Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №675/1801/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 675/1801/25

Провадження № 22-ц/820/1472/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Корніюк А.П., П`єнти І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 квітня 2026 року, суддя Столковський В.І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У жовтні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №103454555 від 29.10.2022 у розмірі 41900 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 29.10.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір, за яким позичальниці надано 10000 грн. на 105 днів зі сплатою процентів за ставкою 2% на день протягом пільгового періоду та 3% на день протягом поточного періоду, а також комісії за надання кредиту в розмірі 1900 грн.

ТОВ «Мілоан» перерахувало кредитні кошти на зазначений у договорі картковий рахунок відповідачки НОМЕР_1 , однак остання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів не виконала.

28.02.2023 ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за цим договором на підставі договору відступлення прав вимоги №92-МЛ/Т.

Заборгованість становить 41900 грн, з яких 10000 грн - заборгованість за кредитом, 30000 грн - заборгованість за процентами, 1900 грн - заборгованість за комісією.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06.04.2026 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 41900 грн заборгованості, 2422,40 грн судового збору та 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд встановив, що кредитний договір було укладено в електронній формі та підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором, кредитні кошти перераховані на її картковий рахунок, а наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачкою не спростований.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з неї лише 10000 грн. заборгованості за тілом кредиту.

На обґрунтування своїх вимог зауважила, що справа не містить доказів її ідентифікації, отримання одноразового ідентифікатора та підписання кредитного договору. Відсутні також

виписки з її банківського рахунку, первинні документи про зарахування кредитних коштів, які є належними доказами щодо розміру кредитної заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості є внутрішнім документом кредитора.

Також вказала, що розмір нарахованих кредитором процентів є несправедливим, непропорційним та таким, що фактично має каральний характер.

Вказала також і на відсутність доказів направлення їй досудової вимоги про погашення заборгованості.

Розгляд справи апеляційним судом проведено відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір №103454555, за умовами якого ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 10000 грн, строком на 105 днів, до 11 лютого 2023 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду та 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду.

За надання кредиту встановлено комісію в розмірі 1900 грн, яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово (пункти 1.2-1.6 договору). За змістом пункту 2.1 цього договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок НОМЕР_1 .

Згідно з платіжним дорученням № 53381217 від 29 жовтня 2022 року, ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на її рахунок № НОМЕР_1 суму кредиту 10000 грн.

28 лютого 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №92-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило новому кредитору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а новий кредитор прийняв належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №92-МЛ/Т від 28 лютого 2023 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103454555 від 29 жовтня 2022 року на суму 41900 грн, з яких 10000 грн прострочена заборгованість за кредитом, 30000 грн прострочена заборгованість за процентами, 1900 грн прострочена заборгованість за комісією.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, провадження №61-7203 св 20, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, провадження №61-8449св19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України №675-VIII «Про електрону комерцію», (далі – Закон №675-VIII).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону №675-VIII).

Згідно з ч.ч. 6, 8 ст. 11 вказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Ст. 12 Закону №675-VIII визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Ст. 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» п. 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

П. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 в електронній формі уклала кредитний договір №103454555 від 29 жовтня 2022 року, зазначивши персональні дані, номер мобільного телефону та картковий рахунок, і підписала його одноразовим ідентифікатором «Z46297».

Наведені в апеляційній скарзі заперечення щодо недотримання загального порядку електронної ідентифікації не спростовують самого факту підписання договору у спосіб, погоджений сторонами та передбачений Законом України «Про електронну комерцію».

Платіжним дорученням №53381217 від 29 жовтня 2022 року підтверджено переказ ТОВ «Мілоан» 10000 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 , який було зазначено відповідачкою у кредитному договорі.

При цьому, ОСОБА_1 перерахування суми кредиту на особистий рахунок не спростувала, доказів того, що вказаний рахунок їй не належить суду не надала.

Заперечуючи проти позову в частині вимог про стягнення процентів відповідачка не надала суду власного контррозрахунку нарахованих процентів, обґрунтованих зауважень щодо періоду нарахування, застосованих ставок чи то іншої правильності розрахунку не навела, у зв`язку з чим слід визнати правильним висновок суду про стягнення процентів у визначеному позивачем розмірі.

Умови договору про сплату процентів за користування кредитами є справедливими та не призвели до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки пункти договорів про розміри процентної ставки погоджено за домовленістю сторін, про умови нарахування процентів ОСОБА_1 була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилася виконувати взяті на себе зобов`язання.

Саме лише та обставина, що розмір процентів перевищує розмір кредиту не підтверджує їх «карального» характеру, оскільки проценти є погодженою платою за користування коштами та нараховані лише в межах строку кредитування.

Також є необґрунтованим посилання апелянта на те, що кредитором їй не було направлено досудову вимогу про сплату кредитної заборгованості, оскільки строк повернення кредиту за договором настав 11 лютого 2023 року, при цьому умовами договору не встановлено обов`язкового досудового порядку врегулювання спору.

Таким чином, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи та застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 10000 грн основної суми кредиту, 30000 грн процентів та 1900 грн одноразової комісії.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Р.С. Гринчук

А.П. Корніюк

І.В. П`єнта