Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №317/2828/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 07.08.2026 Справа № 317/2828/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №317/2828/26 Головуючий в 1 інст. Ачкасов О.М.

Провадження №33/807/1024/26 Доповідач в 2 інст.Сінєльнік Р.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Сінєльніка Р.В., за участю особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою останнього на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 07 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 гривень в дохід держави.

Згідно з постановою суду, 04 травня 2026 року о 12 год. 20 хв., ОСОБА_1 , по трасі Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя 475 км, Запорізького району Запорізької області, керував транспортним засобом автомобілем DODGE NEON, номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Водій відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому законодавством порядку, у медичному закладі у лікаря нарколога. Водій про повторність попереджений, транспортний засіб припаркований без порушень ПДР, чим порушив п.п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що досліджені судом матеріали справи, які суд вважав достатніми та вичерпними доказами вини ОСОБА_1 фактично являються недостатніми для встановлення вини останнього в правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 130 КУпАП України.

В день, коли було зупинено ОСОБА_1 поліцейськими на трасі Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя, останній не був у стані сп`яніння та явних ознак сп`яніння фактично не проявляв.

Ті ознаки сп`яніння, на які в протоколі про адміністративне правопорушення та в рапорті посилаються поліцейські та суд в своїй постанові, не можуть свідчити дійсно про ознаки сп`яніння. А тому і не було у поліцейських законних підстав затримувати ОСОБА_1 та направляти в медзаклад для проходження медогляду, який в той час він не мав реально відвідати, так як віз свою хвору доньку до лікаря, про що і говорив поліцейським, але цей факт не відображений ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в рапорті поліцейського, ні в судовій постанові.

Під час оформлення матеріалів, відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, були допущені істотні порушення процедури оформлення матеріалів.

Під час зупинення, ОСОБА_1 поліцейському пояснював, що він військовозобов`язаний, який із-за поранення мобілізований та проходить лікування і надав відповідні медичні довідки.

Не дивлячись на те, що в довідках зазначено, що ОСОБА_1 страждає гіпертонічною хворобою, гонартрозом та іншими хворобами, приймаючи відповідне лікування, поліцейський проігнорував ці пояснення та вказав, що у ОСОБА_1 звужені зіниці очей, хоча вони з моменту народження останнього були звужені, що у нього тремтять руки, але в нього вони тремтіли з початку служби в ЗСУ, що у нього блідість обличчя, але вона його повсякчас не покидає у зв`язку з його пораненням та хворобами.

Однак, на думку апелянта, самих цих візуальних ознак категорично недостатньо для винесення постанови чи складання протоколу за ст. 130 КУпАП.

Отже, не маючи обґрунтованих підстав для візуальної оцінки наявності у ОСОБА_1 наркотичного сп`яніння, поліцейський не мав права одразу ж направляти останнього в мед заклад.

Апелянт також зазначає про те, що поліцейські йому взагалі не пропонували пройти тест на місці, свідків на місці події також не було.

Фактично він не відмовлявся пройти на місці тест.

Більш того, коли поліцейський, посвітив ліхтарем в очі ОСОБА_1 , то він сказав, що ОСОБА_1 винний за ст. 130 КУпАП і йому потрібно заплатити штраф, дав «чек» на оплату, нічого не роз`яснюючи, протокол не пропонували підписувати.

На думку апелянта, сам по собі протокол або акт огляду, складений лише на основі візуальних ознак без тесту на алкостестері чи без висновку лікаря-нарколога, є незаконним і не може бути беззаперечним доказом вини, а ті грубі порушення законодавства поліцейськими, які були ними допущені під час зупинки апелянта, являються підставою для закриття провадження у зв`язку з відсутністю правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №656866 від 04.05.2026;

- рапорті;

- направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.05.2026;

- довідці щодо повторності вчиненого правопорушення та отримання посвідчення водія (посвідчення водія не отримував);

- постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7135728 від 04.05.2026;

- картці обліку адміністративного правопорушення від 04.05.2026, архівом правопорушень;

- відеозаписом.

Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.

Доводи апеляційної скарги про те, що ознаки сп`яніння, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та в рапорті поліцейського, а також суд у постанові, не можуть свідчити дійсно про ознаки наркотичного сп`яніння, є безпідставними, з огляду на таке.

Так, як убачається з матеріалів справи, під час зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , працівником поліції, окрім іншого, останньому було повідомлено про виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість шкіри.

Водночас, згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:

- наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);

- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

- почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Таким чином, виявлені у ОСОБА_1 працівниками поліції ознаки наркотичного сп`яніння, відповідають вищенаведеному переліку ознак наркотичного сп`яніння, визначених законодавцем.

Зазначене також свідчить про наявність у працівників поліції законних підстав для пропонування ОСОБА_1 проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі.

Доводи ОСОБА_1 про істотні порушення, допущені працівниками поліції під час проведення процедури оформлення матеріалів, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

Доводи апелянта про недостатність наявності лише візуальних ознак сп`яніння для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, не є слушними, з огляду на те, що відносно останнього, було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а не за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та поліцейські йому взагалі цього не пропонували, є необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, п.12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Таким чином, проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу не передбачено діючим законодавством.

Відтак, поліцейський діяв у відповідності до зазначених вимог закону.

Доводи апелянта щодо відсутності свідків на місці події, не є слушними, оскільки факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння зафіксований відеозаписом, який долучений до матеріалів справи, що, в свою чергу, відповідає вимогам чинного законодавства.

Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В цьому випадку ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Всі докази, наявні в справі, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 07 липня 2026 року, щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р.В. Сінєльнік