Вирок від 17 серпня 2026 р. у справі №734/239/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/239/26

Провадження № 1-кп/734/191/26

В И Р О К

іменем України

18 серпня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисника – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62026100150000012 від 12 січня 2026 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Обухів Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, фактично проживаючого у військовій частині НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України,

в с т а н о в и в:

відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє по цей час.

20.05.2025 військовозобов`язаного ОСОБА_6 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено для проходження військової служби.

Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, з 20.05.2025 ОСОБА_6 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.05.2025 № 141, солдата ОСОБА_6 призначено на посаду курсанта 2 навчального курсу школи загальновійськової підготовки, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Статтями 17, 65 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Статтями 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України.

Згідно із статтями 1-3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Статтею 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, визначено право командира – віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого – їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі – Статут) військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим. Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно зі ст.ст. 28-30 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання, а підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Статтями 35-37 Статуту передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення. Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до Додатку №1 статті 67 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України військову присягу складають військовослужбовці, які прибули до військової частини для проходження військової служби і раніше не складали Військової присяги, – після проходження ними програми підготовки, вивчення основних положень військового законодавства України, військових статутів стосовно їх прав та обов`язків, виконання вправи стрільби із стрілецької зброї, але не пізніше ніж через місяць від дня прибуття до військової частини.

У свою чергу, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Проте, військовослужбовець ОСОБА_6 у порушення вищевказаних норм законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив злочини проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_7 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності), військовослужбовцю ОСОБА_6 наказано пройти підготовку на базі 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 в період з 28.10.2025 до 18.12.2025 за «Програмою базової загальновійськової підготовки (для підготовки мобілізаційних ресурсів) ТП 7-00(206)246.63» (шосте видання), затвердженою 10.07.2025 Головнокомандувачем Збройних Сил України, та скласти Військову присягу на вірність Українському народові.

Письмовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 полковника

ОСОБА_7 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності) є законним, тобто таким, що виданий в межах повноважень військової службової особи, чіткий, зрозумілий та не містить подвійного тлумачення, а також реальний до його виконання.

Командир військової частини НОМЕР_1 за своєю посадою та військовим званням є начальником для всього особового складу військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .

На виконання вказаного вище наказу, командиром 3 навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_8 , у присутності начальника штабу 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_9 , тимчасово виконувача обов`язків заступника командира 1 навчального батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_10 , а також інших військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , 28.10.2025, приблизно о 14 год 25 хв, під час шикування, перебуваючи за місцем тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 у лісосмузі неподалік від АДРЕСА_2 , військовослужбовцю ОСОБА_6 доведено в усній формі наказ командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_7 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності) щодо проходження підготовки на базі НОМЕР_2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 в період з 28.10.2025 до 18.12.2025 за «Програмою базової загальновійськової підготовки (для підготовки мобілізаційних ресурсів) ТП 7-00(206)246.63» та складання Військової присяги на вірність українському народові.

Після цього, військовослужбовець ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, перебуваючи у вищевказаному місці, відкрито відмовився виконати письмовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_7 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності).

При цьому, від військовослужбовця ОСОБА_6 жодних скарг, у тому числі на стан здоров`я, не надходило.

Зазначені умисні дії військовослужбовця ОСОБА_6 хоча і не спричинили тяжких наслідків, але стали передумовою зниження бойової готовності військового підрозділу в умовах війни, а також завдали шкоди авторитету органам військового управління і є небезпечним діянням, яке посягає на встановлений порядок підлеглості та військової дисципліни і породжує неорганізованість та безладдя у військових частинах, негативно позначається та боєготовності та боєздатності військових формувань.

Крім цього, військовослужбовець ОСОБА_6 , діючи з мотивів ухилитися від проходження військової служби в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з моменту його призначення 21.05.2025 на посаду курсанта військової частини НОМЕР_1 по 28.10.2025 включно, відкрито відмовився від несення обов`язків військової служби, зокрема від проходження курсу базової загальновійськової та фахової підготовки, носіння військової форми одягу, дотримання правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання, використання зброї, виконання вправ стрільби зі стрілецької зброї, дотримання внутрішнього розпорядку дня, складання Військової присяги на вірність українському народові та виконання свого Конституційного обов`язку щодо захисту Батьківщини, про що 28.10.2025, приблизно о 14:25 год, перебуваючи за місцем тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 у лісосмузі неподалік АДРЕСА_2 , заявив усно під час доведення йому в усній формі наказу командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_7 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 від дачі показів відмовився на підставі ст.63 Конституції України. Після оголошення прокурором обвинувального акту обвинувачений повідомив суд, що визнає себе винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та щиро розкаюється. У судових дебатах заявив, що вину свою не визнає пославшись на те, що за станом здоров`я не міг виконати наказ.

Захисник правом виступу у судових дебатах не скористався.

Разом з тим суд вважає, що вина ОСОБА_6 у інкримінованих кримінальних правопорушеннях передбачених ч.4 ст.402 та ч.4 ст.409 КК України підтверджується сукупністю обставин, встановленими в судовому засіданні та наступними доказами, повністю дослідженими і безпосередньо перевіреними судом в процесі розгляду даного кримінального провадження, а саме:

-показами у судовому засіданні свідка ОСОБА_8 , який показав, що є командиром 3 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 . До обов`язків курсанта підрозділу серед іншого входить носіння військової форми, брати до рук зброю, після навчання скласти військову присягу. Виконання господарських робіт в частині не вважається проходженням військової служби. 28.10.2025 на території батальйону, виконуючи усне розпорядження командира батальйону, оголошував групі військовослужбовців, які раніше відмовилися від проходження військової служби, серед яких був ОСОБА_6 , наказ командира в/ч НОМЕР_1 про проходження базової військової підготовки та складання присяги. Даний наказ був законний. Він особисто ставив питання ОСОБА_6 з приводу виконання даного наказу. Своєю поведінкою, ОСОБА_6 дав зрозуміти, що відмовляється від його виконання. Після цього з останнім спілкувалися працівники ДБР;

-показами у судовому засіданні свідка ОСОБА_10 , який показав, що проходить військову службу у військовій частини НОМЕР_1 на посаді офіцера групи психологічного супроводу та підтримки. ОСОБА_6 перебував у військовій частині з літа 2025 року. Останній відмовлявся від проходження військової служби. На території частини займався своїми побутовими питаннями, пиляв дрова, закріплював намети. При цьому, виконання побутових та господарських робіт не вважається проходженням військової служби. 28.10.2025 у розташуванні 4 навчальної роти, у його присутності, під час доведення майором ОСОБА_8 групі військовослужбовців наказу командира в/ч НОМЕР_1 про проходження базового навчання, ОСОБА_6 , який перебував у цій групі відмовився від його виконання. Це була вже не перша відмова ОСОБА_6 від виконання наказу. Доведення наказу було чітким і зрозумілим;

-показами у судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , який показав, що проходить військову службу на посаді командира 1 навчального батальйону військової частини. У травні 2025 року ОСОБА_6 прибув до в/ч НОМЕР_1 як військовослужбовець. Останній постійно скаржився на стан здоров`я, казав «не хочу, не буду». При цьому жодних документальних застережень щодо зарахування ОСОБА_6 на навчання не було. До підрозділу не набирають непридатних чи обмежено непридатних для військової служби. Якщо у військовослужбовців виникають проблеми із здоров`ям, вони звертаються до лікаря, а за наявності підстав направляються до ВЛК. У випадку з ОСОБА_6 такого не було. Наказ командира військової частини № НОМЕР_3 був законним, тому повинен був виконаний. Про невиконання даного наказу військовослужбовцями, в тому числі і ОСОБА_6 йому було повідомлено.

- даними результату психологічного вивчення ОСОБА_6 від 20.05.2025, де в графі «Загальний висновок» зазначено «рекомендовано»;

- даними карти професійно-психологічного відбору кандидата ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.05.2025 , згідно з якою військовозобов`язаний ОСОБА_6 пройшов психологічне обстеження та професійне вивчення, за результатами яких рекомендований для проходження військової служби за мобілізацією;

- даними довідки військово-лікарської комісії №2025-0520-1802-0607-7 від 20.05.2025, відповідно до якої солдат ОСОБА_6 придатний до військової служби;

- даними карти обстеження та медичного огляду №524 від 20.05.2025, відповідно до якої ОСОБА_6 рекомендовано до проходження військової служби по мобілізації;

- даними поіменного списку військовозобов`язаних та резервістів, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_2 та відправлені у складі команди « ІНФОРМАЦІЯ_4 », № 1934/2879 від 20.05.2025, з якої вбачається, що солдат ОСОБА_6 за висновком військово-лікарської комісії придатний, за результатами проведення професійно-психологічного відбору рекомендується до проходження військової служби;

- копією військового квитка серії НОМЕР_4 від 20.05.2025 на ім`я ОСОБА_6 ;

- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 141 від 21.05.2025, відповідно до якого військовослужбовця, призваного за мобілізацією, солдата ОСОБА_6 , що прибув із ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 21.05.2025 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта, ВОС-100, до 2 навчального курсу школи загальновійськової підготовки;

- копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 1331 від 27.10.2025 щодо проходження особами, призваними на військову службу під час мобілізації, зокрема, ОСОБА_6 , підготовки на базі 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 з 28.10.2025 до 18.12.2025 за «Програмою базової загальновійськової підготовки (для підготовки мобілізаційних ресурсів) ТП 7-00(206)246.63» та складання Військової присяги;

- даними протоколу огляду від 28.10.2025 (час огляду з 20:00 год до 21:00 год), згідно з яким оглянуто носій інформації micro-sd 64 Gb, та носієм інформації micro-sd 64 Gb з відеозаписами, на яких зафіксовано доведення командиром 3 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 групі військовослужбовців наказу командира в/ч НОМЕР_1 про проходження базової військової підготовки та складання військової присяги та доведення кримінального законодавства щодо наслідків порушення військової служби. Після оголошення наказу, у кожного з військовослужбовців запитують, чи не відмовляються від виконання наказу. Коли черга доходить до ОСОБА_6 , останній заявляє, що відмовляється від виконання наказу, посилаючись на відсутність адвоката та те, що не пройшов ВЛК. Після цього його затримують працівники ДБР.

Дослідивши безпосередньо та оцінивши всі вищезазначені докази відповідно до вимог статей 86, 87, 94 КПК України, суд вважає їх належними і допустимими, оскільки вони у своїй сукупності прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та отримані у порядку встановленому цим Кодексом.

Враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану, та кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 409 КК України, а саме відмови від несення обов`язків військової служби, вчиненої в умовах воєнного стану.

Суд критично сприймає твердження обвинуваченого про відсутність умислу на вчинення кримінальних правопорушень, що його відмова від виконання наказу була викликана станом здоров`я, оскільки для об`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК Українимотиви непокори та відмови від несення обов`язків військової служби від не мають значення для кваліфікації.

Крім цього суд вважає, що доводи обвинуваченого про те, що він не міг за своїм станом здоров`я виконувати обов`язки військової служби, у тому числі і вимоги наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 1331 від 27.10.2025 спростовуються проаналізованими та перевіреними доказами, які вказані у вироку вище, а саме: даними результату психологічного вивчення ОСОБА_6 від 20.05.2025, де в графі «Загальний висновок» зазначено «рекомендовано»; даними карти професійно-психологічного відбору кандидата ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.05.2025 , згідно з якою військовозобов`язаний ОСОБА_6 пройшов психологічне обстеження та професійне вивчення, за результатами яких рекомендований для проходження військової служби за мобілізацією; даними довідки військово-лікарської комісії №2025-0520-1802-0607-7 від 20.05.2025, відповідно до якої солдат ОСОБА_6 придатний до військової служби; даними карти обстеження та медичного огляду №524 від 20.05.2025, відповідно до якої ОСОБА_6 рекомендовано до проходження військової служби по мобілізації.

Із досліджених матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 дійсно звертався до медичної служби в/ч НОМЕР_1 30.07.2025 (рекомендовано консультація невропатолога), 31.07.2025 (Початкові прояви хронічної недостатності мозкового кровообігу, звільнення від ФПСП, нарядів 10 діб), 19.09.2025 (гіпертонічна хвороба АТ 170/110, призначено амбулаторне лікування).

Даних, про те, що ОСОБА_6 28.10.2025 звертався за медичною допомогою матеріали справи не містять.

Окремо суд зазначає, що ОСОБА_6 не був позбавлений права надати лікарям ВЛК свої медичні документи, що свідчать про наявність у нього захворювань, які унеможливлюють проходження ним військової служби за станом здоров`я, а також не був позбавлений права оскаржувати прийняте рішення до ВЛК вищого рівня та клопотати про проведення його медичного огляду лікарями Центральної ВЛК, оскільки із підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 Глави 2 Розділу 1 Положення №402 Центральна ВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь -якої ВЛК Збройних Сил України. Суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка під ставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання обвинуваченого таким, що не придатний до військової служби.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що доводи сторони захисту про неможливість виконання ОСОБА_6 наказу через незадовільний стан здоров`я зводяться лише до суб`єктивної оцінки останнім стану свого здоров`я на момент події, а тому на увагу не заслуговують.

Доводи захисника про те, що відеозапис «00000.МТS», на якому зафіксовано відмову ОСОБА_6 від виконання наказу, викликає сумніви у належності голосу, що вимовляє ключові фрази, суд до уваги не бере, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 під час перегляду даного відеозапису та протягом всього судового засідання такі сумніви не висловлював. При цьому під час дебатів останній заявив, що наказ дійсно не виконав у зв`язку із незадовільним станом здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_6 після проголошення прокурором обвинувального акту повідомив суд, що вину визнає та щиро кається. Разом з тим, суд зазначає, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.

У зв`язку з цим, щире каяття – це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення; або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Однак в подальшому під час судових дебатів, обвинувачений заявив суду, що свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнає.

Відтак, обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_6 судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_6 , також не встановлено.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд ураховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є яке є тяжкими військовими злочинами, оскільки вчинені під час широкомасштабної збройної агресії рф проти України і введеного воєнного стану, посягають на встановлений порядок підлеглості та військової честі й породжують неорганізованість та безладдя у військових частинах, а отже, негативно позначаються на боєготовності та боєздатності військових формувань. Також суд враховує ставлення обвинуваченого до вчиненого, його особу, який раніше не судимий, його вік, сімейний стан, перебування на його утриманні двох малолітніх дітей, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 402 та ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції цих статей.

Остаточне покарання ОСОБА_6 слід визначити відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати і речові докази відсутні.

До набрання вироком законної сили слід залишити ОСОБА_6 застосований до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Керуючись ст. 349, 371, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

-за ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_6 визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 рахувати з 28 жовтня 2025 року.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 28 жовтня 2025 року по дату набрання вироком законної сили з розрахунку день за день.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_6 застосований до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№31)».

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя