Вирок від 17 серпня 2026 р. у справі №447/2121/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/272/26

Справа №447/2121/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.08.2026 року Миколаївський районний суд Львівської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві Львівської області матеріали кримінального провадження №62024140130000319, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.04.2024 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Березина, Львівської області, українця, громадянина України, неодруженого, з професійно-технічною освітою, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації ВЧ НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,,

встановив:

Солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді водія 3 піхотного відділення 3 піхотного взводу 1 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, після виписки 29.12.2023року із лікувального закладу, а саме Нововолинської центральної міської лікарні, не з`явився на службу без поважних причин у військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та надалі обов`язки військової служби не виконував по 27.01.2026року – момент прибуття до СВ ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, де останньому надано направлення для проходження ВЛК з метою встановлення ступеня придатності до військової служби.

Таким чином, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану, не з`явився вчасно без поважних причин на службу , тривалістю понад три доби, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України

Обвинувачений ОСОБА_4 в ході судового розгляду справи, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав. Зазначив, що від проходження військової служби відмовився за станом здоров`я. Не мав умислу на самовільне залишення військової частини. Просив врахувати те, що він бажає і надалі служити в Збройних Силах України, однак при виборі місця служби просить врахувати його стан здоров`я та бажання.

Захисник в судовому засіданні просив призначити обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.5 ст.407 КК України.

Прокурор підтримав обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Вважає, що вина ОСОБА_4 доведено повністю матеріалами справи, а тому покарання обвинуваченому слід обрати у виді 5 років позбавлення волі.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим, винуватість ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України повністю підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні наступними доказами:

Витягом із наказу №338 від 20.09.2023року відповідно до якого, солдата ОСОБА_4 виключено з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено у військову частину НОМЕР_2 .

Витягом із наказу №127 від 18.11.2023року відповідно до якого, солдата ОСОБА_4 призначено на посаду водія 3 піхотного відділення 2 піхотного взводу 1 піхотної роти, військової частини НОМЕР_2 .

Витягом із наказу №20 від 20.01.2024року командира військової частини НОМЕР_1 відповідно до якого, солдат ОСОБА_4 водій 3 піхотного відділення 2 піхотного взводу 1 піхотної роти, відсутній з невідомих причин, вважати таким, що самовільно залишив частину

Рапортом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2024року відповідно до якого, солдат ОСОБА_4 водій 3 піхотного відділення 2 піхотного взводу 1 піхотної роти, після закінчення лікування 29 грудня 2023року не з`явився до місця дислокації частини. Солдат знаходиться вдома, від подальшої служби відмовляється;

Витягом із наказу №25 від 20.01.2024року командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого призначено службове розслідування за фактом нез`явлення до місця служби без поважних причин з лікувального закладу солдата ОСОБА_4 ;

Доповідю командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2024 про факт самовільного залишення солдатом ОСОБА_4 , військової частини НОМЕР_1 (без зброї);

Актом службового розслідування в\ч НОМЕР_1 , відповідно до якого встановлено, що солдат ОСОБА_4 перебував поза місцем проходження військової служби понад 3 доби, із 01 січня 2024року. Про місце свого знаходження не повідомляв. Вказані дії містять ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Наказом №30 від 19.02.2024 командира військової частини НОМЕР_1 та Повідомленням №718 від 01.04.2024року, відповідно до якого, виявлені в діях солдата ОСОБА_4 ознаки кримінального правопорушення по факту нез`явлення на службу із лікувального закладу, повідомити орган досудового розслідування Територіальне управління ДБР;

Витягом з ЄРДР від 19.04.2024року відповідно до якого, відносно ОСОБА_4 який 29.12.2023року самовільно , без поважних причин залишив місце несення служби в умовах воєнного стану, внесено відомості за ч.5 ст.407 КК України;

Випискою із медичної карти стаціонарного хворого №12368648 Нововолинської центральної районної лікарні, з якої вбачається, що ОСОБА_4 госпіталізований до лікарні 14.12.2023року та виписаний 29.12.2023року.

Довідкою військової частини НОМЕР_3 від 31.05.2024року №4121, відповідно до якої ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні у в\ч НОМЕР_3 не перебував.

Протоколом затримання особи , підозрюваної у вчиненні злочину від 14 квітня 2026року з якого вбачається, що 14.04.2026року о 12год.10хв. в приміщенні ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області затримано ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України;

Довідкою військово-лікарської комісії від 31.03.2026року №2026-0330-1606-0179-3 відповідно до якої, ОСОБА_4 придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ,навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку , оперативного призначення.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, його дії правильно кваліфіковані за ч.5 ст.407 КК України як дії, які виразились в тому, що останній в умовах воєнного стану, не з`явився вчасно без поважних причин на службу , тривалістю понад три доби.

Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання призначене судом має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

В той же час, згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання ст.65 КК України, та враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проходження служби характеризується негативно, за місцем проживання типово, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, які пом`якшують покарання, відповідно до ст.66 КК України, та обставини, які, відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України строком 5 років.

Також суд зазначає, що у зв`язку із набранням 27 січня 2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст. ст. 69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Тобто, вказаний Закон вносить зміни до статей 69 та 75 Кримінального кодексу і виключає можливість призначення більш м`якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, враховуючи те, що в умовах воєнного стану обвинуваченим ОСОБА_4 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відсутні правові підстави застосування положень ст. 69 та ст. 75 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 475, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, суд у вироку вирішує питання, зокрема, про заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 16.04.2026 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14.06.2026 року включно, із можливістю внесення застави у розмірі 66560,00 гривень.

Згідно повідомлення Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» від 17.04.2026 року №9/2868 ОСОБА_4 щодо якого ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 16.04.2026 року застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, визначена застава в розмірі 66560,00 грн., 17.04.2026 року звільнений з ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» у зв`язку з внесенням застави громадянином ОСОБА_6 . Підтвердження внесення застави з ТУ ДСА у Львівській області надійшло 17.04.2026 року.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

В силу вимог ст. 368 КПК України питання про повернення застави суд має вирішити під час винесення вироку по справі.

Під час перебування під заставою ОСОБА_4 умови запобіжного заходу не порушував, внесена заставодавцем застава в дохід держави не зверталась.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе повернути грошові кошти в розмірі 66560 грн. 00 коп., внесені на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області заставодавцю.

Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься й питання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд враховує призначене обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі із реальним його відбуванням, бере до уваги обставини справи та характер скоєних злочинів, та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, виконання вироку суду, вважає за необхідне не змінювати діючий запобіжний захід у вигляді застави та застосувати його до ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили .

За змістом ч.5 ст.72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Суд вважає необхідним відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 у строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення з 14.04.2026 до 17.04.2026 , із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366, 371,373,374, 381,382 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_4 рахувати з моменту вступу вироку в законну силу та звернення такого до фактичного виконання.

У відповідності до ч.5 ст.72 КК України, зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 строк його попереднього ув`язнення, з 14.04.2026 до 17.04.2026 включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Заставу у розмірі 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят ) грн. 00 коп., внесену заставодавцем ОСОБА_6 17.04.2026 року на підставі ухвали слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 16.04.2026 року на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області, повернути заставодавцю, відповідно до ст.182 КПК України, після набрання вироком законної сили.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1