Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №380/2564/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 380/2564/25

адміністративне провадження № К/990/24867/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В. Е.,

суддів: Білак М.В., Дашутіна І.В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року (суддя Чепенюк О. В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2025 року (головуючий суддя Матковська З. М., судді: Гінда О. М., Ніколін В. В.) у справі № 380/2564/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі судді Львівського окружного адміністративного суду Хоми Олени Петрівни про визнання протиправними діянь, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Держави Україна в особі судді Львівського окружного адміністративного суду Хоми О. П., у якому просив:

- визнати дії Держави Україна в особі судді Львівського окружного адміністративного суду О. П. Хоми протиправними та такими, що ігнорують діюче законодавство України, рішення Конституційного Суду України, порушують права та свободи людини, гарантовані Конституцією України;

- стягнути з Держави Україна в особі судді Львівського окружного адміністративного суду Хоми О. П. на його користь моральну шкоду у сумі 400 000 гривень.

2. Розпорядженням голови Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року № 18/р справу № 380/2564/25 передано до Восьмого апеляційного адміністративного суду для визначення її підсудності.

3. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 лютого 2025 року визначив підсудність щодо розгляду адміністративної справи № 380/2564/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі судді Львівського окружного адміністративного суду Хоми О. П. про визнання протиправними діянь, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди за Тернопільським окружним адміністративним судом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій та їх обґрунтування

4. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2025 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі судді Львівського окружного адміністративного суду Хоми О. П. про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди.

Суд роз`яснив позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

5. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 оскаржує дії судді Львівського окружного адміністративного суду Хоми О. П., вчинені (допущені) в межах розгляду адміністративної справи № 380/15531/24 за його позовом.

6. Тернопільський окружний адміністративний суд зазначив, що дії суду, які оскаржуються, є нічим іншим, як діяльністю суду, пов`язаною з розглядом судових справ, яка врегульована процесуальним законом, а тому охоплюється поняттям «здійснення правосуддя».

7. За висновком суду першої інстанції, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їхніх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Прийняття (неприйняття) процесуальних рішень, а також дії (бездіяльність) суду під час розгляду справи, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України в межах провадження відповідної справи.

8. Тернопільський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що у випадку допущення суддею Львівського окружного адміністративного суду при розгляді адміністративної справи № 380/15531/24 будь-яких процесуальних порушень, позивач не позбавлений можливості у порядку, визначеному КАС України, звернутись до суду апеляційної та касаційної інстанцій в межах оскарження судових рішень у справі № 380/15531/24.

9. Зважаючи на викладене, беручи до уваги суб`єктний склад учасників справи, предмет спору та характер спірних правовідносин, Тернопільський окружний адміністративний суд указав, що він не уповноважений надавати юридичну оцінку рішенням, діям чи бездіяльності суддів місцевих судів під час розгляду ними справ та ухвалення рішень, а відтак у відкритті провадження в цій адміністративній справі слід відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

10. Залишаючи без змін ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

11. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суди не дослідили зібрані у справі докази, а також неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.

12. Скаржник уважає, що відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

13. Крім того, скаржник указав на порушення, які, на його думку, вчинив суддя Хома О. П. під час розгляду справи № 380/15531/24.

14. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позиція інших учасників справи

15. На момент розгляду справи відзив від відповідача на касаційну скаргу позивача до Верховного Суду не надходив.

16. Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Рух касаційної скарги

17. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24 червня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі № 380/2564/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі судді Львівського окружного адміністративного суду Хоми О. П. про визнання протиправними діянь, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, а також витребував із Тернопільського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи № 380/2564/25.

18. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2025 року (у зв`язку з перебуванням судді Мартинюк Н.М. у відпустці по вагітності та пологах) визначено склад колегії суддів у складі: головуючого судді Мацедонської В.Е., суддів: Білак М.В., Желєзного І.В.

19. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 серпня 2026 року (у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді Желєзного І.В. у цій справі) для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Мацедонської В.Е., суддів: Білак М.В., Дашутіна І.В.

20. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 380/2564/25 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

21. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, та надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить із такого.

22. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

23. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін судом апеляційної інстанції, про відмову у відкритті провадження у справі у зв`язку з тим, що спір між сторонами не належить розглядати за правилами будь-якого судочинства.

24. Однією із закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.

25. Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

26. Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.

27. Приписами частини першої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист, визначеним у цій статті шляхом.

28. Завданням адміністративного судочинства в силу норм частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

29. За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

30. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

31. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

32. Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

33. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

34. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

35. Водночас поняття «позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» необхідно тлумачити більш широко: вказане поняття стосується як позову, який не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих позовів, які не підлягають судовому розгляду.

36. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

37. Як установили суди попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Держави Україна в особі судді Львівського окружного адміністративного суду Хоми О. П.

38. Суди попередніх інстанцій також установили, що ОСОБА_1 оскаржує дії судді Львівського окружного адміністративного суду Хоми О. П., вчинені (допущені) в межах розгляду адміністративної справи № 380/15531/24 за його позовом.

39. Отже, оскаржувані дії відповідача є нічим іншим як діяльністю суду, пов`язаною з розглядом судової справи, яка врегульована процесуальним законом, а тому охоплюється поняттям «здійснення правосуддя», та свідчить про те, що у цьому випадку суддя не є суб`єктом владних повноважень.

40. Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з огляду на характер спірних правовідносин вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

41. Положеннями статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

42. Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

43. Аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання здійснити таку перевірку шляхом подання позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.

44. За змістом роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів», у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 КАС України (у відповідній редакції - прим.) суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

45. У Рішенні від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 Конституційний Суд України роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

46. Крім того, у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

47. Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

48. Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові від 03 квітня 2018 року в справі № 820/5586/16, дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади.

49. Відповідно до висновків, сформованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 826/56/18 оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

50. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

51. Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

52. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

53. Отже, відносини у справі № 380/15531/24 не є владно-управлінськими, оскільки стосуються дій судді щодо розгляду процесуальних питань у межах цієї справи. Цей спір не можна класифікувати як публічно-правовий і суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильних висновків про те, що такий позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

54. При цьому заявлені позовні вимоги не можуть бути самостійним предметом судового розгляду ні в порядку адміністративного судочинства, ні за правилами будь-якого іншого виду судочинства.

55. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

57. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

58. Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків судів першої та апеляційної інстанцій скаржник не спростував, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді: М. В. Білак

І. В. Дашутін