Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №314/1962/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 314/1962/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/1962/25 Головуючий в 1 інст. Кіяшко В.О.

Провадження № 33/807/1037/26 Доповідач в 2 інст. Нікітін В.В.

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Нікітін В.В., за участю захисника – адвоката Заболотного О.А. в режимі відеоконференцзв`язку, розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника – адвоката Заболотного Олександра Анатолійовича на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з постановою суду, 23.04.2025, о 13:09 годині, водій ОСОБА_1 , на трасі Запоріжжя-Донецьк, 25 км., керував транспортним засобом CITROEN C3, днз НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного та наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законодавстві порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу. Від керування тз відсторонений, про повторність попереджений. Посвідчення водія вилучено, видано тимчасовий дозвіл НОМЕР_2 від 25.03.2025.

Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції, скасувати постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП (у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку, передбаченого ч. 6 ст. 38 КУпАП), а у випадку відмови в цьому – закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (за відсутності події та складу адміністративного правопорушення).

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції постановою неповно та невірно встановив обставини справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а також проігнорував важливі аргументи ОСОБА_1 .

Зазначає, що 23.06.2026, відбулося судове засідання, в якому в режимі відеоконференції приймав участь захисник ОСОБА_1 – адвокат Заболотній О.А.

Суд провів відповідне судове засідання і завершив його, але при цьому не озвучив, яке він прийняв рішення та вказав, що постанову можна буде отримати в Електронному суді. Дана обставина підтверджується відеозаписом відеоконференції.

У свою чергу, в Електронному суді оскаржувана постанова з`явилася 07.07.2026 і в цей же день направлена захисникам ОСОБА_1 – адвокату Заболотньому О.А. та адвокату Лісняку Я.В., в їх електронні кабінети.

Також, згідно протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (з Електронного суду), оскаржувана постанова підписана суддею 07.07.2026.

Поряд з цим, захисник Мірошніченка Е.М. кожного дня перевіряв наявність оскаржуваної постанови також і в Єдиному державному реєстрі судових рішень, де вона з`явилася 08.07.2026.

Так, згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувана постанова надіслана судом 07.07.2026, зареєстровано 07.07.2026, забезпечено надання загального доступу 08.07.2026.

При цьому зауважує, що ОСОБА_1 також має в Електронному суді свій особистий зареєстрований електронний кабінет, але йому оскаржувана постанова не направлялася. Також, на адресу реєстрації ОСОБА_1 оскаржувана постанова не надсилалася, хоча довірена особа здійснює контроль усіх поштових надходжень.

Тобто, тільки 07.07.2026 ОСОБА_1 (в особі представника) дізнався про результат розгляду судом його справи, а також отримав повний текст оскаржуваної постанови.

Дана апеляційна скарга подається в межах десятиденного строку від дня, коли ОСОБА_1 (в особі представника) дізнався про результат розгляду його справи та отримання повного тексту оскаржуваної постанови.

Таким чином, на думку захисника, маються підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

Захисник зазначає, що ОСОБА_1 (в особі захисника) спочатку звернувся до суду з клопотанням від 25.06.2025 про закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а також з поясненнями від 07.11.2025, в яких доповнив аргументацію такого клопотання на підставі додатково витребуваних судом доказів.

Проте, за час перебування справи в суді закінчився строк притягнення особи до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим захисник 17.06.2026 звернувся до суду з відповідним клопотанням про закриття провадження в справі на цій підставі.

Суд оскаржуваною постановою відмовив у задоволенні такого клопотання з тим мотивуванням, що розгляд справи зупинявся на період з 29.01.2026 по 10.06.2026 і до моменту зупинення провадження справи строк притягнення особи до відповідальності ще не закінчився.

При цьому суд зазначив, що факт зупинення розгляду зупинив також і перебіг строку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Проте, захисник наголошує, що ч. 6 ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, які регулюють питання закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строку притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як і будь-яка інша норма законодавства, не передбачають зупинення перебігу такого строку.

Таким чином, на думку захисника, суд порушив ч. 6 ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП та протиправно відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження в цій справі у зв`язку із закінченням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Захисник вказує, що суд в оскаржуваній постанові повністю проігнорував клопотання ОСОБА_1 від 25.06.2025 про закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а також додаткові мотиви такого клопотання, викладені в поясненнях від 07.11.2025 (у зв`язку з витребуванням судом ряду доказів).

Проте відповідні аргументи ОСОБА_1 у вказаних клопотанні та поясненнях є досить вагомими та суттєвими, які слід враховувати в цій справі.

У протоколі вказано про перебування ОСОБА_1 у стані одночасно як алкогольного, так і наркотичного сп`яніння. Проте згідно висновку закладу охорони здоров`я від 23.04.2025, наданого суду органом поліції в складі адміністративного матеріалу та наявному в матеріалах справи, у ОСОБА_1 встановлено лише стан наркотичного сп`яніння, проте не алкогольного. Таким чином, як вказує захисник, в протоколі наведені завідомо недостовірні дані щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, що виключає винність ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні.

Суд взагалі ніяким чином не відреагував на дану обставину в оскаржуваній постанові. Таким чином, суд неповно встановив обставини справи, що потягло винесення ним незаконної та необґрунтованої постанови.

Відносно наркотичного сп`яніння захисник наголошує, що дана обставина також не доведена належними засобами.

Так, ОСОБА_1 наполягає, що наркотичні препарати він не вживав, про що він власноручно зазначив у відповідному протоколі.

Захисник зауважує, що суд в оскаржуваній постанові послався на те, що ОСОБА_1 начебто не вказав у протоколі своїх заперечень щодо інкримінованого йому правопорушення. Власне, це був один з базових аргументів суду на користь винуватості ОСОБА_1 . Проте таке твердження суду вочевидь не відповідає дійсності, оскільки в пункті 14 відповідного протоколу ОСОБА_1 власноручно дослівно вказав наступне: «Наркотики не вживав, з рішенням не згоден».

У свою чергу, у даній справі медичною установою вживання наркотиків ОСОБА_1 було встановлено лише на підставі тесту, проте не було проведено обов`язкового лабораторного дослідження, без якого чинне законодавство повністю та імперативно виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом під дією наркотичних препаратів.

Так, з відеозапису, наданого органом поліції суду в складі адміністративного матеріалу, видно, що обстеження на вживання наркотичних препаратів лікар провів за допомогою лише тесту.

ОСОБА_1 було направлено на огляд о 13 год. 15 хв., а вже в 14 год. 30 хв. було складено сам висновок. Очевидно, що за такий короткий час можна здійснити дослідження лише тестом.

Крім того, факт того, що обстеження ОСОБА_1 було проведено лише за допомогою тесту, підтверджує також наданий на запит суду медичною установою акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.04.2025 (далі – Акт).

Згідно графи № 22 Акту, медична установа провела огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння за допомогою Core test?10.

При цьому лікарнею за запит суду було надано інструкцію до цього технічного засобу. У заголовку даної інструкції вказано, що Core test-10 є комбінованим тестом на 10 наркотиків. Згідно інструкції до тесту на наркотики Core test-10 передбачено, що він є тестом і дає лише попередній результат, який потребує перевірки іншим, більш специфічним методом, а саме методом газової хроматографії/мас-спектрометрії (ГХ/МС). При цьому такий тест може давати хибно позитивний результат на звичайні продукти харчування або харчові добавки.

Лікарем, у порушення інструкції до самого тесту Core test-10, а також імперативних вимог законодавства, не було проведено обов`язкове підтверджуюче лабораторне дослідження біологічного матеріалу ОСОБА_1 на вміст наркотиків, що повністю виключає доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом під дією наркотичних препаратів.

Захисник зауважує, що ОСОБА_1 має важку контузію і розрив барабанної перетинки, які він отримав під час виконання бойового завдання, що, очевидно, може хибно впливати на координацію рухів.

Апеляційний розгляд проведено без участі ОСОБА_1 , однак за участю його захисника Заболотнього О.А., який не заперечував проти здійснення розгляду за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Захисник повідомив суду, що його підзахисний обізнаний про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; вивчивши матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Заявлене захисником – адвокатом Заболотнім О.А. клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 участі при розгляді справи судом першої інстанції не брав. Як вбачається з матеріалів справи, судом ОСОБА_1 06.07.2026 було направлено копію постанови суду від 23.06.2026 для відома (а.с. 153), але ніяких відомостей про отримання в матеріалах справи немає. Згідно картки руху документу, що міститься в матеріалах справи, захисникам-адвокатам Заболотньому О.А. та ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» копія постанови доставлена 07.07.2026 (а.с. 169). Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувана постанова суду від 23.06.2026 надіслана судом 07.07.2026, зареєстрована 07.07.2026, забезпечено для загального доступу 08.07.2026 (а.с. 171).

13.07.2026 через систему «Електронний суд» захисником-адвокатом Заболотнім О.А. подано апеляційну скаргу, в якій, окрім іншого, він просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Вільнянського районного суду Запорізької області від 23.06.2026. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не убачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст. 8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Статтею 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, зокрема, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу (пункт 7).

Так, статтею 38 КУпАП встановлені строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративного стягнення.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення (ч. 6 ст. 38 КУпАП).

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 309625, складеного 23 квітня 2025 року відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, подія відбулася 23 квітня 2025 року о 13-09 год.

В матеріалах справи наявна постанова судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 січня 2026 року, якою зупинено розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на період проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації.

10 червня 2026 року, постановою судді Вільнянського районного суду Запорізької області, провадження у справі було поновлено.

Суд першої інстанції, застосовуючи до ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважав, що зупинення провадження у справі тягне за собою і зупинення процесуальних строків, у тому числі тих, що визначені статтею 38 КУпАП.

При цьому, зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався аналогією права, застосувавши норми ст. 335 КПК України.

Разом з тим, підстави для застосування аналогії закону відповідно до норм КПК України (як найбільш наближеної норми права) для вирішення питання про зупинення провадження у справі про адміністративні правопорушення, на думку апеляційного суду, відсутні, так як положеннями КУпАП передбачені випадки, коли допускається зупинення строку розгляду таких справ.

Так, згідно зі ч. 4 ст. 277 КУпАП, строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

При цьому адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення (ч. 4 ст. 38 КУпАП).

Натомість за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення (ч. 6 ст. 38 КУпАП).

Зазначені вище положення дають можливість розглянути питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП у суттєво збільшені строки поряд із загальними строками накладення адміністративного стягнення, передбаченими ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Тобто КУпАП врегульовані питання зупинення провадження в адміністративних справах шляхом надання можливості суду зупиняти провадження в окремо визначених категоріях справ у конкретно передбачених випадках і законодавцем не віднесено до таких справ ті, що стосуються притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, зокрема, на період проходження особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, військової служби.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що зупинення провадження у справі тягне за собою і зупинення процесуальних строків, у тому числі і тих, що визначені ст. 38 КУпАП, на думку апеляційного суду, є помилковим.

Відповідно до положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , вчинене 23 квітня 2025 року та на момент розгляду справи 23 червня 2026 року закінчився визначений КУпАП строк накладення адміністративного стягнення, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги суд не оцінює, оскільки дана справа підлягає закриттю у зв`язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та провадження в даній справі закрити, у зв`язку зі закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику – адвокату Заболотному О.А. строк на апеляційне оскарження постанови Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Заболотного О. А. задовольнити.

Постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, скасувати.

Провадження в даній справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, - у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи судом першої інстанції строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.В. Нікітін