Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №522/6369/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1602/26

Номер справи місцевого суду: 522/6369/26

Головуючий у першій інстанції Кривохижа Ю. А.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.

за участю секретаря Скрипченко Г.В.,

за участі:

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника Аблова І.Є.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2026 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 місяці; стягнено з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 665 грн 60 коп,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №640961 від 14.04.2026 вбачається, що 14 квітня 2026 року о 20 години 20 хвилин по дорозі М05 452 км, ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Renault Kango» д.н.з. НОМЕР_1 , що не пройшов обов`язковий технічний контроль, при цьому протягом року притягувався до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, чим порушив п.31.3.б ПДР, а саме: забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2026 рокуОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 місяці; стягнено з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 665 грн 60 коп.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 121 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що:

1) розгляд справи було здійснено за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, хоча захисником було подано клопотання про відкладення розгляду справи, проте судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні вказаного клопотання;

2) до матеріалів справи не долучено доказів факту керування, оскільки такі докази взагалі не було долучено до матеріалів справи, хоча у протоколі міститься посилання на такий доказ.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції – скасувати та постановити нову, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, визнаючи ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тобто однобічно розглянув справу, без з`ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, та не звернувши уваги на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, однак апеляційний суд вважає, що вищенаведені докази не можна вважати такими, що повністю доводять вину ОСОБА_2 , виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 121 КУпАП встановлена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Частиною 4 цієї ж статті встановлена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною 1 цієї статті.

Відповідно до складеного протоколу про адміністративне правопорушення та постанови суду, ОСОБА_2 порушив вимоги п. 31.3б ПДР.

За п. 31.3б ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Положеннями КУпАП встановлено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи апеляційний суд погоджується із доводами ОСОБА_1 , що до матеріалів справи не долучено доказів факту керування, оскільки такі докази взагалі не було долучено до матеріалів справи, хоча у протоколі міститься посилання на такий доказ.

Так, у графі 10 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №640961 від 14.04.2026 зазначено, що технічний засіб відеозапису 474922.

Також вже у графі 11 протоколу зазначено, що до протоколу додаються відео пвр474922, клопотання.

Проте вказаний відеозапис з портативного відеореєстратора у матеріалах справи відсутній.

Відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року, № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису, засобів фото – і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Так, як вбачається зі складеного протоколу про адміністративне правопорушення, 14 квітня 2026 року о 20 години 20 хвилин по дорозі М05 452 км, ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Renault Kango» д.н.з. НОМЕР_1 , що не пройшов обов`язковий технічний контроль, при цьому протягом року притягувався до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, чим порушив п.31.3.б ПДР.

Однак, відсутність вказаного відеозапису не дає змоги встановити чи керував ОСОБА_2 транспортним засобом «Renault Kango» д.н.з. НОМЕР_1 , а у разі якщо і керував, то неможливо встановити яким саме транспортним засобом здійснював керування ОСОБА_2 ..

Так, з довідки ДПП вбачається, що за своїми характеристиками транспортний засіб «Renault Kango» д.н.з. НОМЕР_1 є вантажним, проте в свою чергу відноситься до категорії В.

Таким чином, вказані розбіжності та відсутність об`єктивного доказу у вигляді відеозапису з портативних відеореєстраторів не дають змогу встановити чи дійсно саме ОСОБА_1 здійснював рух на транспортному засобі «Renault Kango» д.н.з. НОМЕР_1 , чи дійсно керування здійснювалось вказаним транспортним засобом та чи підлягав вказаний транспортний засіб обов`язковому проходженню технічного контролю.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", не доказує співвідношення достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи вхожих неспростовних презумпцій факту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП.

Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 121 КУпАП, тому, на думку апеляційного суду, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що обов`язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Такий висновок неоднаразово висловлений Європейським судом з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).

Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Суд зауважує, що в справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України») та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду першої інстанції, оскільки зібрані у даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, винуватість ОСОБА_2 не доведена поза розумним сумнівом, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік