Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №130/585/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 130/585/26

Провадження № 22-ц/801/1854/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.

Доповідач: Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокуСправа № 130/585/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя – доповідач),

суддів: Панасюка О. С., Сала Т. Б.

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит – Капітал»,

відповідач (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 травня 2026 року, ухвалене у складі судді Заярного А. М., дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення,-

в с т а н о в и в:

В лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит – Капітал» (надалі ТОВ «ФК «Кредит – Капітал») через систему «Електронний суд» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 22 жовтня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», укладено Договір № 1169917 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі – Договір), за умовами якого він отримав в кредит кошти в розмірі 9 300 грн, строк кредиту 30 днів (п. 1.3.). Тип процентної ставки – фіксована.: Знижена процентна ставка становить 1,190 % процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо в цей строк Клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів (п. 1.4.1). Стандартна процента ставка складає 1,90 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо Клієнт не виконав умови зазначені в п.п. 1.4.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки (п. 1.4.2.). Орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає (п. 1.5.): за зниженою ставкою 693,50 % річних (п. 1.5.1), за стандартною ставкою 693,50 грн річних (п. 1.5.2.). Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 14 601,00 грн (п. 1.6.1.), за стандартною ставкою 14 601,00 грн (п. 1.6.2.). Кредит надавається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку Клієнта, зазначену Клієнтом в особистому кабінеті, має наступні реквізити № НОМЕР_1 (п. 2.1.). Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». (п. 3.1.).

24 листопада 2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до Договору № 1169917 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.10.2020, відповідно до умов якого строк користування кредитом за Договором продовжується на строк, що дорівнює строку встановленому п.3.1 Договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 25.12.2020. Укладаючи додатковий договір ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав додатковий договір про продовження строку дії Кредитного договору, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що засвідчується доданою довідкою про ідентифікацію, одноразовий ідентифікатор А357, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

21 квітня 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення № ККЛУ-21042021. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1169917 від 22.10.2020.

Кредитор надав кошти, натомість позичальник свої зобов`язання по поверненню кредиту та сплати процентів не виконав, допустив прострочення грошових зобов`язань, що стало причиною звернення до суду.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 29 704 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 9 300 грн; заборгованість за процентами – 20 404 грн, що підтверджено розрахунком заборгованості ТОВ «Лінеура Україна».

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 травня 2026 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 1169917 від 22.10.2020 в сумі 29 704 грн та судові витрати в розмірі 10 662,40 грн.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 в порушення вимог Договору та норм ЦК України, не виконав взяті на себе зобов`язання як перед первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», так і перед правонаступником (фактором) ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», до якого перейшло право вимоги за вказаним договором. Розмір заборгованості доведений наданим позивачем розрахунком.

Не погодившись з прийнятим рішенням, 11 червня 2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково: стягнути з нього на користь позивача 9 300 грн – тіло кредиту, та 4 501 грн – заборгованість за процентами, та 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також стягнути з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 993,60 грн.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що доказів того, що відповідач ініцюював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту після 25.12.2020 року, матеріали справи не містять. Право на пролонгацію строку дії договору за ініціативою ТОВ «Лінеура України» вказаний договір не містить. Як вбачається з наданого розрахунку, кредитор нарахував проценти в розмірі 20 404 грн, при цьому вийшов за межі строку кредитування, погодженого сторонами у 30 днів та продовженого на той самий строк.

Розмір процентів згідно умов Договору за період з 22.10.2020 по 25.12.2020 року, виходячи з розрахунку: 9 300 грн (тіло кредиту) х 1,90 % (відсоткова ставка) х 60 днів (строк кредиту), – становить 10 602,00 грн. Оскільки відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за процентами: 23.11.2020 року у розмірі 3 800 грн, 24.11.2020 – 1 501 грн; 31.12.2020 – 800 грн, тому залишок несплачених процентів, нарахованих за період з 22.10.2020 до 25.12.2020 року становить 4 501 грн., однак суд першої інстанції дані обставини не взяв до уваги.

Крім того, витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, які суд стягнув з нього на користь позивача, є неспівмірними із складністю даної справи та виконаним адвокатом об`ємом роботи витраченого часу під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, розмір таких витрат не відповідає критерію реальності, розумності їхнього розміру, тому просить зменшити їх до 2 000 грн.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк від позивача не надходив.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Право вирішувати про перехід до розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін належить до компетенції апеляційного суду (частина 3 статті 369 ЦПК України), в даній справі апеляційний суд не вбачає такої необхідності.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам.

По справі встановлено наступне:

- 22 жовтня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», укладено Договір № 1169917 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно п. 1. 2. Договору, сума кредиту складає 9 300 грн, строк кредиту 30 днів (п. 1.3.). Тип процентної ставки – фіксована. Процентна ставка за користування кредитом залежить від фактичного виконання Клієнтом умов Договору та становить (п. 1.4.): Знижена процентна ставка становить 1,190 % процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо в цей строк Клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів (п. 1.4.1). Стандартна процента ставка складає 1,90 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо Клієнт не виконав умови зазначені в п.п. 1.4.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки (п. 1.4.2.). Орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає (п. 1.5.): за зниженою ставкою 693,50 % річних (п. 1.5.1), за стандартною ставкою 693,50 грн річних (п. 1.5.2.). Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 14 601,00 грн (п. 1.6.1.), за стандартною ставкою 14 601,00 грн (п. 1.6.2.). Кредит надавається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку Клієнта, зазначену Клієнтом в особистому кабінеті, має наступні реквізити № НОМЕР_1 (п. 2.1.). Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1.) (а.с. 12 – 15);

- ОСОБА_1 підписав електронним підписом паспорт споживчого кредиту (а.с. 11 – 12);

- ОСОБА_1 кредитні кошти від ТОВ «Лінеура Україна» у сумі 9 300,00 грн отримав 22.10.2020, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 07.01.2025 № 1-0701 (а.с.20 зворот) та інформацією наданою АТ «ПУМБ» (а.с. 62);

- 24 листопада 2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до Договору № 1169917 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.10.2020, відповідно до умов якого строк користування кредитом за Договором продовжується на строк, що дорівнює строку встановленому п.3.1 Договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 25.12.2020. Укладаючи додатковий договір ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав додатковий договір про продовження строку дії Кредитного договору, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що засвідчується доданою довідкою про ідентифікацію, одноразовий ідентифікатор А357, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.19 зворот);

- 21 квітня 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення № ККЛУ-21042021. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1169917 від 22.10.2020 (а.с.24-29);

- згідно розрахунку заборгованості за Договором № 1169917 від 22.10.2020 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 20 квітня 2021 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість: 9 300 грн – тіло кредиту, 20 404 – заборгованість за процентами (а. с. 23). Крім того, ОСОБА_1 погашав проценти, зокрема: 23.11.2020 – 3 800 грн; 24.11.2020 – 1 501 грн та 31.12.2020 – 800 грн, а всього 6 101 грн (а. с. 21 на звороті - а. с. 22).

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).

В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22 жовтня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір № 1169917, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 9 300 грн, строк кредитування 30 днів. 24.11.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до Договору № 1169917, за умовами якого строк кредитування продовжено на 30 днів.

Первісний кредитор свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжними документами, тоді як відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала.

Відповідач не заперечує факт укладення кредитного Договору та додаткового договору до нього, отримання коштів, наявність заборгованості.

Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність факту укладення кредитного Договору та наявність у відповідача заборгованості за Договором.

Відповідач не погоджується з розміром процентів, нарахованих позивачем, стверджує, що таке нарахування відбулося поза строком кредитування.

У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як уже зазначалося, відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статі 1048 ЦК України).

За змістом статті 526, частини 1 статті 530 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В укладеному 22 жовтня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі Договорі № 1169917було обумовлено розмір кредиту 9 300 грн, термін кредитування 30 днів (п.1.3),процентна ставка фіксована. Знижена процентна ставка становить 1,190 % процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо в цей строк Клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів (п. 1.4.1). Стандартна процента ставка складає 1,90 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо Клієнт не виконав умови зазначені в п.п. 1.4.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки (п. 1.4.2.).

В укладеному 24.11.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Додатковому договорі до Договору № 1169917, строк кредитування продовжено на 30 днів (до 25.12.2020 року).

Відповідач стверджує, що строк кредитування – 60 днів, а тому позивач здійснив нарахування процентів з 22.10.2020 року по 25.03.2021 року, тобто поза межами строку кредитування.

Дійсно, з Розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що він здійснив нарахування процентів за користування кредитом за період з 22.10.2020 року по 25.03.2021 року.

Проте в укладеному сторонами Договорі вони обумовили, що нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт" (пункт 3.1).

Отже, загальний строк, впродовж якого кредитор вправі нараховувати проценти за користування кредитом, становить 140 днів (60 + 90).

Відтак, апеляційний суд виснує, що оскільки відповідач не повернув кредитні кошти та не сплатив усі нараховані станом на 25.12.2020 року проценти, кредитор правомірно, відповідно до досягнутої домовленості, продовжив нараховувати проценти впродовж 90 днів після виникнення прострочення, тобто до 25.03.2021 року.

Відтак доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Правильно суд першої інстанції здійснив розподіл судових витрат та стягнув з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору та 8 000 грн витрат на правничу допомогу. Доводи апеляційної скарги про не співмірність такого розміру витрат на правничу допомогу не містять конкретизації в чому саме полягає така не співмірність, а тому з урахуванням предмета спору, ціни позову, в суду першої інстанції не було підстав зменшувати розмір витрат позивача, які він поніс на оплату правничої допомоги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд виснує, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів, які б спростовували ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 травня 2026 рокупідлягає залишенню без змін, а подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, то судові витрати ОСОБА_1 , понесені у суді апеляційної інстанції, слід залишити за ним. Доказів понесення судових витрат в суді апеляційної інстанції позивачем матеріали справи не містять.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 18 серпня 2026 року.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. С. Панасюк

Т. Б. Сало