Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №686/8286/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/8286/26

Провадження № 2/686/6453/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючої судді - Хараджі Н.В.,

при секретарі судових засідань - Мельник А.А.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 вересня 2022 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ), та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, який зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про що складено актовий запис № 2046.

Після державної реєстрації шлюбу позивачка змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 » на прізвище чоловіка - « ОСОБА_4 ».

Від даного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає разом із позивачкою у місті Хмельницькому та перебуває на її повному утриманні.

Відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дитини.

Зокрема, це проявляється в тому, що відповідач відмовляється добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання сина, не бере участі у витратах на придбання необхідного одягу, продуктів харчування, медикаментів та інших речей, необхідних для забезпечення належних умов життя дитини. На даний час дитина фактично повністю перебуває на утриманні позивачки. Відповідач добровільно коштів на утримання сина не надає, переважно витрачає власні доходи на особисті потреби, не цікавиться потребами сім`ї та не виявляє належної турботи про дитину.

Позивачка на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Позивачка самостійно не має можливості забезпечити дитині достатній та гідний рівень матеріального забезпечення. Водночас батько дитини - ОСОБА_2 - на даний час є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 . Відповідач є здоровою та працездатною особою, має постійне джерело доходу, а тому має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Крім того, на даний час ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною трирічного віку.

У зв`язку з викладеним позивачка змушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина, а також на своє утримання до досягнення сином трирічного віку.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2026 року, головуючим суддею визначено суддю Хараджу Н.В.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.03.2026 року, прийнято та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи за останнім відомим місцем її реєстрації повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання. Відзив на позов відповідач до суду не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Крім того, відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, про що свідчить скріншот наявний в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх учасників справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , відповідно до якого 17 вересня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 2046.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, копія якого міститься в матеріалах справи. Відомості про відповідача як батька дитини зазначені в актовому записі про народження.

З матеріалів справи вбачається, що дитина проживає разом із матір`ю - позивачкою ОСОБА_1 , та перебуває на її утриманні, що підтверджується довідкою № Д-03-38846 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб. Доказів того, що відповідач належним чином виконує свій обов`язок щодо утримання дитини та регулярно надає матеріальну допомогу на її утримання, суду не надано.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею ст. 51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.

Згідно ч.ч.1,5 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Наведені норми імперативно закріплюють обов`язок обох батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Частинами першою та другою статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Враховуючи заявлений розмір аліментів, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі частки від усіх доходів відповідача на утримання сина ОСОБА_5 .

Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Згідно частини другої статті 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої-четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Тлумачення частини другої статті 84, частини другої статті 91 СК України свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв`язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.

Отже, частина четверта статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Таким чином, особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - неможливості чоловіка надавати таке утримання.

Відповідач жодних заперечень щодо неможливості сплати аліментів не подав.

Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тож, виходячи з письмових доказів, наявних в матеріалах справи, враховуючи безумовний обов`язок батька дітей утримувати їх до досягнення повноліття та необхідність утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від судового збору позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Оскільки, позивачі у справах про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору, покласти на відповідача оплату судового збору у розмірі 1 331,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 181, 182, 184, 191, 192 СК України, ст.ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 89, 241, 247, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 )на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 18.03.2026 року і до досягнення повноліття - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 )на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на її утримання в розмірі 1/5 частини всіх видів його заробітку (доходу), починаючи стягнення аліментів з 18.03.2026 року до досягнення сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , трирічного віку до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата виготовлення повного тексту рішення суду 17.08.2026 року.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Н.В. Хараджа