Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №577/2251/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №577/2251/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гетьман В. В.

Номер провадження 33/816/1367/26 Суддя-доповідач Янголь Є. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Янголь Є.В., за участю секретаря судового засідання Баришевої А.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Верещагіна Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 та за ч.1 ст.130 КУпАП, й у відповідності до ч.2 ст. 36 КУпАП на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.04.2026 р. о 20 год 32 хв ОСОБА_1 в м.Конотоп по вул. Успенсько-Троїцькій керуючи автомобілем «CHEVROLET SILVERADO» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння обличчя), не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечного інтервалу та дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з МАФом «Coffein», в результаті чого транспортний засіб та МАФ отримали механічні пошкодження. При цьому від медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5, 2.3 б, 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 та ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2026 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, відносно нього за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, а провадження за ст. 124 КУпАП – закрити у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки судом першої інстанції порушено право ОСОБА_1 на справедливий суд та захист. Зазначене виразилося в тому, що суд розглянув адміністративні матеріали за відсутності ОСОБА_1 попри те, що ним було подане клопотання про відкладення розгляду справу у зв`язку з тим, що останній зламав ногу.

Стверджує, що представниками поліції, після отримання відмови пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, не було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров`я. Також немає відомостей щодо ознайомлення ОСОБА_1 з направленням на такий огляд, хоча сам документ долучений до матеріалів справи. Зважаючи на те, що працівниками поліції не було дотримано процедури огляду, передбаченої ст. 266 КУпАП, апелянт вважає, що в його діях відсутня об`єктивна сторона правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Також зазначає, що відповідно до ст. 283 КУпАП, у постанові по справі про адміністративне правопорушення передбачено імперативний обов`язок щодо вказання технічного засобу, яким здійснювався відеозапис, у зв`язку з цим доданий до справи диск з відеозаписами з портативного відеореєстратора поліцейського, який не зазначений в протоколі не може вважатися належним та допустимим доказом.

У доповненнях до апеляційної скарги, захисник стверджує, що так як наряд поліції прибув на місце події через 10 хвилин після того як сталася ДТП, то жоден працівник поліції факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом не спостерігав. Вказує, що підозра щодо на наявності в ОСОБА_1 алкогольного сп`яніння виникла на підставі суб`єктивного сприйняття працівникам поліції зовнішніх ознак через 10 хвилин після завершення керування, що не є тотожним стану в момент керування. Стверджує, що пояснення потерпілої, спростовують висновок суду першої інстанції, оскільки відповідно до них, ОСОБА_1 не мав ознак алкогольного сп`яніння, а його стан був зумовлений травмами від ДТП.

Зазначає про недоліки в оформленні матеріалів доданих до протоколу, а саме те, що в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння не вказано дату та час його складання, а також реєстраційний номер. Крім того, зазначений акт та протокол про адміністративне правопорушення складено різними інспекторами.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров`я, однак в протоколі вказано про відмову водія від огляду в медичному закладі Конотопська ЦРЛ у лікаря-нарколога. Направлення на медичний огляд, яке міститься в матеріалах справи, складене на одну хвилину раніше самої ДТП.

Вказує, що при фіксації факту відмови не залучалися поняті або свідки, а відеозапис, який долучений до матеріалів справи, викликає обґрунтовані сумніви про його достовірність та є неналежним доказом.

Захисник також вважає, що кваліфікація вчинених ОСОБА_1 дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП є помилковою, оскільки будь-які зовнішні ознаки, виявлені поліцією після ДТП відбулися вже після завершення керування, і зазначене діяння охоплюється ч.4 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та його захисник Верещагін Д.Б. скаргу підтримали із мотивів, зазначених у ній.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з огляду на наступні обставини.

Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Вказана стаття є бланкетною, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, передбачає обов`язкове порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху.

У даному випадку ОСОБА_1 інкримінується порушення п.2.3 б та п. 13.1 ПДР України.

Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП є послідовними та узгоджуються між собою.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, за ст. 124 КУпАП не вбачається.

Що стосується вимоги апеляційної скарги щодо закриття провадження за ст. 124 КУпАП у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності за ст.38 КУпАП, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Як вбачається з матеріалів справи, правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, яке не є триваючим, вчинене ОСОБА_1 12 квітня 2026 року, а адміністративне стягнення накладене постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області 15 червня 2026 року, тобто в межах строку притягнення до відповідальності. Зважаючи на це, підстав для закриття провадження по справі на підставі ст.38 КУпАП апеляційний суд не вбачає.

Щодо адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП

Разом з тим, з висновком суду першої інстанції про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП апеляційний суд погодитись не може.

Ухвалюючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина у вчиненні інкримінованого правопорушення підтверджується наявними у справі письмовими доказами та, зокрема, відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції.

Як вбачається з відеозапису, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, й переглянуто й апеляційним судом в порядку підготовки до апеляційного розгляду, фіксування події розпочалося, коли працівники поліції прибули на місце ДТП. У цей час ОСОБА_1 перебуває поблизу свого автомобіля. Так як, останній створив ДТП, поліцейські запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alcotest Drаger, від якого водій відмовився (файл 0000304_000000_20260412203845_0024, час на відео 20:42:05). Надалі працівником поліції було уточнено, чи справді ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду, на що останній відповів ствердно. Після цього водію повідомили, що відносно нього буде складено адміністративний протокол про за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки ним було порушено п.2.5 ПДР України. При подальшому спілкуванні з ОСОБА_1 й під час складання матеріалів за ст. 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП відносно нього, працівниками поліції так і не було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі.

Таким чином, зі змісту відеозапису вбачається, що водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння лише на місці зупинки транспортного засобу, але не було роз`яснено можливість пройти такий огляд в закладі охорони здоров`я, що є порушенням вимог ч.3 ст.266 КУпАП та п. 7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп`яніння, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Аналогічні положення містяться у п. 7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп`яніння, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, згідно з яким у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Невиконання працівниками поліції зазначених вище вимог є істотним порушенням встановленої законом процедури проведення огляду на стан сп`яніння, що позбавило особу, якій ставиться в провину вчинення правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, за порушення п.2.5 ПДР України, можливості реалізувати своє право на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, оскільки така навіть не була йому роз`яснена.

Відповідно до вимог ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

До того ж слушним є зауваження захисника, який вказував на те, що в протоколі зазначені відомості, які не відповідають дійсності. ОСОБА_1 дійсно не відмовлявся від проходження огляду в медичному закладі Конотопська ЦРЛ у лікаря-нарколога, оскільки як вбачається з відеозапису така можливість навіть не була йому запропонована.

Апеляційний суд вважає, що недотримання процедури проведення огляду є істотним порушенням вимог законодавства й виключає адміністративну відповідальність та порушує конституційні права і свободи ОСОБА_1 .

Щодо інших доводів апеляційної скарги

Твердження ОСОБА_1 про те, що працівники поліції не вказали у постанові технічний засіб, яким здійснювався відеозапис є безпідставним, оскільки відносно ОСОБА_1 не було винесено постанови про адміністративне правопорушення. Працівники поліції склали стосовно ОСОБА_1 лише протоколи про адміністративне правопорушення за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП, вимоги до оформлення яких не передбачають вказання технічного засобу, яким здійснювався відеозапис.

Щодо доводу захисника про те, що підозра щодо наявності в ОСОБА_1 алкогольного сп`яніння виникла на підставі суб`єктивного сприйняття працівникам поліції зовнішніх ознак через 10 хвилин після завершення керування є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Тобто, встановлення наявності чи відсутності ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння належить до дискреційних повноважень саме працівника поліції.

Щодо недоліків в оформленні матеріалів доданих до протоколу, на які вказував захисник, то апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з п.10 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735, результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Форма та зміст акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів міститься в Додатку 2 до зазначеної Інструкції.

Відповідно до неї, бланк акту не має власного вихідного чи реєстраційного номера, а також окремих полів (граф) для проставлення дати, точного часу складання зазначеного акту.

Те, що зазначений акт та протокол про адміністративне правопорушення було складено різними інспекторами також не має значення для справи, оскільки обидва інспектори є належними особами для складання адміністративного матеріалу.

Твердження захисника про те, що при фіксації факту відмови потрібно було залучити понятих або свідків є необґрунтованим.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Тобто, вказана норма не покладає на поліцейських обов`язок залучати свідків при процедурі проведення огляду, у випадку якщо вони застосовують технічні засоби відеозапису.

У даному випадку, фіксування події здійснювалося за допомогою відеореєстраторів з нагрудних камер поліцейських, які є доказами, що зібрані в передбаченому законом порядку й обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.

Щодо помилкової кваліфікації за ч.1 ст. 130 КУпАП вчинених ОСОБА_1 дій, то апеляційний суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до ст. 294 КУпАП перегляд справи здійснюється в межах апеляційної скарги та виключно в межах того правопорушення (фабули, що зазначена в протоколі), яке ставиться в провину особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Згідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що досліджена судом сукупність доказів не дозволяє прийти до висновку поза розумним сумнівом про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Інших обставин, які б дали підстави стверджувати про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, яке ставиться їй в провину, під час апеляційного перегляду встановлено не було.

Тому постанова суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає скасуванню, а справа закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Пунктом 4 частини 9 статті 294 КУпАП, передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.

Зважаючи на це та беручи до уваги, що постанова Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2026 рокуу частині вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі у цій частині, апеляційний суд вважає за можливе змінити постанову суду першої інстанції щодо накладення адміністративного стягнення за ст. 124 КУпАП з штрафу у розмірі 17 000 грн разом з позбавленням права керування строком на 1 рік на штраф у розмірі 850 грн.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2026 рокув частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – скасувати.

Провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2026 рокув частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП змінити в частині застосування виду адміністративного стягнення, вважати ОСОБА_1 притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуЯнголь Є. В.