Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №380/19989/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/19989/25 пров. № А/857/12004/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,

за участі секретаря судового засідання Слободян І.М.,

представник позивача: Вуйцік О.Б.,

представника відповідача: Чубак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Львові апеляційну скаргу Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 380/19989/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Львівській області про визнання протиправними дій,

суддя в 1-й інстанції – Кисильова О.Й.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – 21 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області (далі також відповідач), у якому, з урахуванням заяви від 24.11.2025 про збільшення розміру позовних вимог, просить:

- визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення, у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 та 2023 роках у розмірі 2684 грн, у 2024 та у 2025 роках у розмірі 3028 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України» на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, за період з 02.03.2023 по 09.09.2025 протиправною;

- зобов`язати відповідача нарахувати позивачу грошове забезпечення, у тому числі одноразову грошову допомогу при звільненні, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 та 2023 роках у розмірі 2684 грн, у 2024 та у 2025 роках у розмірі 3028 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України» на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, за період з 18.11.2022 до 26.09.2025 та здійснити виплату за рахунок фонду оплати праці Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області різниці, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії відповідача щодо формування грошового атестату з розрахунку грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн;

- зобов`язати відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області грошовий атестат для перерахунку пенсії позивачу з розрахунку грошового забезпечення, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 та 2023 роках у розмірі 2684 грн, у 2024 та у 2025 роках у розмірі 3028 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України» на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що з 18.11.2022 до 26.09.2025 проходив службу у Територіальному управлінні Бюро економічної безпеки у Львівській області на різних посадах. Наказом від 12.09.2025 № 26-к/ДСК ОСОБА_1 звільнений із посади начальника ОТЗ Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області з 26.09.2025. Позивач наголошує, що під час проходження служби у БЕБ відповідач нараховував йому посадовий оклад у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 31 Закону України «Про бюро економічної безпеки України», тобто, без дотримання приписів статті 31 та постанови Кабінету Міністрів України № 1068, оскільки вказаними нормативними актами передбачено, що посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року. Оскільки статтями 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на 01.01.2022, 01.01.2023 такий прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684,00 грн та на 01.01.2024, 01.01.2025 - 3028,00 грн, на переконання позивача, у період з 18.11.2022 до 26.09.2025 відповідач протиправно здійснював виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2102,00 грн, з урахуванням того, що такого прожиткового мінімуму Законом України «Про прожитковий мінімум» не передбачено.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022- 2023 роках у розмірі 2684,00 грн, та у 2024-2025 роках у розмірі 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, за період з 18.11.2022 до 26.09.2025.

Зобов`язано Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Львівській області (79017, м. Львів, вул. Левицького К. буд. 67; код ЄДРПОУ 44741997) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за період з 18.11.2022 до 26.09.2025, у тому числі одноразову грошову допомогу при звільненні, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 та 2023 роках у розмірі 2684,00 грн, у 2024 та у 2025 роках у розмірі 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Львівській області (79017, м. Львів, вул. Левицького К., буд. 67; код ЄДРПОУ 44741997) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області грошовий атестат для перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) із зазначенням грошового забезпечення, розрахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 та 2023 роках у розмірі 2684,00 грн, у 2024 та у 2025 роках у розмірі 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Територіальне управління Бюро економічної безпеки України у Львівській області оскаржує його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню.

Вказує про те, що судом першої інстанції не враховано, що норма частини третьої статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» є бланкетною, оскільки встановлює лише мінімальну кількість прожиткових мінімумів для обчислення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у Бюро економічної безпеки України, але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. Розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу працівників Бюро економічної безпеки України встановлюють інші закони, які доповнять частину третю статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» і становлять єдину спеціальну норму, якою визначається розмір посадового окладу працівникам Бюро економічної безпеки.

Зазначає, що застосування фіксованого розміру прожиткового мінімуму в розмірі 2102 гривні для обчислення посадових окладів працівників Бюро економічної безпеки є обґрунтованим та відповідає чинному законодавству. Незважаючи на твердження суду про необхідність використання актуального прожиткового мінімуму встановленого на 1 січня відповідного року згідно із Законом про Державний бюджет, фіксований показник 2102 гривні має застосовуватися з огляду на кілька ключових аспектів

Звертає увагу на те, що використання фіксованого прожиткового мінімуму відповідає принципу раціонального використання бюджетних коштів. Застосування загального прожиткового мінімуму призвело б до значного збільшення бюджетних витрат, що є небажаним в умовах воєнного стану та необхідності збереження фінансової стабільності. Отже, застосування фіксованого прожиткового мінімуму в розмірі 2102 гривні для розрахунку посадових окладів працівників БЕБ є правомірним, обґрунтованим та відповідає принципам спеціального регулювання, юридичної визначеності та ефективного використання бюджетних коштів. Аргументи cуду про необхідність застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.12.2022 складав 2684 грн., 01.01.2023 складав 2684 грн., 01.01.2024 складав 3028 грн., 01.01.2025 складав 3028 грн. є безпідставними, оскільки базуються на загальних нормах, що не враховують специфіку оплати праці працівників БЕБ.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 року у справі №380/19989/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю;

На адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від представника позивача, в якій вона зазначає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому вважаю, що підстави для скасування оскаржуваного відповідачем рішення відсутні.

Просить апеляційну скаргу Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Львівській області залишити без задоволення, а судове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 380/19989/25 – без змін.

Крім цього, на адресу апеляційного суду надійшло клопотання від представника позивача із зазначенням актуальної судової практики, яку просить врахувати при ухваленні рішення.

Територіальним управлінням Бюро економічної безпеки у Львівській області подано заперечення на вищезазначене клопотання.

17.08.2026 представником позивача подано додаткові пояснення у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується із матеріалів справи, що наказом керівника Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області від 17.11.2022 № 28-к ОСОБА_1 прийнятий на службу до Бюро економічної безпеки України та призначений на посаду детектива, як переможця конкурсу.

Наказом від 30.12.2022 № 31-к/ДСК-УП позивачу з 01.01.2023 присвоєне спеціальне звання середнього начальницького складу - лейтенант Бюро економічної безпеки України по Територіальному управлінні Бюро економічної безпеки у Львівській області.

Наказом в.о. Директора Бюро економічної безпеки України від 05.09.2023 № 184-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 призначений на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах БЕБ України з посадовим окладом згідно зі штатним розписом у розмірі 44142,00 грн.

Наказом в.о. директора Бюро економічної безпеки України від 01.01.2025 № 5-к/ДСК-ДП позивачу присвоєне спеціальне звання середнього начальницького складу - старший лейтенант БЕБ по Територіальному управлінні Бюро економічної безпеки у Львівській області.

Наказом керівника Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області від 12.09.2025 № 26-к/ДСК старший лейтенант Бюро економічної безпеки України ОСОБА_1 звільнений із займаної посади з 26.09.2025.

У зв`язку зі звільненням позивача зі служби відповідачем складений грошовий атестат №9 для перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, із визначенням розміру та складових щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 на посаді на дату звільнення.

Протягом періоду проходження позивачем служби відповідач обчислював розмір посадового окладу позивача та доплати за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102,00 грн, визначеного у ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідні тарифні коефіцієнти. Аналогічно, за таким же принципом була обчислена надбавка за вислугу років, нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні.

Не погоджуючись із таким розрахунком грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що здійснюючи нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 грн, відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки діяв всупереч ч. 2 ст. 2 КАС України.

Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 № 1150-ІХ (далі - Закон №1150-ІХ).

Згідно із ч. ч. 1, 2ст. 1 Закону № 1150-ІХ, Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.

Відповідно до ч. 1ст. 14 Закону № 1150-ІХ, Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.

Згідно із ст.19 Закону № 1150-ІХ, до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.

Відповідно до ст.31 Закону № 1150-ІХ, заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч. 3ст. 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 за № 1068 затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки (в подальшому Умови № 1068).

Згідно до п. 2 Умов № 1068, посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

Проте, колегія суддів зазначає, що норма ч. 3 ст. 31 Закону № 1150-IX є бланкетною, оскільки сама по собі не встановлює грошового розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відсилає до прожиткового мінімуму, «встановленого на 1 січня календарного року». Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік (ст. ст. 1, 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV).

Відтак, для з`ясування того, який саме грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає застосуванню при обчисленні посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, необхідно звернутися до приписів законів про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ст.1 Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 за № 966-XIV(далі - Закон №966-XIV), прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Згідно до ст. 4 Закону № 966-XIV, прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки», разом із установленням на разом із установленням на 01.01.2022 року прожиткового мінімуму у розмірі 2481 грн., на 01.01.2023 року прожиткового мінімуму у розмірі 2684 грн., з 01.01.2024 року та з 01.01.2025 року у розмірі 3028,00 грн., був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами

Вирішуючи питання про те, який саме грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, суд виходить з усталеної та обов`язкової для застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи аналогічне за змістом питання щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб при визначенні базового розміру посадового окладу (судді), сформулювала такі висновки. Розмір посадового окладу залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV, яким закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум; при цьому приписами цього Закону відповідні працівники не віднесені до окремої соціальної демографічної групи населення, стосовно якої прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Водночас законодавець, починаючи з 2021 року, у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожиткового мінімуму стосовно такої окремої соціальної демографічної групи, а окремими приписами цих законів встановлював на 1 січня відповідного календарного року саме грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу (у розмірі 2102 грн.). Велика Палата Верховного Суду виснувала, що цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом, а власне визначався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу.

Велика Палата Верховного Суду в наведеній постанові також зазначила, що, відступаючи від раніше сформованої правової позиції, вона може не зазначати всіх конкретних судових рішень, у яких таку позицію було висловлено, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень; при цьому суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.

Колегія суддів враховує, що правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин, які були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 240/9028/24, оскільки в обох випадках вирішується питання застосування для визначення базового розміру посадового окладу особи, оплата праці якої регулюється спеціальним законом, грошового розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого окремими приписами ст. 7 законів про Державний бюджет України на відповідний рік (2102 грн.). Наведений висновок Великої Палати Верховного Суду є безпосередньо релевантним для спірних правовідносин.

Натомість правові позиції Верховного Суду, на які посилається позивач (постанови від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22), сформовані до ухвалення зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду та засновані на підходах, від яких Велика Палата Верховного Суду фактично відступила.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З урахуванням наведеного у спірних правовідносинах підлягає застосуванню саме висновок Великої Палати Верховного Суду, як останній за часом ухвалення, а не ті правові позиції, на які посилається позивач.

Доводи позивача про наявність колізії загальних та спеціальних норм і необхідність застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у загальному розмірі (2684 грн., 3028 грн., 3328 грн.) суд відхиляє, оскільки, виходячи з наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, законами про Державний бюджет України на відповідний рік не запроваджено окремої (відмінної) розрахункової величини порівняно з тією, що визначена спеціальним законом, а власне визначено грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, у розмірі 2102 грн. Колізії між загальною та спеціальною нормами, яка потребувала б вирішення на користь застосування іншого розміру прожиткового мінімуму, у спірних правовідносинах не вбачається.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду допоки відповідна норма закону є чинною, вона підлягає застосуванню; у силу принципу презумпції конституційності закону останній вважається таким, що відповідає Конституції України, доки інше не встановлено у визначеному законом порядку. Норми ст. 7 законів України про Державний бюджет України на 2023-2026 роки в частині встановлення грошового розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (2102 грн.), у встановленому законом порядку нечинними чи неконституційними не визнавалися, а тому підлягали застосуванню відповідачем.

Крім того, суд бере до уваги, що у законах України про Державний бюджет України на 2023-2025 роки законодавець прямо передбачав винятки щодо незастосування відповідного припису ст. 7 до окремих органів державної влади (зокрема, до Національного агентства з питань запобігання корупції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань тощо), тоді як Бюро економічної безпеки України до такого переліку віднесено не було. Наведене додатково свідчить про послідовну позицію законодавця щодо поширення на працівників Бюро економічної безпеки України прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.

Суд враховує, що визначення посадових окладів працівників Бюро економічної безпеки України та формування фонду грошового забезпечення здійснюється на підставі штатних розписів, які затверджуються Директором Бюро економічної безпеки України (абз 5 п. 1 ч1 ст. 14, п. 10 ст. 18 Закону № 1150-IX).

З огляду на те, що, штатні розписи ТУ БЕБ у Львівській області на 2022 - 2025 роки затверджені уповноваженими посадовими особами Бюро економічної безпеки України та введені в дію відповідними наказами, а посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання, визначені у них виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.

Відтак, визначення бази для нарахування грошового забезпечення позивача не належало до дискреційних повноважень відповідача, а здійснювалося в межах і у спосіб, передбачені чинним законодавством, на підставі затверджених штатних розписів.

За таких обставин суд доходить висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу сум грошового забезпечення за період з 18.11.2022 до 26.09.2025 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн. вчинені правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, і відповідають усталеній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду. Доводи позивача про необхідність застосування іншого розміру прожиткового мінімуму ґрунтуються на правових позиціях, від яких Велика Палата Верховного Суду відступила, а тому до уваги не приймаються.

Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Згідно частин першої та другої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій не правильно встановив обставини справи, допустив неправильне застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які є підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити.

Керуючись ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Львівській області – задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 380/19989/25 – скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Львівській області про визнання протиправними дій – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

В. С. Затолочний

Повне судове рішення складено 18.08.26