Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №686/994/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/994/26

Провадження № 22-ц/820/1502/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Корніюк А.П., П`єнти І.В.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2026 року, суддя Мазурок О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна, представник – Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У січні 2026 року ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до держави Україна в особі ГУНП в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди в сумі 75000000 грн.

Вказав, що в провадженні дізнавачів Головного управління національної поліції в Хмельницькій області перебуває кримінальне провадження №12023243560000061 про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, який завдав йому удару кулаком в голову. Надмірна тривалість досудового розслідування у справі, яка не є занадто складною, є очевидною і не потребує доказування свідчить про його неефективність. Внаслідок такого розслідування кримінального провадження особами, які здійснюють свої офіційні повноваження, порушено його права і завдано йому моральної шкоди. Зокрема, йому заподіяно моральних страждань, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом ділової репутації.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд зазначив, що позивачем не надано доказів протиправної бездіяльності органу досудового розслідування та заподіяння йому діями або бездіяльністю відповідача моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що при вирішенні спору суд зробив неправильні висновки зі встановлених обставин справи, не правильно застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Судом не взято до уваги висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУНП в Хмельницькій області вказало, що судове рішення є законним та обґрунтованим.

В судове засідання учасники справи, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи у передбаченому процесуальним законом порядку, не з`явилися.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 06 травня 2023 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №12023243560000061 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, згідно з фабулою якого 05 травня 2023 року, приблизно о 10 год. 59 хв., на території механічної майстерні, що по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , 1991 року народження, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_1 , 1965 року народження, спричинив останньому тілесні ушкодження.

08 травня 2023 року старшим дізнавачем СД ВнП №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області призначено судово-медичну експертизу в кримінальному провадженні №12023243560000061, щодо наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 , встановлення характеру, кількості, локалізації та механізму утворення, ступеня важкості отриманих потерпілим тілесних ушкоджень.

12 травня 2023 року старшим дізнавачем СД ВнП №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області було допитано у якості потерпілого ОСОБА_1

12 травня 2023 року старшим дізнавачем СД ВнП №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області допитано у якості свідка ОСОБА_3

16 травня 2023 року отримано висновок експерта №248, відповідно до даних судово-медичного обстеження у ОСОБА_1 , станом на 08 травня 2023 року будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено.

30 травня 2023 року старшим дізнавачем СД ВнП №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області винесено постанову про закриття кримінального провадження №12023243560000061 на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України.

30 листопада 2023 року ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 686/27338/23 Приступи Д.І. скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 30 травня 2023 року.

22 грудня 2023 року старшим дізнавачем СД ВнП №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області оглянуто відеозапис з місця події.

27 грудня 2023 року старшим дізнавачем СД ВнП №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області винесено постанову про закриття кримінального провадження №12023243560000061 на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України.

19 лютого 2024 року ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Приступи Д.І. скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 27 грудня 2023 року.

09 листопада 2024 року начальником СД ВнП №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області сформовано та надіслано запит до начальника Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області щодо складу слідчо-оперативної групи (далі СОГ), яка здійснювала реагування на дану подію, а також щодо відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів працівників СОГ.

09 листопада 2024 року начальником СД ВнП №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області сформовано та надіслано запит до начальника Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, чи здійснювали поліцейські офіцери громади виїзд на звернення ОСОБА_1 щодо даної події, а також щодо відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів.

14 листопада 2024 року отримано відповідь на запит від начальника Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області щодо інформації про реагування на повідомлення по зверненню ОСОБА_1 поліцейським офіцером громади.

14 листопада 2024 року отримано відповідь на запит від начальника Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області щодо складу СОГ, який здійснював реагування на повідомлення по зверненню ОСОБА_1

08 листопада 2024 року начальником СД ВнП №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області допитано в якості свідка ОСОБА_4

12 листопада 2024 року начальником СД ВнП №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області допитано в якості свідка (працівника поліції, який перебував у складі СОГ) ОСОБА_5

13 листопада 2024 року начальником СД ВнП №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області допитано в якості свідка (працівника поліції, який перебував у складі СОГ) ОСОБА_6

15 листопада 2024 року начальником СД ВнП №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області допитано в якості свідка (працівника поліції, який перебував у складі СОГ) ОСОБА_7

28 лютого 2025 року дізнавачем СД ВнП №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області направлено запит до директора ДП «Хмельницьке» стосовно відеозаписів з камер відеоспостереження, які знаходяться на території вказаної установи.

14 липня 2025 року Хмельницькою окружною прокуратурою було надано вказівки прокурору Хмельницької окружної прокуратури у кримінальному провадженні №12023243560000061 від 06.05.2023, за ч. 1 ст. 125 КК України.

18 липня 2025 року прокурором окружної прокуратури було направлено начальнику СД ВнП №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області вказівки у кримінальному провадженні №12023243560000061, в порядку ч. 2 ст. 36 КПК України.

12 серпня 2025 року дізнавачем СД ВнП №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області надано прокурору Хмельницької окружної прокуратури відповідь на вказівки із зазначенням проведених дій у кримінальному провадженні.

Постановами дізнавача сектору дізнання відділення поліції №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області від 03 квітня 2025 року було частково задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.

Ухвалами слідчих суддів Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року, 25 липня 2024 року, 29 липня 2024 року, 14 листопада 2024 року, 21 листопада 2024 року скарги ОСОБА_1 на постанови про відмову в задоволенні його клопотань залишено без розгляду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17).

Аналіз статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Ними передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є необхідною, однак не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доведенню у відповідних спорах. Підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №197/1330/14-ц вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17 (провадження №12-208гс18) вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні кожного окремого спору про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №750/1591/18-ц (провадження №14-261цс19) вказано, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

Згідно зі статтею 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем у цивільному процесі можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За статтею 58 ЦПК України держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади), або через представника.

Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №761/35803/16-ц (провадження №14-316цс19).

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В даній справі ОСОБА_1 не довів у встановленому законом порядку факту заподіяння йому з боку держави в особі ГУНП в Хмельницькій області моральної шкоди при здійсненні дізнання у кримінальному провадженні №12023243560000061 дізнавачами ГУНП в Хмельницькій області.

Зокрема, справа не містить доказів на підтвердження обставин, зазначених позивачем, стосовно невиправданої затримки та надмірної тривалості дізнання у вказаному провадженні, а також щодо того, що дії або бездіяльність посадових осіб відповідача, зокрема, дізнавача у кримінальному провадженні, у визначеному КПК України порядку було визнано протиправними чи незаконними.

В той же час, у справі встановлено обставини щодо проведення дізнавачами ГУНП в Хмельницькій області ряду процесуальних дій за заявою ОСОБА_1 про вчинення відносно нього злочину за період з травня 2023 року по серпень 2025 року.

Установивши, що позивач не довів у встановленому законом порядку наявності протиправних дій чи бездіяльності посадових осіб ГУНП в Хмельницькій області, заподіяння йому моральної шкоди, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовної заяви.

Суд першої інстанції правильно виснував про недоведеність ОСОБА_1 складу цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави Україна перед ним за завдану шкоду, у зв`язку з чим позов є необґрунтованим.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 серпня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.П. Корніюк

І.В. П`єнта