Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №133/2945/19 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/2945/19

Провадження № 22-ц/801/1811/2026

Категорія: 16

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк О. О.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокуСправа № 133/2945/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя – доповідач),

суддів Оніщука В.В., Сала Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Козюми Д.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 133/2945/19 за матеріалами позовної заяви Селянського (фермерського) господарства «Калина» до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Козятинської міської ради Вінницької області, ОСОБА_1 про визнання нечинним наказу про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, визнання нечинним наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, визнання незаконною та скасування державної реєстрації, скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності та припинити право власності,

за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства «Калина» на ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 4.06.2026, постановлену у складі судді Гуменюка О.О. в приміщенні суду в м. Козятин, -

в с т а н о в и в :

Селянське (фермерського) господарства «Калина» (далі – СФГ «Калина») звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Козятинської міської ради Вінницької області, ОСОБА_1 , в якому просило :

- визнати нечинним наказ Головного управління Держкадастру у Вінницькій області від 7.05.2018 №2-5795/15-18-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»;

- визнати нечинним наказ Головного Управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.03.2019 №2-2913/15-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 2,000 га кадастровий номер № 0521487000:02:003:0019;

- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області Голодняк С.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 1.04.2019, індексний номер 46240132, якою проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер №0521487000:02:003:0019;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер №0521487000:02:003:0019 – номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №30961836, дата державної реєстрації 25.03.2019, та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер №0521487000:02:003:0019 – реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №1799689405214.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 6.02.2020 відкрито провадження у справі /т. 1 а. с. 124/.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10.11.2021 замінено відповідача Козятинську районну державну адміністрацію Вінницької області належним відповідачем Козятинською міською радою Вінницької області /т. 2 а. с. 137/.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 4.06.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, СФГ «Калина» подано апеляційну скаргу (вх № 7523 від 10.06.2026), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу повернути для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не надано оцінку тій обставині, що постановою Вінницького апеляційного суду від 22.01.2020 у цій справі вже вирішувалось питання щодо юрисдикції спору та зазначено, що оскарження рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо цього майна з особами, які не заперечують законності дій державного реєстратора з реєстрації за ними права на спірне майно. Такий спір має приватноправовий характер та має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Щодо розгляду апеляційної скарги на заочне рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

У судовому засіданні представник СФГ «Калина» - Корнійчук С.А. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, хоча повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем та відповідачам за основною позовною вимогою є юридичні особи, а також те, що за визначенням апеляційного суду цей спір має приватноправовий характер, суд дійшов висновку, що провадження у справі не може бути відкрито, оскільки спір у даній справі за фактичним складом сторін та предметним змістом випливає із господарських правовідносин на належить до юрисдикції господарського суду.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (стаття 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 у справі № 333/6816/17 звернула увагу на те, що приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (аналогічні висновки ВП ВС викладені, зокрема, у постановах від 13.06.2018 у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 28.04.2020 у справі № 607/15692/19 (пункт 45)).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (постанова ВП ВС від 15.09.2020 по справі № 469/1044/17).

Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що провадження у справі вже було відкрито ухвалою суду від 6.02.2020 /т. 1 а. с. 124/, а тому постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження на стадії підготовчого судового провадження є помилковим та є підставою для її скасування.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що постановою Вінницького апеляційного суду від 22.01.2020 у цій справі вже висловлено позицію про те, що оскарження рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо цього майна з особами, які не заперечують законності дій державного реєстратора з реєстрації за ними права на спірне майно. Такий спір має приватноправовий характер та має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у даній справі позивач заявив позовну вимогу в тому числі до фізичної особи ОСОБА_1 про визнання нечинним наказу про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, визнання нечинним наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, визнання незаконною та скасування державної реєстрації, скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності та припинити право власності, а тому за своїм складом учасників справи спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Окрім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що справа перебуває на розгляді в суді першої інстанції з 2020 року та не знаходить свого вирішення, що є порушенням прав позивача на доступ до правосуддя та розумний строк розгляду справи.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (пункт 4 частини першої статті 379 ЦПК України).

Ураховуючи вищезазначене, оскільки суд першої інстанції постановляючи ухвалу допустив порушення норм процесуального права, що свідчить про її помилковість, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Щодо розподілу судових витрат.

З урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, відповідно до яких, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, апеляційний суд не вбачає підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, оскільки судом апеляційної інстанції справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Калина» задовольнити.

Ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 4.06.2026 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 17.08.2026.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: В. В. Оніщук

Т. Б. Сало