Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №447/2270/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2-а/447/37/26

Справа №447/2270/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

18.08.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бачуна О.І.

з участю секретаря судового засідання Данилів О.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєві адміністративну справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Чорненький Я.Б. звернувся до суду з адміністративною позовною заявою, у котрій просить скасувати постанову серії ЕНА №7291406 від 31.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч.1 ст.122 КУпАП та провадження по справі закрити.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 31.05.2026 поліцейським Рахівського РВП ГУНП у Закарпатській області винесено постанову серії ЕНА №7291406 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 31.05.2026року о 17:39:41 в с.Лазещина, вулиця Героїв України, керував транспортним засобом OPEL VECTRAд.н.з. НОМЕР_1 та не зупинився на вимогу дорожнього знаку 2.2. «Стоп». Дана подія зафіксована на нагрудну бодікамеру 101463212, чим порушив п.8.4. ПДР України. Однак, позивач зазначає, що обставини викладені в постанові не відповідають дійсності. Опис працівником поліції суті та обставин правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 не відповідає ч.1 ст.122 КУпАП. Представник позивача стверджує, що працівник поліції при винесенні постанови не керувався жодними допустимими доказами, які б підтверджували вину позивача у скоєнні правопорушення, в постанові не вказано, що до справи долучено відео з бодікамер Враховуючи вищенаведене, позивач просить позовні вимоги задовольнити, а оскаржувану постанову серії ЕНА №7291406 від 31.05.2026 року скасувати.

Представник відповідача 14.07.2026 подав до суду клопотання про залишення заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущено, без поважної причини, строк звернення до суду.

Крім цього, 14.07.2026 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву. Вважає,що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення. Додатково вказав, що працівниками поліції при винесенні постанови було дотримано вимог законодавства. Крім цього, зазначено, що відеодокази порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху відсутній, оскільки термін збереження відеозаписів із нагрудних камер відеореєстраторів – обмежений, зокрема 30 днів. У відзиві просив проводити розгляд справи у відсутності представника.

У свою чергу, представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Ухвалою судді від 19.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.14 Закону України Про дорожній рух учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно статті 23 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 1 ст. 122КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями).

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

В силу ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 31.05.2026 року близько 17:39:41 поліцейським Рахівського РВП ГУНП у Закарпатській області була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7291406, згідно якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень, за вимог дорожнього знаку 2.2 «Стоп» та порушення п.8.4.ПДР України.

На підтвердження даного факту, позивачем до матеріалів позовної заяви долучено копію оскаржуваної постанови серії ЕНА № 7291406. Квитанцію про оплату штрафу відповідно до постанови серії ЕНА №7291406 ОСОБА_1 отримав 31.05.2026., а повністю копію постанови ЕНА №7291406 позивач отримав 12.06.2026 після отримання відповіді на адвокатський запит.

Суд вважає, що клопотання сторони відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем без поважної причини пропущено строк звернення до суду, не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Позивач в позовній заяві просить поновити строк на звернення до суду, мотивуючи тим, що до моменту звернення до адвоката, а також отримання копії оскаржуваної постанови, неможливо було належно підготуватись для звернення до суду та скласти позовну заяву без документа, який є предметом оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Договір з адвокатом для представництва інтересів укладений 09.06.2026 р.

10.06.2026 адвокатом надіслано адвокатський запит до відповідача, який ним отримано 12.06.2026

Згідно відповіді відповідача згідно листа №86960-2026 від 12.06.2026 надано відповідь на адвокатський запит, який отримано 12.06.2026 р., що підтверджується копією листа.

Відтак, суд вважає, що строк для звернення до суду з позовною заявою слід поновити.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України „Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями).

У відповідності до п. 8.4 Правил дорожнього руху дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

Відповідно до розділу 33 ПДР України, дорожній знак 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено». Забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8- транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.

Стороною відповідача не долученого відеозапису, а тому суд знаходить можливості перевірити факти та обставини викладені в постанові. Крім цього, в постанові працівник поліції вказав, що водій порушив дорожній знак 2.2. « Стоп», хоча відповідно до ПДР України, дорожній знак 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено». Також не вказано, чи біля дорожнього знаку 2.2 наявна розмітка 1.12 (стоп-лінія).

Враховуючи наведене, оскільки відповідач як суб`єкт владний повноважень не доведено належними та допустимими доказами факти та обставини викладені в постанові серії ЕНА №7291406, зокрема не доведено, що ОСОБА_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 „Проїзд без зупинки заборонено", а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність у діях позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення з мотивів, що наведені ним вище, зокрема, через порушення правил притягнення особи до відповідальності, зокрема, у частині їх процедурного оформлення та відсутності достатньої доказової бази. І як наслідок, відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки було застосовано спрощений підхід, а обґрунтування вини позивача було сформовано лише на одних даних сприйняття поліцейського, із яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

При цьому, суд зазначає, що відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення не лише у випадку фіксації правопорушення здійсненої у автоматичному режимі, а й у інших випадках, оскільки ч. 3 ст. 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис. Вимоги ж до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режими, визначені частиною четвертою вказаної статті.

Інших доказів, які б, відповідно до ст. 251 КУпАП, свідчили про наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, в процесі провадження адміністративної справи, не здобуто.

У сукупності наведене дає підстави для висновку, що оскаржувана постанова прийнята з істотним порушенням вимог законодавства, без належного нормативного обґрунтування.

Відповідно до позиції, яка викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019р. в справі № 560/751/17, Верховний Суд вважає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Обов`язок ж доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача у даній справі відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладений на відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Відтак, відповідно до постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду жодних доказів, котрі б доводили наявність у діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а відтак у судовому засіданні жодним чином не доведена вина позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити, а спірну постанову скасувати, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, а провадження по справі закрити.

Понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме сплачений судовий збір, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно з вимогами ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 20, 47, 77, 90, 210-211,229, 241-246, 286 КАС України, ст.293 КУпАП України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови серії ЕНА №7291406 від 31.05.2026року.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7291406 від 31.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч.1 ст.122 КУпАП та провадження по справі закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у справі зі сплати судового збору в розмірі 655,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції у Закарпатській області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 18.08.2026

Суддя Бачун О. І.