Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №450/3068/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3068/26 Провадження № 2/450/2570/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхової Компанії «Арсенал Страхування» про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_2 через систему «Електронний Суд» звернувся з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування (моральну шкоду) у розмірі 263733 грн. 50 коп.

Мотивував позовні вимоги тим, що 25.01.2026 року о 21 год. 00 хв. на 536 км автодороги «Київ-Чоп», неподалік с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., відбулась ДТП, під час якої водій автомобіля марки «ВАЗ» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «ВАЗ» номерний знак НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» згідно полісу № 227934580. За фактом дорожньо-транспортної пригоди 25.01.2026 року в ЄРДР внесено відомості за №12026140000000122 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Постановою про закриття кримінального провадження від 27.03.2026 року кримінальне провадження, внесене в ЄРДР 25.01.2026 року за №12026140000000122 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрите у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 09.02.2026 року на адресу ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» представником позивача надіслано заяву про виплату страхового відшкодування. Крім цього, 22.05.2026 року представником позивача надіслано заяву про долучення документів на виплату страхового відшкодування з метою отримання виплати, пов`язаної із втратою годувальника. Листами від 15.05.2026 року та 05.06.2026 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» повідомило про прийняте рішення у даній справі і здійснило розрахунок страхового відшкодування, зокрема моральну шкоду оцінено в розмірі 216175 грн, а відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника розміром 311292 грн. Однак, керуючись п. 5 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» прийняло рішення про виплату половини суми прорахованого страхового відшкодування. При цьому, пішохід не є належним суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, а відтак, посилання щодо вини пішохода на підставі положень ч. 5 ст. 34 Закону не ґрунтуються на приписах зазначеного Закону. Таким чином, невиплачений розмір страхового відшкодування становить 263733 грн. 50 коп. З огляду на викладене вище, просив позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, які складаються з 24000 грн. на професійну правничу допомогу, стягнути з відповідача на користь позивача.

Ухвалою від 16.06.2026 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

06.07.2026 року представником відповідача ОСОБА_5 подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, до 1000 грн.

07.07.2026 року представником відповідача ОСОБА_5 подано відзив на позовну заяву, згідно мотивів якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказала, що згідно постанови про закриття кримінального провадження від 27.03.2026 року встановлено відсутність вини у діях водія автомобіля марки «ВАЗ» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 , порушення пішоходом ОСОБА_4 ПДР України та перебування останнього у стані сильного алкогольного сп`яніння (3,02 проміле). Зазначила, що страховиком здійснено розрахунок страхового відшкодування, яке згідно ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» становить 311292 грн., а згідно ч. 3 ст. 25 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» складає 216175 грн., що в загальній сумі становить 527467 грн. При цьому, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» прийнято рішення про застосування положень ч. 5 ст. 34 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме зменшити страхове відшкодування вдвічі. Крім цього, повідомила, що ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану життю і здоров`ю на одного потерпілого становить 500000 грн., натомість з врахуванням сплаченої суми розміром 263733 грн. 50 коп., позовні вимоги в сумі 263733 грн. 50 коп. перевищують ліміт страхового відшкодування.

08.07.2026 року представником позивача ОСОБА_2 подано клопотання про долучення письмових доказів.

10.07.2026 року представником позивача ОСОБА_2 подано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно мотивів якої повідомив, що ОСОБА_1 згідний із частковим задоволенням позову в сумі 236266 грн. 50 коп. недоплаченого страхового відшкодування згідно полісу страхування № 227934580. Вказав, що смерть пішохода ОСОБА_4 , який не є належним суб`єктом, що несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, відбулась внаслідок наїзду на нього одного автомобіля, а відтак, застосування страховиком положень ч. 5 ст. 34 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у даному випадку не є можливим. Додатково повідомив, що у долученому до матеріалів відзиву на позовну заяву полісу страхування № 227934580 ліміт страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілого, становить 500000 грн., відтак ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» повинне відповідати в межах даної суми. При цьому, заяви про зменшення позовних вимог не було подано.

14.07.2026 року представником відповідача ОСОБА_5 подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, згідно мотивів яких вказала, що страховиком здійснено виплату страхового відшкодування з врахуванням положень ч. 5 ст. 34 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та положень ст. 1193 ЦК України, яке виплачено в повному обсязі, відтак, позовні вимоги є незаконними.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З постанови про закриття кримінального провадження від 27.03.2026 року вбачається, що 25.01.2026 року о 21 год. 00 хв. на 536 км автодороги «Київ-Чоп», неподалік с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., відбулась ДТП, під час якої водій автомобіля марки «ВАЗ» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події. Кримінальне провадження №12026140000000122 закрито у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 27.01.2026 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 05.02.1983 року, стверджується те, що позивач ОСОБА_1 є батьком померлого ОСОБА_4 .

Із полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 227934580 від 22.03.2025 року вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «ВАЗ» номерний знак НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування». Ліміт страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілого, становить 500000 грн.

09.02.2026 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_6 звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про виплату моральної шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого.

Листом ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» від 15.05.2026 року розраховано моральну шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого в сумі 216175 грн., однак на підставі ч. 5 ст. 34 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прийнято рішення про відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого, у розмірі 108087 грн. 50 коп.

22.05.2026 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_6 звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про виплату шкоди у зв`язку із втратою годувальника.

Листом ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» від 05.06.2026 року розраховано шкоду у зв`язку із втратою годувальника в сумі 311292 грн., однак на підставі ч. 5 ст. 34 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прийнято рішення про відшкодування ОСОБА_1 шкоду у зв`язку із втратою годувальника в розмірі 155646 грн.

З долучених платіжних інструкцій кредитового переказу коштів від 15.05.2026 року та 08.06.2026 року вбачається, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплатило на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у загальному розмірі 263733 грн. 50 коп.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За ч. 1 ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхові (регламентні) виплати за внутрішнім договором страхування, крім регламентних виплат, що здійснюються МТСБУ відповідно до пунктів 1-3 і 5 частини першої статті 43 цього Закону, обмежуються страховими сумами, встановленими відповідно до законодавства на день укладення такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Між тим, відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (ч.2 ст. 1168 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 8 постанови від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішені спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Верховний Суд України 03.12.2014 року, при розгляді цивільної справи №6-183цс14 зробив правовий висновок, відповідно до якого законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова (регламентна) виплата у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи здійснюється, якщо смерть потерпілої фізичної особи настала протягом одного року з дня дорожньо-транспортної пригоди та є прямим її наслідком. Страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у разі смерті потерпілої фізичної особи здійснює страхову (регламентну) виплату у зв`язку із втратою годувальника кожній особі, яка відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, та з урахуванням положень Сімейного кодексу України має право на таке відшкодування, у розмірі, що розраховується відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого. Загальний мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати особам, які перебували на утриманні одного померлого, за весь період її отримання не може становити менше 36 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку. Страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується таким особам у рівних частинах.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди; подія, яка не повинна бути причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.

З огляду на викладене, суд вважає підтвердженим, що в результаті ДТП, яке відбулось за участі застрахованого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» транспортного засобу марки «ВАЗ» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , загинув пішохід ОСОБА_4 , тому зазначена пригода є страховим випадком і заподіяна позивачу, як батькові загиблого, отже моральна шкода підлягає відшкодуванню у розрахованому ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» розмірі в сумі 216175 грн., а шкода у зв`язку із втратою годувальника в розмірі 311292 грн., без застосування положень ч. 5 ст. 34 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З цього приводу слід вказати, що положення ч. 5 ст. 34 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не підлягає застосуванню в даному випадку, оскільки положення вказаної норми права передбачають поділ розміру заподіяної шкоди між особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, а цивільно-правова відповідальність пішохода не була та не може бути застрахована відповідно до вимог Закону України «Про обов?язкове страхування вільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вказаний висновок відповідає позиції Львівського апеляційного суду у постанові від 01.05.2026 року у справі № 944/5803/23.

Крім цього, покликання представника відповідача на положення ст. 1193 ЦК України є помилковими, оскільки страховик є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», положеннями якого не передбачено права страховика зменшити суму страхового відшкодування у зв`язку із наявності грубої необережності потерпілого, чи інших наведених мотивах.

Слід також звернути увагу на те, що принцип добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium - «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці». Таким чином, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Враховуючи те, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», без врахування положеньч. 5 ст. 34 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які не підлягають застосуванню у даному випадку, самостійно розраховано страхове відшкодування в загальній сумі 527467 грн., подальше покликання не необхідність зменшення страхового відшкодування, не відповідає принципу добросовісності.

Водночас, як вбачається з полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 227934580 від 22.03.2025 року, ліміт страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілого, становить 500000 грн., відтак, у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» виникло зобов`язання зі сплати ОСОБА_1 страхового відшкодування у згаданому вище розмірі.

Приписами частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивував позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та у зв`язку з виплатою відповідачем страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 263733 грн. 50 коп., стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 236266 грн. 50 коп. (500000 грн. «ліміт» - 263733 грн. 50 коп. «сплачена сума»).

За ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

З долучених до позовної заяви договору № 02/2026 про надання правничої допомоги від 28.01.2026 року, додатку № 2 до нього від 28.10.2026 року, детального опису робіт (наданих послуг) від 06.05.2026 року, вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у з`язку із розглядом цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди, становить 24000 грн. та складається з послуг, а саме: зустріч, консультація, узгодження правової позиції, опрацювання законодавчої бази, збір необхідних доказів, формування правової позиції та вибір стратегії кількістю 1 год., вартістю 3000 грн.; підготовка та подання заяви на виплату страхового відшкодування з додатками, заяви про долучення документів з додатками кількістю 1 год., вартістю 3000 грн.; підготовка і подання позовної заяви із всіма додатками кількістю 4 год., вартістю 12000 грн.; ведення справи у суді та участь адвоката у судових засіданнях кількістю 2 год., вартістю 6000 грн.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 263733 грн. 50 коп., які підлягатимуть частковому задоволенню в сумі 236266 грн. 50 коп.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24000 грн. є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу для участі в судових засіданнях, оскільки дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім цього, представником також не обґрунтовано ступінь складності справи та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5000 грн., оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача ОСОБА_1 , який був змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 625, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 1, 5, 14, 18, 25, 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхової Компанії «Арсенал Страхування» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхової Компанії «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 236266 грн. 50 коп. недоплаченого страхового відшкодування.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхової Компанії «Арсенал Страхування» на користь держави 1890 грн. 13 коп. судового збору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхової Компанії «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.