Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №482/412/26 — Миколаївський апеляційний суд

17.08.26

33/812/341/26

Справа № 482/412/26 Головуючий у першій інстанції Кічула В.М.

Провадження № 33/812/341/26 Доповідач апеляційного суду Лівінський І.В.

Категорія: ст.124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 серпня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання Шурмою Є.М.,

за участю особи, відносно якого складений протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , його захисника Бойченка Г.А., представника потерпілої – адвоката Прокоф`єва М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_2 адвоката

Прокоф`єва Миколи Миколайовича

на постанову Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 червня 2026 року, якою закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и в :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 18 лютого 2026 року серії ЕПР1 № 594735, водій ОСОБА_1 о 09 год 40 хв. 01 листопада 2025 року в м. Нова Одеса керуючи мотоциклом KOVI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на перехресті вул. Центральна та вул. Соборна, не врахував дорожньої обстановки, відповідно до висновку судового експерта ОНДІСЕ номер 5077-34-25 від 05.12.2025 року, перевищив дозволену максимальну швидкість руху у населеному пункті та здійснив зіткнення з автомобілем FORD, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який здійснював поворот ліворуч, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 12.1 Правил дорожнього руху, чим здійснив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.

Постановою судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 червня 2026 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 594735 від 18.02.2026 року.

Не погодившись з вказаною постановою представник потерпілої ОСОБА_2 – адвокат Прокоф`єв М.М. подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції від 29 червня 2026 року скасувати та ухвалити нову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення, передбачене законом.

Апелянт вважає, постанову суду незаконною, необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про недопустимість як доказу висновку експерта Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ № 5077-34-25 від 05 грудня 2025 року, оскільки відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі паро адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, у тому числі висновки експертів та інші документи. Суд помилково ототожнив судову експертизу, призначену органом, який розглядає справу, з експертним дослідженням, проведеним на замовлення учасника провадження, та безпідставно визнав останнє недопустимим доказом виключно з підстав його походження. Тоді як доказів фальсифікації висновку, недостовірність використаних матеріалів або відсутність у експерта відповідної кваліфікації не встановлено, а питання походження доказу може впливати лише на його доказову силу та переконливість, однак саме по собі не може свідчити про його недопустимість. Крім того, відхиливши цей висновок експерта, суд порушив принцип змагальності сторін, пославшись на те, що проведення експертного дослідження ініційовано представником потерпілої, а не органом поліції чи судом.

Також суд першої інстанції безпідставно застосував до адміністративного провадження положення кримінального процесу щодо доктрини «плодів отруйного дерева».

Крім того, суд вийшов за межі предмета розгляду справи, надавши в мотивувальній частині постанови оцінку діям водія автомобіля FORD, реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_2 .

Визнавши висновок експерта Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ № 5077-34-25 від 05 грудня 2025 року неналежним доказом з тих підстав, що він був ініційований представником потерпілої, суд не взяв до уваги приписи статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», якою передбачено, що адвокат під час здійснення своєї діяльності має право збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, одержувати документи, висновки спеціалістів, експертів та інші документи.

Зазначений висновок експерта містить дані щодо швидкості руху мотоцикла та причинного зв`язку між перевищенням швидкості та настанням дорожньо-транспортної пригоди, які суд належним чином не спростував.

Пунктом 12.4 ПДР визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно підпункту «б» пункту 12.9 ПДР водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки схемі місця ДТП, з якої вбачається що на місці пригоди відсутні будь-які сліди гальмування, залишені мотоциклом KOVI, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , що свідчить про недотримання ним пункту 12.3 ПДР щодо обов`язку водія, у разі виникнення небезпеки для руху, яку він об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості, аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди.

Вказана обставина повністю узгоджується з висновком експерта № 5077-34-25 від 05 грудня 2025 року, відповідно до якого водій мотоцикла KOVI, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , рухаючись зі швидкістю близько 84 км/год, мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді, лише за умови своєчасного виконання пунктів 12.3, 12.4, 12.9 б ПДР.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник потерпілої ОСОБА_2 – адвокат Прокоф`єв М.М., апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити

Особа, відносно якої закрито адміністративне провадження ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Бойченко Г.А., просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги з дотриманням вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов такого.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998).

Згідно з "критеріями Енгеля", сформованими Європейським судом з прав людини у справі "Енгель та інші проти Нідерландів" (1976 рік), критеріями для визначення поняття "кримінальне обвинувачення" є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

Системний аналіз положень статті 124 КУпАП дозволяє дійти до висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням/обвинуваченням.

При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як "кримінального" дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи, який передбачений частиною 2 статті 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (стаття 4 Протоколу 7 до Конвенції).

Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення ЄСПЛ "Авшар проти Туреччини"). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить про те, що суд під час її розгляду дотримався зазначених вимог закону.

Так, закриваючи провадження справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, місцевий суд виходив з того, що жодних доказів, які б беззаперечно свідчили про вчинення останнім інкримінованого адміністративного правопорушення за вказаних у протоколі обставин матеріали справи не містять.

З таким висновком місцевого суду погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Диспозицією ст. 124 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає при порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Наведена норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до конкретних правил дорожнього руху, порушення вимог яких має бути у причинному зв`язку з їх наслідками.

Так, пунктом 12.1 ПДР передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Цей пункт ПДР є загальним правилом та діє для всіх водіїв на всіх дорогах у будь-який час та означає, що водій повинен бути в змозі зупинитися в межах видимої дистанції та мати змогу безпечно маневрувати в потоці руху, а також водій повинен реагувати на зміну дорожніх умов, наприклад, наявність перешкод, інших учасників руху. Тобто, водій зобов`язаний рухатися з такою швидкістю, яка дозволить йому запобігти аварії. При цьому, водій сам визначає швидкість, яка є безпечною в конкретних умовах, а не тільки дотримуючись встановлених обмежень.

При цьому, для встановлення вини водія у порушенні вимог пункту 12.1 ПДР необхідно встановлювати: дорожню обстановку: стан дороги, погодні умови, видимість, наявність обмежень (знаки), інтенсивність руху; технічний стан транспортного засобу (справність гальмівної системи, кермового керування, шин); особливості вантажу (надійність кріплення та вплив на керованість); спроможність контролювати рух (чи дозволяла швидкість руху транспортного засобу, обрана водієм, вчасно зупинитися при появі перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний був виявити); взаємозв`язок (що саме висока швидкість руху транспортного засобу стала причиною того, що водій не впорався з керуванням або не встиг зупинитися). До того ж, водій буде вважатися винним у тому випадку, якщо буде доведено, що він мав технічну можливість уникнути ДТП, обравши меншу швидкість відповідно до дорожніх умов, але не зробив цього.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Органом обвинувачення ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення ним 22 серпня 2024 року о 19 год 45 хв, на перехресті вул. Центральна та вул. Соборна в м. Нова Одеса Миколаївського району Миколаївської області, порушення вимог пункту 12.1. Правил дорожнього руху, а саме те, що він керуючи мотоциклом KOVI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, відповідно до висновку судового експерта ОНДІСЕ № 5077-34-25 від 05.12.2025 року, перевищив дозволену максимальну швидкість руху у населеному пункті та здійснив зіткнення з автомобілем FORD, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який здійснював поворот ліворуч.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП органом обвинувачення надано протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 594735 від 18 лютого 2026 року, до якого додано висновку судового експерта ОНДІСЕ № 5077-34-25 від 05.12.2025 року, схему до протоколу огляду місця події від 1 листопада 2025 року, письмові пояснення водія ОСОБА_2 .

Однак, вказані матеріали у своїй сукупності не доводять наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що вона мала місце на регульованому перехресті, та транспортний засіб FORD, реєстраційний номер НОМЕР_2 має пошкодження. Сліди гальмування транспортних засобів відсутні.

До протоколу про адміністративне правопорушення додана схема місця дорожньо-транспортної пригоди (ас. 11).

Ні протокол огляду місця події, ні схема ДТП учасниками ДТП не підписані.

У своїх поясненнях, наданих на місці ДТП, водій ОСОБА_2 зазначала, що рухаючись на власному автомобілі FORD, реєстраційний номер НОМЕР_2 та наближаючись до перехрестя вулиць Центральної та Соборної, почала здійснювати поворот ліворуч. У цей момент на перехресті вже стояв автомобіль сірого кольору, який перебував на зустрічній смузі руху з увімкненим покажчиком лівого повороту. У зв`язку з тим, що перехрестя є регульованим, та горів зелений сигнал світлофора, з дотриманням ПДР вона …. У цей момент водій вищевказаного транспортного засобу, порушуючи вимоги пунктів 10.1, 16.6 ПДР, не надав їй переваги в русі та почав здійснювати маневр повороту ліворуч, створивши аварійну ситуацію. В момент початку виконання маневру оглядовість проїзної частини з її місця була обмежена через зазначений зустрічний автомобіль. З метою уникнення зіткнення з зазначеним транспортним засобом сірого кольору, оскільки була мала дистанція та вона розуміла, що не встигне загальмувати, з метою уникнення зіткнення вона здійснила маневр вліво, тим самим виїжджаючи на іншу смугу руху. Коли вона ледве виїхала на зустрічну смугу руху, повна оглядовість зустрічної проїзної частини була відкрита та вона виявила, що на неї на зустріч на великій швидкості, більше 70 км/год рухається мотоцикл. Намагаючись уникнути зіткнення з ним, вона намагалась викрутити кермо вліво і закінчити маневр. Але через велику швидкість мотоцикла не встигла здійснити маневр та відбулося зіткнення у правий бік її транспортного засобу. Вважає, що у ДТП винен водій автомобіля сірого кольору, який створив аварійну ситуацію (а.с.12-13).

У судовому засіданні суду першої інстанції, яке відбулося 21.04.2026 року, потерпіла ОСОБА_2 пояснювала, що на момент здійснення маневру ліворуч, вона бачила мотоцикл, однак він був далеко, і якби він їхав із дозволеною швидкістю, ДТП би не трапилося.

Відповідно до висновку судового експерта ОНДІСЕ №5077-34-25 від 05.12.2025 року, виконаного на замовлення представника ОСОБА_2 – адвоката Прокоф`єва М.М., за умов, приведених в заяві про проведення експертного дослідження та наданих матеріалах, у розглянутих дорожньо-транспортних умовах, які склалися, згідно заданими вихідними даними, оскільки технічна можливість попередження виникнення дорожньої ситуації, яка переросла в аварійну та призвела до настання ДТП, забезпечувалась шляхом належного та своєчасного виконання водієм мотоцикла KOVI, реєстраційний номер НОМЕР_1 вимог пунктів 12.4, 12.9 (б) ПДР, для виконання яких не вбачається перешкод технічного характеру, тобто саме невідповідність дій водія мотоцикла KOVI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вимогам пунктів 12.4, 12.9 (б) ПДР перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП (а.с. 16-24).

Допитаний в судовому засіданні 21.04.2026 року в якості спеціаліста, експерт К. Стаканов, яким було надано висновок експерта ОНДІСЕ № 5077-34-25 від 05.12.2025 року, додатково пояснив, що при проведенні експертизи ним брались вихідні дані, які були надані для експертизи. Зокрема вказав, що аналіз відеозапису проводився замовником, і ці дані використовувались експертом; самого відеозапису експерт не досліджував, оскільки це не входило в його компетенцію; отримані представниками поліції 01.11.2025 року від потерпілої ОСОБА_2 пояснення експерту не надавалися; на запитання чи міг водій автомобіля FORD об`єктивно оцінити швидкість мотоцикла, перед здійсненням маневру, експерт не відповів, вказавши, що це залежить від особи та навиків водія автомобіля FORD.

Отже, як видно з висновку експерта ОНДІСЕ № 5077-34-25 від 05.12.2025 року, для проведення дослідження експертом використано вихідні дані, які надав адвокат ОСОБА_3 , зокрема, адвокат самостійно заміряв відстань між двома кутами нерухомих об`єктів на місці ДТП – 26,7м, а також провів замір часу, за який водій мотоцикла подолав цю відстань – 1,15с. Крім того, адвокат надав експерту час, з моменту початку маневру повороту ліворуч до моменту зіткнення автомобіля – 1,95с, який він також вирахував самостійно.

При цьому, експерт не досліджував відеозапис події, схему ДТП та письмові пояснення ОСОБА_2 .

В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Прокоф`єв М.М. пояснив, що час руху мотоцикла він встановив з використанням покадрової розбивки відеозапису. При цьому зазначив, що експерт, який проводив дослідження, не міг провести таке дослідження, оскільки у нього відсутня відповідна фахова кваліфікація.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Оскільки КУпАП не розкриває змісту понять належності та допустимості доказів, апеляційний суд враховує загальні засади доказування, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Так, відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів

Згідно зі ст. 86 КПК України допустимим є доказ, отриманий у порядку, встановленому законом.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК України).

Враховуючи, що при виконанні експертного дослідження експертом використано вихідні дані, зокрема, час подолання транспортним засобом відстані між двома точками на дорозі, які здобуті представником потерпілої власноруч, та які не можуть вважатись об`єктивними, апеляційний суд вважає, що вказане експертне дослідження суперечить базовим нормам матеріального права, що регулюють судово-експертну діяльність в Україні, не може вважатись отриманим у порядку встановленому законом, а тому цей доказ є недопустимим.

Водночас, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що представник потерпілої взагалі не міг надавати висновок судового експерта ОНДІСЕ №5077-34-25 від 05 грудня 2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 КУпАП України, експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Крім того відповідно до с. 7-1 ЗУ "Про судову експертизу" підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Положеннями кримінального процесуального закону визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч. 1 ст. 22 КПК). Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 22 КПК). Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником (ч. 5 ст. 22 КПК). Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК).

Тобто чинне законодавство передбачає можливість проведення судової експертиза на замовлення інших осіб поза межами судового процесу з метою надання таких доказів у майбутні судові процеси.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що проведення експертизи на замовлення адвоката Прокоф`єва М.М. відповідає чинним нормам у сфері проведення судових експертиз.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дослідивши наявні докази та оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, дійшов правильного висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки матеріалами провадження не підтверджено порушення ним вимог Правил дорожнього руху, які перебували б у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення п. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки встановлення відсутності складу адміністративного правопорушення є реабілітуючою та безумовною підставою для закриття провадження у справі, що, як правило, має цивільно-правові наслідки.

За такого, твердження представника потерпілої про те, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив неповне з`ясування всіх обставин справи, порушивши норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в ході розгляду провадження в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.

З огляду на наведене, підстави для скасування постанови суду першої інстанції, як того просить апелянт, відсутні.

Щодо доводів апеляційної скарги про встановлення судом першої інстанції вини водія ОСОБА_2 в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення за протоколом складеним відносно водія ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає, що це дійсно суперечить як положенням статей 280, 283 КУпАП, які містять приписи про те, що органом, до компетенції якого віднесено розгляд справи встановлюється винність особи, відносно якої складено протокол, так і положенням статті 251 КУпАП, якою передбачено збір та дослідження доказів щодо винності особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Окрім того, у випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу адміністративного правопорушення, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступеню участі (внеску) кожного з них у спричинення негативного наслідку.

Разом з тим, за змістом приписів статті 256, частини 1 статті 257, 279, 280 КУпАП питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.

Отже, суд першої інстанції, діючи в межах повноважень щодо розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно водія ОСОБА_1 , вийшов за межі своїх повноважень, надавши оцінку діям водія ОСОБА_2 , оскільки наявність або відсутність в її діях порушень Правил дорожнього руху, які призвели до настання дорожньо-транспортної пригоди – не було предметом розгляду суду першої інстанції.

Керуючись статтями 283, 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника потерпілої ОСОБА_2 – адвоката Прокоф`єва Миколи Миколайовича залишити без задоволення, а постанову Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 червня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду І.В. Лівінський