Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №380/3277/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/3277/26 пров. № А/857/20804/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів – Обрізка І.М., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання – Бугрінової Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року (головуючий суддя Лунь З.І., м. Львів) у справі № 380/3277/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому, із урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 16.02.2026 у виконавчому провадженні №51626812 про стягнення виконавчого збору; визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 17.02.2026 у виконавчому провадженні №80275590 про відкриття виконавчого провадження.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що в межах виконавчого провадження № 51626812 не відбулось примусового виконання рішення Жовківського районного суду Львівської області від 25.12.2012 року у справі № 2-646/11, дії державного виконавця не мали наслідком примусового виконання вище вказаного рішення суду. Зазначає, що сума коштів у розмірі 85 098,04 гривень (виконавчий збір), які відповідач намагається стягнути із позивача (боржника), є майном, якими володіє позивач на праві приватної власності, а тому для її стягнення відповідачем є необхідним дотримання вимог ст.1 Протоколу Першого до Конвенції та ст. 41 Конституції України.

Також покликається на практику Верховного Суду, яка говорить про те, що зміни, внесені Законом №2475-VIII погіршили становище боржника в порівнянні з нормами Закону №1404- VIII ( у редакції, чинній з 28.08.2018 ), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому виконанню. Вказує, що оскільки такі зміни в законодавстві відбулися вже після відкриття виконавчого провадження, то вони не можуть застосовуватися до боржника відповідно до ст.58 Конституції України.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Під час апеляційного розгляду представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачаё дослідивши докази, які є в матеріалах справи, та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 25.12.2012 у справі № 2-646/11 задоволено позов ПАТ “Укрсоцбанку”, звернуто стягнення за іпотечними договорами від 29.05.2007р. за реєстровим №622 та від 13.08.2008р. за реєстровим №1768 на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 184,0 кв.м., що належить ОСОБА_1 "шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження" з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, для задоволення грошових вимог ПАТ "Укрсоцбанк" в сумі 125 601,69 дол. США та 18 557,37 грн та 76 805,76 дол. США та 8 661,99 грн.).

24.09.2013 Жовківським районним судом Львівської області видано виконавчий лист №2-646/11.

11.07.2016 виконавчий лист надійшов до державного виконавця Жовківського ВДВС у ЛР ЛО ЛМУ МЮ.

18.07.2016 головним державним виконавцем Меленчук В.І. відповідно до вимог ст.3,4,24,25,26,27 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51626812 та надано боржнику добровільний термін для виконання рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Вимоги виконавчого документу боржником добровільно не виконано, на наступний день після закінчення відповідного терміну державний виконавець розпочав примусове виконання рішення.

ПАТ “Укрсоцбанк” 09.04.2019 скеровано на адресу позивача два повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договорів та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням (додаються).

В повідомленнях зобов`язано ОСОБА_1 погасити борг за кредитними договорами та попереджено, що у разі невиконання цих вимог протягом тридцятиденного строку АТ “Укрсоцбанк” має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст.37 Закону України “Про іпотеку”.

З долучених позивачем витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 27.05.2019 за АТ “Укрсоцбанк” зареєстровано право власності на будинок АДРЕСА_1 , житловою площею 102,1 кв.м., загальною площею 184,0 кв.м., а 05.06.2019 - за АТ “Укрсоцбанк” зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1078 га, кадастровий №4622781000:01:006:0017, що знаходиться за адресою Львівська область, Жовківський район, с.Великий Дорошів, вул. Б.Хмельницького.

16.02.2026 у Відділ надійшла заява від стягувача - АТ “СЕНСБАНК”( правонаступника) про повернення виконавчого листа №2-646/11 від 24.09.2013 стягувачу за його письмовою заявою.

16.02.2026 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

16.02.2026 заступником начальника винесено постанову про стягнення з боржника, ОСОБА_1 виконавчого збору.

17.02.2026 заступник начальника відділу Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесла постанову про відкриття виконавчого провадження №80275590, ідентифікатор доступу АЕ93А0159803. Підставою вказана постанова №51626812 від 16.02.2026, а стягувачем зазначено Жовківський відділ державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області ЛМУ МЮУ, постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 875 098,04 грн.

23.02.2026 постановою про зміну (доповнення) реєстраційних даних у виконавчому провадженні № 80275590 постановлено: Внести зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: - замість Сума коштів до стягнення за ВД: 875098,04 зазначити Сума коштів до стягнення за ВД: 85 098.04; - замість Сума коштів (еквівалент у гривні): 875098.04 зазначити Сума коштів (еквівалент у гривні): 85 098,04.

Позивач вважає постанову заступника начальника Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 16.02.2026 у виконавчому провадженні № 51626812 про стягнення виконавчого збору та постанову про відкриття виконавчого провадження № 80275590 від 17.02.2026 незаконними, тому звернулася за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що умовою для стягнення виконавчого збору (за виключенням визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) є початок примусового виконання виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження, а не стягнення коштів або вчинення дій за відповідним виконавчим документом.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-УІІІ (далі - Закон №1404-УІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають, зокрема, виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-УІП виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частина 4 ст.19 Закону №1404-VIII зобов`язує сторони виконавчого провадження невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.8 ст.19 Закону №1404-VIII).

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно із частиною 5 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло-генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною 9 вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини 5 вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Пунктом 8 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Виходячи з аналізу наведених норм, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження, основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом. Стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Останнє державний виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Колегія суддів звертає увагу, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Отже, стягнення виконавчого збору є обов`язком державного виконавця.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

У подальшому після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, державний виконавець має вирішити питання про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, і це є обов`язком, а не правом державного виконавця.

При цьому, стягнення виконавчого збору не залежить від здійснення державним виконавцем виконавчих дій в межах відповідного виконавчого провадження.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 25.05.2023 у справі №420/1233/19, від 01.08.2024 у справі № 640/11506/21.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні відповідача перебувало виконавче провадження №51626812 з виконання виконавчого листа №2-646/11, виданого 24.09.2013 Жовківським районним судом Львівської області.

16.02.2026 надійшла заява від стягувача АТ “СЕНСБАНК” про повернення виконавчого листа №2-646/11 від 24.09.2013 стягувачу за його письмовою заявою.

16.02.2026 відповідачем винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, а також винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону.

Крім того, 17.02.2026 заступник начальника відділу Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесла постанову про відкриття виконавчого провадження №80275590.

Тобто, виконавчий лист № 2-646/11, виданий 24.09.2013 в межах ВП № 51626812, було повернуто стягувачу на підставі поданої ним заяви про повернення виконавчого листа без подальшого виконання відповідно п.1 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження”, що не звільняє боржника від сплати виконавчого збору.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що умовою для стягнення виконавчого збору є початок примусового виконання, відкриття якого здійснюється з огляду на відповідний виконавчий документ.

Щодо доводів апелянта про те, що зміни, внесені Законом №2475-VIII погіршили становище боржника в порівнянні з нормами Закону №1404 - VIII ( у редакції, чинній до 28.08.2018 ), а отже при вирішенні питання про стягнення виконавчого збору слід застосовувати Закон №1404 - VIII у редакції, чинній до 28.08.2018, то колегія суддів зазначає, що відповідно до п.7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404 - VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Отже, дана норма встановлює саме таке правове регулювання, за яким виконавчі дії здійснюються державним виконавцем відповідно до закону, який діє на момент їх вчинення.

Постанови державного виконавця про повернення стягувачу виконавчого листа, про стягнення виконавчого збору, про відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору винесені відповідно до Закону №1404 – VIII в редакції, чинній з 28.08.2018, тому колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про незворотність дії законів у часі.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у виконавчому провадженні №51526812 здійснювалося примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на майно ( предмет іпотеки ), а не про стягнення грошових сум і державним виконавцем вчинялися дії щодо примусового виконання такого судового рішення, зокрема, накладався арешт на кошти та майно боржника, а отже, підлягає стягненню виконавчий збір.

Виходячи з системного аналізу правових норм та обставин даної справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийнятих державним виконавцем оскаржуваних постанов.

При обґрунтуванні цієї постанови апеляційним судом враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 272, 287, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі № 380/3277/26 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 18 серпня 2026 року