ЦПК України не доведено наявність заборгованості по кредиту №б/н від 22.07.2021 в розмірі саме 23018,08 грн.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Зважаючи на вищенаведене, судова колегія вважає, що вирішуючи спір про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 5508,67 грн і відсотками, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню; повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку; правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив в оскаржуваній частині законне й обґрунтоване рішення, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування в цій частині не вбачається.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судові витрати у зв`язку з переглядом судового рішення перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 374, 375, 382 384, 389 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 червня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 18 серпня 2026 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І.Талалай