Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №380/11019/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/11019/25 пров. № А/857/44748/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року (головуючий суддя Брильовський Р.М., м. Львів) у справі № 380/11019/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування наказів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо видання Наказу № 69 від 03.02.2025 “Про призначення службового розслідування” та Наказу № 40 від 04.03.2025 “Про результати службового розслідування”; визнати протиправним та скасувати Наказ № 69 від 03.02.2025 “Про призначення службового розслідування”; визнати протиправним та скасувати Наказ № 40 від 04.03.2025 “Про результати службового розслідування”.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено всі обставини, що мають значення для справи.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам пред`явленого позову щодо недотримання під час проведення службового розслідування приписів Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608. Вказує, що з наказу № 69 від 03.02.2025 «Про призначення службового розслідування» видно, що метою проведення службового розслідування є встановлення наявності вини в діях або бездіяльності посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , розміру завданих збитків та наявності в їх діях кримінального чи адміністративного проступку, однак в Порядку № 608 зазначені підстави для проведення службового розслідування відсутні. Зазначає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 69 від 03.02.2025 виданий з порушенням, а саме, не визначено мету; встановлений термін проведення (до 04.03.2025) перевищує строк, передбачений п. 13 розділу ІІІ Порядку № 608 (один місяць з дня призначення). Також вважає, що не виконано вимог наказу в частині ознайомлення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, з метою надання об`єктивних пояснень. Наголошує, що у зв`язку з неналежним виданням Наказу № 69 від 03.02.2025, як наслідок, незаконним буде і Наказ № 40 від 04.03.2025.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив щодо її доводів, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Наказом військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.09.2024 №246 майора ОСОБА_1 начальника служби пально-мастильних матеріалів , який призначений наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 22.08.2024 №34 на посаду начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу логістики управління військової частини НОМЕР_3 , з 02.09.2024 увільнено від займаної посади та виключено зі списків особового складу, вважати таким що вибув до нового місця служби у військову частину НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , для подальшого проходження служби.

21.01.2025 на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшов запит Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 13.01.2025 №10-39ВИХ-25 (вхідний номер 355 від 21.01.2025), в якому зазначається, що у ході досудового розслідування встановлено, що колишній начальник служби пально-мастильних матеріалів майор ОСОБА_1 перебував у щорічній відпустці з 20.12.2023 по 26.12.2023 та з 21.06.2024 по 06.07.2024. Згідно з інформацією Центру обробки спеціальної інформації ДПСУ ОСОБА_1 перетнув кордон на в`їзд в Україну 02.01.2024 о 07 год. 00 хв. та 08.07.2024 о 04 год. 04 хв. Для проведення повного та всебічного досудового розслідування просили повідомити підстави з яких майор ОСОБА_1 у період з 26.12.2023 по 02.01.2024 та з 06.07.2024 по 08.07.2024 перебував за кордоном та не виконував обов`язки військової служби.

Помічник командира військової частини НОМЕР_1 - начальник юридичної групи майор ОСОБА_2 рапортом від 31.01.2025 (вхідний номер 440 від 01.02.2025) доповів на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 , що в період з 26.12.2023 по 01.01.2024 та з 06.07.2024 по 07.07.2024 військовослужбовець ОСОБА_1 не виконував обов`язки військової служби та був відсутній на службі без поважних причин (документи щодо наявності поважних причин відсутності у військовій частині відсутні та не надавались). Зазначив, що в порушення п.15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МОУ від 07.06.2018 № 260, військовослужбовцю ОСОБА_1 за час його відсутності на службі без поважних причин, виплачувалось грошове забезпечення та здійснювалось продовольче забезпечення.

З метою встановлення наявності вини в діях або бездіяльності в їх діях кримінально чи адміністративного правопорушення помічник командира військової частини НОМЕР_1 - начальника юридичної групи майора ОСОБА_2 просив призначити службове розслідування.

Наказом військової частини НОМЕР_1 №69 від 03.02.2025 було призначено службове розслідування.

Наказом військової частини НОМЕР_1 ( з основної діяльності) від 04.03.2025 №40 вирішено службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03 лютого 2025 року № 69 “Про призначення службового розслідування” вважати завершеним; за фактом скоєння майором ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, направити матеріали службового розслідування до правоохоронних органів; встановити, що внаслідок неправомірних дій майора ОСОБА_1 завдано збитки державі на загальну суму 81 340,47 грн; матеріали службового розслідування не пізніше 3 діб після його завершення направити до військової частини НОМЕР_3 для вирішення питання про притягнення майора ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.

Актом службового розслідування Вх.№38 від 03.03.2025 запропоновано наступне:

службове розслідування щодо встановлення обставин та причин, що мали наслідком несвоєчасного повернення з відпустки колишнього начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу логістики майора ОСОБА_1 , наявності вини в діях або бездіяльності посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , розміру завданих збитків та наявності в їх до кримінального чи адміністративного проступку, вважати завершеним; за фактом скоєння майором ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, вирішено негайно направити матеріали службового розслідування до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташоване у м. Львові; матеріали службового розслідування не пізніше 3 діб після його завершення вирішено направити до військової частини НОМЕР_3 для вирішення питання про притягнення майора ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.

Позивач вважає дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у виданні наказів № 69 від 03.02.2025 та №40 від 04.03.2025 протиправними, відтак звернувся із цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскарження наказу № 69 від 03.02.2025 “Про призначення службового розслідування” не спрямоване на відновлення попереднього становища позивача, оскільки відсутні обставини порушення його прав у межах спірних правовідносин, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо скасування наказу № 40 від 04.03.2025 “Про результати службового розслідування”, то суд першої інстанції вказав, що позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, не навів жодних конкретних обставин чи доказів, які б свідчили про порушення відповідачем вимог чинного законодавства під час видання зазначеного наказу, натомість позивач посилається виключно на протиправність видання наказу № 69, що саме по собі не є належним і допустимим доказом неправомірності наказу № 40.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, є Закон України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” від 24.03.1999 №548-XIV (далі – Закон №548-XIV).

Відповідно до статті 3 Закону №548-XIV військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 5 Закону №548-XIV внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець (стаття 6 Закону №548-XIV).

Відповідно до статті 11 Закону №548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно статті 16 Закону №548-XIV кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

За приписами статті 49 Закону №548-XIV військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, визначаються Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (надалі - Порядок №608).

Відповідно до розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться у разі:

невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;

невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;

неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;

дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;

недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;

внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;

повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;

скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Службове розслідування не призначається:

у разі надходження анонімних повідомлень, заяв, скарг;

якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

Службове розслідування проводиться для встановлення:

неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;

причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

На виконання пунктів 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування.

За правилами пункту 2 Розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді; ознайомлюватися з необхідними документами, за потреби - знімати з них (отримувати) копії та долучати до матеріалів службового розслідування; отримувати інформацію, пов`язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України; проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду з обов`язковим зазначенням: предмета огляду та його стислого опису; часу, дати, місця (населеного пункту) огляду; посади, військового звання, прізвища та імені особи, яка складає документ; військового звання, прізвища та імені посадової (службової) особи, яка бере участь у службовому розслідуванні (за необхідності); прізвища, імені, по батькові та фактичної адреси проживання двох присутніх осіб; фактичного місцезнаходження військової частини, установи, підприємства тощо; місця складання документа (номер службового кабінету або іншого приміщення); у разі використання технічних (відео-, фото- або аудіо-) засобів - цифрового пристрою, його назви, моделі; підписів присутніх осіб на кожному аркуші та їх прізвищ, ініціалів, підписів на останньому аркуші; підпису особи, яка склала акт огляду, на останньому аркуші.

Відповідно до пункту 3 Розділу ІV Порядку №608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Згідно з пунктами 1-4 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Примірники акта службового розслідування надсилаються службовим особам, яких стосуються наведені у висновку пропозиції, та до відповідних структурних підрозділів органів військового управління. За зверненням військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, йому надається завірена копія акта службового розслідування або витяг з акта, в частині, що його стосується, за умови, що вони не містять інформації з обмеженим доступом. Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк (п. 3 розділу VІ Порядку №608).

Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк (п. 4 розділу VІ Порядку №608).

Акт службового розслідування разом з усіма матеріалами оформлюється окремою справою або долучається до документів відповідної номенклатурної справи. У випадку засудження військовослужбовця, звільнення його від кримінальної відповідальності або закриття кримінального провадження до матеріалів службового розслідування долучаються копії відповідного вироку (ухвали) суду, що набрав(ла) законної сили, інші документи, що стосуються правопорушення. Строки зберігання актів службових розслідувань разом з усіма матеріалами встановлюються відповідно до законодавства. (п. 5 розділу VІ Порядку №608).

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (п. 6 розділу VІ Порядку №608).

Аналізуючи норми Порядку №608, колегія суддів висновує, що цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів (далі- військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Як вже було встановлено, наказом військової частини НОМЕР_1 №69 від 03.02.2025 було призначено службове розслідування з метою встановлення наявності вини в діях або бездіяльності посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , розміру завданих збитків та наявності в їх діях кримінального чи адміністративного проступку.

У вказаному наказі зазначено підставу як правову - ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, так і фактичну - рапорт ОСОБА_2 та запит Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 13.01.2025 № 10-39ВИХ-25 щодо перевірки фактів несвоєчасного прибуття ОСОБА_1 з відпусток; обґрунтування та мету призначення службового розслідування - встановлення наявності вини в діях або бездіяльності посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , розміру завданих збитків та наявності в їх діях кримінального чи адміністративного проступку; особу, стосовно якої воно проводиться – ОСОБА_1 ; строк проведення службового розслідування - до 04.03.2025, а також визначено посадову (службову) особу - ОСОБА_3 , якій доручено його проведення.

Наведене спростовує доводи скаржника про відсутність підстав в оскаржуваному наказі.

Також помилковими є доводи апелянта про те, що встановлений термін проведення службового розслідування перевищує один місяць з дня призначення, оскільки наказом військової частини НОМЕР_1 №69 було призначено службове розслідування 03.02.2025, строк проведення якого до 04.03.2025, відтак такий не перевищує строк, передбачений п. 13 розділу ІІІ Порядку № 608.

Актом службового розслідування .№38 від 03.03.2025 встановлено наступні обставини:

«в період з 26.12.2023 по 01.01.2024 та з 06.07.2024 по 07.07.2024 військовослужбовець ОСОБА_1 не виконував обов`язки військової служби та був відсутній на службі без поважних причин (документи щодо наявності поважних причин відсутності у військовій частині відсутні та не надавались). Зазначив, що в порушення п.15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МОУ від 07.06.2018 № 260, військовослужбовцю ОСОБА_1 за час його відсутності на службі без поважних причин, виплачувалось грошове забезпечення та здійснювалось продовольче забезпечення».

Апеляційний суд звертає увагу, що встановлені під час проведення службового розслідування факти несвоєчасного прибуття з відпусток позивачем не спростовуються та не заперечуються.

Апелянт вказує на недотримання під час проведення службового розслідування приписів Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, що мало наслідком, на його думку, неповний та необ`єктивний результат проведення службового розслідування.

З цього приводу колегія суддів наголошує, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

В даному випадку матеріали службового розслідування містили відповідний обсяг інформації та докази, які свідчили про заподіяння позивачем збитків державі на суму 81 340,47 гривень.

При цьому, позивач не надавав командирові пропозиції щодо припинення виплати грошового забезпечення та погашення заборгованості.

Колегія суддів зазначає, що неповідомлення позивача про призначення службового розслідування, неотримання у нього пояснень під час проведення службового розслідування, жодним чином не вказує, що проведене службове розслідування є необ`єктивним.

Колегія суддів акцентує увагу, що аналіз зазначених вище норм Порядку №608 дає підстави для висновку про те, що надання пояснень військовослужбовцем є лише одним з джерел отримання інформації, необхідної для встановлення обставин в межах службового розслідування; пояснення військовослужбовця, щодо якого проводиться службове розслідування, є лише документом, у якому викладається суб`єктивна позиція особи щодо обставин вчинення порушення, натомість суть обставин установлюється саме доказами, а не поясненнями.

При цьому, ні Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», ні Порядок №608 імперативно не вказують про наявність такого обов`язку, як отримання пояснень від особи, відносно якої проводиться службове розслідування, під час його проведення, а також не містять норми про незаконність службового розслідування, якщо під час такого службового розслідування не взято/не запропоновано особі, щодо якого воно проводиться, надати власні пояснення.

Таким чином, відсутність письмових чи усних пояснень військовослужбовця не перешкоджає проведенню службового розслідування та притягненню його до дисциплінарної відповідальності, у разі наявності беззаперечних доказів допущення особою протиправної поведінки.

Крім того, позивач не обґрунтував того, яким чином порушення його прав, передбачених Порядком №608 (щодо неповідомлення про призначення службового розслідування та щодо невідібрання у нього пояснень під час проведення службового розслідування), вплинули чи могли вплинути на всебічність, повноту, своєчасність і об`єктивність розслідування обставин вчиненого ним правопорушення.

З огляду на викладене, виходячи з аналізу правових норм та обставин даної справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані накази є правомірними.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 380/11019/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш