Вирок від 17 серпня 2026 р. у справі №729/1230/26 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/1230/26 1-кп/729/154/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

18.08.2026 Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді – ОСОБА_1

з участю секретаря – ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

захисника – ОСОБА_4

обвинуваченого – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бобровиця кримінальне провадження внесене в ЄРДР за № 62025100140000541 від 27.01.2025 року щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Куйбишеве Володарського району Донецької області, громадянина України, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ :

Матеріали кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України було виділено в окреме кримінальне провадження відповідно до ухвали суду від 10.08.2026.

29.12.2025, перебуваючи на території домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , близько 13 години, ОСОБА_5 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, таємно викрав з господарського приміщення 2 (два) поліетиленові мішки з пшеницею врожаю 2025 року загальною вагою 100 кг, вартістю 1075 грн. та кормоподрібнювач марки «Фермер» моделі Д-3, виробництва України, потужністю двигуна 2,7 кВт, 2025 року випуску, вартістю 7429 грн., що належали ОСОБА_6 , чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 8504 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винуватим себе за ч. 4 ст. 185 КК України не визнав. Пояснив, що інкримінованого йому органами досудового розслідування кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України він не вчиняв. Показав, що він 29.12.2025 близько 09 год 30 хв, прямуючи до магазину в с.Сухиня, зустрів ОСОБА_7 , який запитав у нього кому можна продати зерно та кормоподрібнювач. Обвинувачений зателефонував із власного телефону знайомому, який проживав в м.Бобровиця, і ОСОБА_8 особисто домовився з ним, щоб той приїхав за адресою його ( ОСОБА_8 ) місця проживання в АДРЕСА_2 . Потім обвинувачений разом з ОСОБА_8 пішли до місця проживання останнього, де розпивали спиртні напої. Приблизно через 40 хв до господарства приїхав чоловік на сірому авто, можливо марки Ланос. і ОСОБА_8 продав йому два мішки зерна та кормоподрібнювач, при цьому обвинувачений не був присутній при передачі ОСОБА_8 коштів, а лише допомагав грузити майно до автівки. В цей день, як пояснив обвинувачений, ОСОБА_8 дав йому 700 гривень та попрохав його піти до магазину купити продуктів харчування та алкогольні напої. Коли обвинувачений повернувся, то вони продовжили з ОСОБА_8 випивати, а потім він (обвинувачений) пішов до себе додому. У подальшому, 03 січня 2026 року до нього на білій автівці марки Нива приїхав поліцейський ОСОБА_9 разом із ОСОБА_10 і поліцейський запитав у обвинуваченого де він подів кормоподрібнювач, який викрав за адресою АДРЕСА_2 , хоча ОСОБА_8 при цьому пояснював, що він продав пшеницю та кормоподрібнювач. Обвинувачений також показав, що він дійсно перебуваючи у відділенні поліції 29.12.2025, говорив, що викрав майно з господарства потерпілої, розташованого по АДРЕСА_2 та обіцяв потерпілій відшкодувати збитки завдані крадіжкою такого майна. При цьому, обвинувачений пояснив, що під час досудового розслідування він жодного разу не говорив слідчому, що він викрадав та продавав зазначене майно разом з ОСОБА_8 , а також зазначив, що на нього не чинилось ніякого тиску при відібранні показань працівниками поліції і що він добровільно пояснював як вчинив крадіжку майна з господарства по АДРЕСА_2 .

Хоча ОСОБА_5 не визнав своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, і таку його позицію суд розцінює, як спосіб захисту, обраний для себе обвинуваченим, його вина у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних, перевірених і послідовно досліджених судом доказів, які є належними, допустимими, достовірними, достатніми та взаємопов`язаними для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що вона 29.12.2025 перебуваючи на роботі в м.Київ, зателефонувала синові, який не відповідав на дзвінки, а тому вона злякавшись зателефонувала у поліцію. Того ж дня, вона прибула у віділення поліції в м.Бобровиця, куди поліцейський ОСОБА_9 привіз її сина ОСОБА_7 разом з ОСОБА_11 . ОСОБА_5 пояснив потерпілій, що він викрав з господарства розташованого по АДРЕСА_2 два мішки пшениці вагою приблизно 50 кг кожен, загальною вагою 100 кг, та кормоподрібнювач, а також пообіцяв відшкодувати їй завдані збитки. При цьому, він жодним чином не вказував на причетність до крадіжки її сина ОСОБА_8 , а лише сказав, що кормоподрібнювач він продав на металобрухт за 600 гривень. Після відібрання пояснень, її разом з сином та ОСОБА_5 працівник відвіз в АДРЕСА_2 , де потерпіла виявила відсутність 2 мішків пшениці по 50 кг кожен, загальною вагою 100 кг, та кормоподрібнювача і обвинувачений підтвердив, що саме він їх викрав, після вживання спиртних напоїв з її сином ОСОБА_8 . Також обвинувачений пояснював, що поки ОСОБА_8 спав, він, продавши викрадене майно, купив продукти харчування та випивку, знову прийшов до ОСОБА_8 , де вони продовжували вживати спиртні напої, при цьому ОСОБА_5 пояснив, що продукти і алкоголь він придбав за кошти, які отримав від продажу кормоподрібнювача.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що в кінці грудня 2025 року він перебував у будинку розташованому по АДРЕСА_2 . Зранку до нього прийшов ОСОБА_5 і вони почали разом вживати спиртні напої. Після цього, як пояснив свідок, він ліг спати, а ОСОБА_5 кудись пішов. В цей же день, через деякий час, він повернувся з продуктами харчування та алкогольними напоями і вони продовжили вживати спиртні напої, при цьому ОСОБА_5 пояснив, що продукти і алкоголь він придбав за кошти, які отримав від продажу кормоподрібнювача. Свідок зазначив, що він не перевіряв чи був у сараї кормоподрібнювач після того як ОСОБА_5 пішов додому. У подальшому, коли його мати (потерпіла) приїхала до господарства по АДРЕСА_2 , то виявила зникнення 2 мішків пшениці та кормоподрібнювача.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що в кінці грудня 2025 року вона перебувала на роботі в магазині в с.Сухиня. Вийшовши з магазину, вона побачила як ОСОБА_5 на велосипеді, який вів в руках, перевозив на рамі два мішки і якийсь металевий предмет, який знаходився на багажнику. Також вона побачила як до нього під`їхала автівка, яка по селу збирала металобрухт, та ОСОБА_5 почав спілкуватися з водієм. Приблизно через 1,5-2 години, ОСОБА_5 зайшов до магазину та купив продукти харчування і алкогольні напої, розрахувавшись готівковими коштами (купюр свідок не пам`ятає, лише зазначила, що за покупки він заплатив 600 гривень). Трохи згодом до магазину приїхали працівники поліції разом з обвинуваченим, де свідок детально пояснила при яких обставинах бачила ОСОБА_5 29.12.2025. Свідок також показала, що зазвичай ОСОБА_5 при відвідуванні магазину великих сум грошей при собі не мав.

Крім того, вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується також даними, які містяться:

- в протоколі огляду місця події від 04.01.2026 року, відповідно до якого, оглянуто домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 . У ході огляду встановлено, що у приміщенні з дерев`яними дверима праворуч знаходиться місце для зберігання кормів, де раніше знаходилися два мішки із зерном вагою по 50 кг кожен, які були викрадені. Трохи далі у вказаному приміщенні знаходиться стіл, на якому раніше був розташований кормоподрібнювач марки «Фермер», моделі Д-3, потужністю двигуна 2,7 кВт, який також було викрадено. Вказані обставини узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_6 щодо факту відсутності 100 кг пшениці та кормоподрібнювача та свідка ОСОБА_12 , а також самого обвинуваченого щодо місця зберігання викраденого майна;

- у Висновку експерта № СЕ-19/125-26/209-ТВ від 12.01.2026 року, наданого експертом Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, згідно якого встановлено, що ринкова вартість 100 (ста) кілограмів пшениці посівної ярої врожаю 2025 року станом на 29.12.2025 року становила 1075 грн.;

- у Висновку експерта № СЕ-19/125-26/208-ТВ від 09.01.2026 року, наданого експертом Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, згідно якого встановлено, що ринкова вартість з урахуванням зносу кормоподрібнювача марки «Фермер», моделі Д-3, виробництва України, потужністю двигуна 2,7 кВт, 2025 року випуску, технічно справного, з пошкодженнями у вигляді незначних подряпин на корпусі, станом на 29.12.2025 року становить 7429,00 грн. Експерт була попереджена про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України, а тому суд визнає висновки експерта належним та допустимим доказами у кримінальному провадженні;

Зазначені висновки судових товарознавчих експертиз підтверджують вартість майна, яке відповідно до обвинувального акта було викрадено у потерпілої ОСОБА_6 , а саме 100 кг пшениці врожаю 2025 року вартістю 1075,00 грн. та кормоподрібнювача марки «Фермер» моделі Д-3 вартістю 7429,00 грн, що у сукупності становить 8504,00 грн.

При цьому, позиція обвинуваченого не узгоджується з дослідженими судом доказами, його версія щодо викрадення зазначеного в обвинувальному акті майна свідком ОСОБА_12 , не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні. Обвинувачений у судовому засіданні не зміг пояснити, з яких причин він жодного разу на досудовому розслідуванні не вказував на іншу особу, яка, на його думку викрала 100 кг пшениці та кормоподрібнювач.

Таким чином, позицію обвинуваченого щодо невизнання своєї винуватості у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, суд розцінює як його намагання ввести суд в оману, направити по хибному шляху.

Оцінюючи протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 04 січня 2026 року, суд виходить із такого (а.с.118).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_14 у судовому засіданні безпосередньо не допитувалася. Допит зазначеного свідка слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК України також не проводився.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, після проведення досудового допиту 04 січня 2026 року свідок ОСОБА_14 з травня 2026 року не проживає в с.Сухиня, прокурор зазначив, що її місце перебування на час судового розгляду не встановлено, у зв`язку з чим забезпечити її безпосередній допит у судовому засіданні не виявилося можливим.

Разом із тим, сама по собі неможливість безпосереднього допиту свідка не є достатньою правовою підставою для використання його показань, отриманих під час досудового розслідування.

Суд враховує положення ч. 11 ст. 615 КПК України, відповідно до яких в умовах воєнного стану показання, отримані під час досудового допиту свідка, можуть бути використані як докази в суді лише за умови дотримання передбаченого цією нормою порядку, зокрема фіксації ходу та результатів допиту за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

У даному кримінальному провадженні відеозапис допиту ОСОБА_14 від 04 січня 2026 року відсутній. Відомостей про здійснення належної відеофіксації ходу та результатів цього допиту матеріали кримінального провадження не містять.

Отже, передбачена ч. 11 ст. 615 КПК України умова, за наявності якої показання свідка, отримані під час досудового розслідування в умовах воєнного стану, можуть бути використані судом як доказ, не дотримана.

Такий висновок узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, який звертав увагу на те, що положення ч. 11 ст. 615 КПК України є спеціальним винятком із загального правила безпосередності дослідження доказів, а тому можливість використання показань свідка, отриманих під час досудового розслідування в умовах воєнного стану, пов`язується з обов`язковим дотриманням встановлених законом умов, зокрема, відеофіксацією ходу та результатів допиту.

Так, у постанові ККС ВС від 15 квітня 2025 року у справі № 337/2104/22 Верховний Суд визнав можливим використання показань свідка, який перебував за межами України та не був допитаний безпосередньо судом, з огляду, зокрема, на те, що допит під час досудового розслідування був належним чином зафіксований технічними засобами відеофіксації.

Таким чином, зазначена правова позиція Верховного Суду не дає підстав для використання у цій справі протоколу допиту ОСОБА_14 від 04 січня 2026 року, оскільки, на відміну від обставин, установлених у наведеній справі, відеофіксація допиту ОСОБА_14 відсутня.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що зміст протоколу допиту ОСОБА_14 від 04 січня 2026 року не може бути використаний як показання цього свідка для доведення винуватості обвинуваченого, оскільки такі показання не були безпосередньо сприйняті судом, не були отримані слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК України, а передбачені ч. 11 ст. 615 КПК України умови для використання досудових показань свідка в умовах воєнного стану не дотримані.

Посилання сторони обвинувачення на те, що місце перебування свідка невідоме, саме по собі не змінює наведеного висновку, оскільки об`єктивна неможливість безпосереднього допиту свідка не усуває встановлених кримінальним процесуальним законом вимог щодо порядку отримання та використання його показань.

Відтак, суд не бере до уваги зміст протоколу допиту ОСОБА_14 від 04 січня 2026 року як доказ показань цього свідка при вирішенні питання про доведеність винуватості обвинуваченого.

При цьому, суд оцінює інші докази у кримінальному провадженні самостійно та в їх сукупності відповідно до вимог статей 84, 86, 94 КПК України, з`ясовуючи, чи є вони належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України при викладених у вироку обставинах.

Таким чином, судом встановлено, що своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує громадську небезпеку скоєного кримінального правопорушення, його характер, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та обставин, що його обтяжує, особу обвинуваченого, який характеризується за місцем проживання негативно, є військовослужбовцем, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, неодноразово судимий за умисні злочини.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Згідно ст.50 КК України, рішення суду про призначення покарання з-поміж інших завдань повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так й іншими особами.

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.

У відповідності до п.п. 2,3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання, суди повинні всебічно враховувати фактичні обставини кримінального провадження у їх сукупності та визначати тяжкість конкретних злочинів враховуючи їх індивідуальний ступінь. Визначаючи ступінь тяжкості злочину судам необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків. Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку. На неї впливають різні об`єктивні та суб`єктивні обставини, зокрема цінність тих суспільних відносин на які посягає винний, тяжкість наслідків (характер посягання), спосіб посягання форма й ступінь вини наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

При обранні ОСОБА_5 міри покарання суд враховує також, що ОСОБА_5 ухвалою суду від 17.08.2026 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України та кримінальне провадження закрите на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України; зобов`язано ОСОБА_5 невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби.

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що ОСОБА_5 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, звільнивши від відбування покарання призначеного вироком суду з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і буде виконувати покладені на нього обов`язки. Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів, а також відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності і захистом інтересів потерпілої.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Витрати за проведення експертиз стягнути з обвинуваченого.

Запобіжний захід застосований щодо ОСОБА_5 у виді тримання під вартою скасувати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 368, 370, 371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного вироком суду покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки передбачені ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти зазначений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку слід рахувати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових товарознавчих експертиз в сумі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Запобіжний захід застосований щодо ОСОБА_5 у виді тримання під вартою скасувати.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Бобровицький районний суд Чернігівської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1