Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №686/33011/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/33011/25

Провадження № 22-ц/820/1989/26

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя – доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І. секретар судового засідання Кошельника В.М.

за участю представника Міністерства юстиції України Канюк А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/33011/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2026 року (суддя Мазурок О.В., повне судове рішення складено 25 червня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

13 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням постанови Хмельницького апеляційного суду у справі № 686/5130/22, посилаючись на те, що тривале невиконання зазначеного судового рішення призвело до порушення його права на справедливий суд і завдало йому моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної шкоди, що визначений із урахуванням практики Європейського суду з прав людини, на думку позивача, буде справедливою сатисфакцією за порушене право та призведе до його реального відновлення. А тому ОСОБА_1 просив стягнути з держави Україна 95 000 000 грн моральної шкоди.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2026 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення винесене з істотним порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Позивач наголошує, що тривалим невиконанням рішення суду державою в особі Міністерства юстиції України порушено його право на справедливий суд та судовий захист, що завдало йому моральної шкоди.

Скаржник зазначає, що цивільним законодавством передбачено презумпцію вини завдавача шкоди, а відповідно до практики ЄСПЛ та правових висновків Верховного Суду факт завдання моральної шкоди внаслідок тривалого невиконання остаточного судового рішення презюмується і не вимагає додаткового доведення. На його думку, суд першої інстанції безпідставно переклав на позивача обов`язок доказування вини відповідача та наявності моральної шкоди, відхилився від практики ЄСПЛ щодо застосування щонайменше мінімальної сатисфакції та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовної заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство юстиції України просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, вказуючи на його законність та обґрунтованість. Відповідач посилається на те, що Міністерство юстиції України не є належним відповідачем у справі, а позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення протиправних дій відповідачем щодо нього, а також завдання такими діями моральної шкоди.

Представник Міністерства юстиції України апеляційну скаргу не визнала і просить її відхилити, залишивши судове рішення без змін.

ОСОБА_1 до суду не з`явився, хоча про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Так, постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 686/5130/22, невиконання якої є підставою позову у цій справі, скасовано рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2022 року в частині відмови в позові до держави росія (російська федерація) та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України, грошові кошти в сумі 500 000 гривень (у решті рішення суду першої інстанції про відмову в позові до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України залишено без змін).

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою на вказані судові рішення у справі № 686/5130/22, у зв`язку з чим постанова Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року є остаточною та набрала законної сили.

На теперішній час це судове рішення не виконано.

Проаналізувавши відкриті дані Єдиного державного реєстру судових рішень та враховуючи наявність судових рішень, які набрали законної сили та якими вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач у частині вимог просить повторно вирішити спір.

Однак, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення змісту пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили або ухвала суду про закриття провадження та які ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі №320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначила, що «Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі» (пункти 26, 27).

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір» (у цій постанові ЦПК України у редакції до грудня 2017 року).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 слідує, що «підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду з позовами до відповідача держави Україна в особі Міністерства юстиції України про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок невиконання судового рішення у справі № 686/5130/22.

А згідно частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 685/12030/25 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2025 року в частині відмови в позові ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 22 листопада 2022 року по 03 січня 2025 року, скасовано та закрито провадження у справі в частині цих вимог. В решті рішення суду залишено без змін.

Зазначеним судовим рішення апеляційного суду встановлено, що « у справі № 686/13198/23 ОСОБА_1 у травні 2023 року пред`явив позов до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі п`ять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, в позові ОСОБА_1 відмовлено.

У справі № 686/11608/23 ОСОБА_1 10 травня 2023 року пред`явив позов до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі п`ять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 грудня 2023 року, в позові ОСОБА_1 відмовлено.

У справі № 686/32428/23 ОСОБА_1 06 грудня 2023 року пред`явив позов до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі десять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 травня 2024 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

У справі № 686/1502/24 ОСОБА_1 у січні 2024 року пред`явив позов до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі п`ятнадцять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 липня 2024 року, в позові ОСОБА_1 відмовлено.

У справі № 686/14064/24 ОСОБА_1 у травні 2024 року пред`явив позов до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі п`ятнадцять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2024 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

У справі № 686/17190/24 ОСОБА_1 у червні 2024 року пред`явив позов до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі двадцять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2024 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

У справі № 686/22130/24 ОСОБА_1 у серпні 2024 року пред`явив позов до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі двадцять п`ять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 січня 2025 року, в позові ОСОБА_1 відмовлено.

У справі № 686/23192/24 ОСОБА_1 у вересні 2024 року пред`явив позов до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі тридцять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2024 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

У справі № 686/62/25 ОСОБА_1 у січні 2025 року пред`явив позов до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі тридцять п`ять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2025 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

У справі № 686/12030/25 ОСОБА_1 у травні 2025 року пред`явив позов до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі шістдесят мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22».

Також апеляційним судом встановлено, що у справі № 686/15638/25 ОСОБА_1 у червні 2025 року пред`явив позов до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі шістдесят п`ять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22. І рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 листопада 2025 року в позові відмовлено.

У справі № 686/20002/25 ОСОБА_1 у липні 2025 року пред`явив позов до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі сімдесят мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 вересня 2025 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

У справі № 686/23765/25 ОСОБА_1 у серпні 2025 року пред`явив позов до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі вісімдесят мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 грудня 2025 року, в позові ОСОБА_1 відмовлено.

У справі № 686/22429/25 ОСОБА_1 у серпні 2025 року пред`явив позов до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі сімдесят п`ять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2026 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 липня 2026 року, в позові ОСОБА_1 відмовлено.

У справі № 686/26386/25 ОСОБА_1 у вересні 2025 року пред`явив позов до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі вісімдесят п`ять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 січня 2026 року, в позові ОСОБА_1 відмовлено.

У справі № 686/29389/25 ОСОБА_1 13 жовтня 2025 року пред`явив позов до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі дев`яносто п`ять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2026 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 квітня 2026 року, в позові ОСОБА_1 відмовлено.

У цій справі №686/33011/25 ОСОБА_1 13 листопада 2025 року пред`явив позов до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у сумі дев`яносто п`ять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22.

Апеляційний суд констатує, що позивачем позовів у справах №686/15638/25, № 686/20002/25, №686/23765/25, № 686/22429/25, № 686/26386/25, № 686/29389/25 та № 686/33011/25 є ОСОБА_1 , а відповідачем - держава Україна в особі Міністерства юстиції України; предметом позовів є стягнення моральної шкоди, а підставою - невиконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 686/5130/22, якою з держави російська федерація стягнуто на користь ОСОБА_1 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України.

Також, зі змісту вимог і судових рішень у зазначених вище справах та у цій справі вбачається, що позивач не зазначав конкретного періоду часу, за який йому була заподіяна моральна шкода.

Тому апеляційний суд виходить з того, що позивач, при зверненні до суду із цим позовом вважав, що заподіяння моральної шкоди мало місце з часу набрання постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 686/5130/22 законної сили (22.11.2022) по дату звернення до суду з позовом (13.11.2025).

Оскільки, постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 686/12030/25 закрито провадження щодо вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди за період з 22.11.2022 по 03.01.2025 та постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 квітня 2026 року у справі № 686/29389/25 залишено без змін рішення суду першої інстанції, яким по суті вирішено тотожний спір за наступний період — по дату звернення з відповідним позовом (13 жовтня 2025 року), тому наявні підстави для закриття провадження у цій справі № 686/33011/25 щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди за період з 22.11.2022 по 13.10.2025.

При цьому суд наголошує, що самостійне визначення позивачем іншого розміру моральної шкоди за незмінності підстав та предмета позову не свідчить про зміну останнього та не спростовує тотожності обраного способу захисту.

З огляду на вищенаведене, оскаржуване рішення суду в частині відмови в позові про відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу у період з 22.11.2022 по 13.10.2025 підлягає скасуванню із закриттям провадження у цій справі в частині зазначених позовних вимог.

Водночас, перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в частині відмови у вимогах ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди за період з 14.10.2025 по 13.11.2025 (дата звернення до суду з цим позовом) з підстав їх недоведеності, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Згідно з частинами другою - п`ятою цієї статті моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є факт її завдання іншій особі. Таке зобов`язання, зокрема й у разі завдавання шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, виникає за наявності трьох обов`язкових умов: наявності самої моральної шкоди, протиправності поведінки її завдавача та безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою і заподіяною шкодою.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду врегульовано нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої така шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади визначені статтею 1173 ЦК України, за змістом якої така шкода відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Частиною першою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України) і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19, у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог у частині наявності самої шкоди та причинно-наслідкового зв`язку покладається саме на позивача. А згідно частини четвертої статі 263 ЦПК України при виборі і застосуванні до спірних правовідносин суд враховує висновки, щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінивши у відповідності до статті 89 ЦПК України надані сторонами докази, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, вірно виходив з недоведеності позовних вимог.

Такі висновки міськрайонного суду відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які правильно застосовані судом.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що в деліктних зобов`язаннях діє презумпція вини завдавача шкоди, а тому саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини та спростування розміру шкоди, колегія суддів вважає такими, що не впливають на законність оскаржуваного судового рішення в частині відмови у позові щодо стягнення моральної шкоди за період з 14.10.2025 по 13.11.2025 з огляду на таке.

Так, за загальним правилом, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди (стаття 1167 ЦК України). За змістом цієї норми та нормативних приписів статті 1173 ЦК України позивач звільнений від обов`язку доказування вини органу державної влади.

Водночас зазначена презумпція стосується виключно суб`єктивної сторони правопорушення (вини) і не звільняє позивача від обов`язку довести сам факт наявності моральної шкоди, її конкретний розмір та наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діями чи бездіяльністю відповідача та завданою шкодою (частина перша статті 81 ЦПК України), що в цій справі не було виконано ОСОБА_1 та стало підставою для відмови у позові за вказаний період.

Посилання скаржника на правові позиції Великої Палати Верховного Суду та прецедентну практику Європейського суду з прав людини щодо презюмування моральної шкоди внаслідок тривалого невиконання остаточного рішення суду колегія суддів відхиляє. Адже сам по собі факт тривалого невиконання судового рішення не є безумовною підставою для висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між його несвоєчасним виконанням та завданою шкодою. Невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість виконання такого судового рішення, а позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження глибини та характеру його душевних страждань у спірний період. Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 405/500/18.

Доводи ОСОБА_1 про обов`язок суду застосувати принцип «мінімальної сатисфакції» та безпідставність відмови у задоволенні позову колегія суддів вважає помилковими, оскільки сам по собі зазначений принцип, вироблений у практиці ЄСПЛ, не спростовує національних засад цивільного судочинства щодо змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) і не звільняє позивача від обов`язку процесуального доказування. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів (частина перша статті 13 ЦПК України). Оскільки позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження фактів завдавання йому відповідачем у період з 14.10.2025 по 13.11.2025 моральної шкоди, її характеру та обсягу душевних страждань, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Посилання позивача на різну судову практику Верховного Суду у цій категорії справ є безпідставними, оскільки для доведення позову про відшкодування шкоди позивач зобов`язаний довести наявність складових цивільно-правової відповідальності і у кожній конкретній справі процес доказування, а отже і правозастосування, буде різним. У зв`язку з цим відхиляються й доводи ОСОБА_1 щодо посилання на статтю 6 Конвенції та практику ЄСПЛ.

Порушень норм процесуального права, що були б підставою для скасування рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні моральної шкоди за період з 14.10.2025 по 13.11.2025, міськрайонний суд не допустив і підстави для його скасування у межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 377, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2026 року в частині відмови в позові ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період з 22 листопада 2022 року по 13 жовтня 2025 року скасувати та закрити провадження у справі в частині цих вимог.

В решті рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай