Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №496/2978/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1595/26

Номер справи місцевого суду: 496/2978/26

Головуючий у першій інстанції Плавич І. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.

за участю секретаря Скрипченко Г.В.,

за участі:

правопорушника ОСОБА_1

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №638453 від 12.04.2026 вбачається, що ОСОБА_1 12 квітня 2026 року о 09 годині 10 хвилин, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Touareg» реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Дорога М16 11км (Тираспольське шосе), рухаючись по колу в лівій смузі, під час зміни напрямку руху, а саме перестроювання праворуч, не надавав перевагу в русі тз « Volkswagen Tiguan» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в смузі попутно, внаслідок чого допустив зіткнення. Водій ОСОБА_1 , порушив вимоги п. 10.3 ПДР України. У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. За даним фактом поліцейським УПП в Одеській області ДПП відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Постановою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким провадження закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що:

1) ОСОБА_1 належним чином не був сповіщений про дату час та місце розгляду справи;

2) пояснення ОСОБА_2 не є зрозумілими через виправлення в них, що перешкоджає встановити дійсні обставини справи;

3) в постанові суду першої інстанції зазначено про те, що «у результаті ДТП пасажири отримали тілесні ушкодження» однак вказане не відповідає дійсності, з огляду на відсутність викладу таких обставин в протоколі про адміністративне правопорушення;

4) покарання, яке призначене судом першої інстанції, за своїм видом та мірою не відповідає завданню та меті адміністративного стягнення. Крім того під час вирішення питання про обрання покарання судом першої інстанції залишено поза увагою характер вчиненого правопорушення, те, що воно не є умисним, те що ОСОБА_1 , вперше притягується до адміністративної відповідальності, майновий стан особи та те, що особа є інвалідом 3 групи та внутрішньо-переміщеною особою.

Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11 червня 2026 року, мотивуючи тим, що скаржник належним чином не був сповіщений про розгляд справи в Хаджибейському районному суді м. Одеса, а текст оскаржуваної постанови отримав 13 липня 2026 року.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити його з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України).

Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 22 квітня 2026 року до Біляївського районного суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №638453 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 24 квітня 2026 року адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, повернено до УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5) для направлення до належного суду.

08 червня 2026 року на адресу Хаджибейського районного суду м. Одеси з Управління патрульної поліції в Одеській області надійшли матеріали справи відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

11 червня 2026 року Хаджибейський районний суд м. Одеси ухвалив постанову у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.

Проте апеляційний судом не встановлено, що ОСОБА_1 був належним чином сповіщений про розгляд справи у Хаджибейському районному суді м. Одеси, оскільки останній під підпис у протоколі ознайомився, що розгляд справи відбудеться саме у Біляївському районному суді Одеської області.

Крім того отримати копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , зміг отримати лише 13 липня 2026 року, що підтверджується розпискою про отримання (а.с.16).

Враховуючи вищенаведене, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11 червня 2026 року.

Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.3б ПДР встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 10.3 ПДР передбачено, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.

Відповідно до п. 16.12 ПДР на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку

Порушення вимог 10.3, 16.12 Правил дорожнього руху має наслідком притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Статтею 124 КУпАП передбачається відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Положеннями КУпАП встановлено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Зі змісту норми КУпАП вбачається, що об`єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП становить діяння - порушення правил дорожнього руху, та наслідок - заподіяна шкоди майну, а саме: транспортним засобам, вантажу, автомобільним дорогам, вулицям, залізничним переїздам, дорожнім спорудам чи іншому майну.

Предметом доказування у справі про притягнення особи до відповідальності за ст. 124 КУпАП є доведеність тих обставин, що особа порушила певні вимоги Правил дорожнього руху України, порушення вимог Правил дорожнього руху України перебувають у причинному наслідку із дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.

Відповідно, досліджуючи докази по даній справі, суд повинен встановити чи мало місце діяння у вигляді порушення правил дорожнього руху, та наслідок - заподіяна шкода майну.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №638453 від 12.04.2026 (а.с.1);

- даними схеми місця ДТП від 12.04.2026 (а.с.2);

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 12.04.2026 (а.с.3);

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 12.04.2026 (а.с.4);

- відеозаписами, що є додатком до протоколу (а.с.5).

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.124 КУпАП.

Разом з цим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, суд не в повній мірі дотримався вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Санкція статті 124 КУпАП є альтернативною, а саме передбачає покарання у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Тобто з урахуванням ст. 33 КУпАП суд наділений повноваженням застосувати покарання одне з покаранням в залежності від обставин справи.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що допущені порушення ПДР не призвели до суттєвих наслідків. Також суд апеляційної інстанції враховує, що ОСОБА_1 раніше до відповідальності не притягався, є особою з інвалідністю 3 групи, також є внутрішньо-переміщеною особою, а тому стягнення у вигляді позбавлення права керування є надмірним та неспівмірним стягнення.

Таким чином, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, рід занять, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, апеляційний суд дійшов висновку про можливість змінити покарання для ОСОБА_1 з позбавлення права керування на штраф, оскільки таке покарання буде достатнім для недопущення подібної поведінки надалі, для досягнення виховного впливу.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновку суду першої інстанції щодо наявності вини в діях ОСОБА_1 з огляду на таке.

Доводи ОСОБА_1 щодо порушення права на захист, оскільки справа розглянута за його відсутності, то суд апеляційної інстанції зазначає, що реалізація права доступу до суду здійснена судом апеляційної інстанції, шляхом поновлення строку на апеляційне оскарження.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що пояснення ОСОБА_2 не є зрозумілими через виправлення в них, що перешкоджає встановити дійсні обставини справи, то суд апеляційної інстанції зауважує, що вказані пояснення є зрозумілими та дають змогу встановити обставини дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 12 квітня 2026 року, а тому такі доводи скаржника є безпідставними.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄКПЛ , при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, а постанова судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11 червня 2026 року підлягає зміні в частині призначення покарання.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11 червня 2026 року змінити в частині визначення покарання.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік