Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №582/1025/26 — Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 1-кп/582/86/26

Справа № 582/1025/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" серпня 2026 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Недригайлів Сумської області матеріали кримінального провадження № 12026200470000440 стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженки м. Суми, Сумської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, одруженої, раніше не судимої,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

УСТАНОВИВ:

02.07.2026 близько 13 год. 40 хв., ОСОБА_5 керувала автомобілем марки «РЕUGЕОТ» модель «307» р.н. НОМЕР_2 та рухалась по проїзній частині (автодороги Т 1904) з с. Недригайлів в напрямку с. Засулля, Роменського району Сумської області.

Під час руху по вул. Зарічна, в с. Засулля, Роменського району Сумської області в порушення вимог пункту 2.3.6, 12.1 Правил дорожнього руху України, рухаючись на технічно справному транспортному засобі і ніхто з інших учасників руху не створював їй перешкод, або небезпеки і сторонні особи не втручались в керування транспортним засобом, та маючи технічну можливість попередити виникнення дорожньо-транспортної пригоди, не вибрала безпечної швидкості руху автомобіля та відволіклася від керування автомобілем, що призвело до втрати курсової стійкості та подальшого виїзду автомобіля праворуч по напрямку руху за межі проїжджої частини дороги в кювет.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, з якими була доставлена до КНП «Роменської ЦРЛ» РМР.

Відповідно до висновку експерта (судово-медичної експертизи) № 282 від 27.07.2026, в результаті ДТП ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді «Поєднаної травми. Закритої тупої травми живота з розмозженням селезінки. Після травматична анемія середнього ступеню. Закрита тупа травма грудної клітки. Перелом ребер зліва. Перелом с/з лівої ключиці зі зміщенням.».

Тілесні ушкодження у вигляді переломів ребер, лівої ключиці - не були небезпечне для життя в момент заподіяння, але потребує тривалого лікування і за ступенем тяжкості оцінюється як середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я більше ніж 21 день.

Тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми живота з розмозженням селезінки було небезпечне для життя в момент заподіяння і за ступенем тяжкості оцінюється як тяжке тілесне ушкодження.

Відповідно до висновку експерта (судової інженерно-транспортної експертизи № 234 від 07.07.2026, в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля, ОСОБА_5 повинна була діяти у відповідності з вимогами пункту 2.3.6, 12.1 Правил дорожнього руху України, де зазначено:

12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

Допущені водієм ОСОБА_5 порушення вимог пункту 2.3.6, 12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв`язку з дорожньо- транспортною подією та наслідками, що настали.

Дії водія ОСОБА_5 по порушенню Правил дорожнього руху є умисними, форма вини стосовно наслідків, що настали - необережна (злочинна самовпевненість).

Допитана у відкритому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю та пояснила, що дійсно 02.07.2026 вона керуючи автомобілем «РЕUGЕОТ» модель «307» р.н. НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Зарічна, в с. Засулля, Роменського району Сумської області не впоралася з керуванням та допустила виїзд транспортного засобу в кювет. У вчиненому щиро покаялася, просила суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні обставини викладені в обвинувальному акті підтвердила та просила призначити обвинуваченій покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Оскільки учасники судового провадження не оспорювали обставин вчиненого злочину та не заперечували проти скороченого судового розгляду, відтак, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. За таких обставин суд прийняв рішення про проведення скороченого судового розгляду. Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім повного визнання обвинуваченою ОСОБА_5 своєї вини, її вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, повністю підтверджується сукупністю доказів, які є наявними в кримінальному провадженні, а обвинувачення визнається судом доведеним в законному порядку.

Таким чином, суд визнає доведеним обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а отже, її дії необхідно кваліфікувати як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65, 66, 67 Кримінального кодексу України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

За правилами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень ст. ст. 66, 67 КК України.

Так, положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вивчивши особу обвинуваченої ОСОБА_5 суд установив, що вона до кримінальної та адміністративної відповідальності (в тому числі і за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння відповідно до ст. 130 КУпАП) не притягувалася, одружена, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставини, що пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України є: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, шляхом надання правдивих показів, як на досудовому слідстві, так і в суді.

Як обставинами що пом`якшують покарання суд визнає те, на утриманні обвинуваченої перебуває малолітня дитина, добровільне відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, а також позиція потерпілої ОСОБА_4 яка на суворості покарання не наполягала та просила призначити обвинуваченій покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винної, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо. Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Враховуючи вищевикладене, особу винної та інші обставини справи, суд переходить до переконання про виправлення засудженої без відбування покарання, та прийняття рішення про звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Так, ч. 1 ст. 75 КК України передбачено, що якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Приймаючи рішення про можливість застосування при призначенні ОСОБА_5 покарання положень ст. 75 КК України, суд приймає до уваги дані про особу обвинуваченої, вчинений обвинуваченою злочин хоча і класифікується у відповідності до ст. 12 КК України як тяжкий, проте вчинений ненавмисно, з необережності, а також поведінку обвинуваченої, яка від слідства та суду не переховувалася, що свідчить про готовність нести відповідальність за вчинене, свою вину визнала в повній мірі, активно сприяла розкриттю злочину шляхом надання правдивих свідчень як на досудовому слідстві так і в суді, висловила щирий жаль перед потерпілою.

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного». Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.

Тому суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 основне покарання в межах мінімального строку передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України зі звільненням його від відбування основного покарання з іспитовим строком (із застосуванням положень ст. 75,76 КК України) мінімальним терміном.

Також зважаючи на відсутність переконливих даних про те, що позбавлення ОСОБА_5 права керувати транспортними засобами на певний час буде становити особистий надмірний тягар для неї, суд вважає, що в поєднанні з основним покаранням це додаткове покарання сприятиме реалізації принципу його індивідуалізації, більш успішному досягненню цілі виправлення та перевиховання обвинуваченої і попередження вчиненню нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху як нею самою, так і іншими особами.

Тому до обвинуваченої слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами з мінімальним терміном.

За таких обставин суд вважає, що таке покарання буде справедливим, відповідатиме вимогам закону, принципам законності, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а покладення на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України дозволить здійснювати контроль з боку уповноваженого органу з питань пробації за поведінкою обвинуваченої.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_5 не обирався, клопотань до суду з цього питання не надходило.

У порядку ч. 4 ст. 174 КПК України підлягає вирішенню питання про скасування арешту майна, накладеного під час досудового розслідування.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 100, 174, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.07.2026 на: автомобіль марки «РЕUGЕОТ» модель «307» р.н. НОМЕР_2 .

Речові докази:

- автомобіль марки «РЕUGЕОТ» модель «307» р.н. НОМЕР_2 , який зберігається на штраф майданчинку Роменського РВП ГУНП в Сумській області, повернути власнику ОСОБА_6 та дозволити останньому використовувати за призначенням.

На вирок може бути подано апеляцію до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Недригайлівський районний суд Сумської області з підстав, передбачених ст. 394 КПК України. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити засудженій та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1