Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №307/3152/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3152/26

Провадження № 3/307/874/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Бобрушко В.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , України, громадянина України, першого заступника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В),

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 13 липня 2026 рокусерії ЗхРУ ОСОБА_1 , не здійснив доповідь по лінії оперативно-чергової служби та не облікував в службовій документації рішення щодо проведення спеціальних дій з пошуку правопорушників, не врахував тактику дій правопорушників та не запобіг правопорушенню, протидію якому законодавством віднесено до компетенції Держприкордонслужби, що призвело до незаконного перетину держаного кордону з України до Румунії двома громадянами України 01 липня 2026 року на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В), чим порушив вимоги статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, підпунктів 5, 9, 19 пункту 6 розділу ІІІ Положення про відділ прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.04.2016 №311, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.05.2016 за №719/28849.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав та пояснив, що 01 липня 2026 року він не повинен був здійснювати доповіді щодо спроб незаконного перетину Державного кордону України, так як не був старшим зміни. Того дня старшим зміни був майстер сержант відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 . Офіційного повідомлення щодо спроб незаконного перетину Державного кордону України від нього не було.

Допитаний в судовому засіданні майстер сержант відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 , пояснив що 01 липня 2026 року він був старшим зміни. Інформації щодо спроб незаконного перетину державного кордону України в Румунію громадянами України від операторів не надходило, а тому він не здійснював доповідей про незаконний перетин кордону першому заступнику начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Диспозицією ч. 2 ст.172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

З об`єктивної сторони дане правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.

Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою, службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.

З наведеного вбачається, що для встановлення факту недбалого ставлення до військової служби є необхідним встановити не тільки факт невиконання військовослужбовцем певного обов`язку, але й те, що він мав місце саме внаслідок недбалості, тобто у зв`язку із тим, що особа за наявності реальної можливості виконання своїх обов`язків проявила до них байдужість та несумлінність.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 стало не здійснення ним доповіді по лінії оперативно-чергової служби та не здійснення обліку в службовій документації рішення щодо проведення спеціальних дій з пошуку правопорушників, не врахування ним тактики дій правопорушників та не запобігання ним правопорушенню, протидію якому законодавством віднесено до компетенції Держприкордонслужби, що призвело до незаконного перетину держаного кордону з України до Румунії двома громадянами України 01 липня 2026 року на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В),

Однак, до матеріалів справи не додано жодних доказів, які б свідчили про за недбале ставлення ОСОБА_1 як військової службової особи до військової служби, про незаконне перетинання державного кордону України двома особами 01 липня 2026 року на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також відомостей щодо осіб, які перетнули державний кордон з України в Румунію,

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року за №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обгрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Виходячи із ст. 62 Конституції України, принцип презумпції невинуватості особи полягає в тому, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не грунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи наведене, та те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення, в якому узагальнено викладено суть правопорушення, іншими матеріалами справи не доведена, вважаю, що в діях ОСОБА_1 при наведених обставинах відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, а тому провадження в даній справі слід закрити.

Тому, керуючись ст.ст. 247 ч.1 п.1, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-15 КУпАП, - закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови суду складено та оголошено 17 серпня 2026 року

Суддя Тячівського

районного суду В.І. Бобрушко