Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №686/1415/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/1415/26

Провадження № 22-ц/820/1476/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Корніюк А.П., П`єнти І.В.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2026 року, суддя Колієв С.А., у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У грудні 2025 року АТ «Кредобанк», (далі - Банк), звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначало, що 28 березня 2022 року між сторонами укладено заяву-договір №26208011670714/980/РКО про надання комплексних банківських послуг, на підставі якої Банк відкрив позичальнику поточний рахунок і встановив кредитний ліміт у розмірі 100000 грн зі сплатою 30% річних за користування кредитними коштами.

Унаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань, станом на 26 листопада 2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 24149,97 грн, з яких 11732,71 грн заборгованості за кредитом, 12 417,26 грн заборгованості за процентами.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за договором кредиту №26208011670714/980/РКО від 28 березня 2022 року в розмірі 24149,97 грн. Компенсовано за рахунок держави на користь АТ «Кредобанк» 2422,40 грн судового збору, сплаченого за подання позову.

Суд першої інстанції виходив з того, що укладення сторонами кредитного договору, встановлення кредитного ліміту, надання та використання відповідачем кредитних коштів підтверджено письмовими доказами, зокрема, заявою-договором, додатком до неї та випискою з рахунку. Поданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам договору, а доказів на його спростування відповідач не надав.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування скарги зазначає, що Банк не довів належними і допустимими доказами факту надання йому кредитних коштів. На його думку, заява-договір, додаток до неї, паспорт споживчого кредиту та розрахунок заборгованості не підтверджують перерахування і отримання кредиту.

Також зауважив, що виписка з рахунку не є первинним бухгалтерським документом, не містить підпису відповідальної особи та інших обов`язкових реквізитів, а тому не може підтверджувати відповідні банківські операції.

Крім того, вказав на арифметичні помилки в розрахунку процентів, проведеному позивачем, навівши власні обчислення, за якими сума процентів є меншою, ніж визначено позивачем.

Розгляд справи судом проведено в порядку частини 1 статті 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 28 березня 2022 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 була підписана заява-договір №26208011670714/980/РКО про надання комплексних банківських послуг.

Згідно з указаним договором, АТ «Кредобанк» зобов`язалося надати ОСОБА_1 ряд банківських послуг на умовах, визначених заявою-договором та Правилами надання комплексних банківських послуг фізичним особам у АТ «Кредобанк».

Пунктом 2.1. вказаної заяви-договору визначено, що ця заява-договір є заявою на відкриття поточного/поточних рахунку/рахунків та запитом (заявою) на отримання споживчого кредиту/кредитів.

Додатком від 28 березня 2022 року до заяви-договору №26208011670714/980/РКО про надання комплексних банківських послуг визначено, що банк зобов`язався відкрити клієнту рахунки та виконувати операції за рахунками, зокрема, за поточним рахунком НОМЕР_1 у гривні; здійснити кредитування вказаного рахунку на наступних умовах: встановлений кредитний ліміт – 1000000 грн, строк дії кредитного ліміту – до моменту пред`явлення банком вимоги або настання підстав припинення дії ліміту кредитування, визначених Правилами, процентна ставка за користування кредитними коштами – 30% річних.

Відповідно до виписки по особовому рахунку НОМЕР_1 , на рахунок ОСОБА_1 01 квітня 2022 року було зараховано 100000 грн.

Як вбачається зі змісту розрахунку позивача, заборгованість відповідача за договором станом на 26 листопада 2025 року становила 24149,97 грн, з яких 11732,71 грн заборгованість по тілу кредиту та 12417,26 грн заборгованості за процентами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено кредитний договір у вигляді заяви-договору №26208011670714/980/РКО про надання комплексних банківських послуг, за умовами якого ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт в сумі 100000 грн.

Посилання апелянта на недоведеність обставин щодо фактичного надання йому кредитних коштів спростовується даними з виписки з особового рахунку НОМЕР_1 , згідно з якою 01 квітня 2022 року банк зарахував на рахунок ОСОБА_1 100000 грн кредитних коштів.

Сума цієї операції відповідає розміру кредитного ліміту, погодженому сторонами в додатку до заяви-договору, а подальший рух коштів за рахунком підтверджує використання відповідачем наданого кредиту.

Посилання ОСОБА_1 на неналежність письмових доказів у зв`язку із відсутністю у виписці підпису відповідальної особи та що така виписка не є первинним бухгалтерським документом, не спростовує правильності відображених у ній операцій. ОСОБА_1 не заперечив належності йому цього рахунку, не заявив про недійсність виписки, не подав іншого доказу на спростування зазначених у цій виписці даних, зокрема, щодо перерахування йому 100000 грн.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за кредитом станом на 26 листопада 2025 року становила 24149,97 грн, у тому числі 11732,71 грн за кредитом і 12417,26 грн за процентами, що повністю узгоджується з умовами договору і даними виписки з рахунку.

Апеляційна скарга не містить конкретних даних щодо недійсності фінансових операцій по даному кредиту, наданих банком, дат їх проведення, залишків заборгованості чи періодів нарахування процентів.

Наведені апелянтом арифметичні дії ґрунтуються на множені кінцевого залишку заборгованості по кредиту на процентну ставку за окрему кількість днів, однак не враховують зміну залишку кредитної заборгованості внаслідок операцій за рахунком та не може бути визнано обґрунтованим контррозрахунком.

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив обставини, які мають значення для справи, належно оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування або зміни рішення за приписами статті 376 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Р.С. Гринчук

А.П. Корніюк

І.В. П`єнта