Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №640/10750/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/10750/22 Суддя (судді) першої інстанції: О.В. Захарова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Карпушової О.В., Ключковича В.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними наказів, зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м.Києві від 29.06.2022 №521 «Про застосування дисциплінарного стягнення до капрала поліції ОСОБА_1 », яким застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м.Києві від 05.07.2022 №1086 о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити позивача на службі у поліції на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону патрульної поліції №2 Управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у м. Києві, капрала поліції;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- рішення суду в частині поновлення на службі у поліції на посаді поліцейського взводу №2 роги №2 батальйону патрульної поліції №2 Управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у м. Києві, капрала поліції ОСОБА_1 та стягнення з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_2 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що не погоджується із вищевказаними наказами та вважає, що при прийнятті рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільненні зі служби в поліції, відповідач діяв необґрунтовано та незаконно, а тому є усі правові підстави для скасування протиправного рішення та задоволення позовних вимог. Вважає, що оскаржуваний наказ про застосування дисциплінарного стягнення є незаконним, оскільки в діях позивача відсутній склад будь-якого дисциплінарного правопорушення, а також відповідачем порушено порядок та процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності та проведення службового розслідування.

Зазначає, що відсутні обставини, які б підтверджували ймовірність дисциплінарних порушень, відсутні докази вчинення дисциплінарного проступку, зокрема і протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між якими діями і їх (бездіяльністю).

Вважає, що оскаржувані накази прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин справи, що мають значення для їх прийняття, а отже є протиправними та підлягають скасуванню, а позивач підлягає поновленню на службі в поліції на займану ним посаду з виплатою суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій останній просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач двічі звільнив позивачку з тих самих фактичних підстав. Зазначає, що у спірний період проходила службу у складі підрозділів територіальної оборони та Збройних Сил України, на що суд першої інстанції не звернув уваги. Щодо порушення норм процесуального права зазначає, що під час розгляду справи не забезпечено повного доступу до матеріалів справи, обмежено можливістю ознайомлення з усіма доказами.

Також зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував обставини справи всебічно та повно, як того вимагає стаття 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилаючись на такі та інші аргументи, апелянт просить задовольнити апеляційну скаргу.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 та від 24.02.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Від представника Головного управління Національної поліції у м. Києві до суду 02.02.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Разом із відзивом на апеляційну скаргу, представником подано клопотання про розгляд справи за його участі.

Розглянувши зазначене клопотання, беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги введення в Україні воєнного стану, керуючись приписами статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Від апелянта до суду 08.07.2026 надійшли додаткові пояснення у справі, у яких заявлено ряд клопотань, зокрема: визнати апелянта викривачем корупції у межах адміністративної справи № 640/10750/22; залучити до участі в адміністративній справі №640/10750/22 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції; розглядати справу № 640/10750/22 з урахуванням спеціальних гарантій захисту викривачів, передбачених Законом України «Про запобігання корупції»; покласти на відповідача обов`язок доведення того, що рішення про подвійне звільнення позивача зі служби в поліції та заходи тиску під час повномасштабного вторгнення не пов`язані з діяльністю позивача щодо викриття корупційних правопорушень; зобов`язати відповідача надати суду належні та допустимі письмові докази, які б об`єктивно спростовували наявність у його діях корупційного мотиву, а саме: довести відсутність у діях керівництва поліції мотиву помсти та репресій (негативних заходів впливу) щодо позивача, зважаючи на прямий хронологічний зв`язок між публічним анонсом, організацією «Мітингу Справедливості» під Офісом Президента України та подальшим безпідставним роззброєнням і подвійним незаконним звільненням; довести відсутність фактів дискримінації та дискредитації позивача з боку службових осіб відповідача, які створили нестерпні та небезпечні для життя умови, що принижують людську гідність і професійну честь жінки-поліціянтки, та призвели до вимушеної еміграції; довести відсутність у керівництва поліції мотиву приховати системні злочини вищого командування та посадових осіб МВС щодо умисного порушення статті 216 КПК України (незаконного утримання підслідності ДБР) та фальсифікації кримінальних проваджень за фактами небойових втрат (убивств) військовослужбовців.

Також апелянтом 23.07.2026 до суду подано додаткові пояснення, в яких просить суд залучити до участі у справі третіх осіб: Президента України, Секретаря РНБО, Міністра внутрішніх справ України. Витребувати у відповідача матеріали службових розслідувань, висновки відомчих перевірок, а також повні матеріали засідань дисциплінарних комісій, на підставі яких винесено незаконні накази про безпідставне роззброєння у лютому 2022 року та подвійне незаконне звільнення з лав поліції під час повномасштабного вторгнення. Зобов`язати надати суду оригінали та копії прямих наказів, розпоряджень та вказівок тодішнього Голови Нацполіції Ігоря Клименка та Начальника ГУНП у м. Києві Івана Вигівського, виданих на адресу Департаменту внутрішньої безпеки (ДВБ) Національної поліції України щодо позивачки. Також просить суд винести окрему ухвалу в порядку статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України на адресу Національного агентства з питань запобігання корупції.

Розглянувши заявлені апелянтом клопотання, судова колегія зазначає таке.

Предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у м.Києві від 29.06.2022 №521 «Про застосування дисциплінарного стягнення до капрала поліції ОСОБА_1 », яким застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у м.Києві від 05.07.2022 №1086 о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно п.6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»; поновлення позивача на службі у поліції на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону патрульної поліції №2 Управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у м. Києві, капрала поліції; стягнення з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Проаналізувавши доводи та обґрунтування, які викладені у поданих клопотаннях, судова колегія зазначає, що самі по собі твердження апелянта про наявність причинно-наслідкового зв`язку між її діяльністю щодо викриття корупційних правопорушень та прийняттям оскаржуваних наказів не є юридично значимими для вирішення заявлених позовних вимог.

Судова колегія також звертає увагу, що питання щодо правомірності оскаржуваних наказів підлягає вирішенню, виходячи з установлених у справі обставин їх прийняття, дотримання відповідачем визначеного законодавством порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, а також наявності передбачених законом підстав для застосування відповідного дисциплінарного стягнення.

Отже, заявлені апелянтом клопотання не стосуються безпосередньо предмета спору та обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, а їх задоволення не впливатиме на вирішення апеляційної скарги з огляду на визначений позовними вимогами предмет судового розгляду.

За таких обставин підстави для задоволення зазначених клопотань відсутні.

Щодо вимог апелянта, які викладені в додаткових поясненнях щодо винесення окремої ухвали в порядку статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 324 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Згідно частини першої, другої та третьої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

При цьому, постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з обставин справи, суд не вбачає підстав для винесення окремої ухвали.

Апелянтом 10.08.2026 подано до суду клопотання про прискорення розгляду справи, визнання та встановлення факту того, що накази про звільнення є безпосередньо пов`язаними із викривальною діяльністю позивача проти корупції та зловживань у правоохоронних органах, а також заперечення на доводи відповідача.

Також до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 13.08.2026 надійшли додаткові пояснення.

Розглянувши подані клопотання та додаткові пояснення, колегія суддів приймає їх до уваги під час розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходила службу в Національній поліції України з 16.11.2020 на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону патрульної поліції №2 Управління поліції в метрополітені Головного управління поліції у м. Києві.

Згідно з доповідною запискою 26.05.2022 начальника управління поліції в метрополітені полковник поліції А.Пасічника від 26.05.2022 капралом поліції ОСОБА_1 допущено ймовірне порушення службової дисципліни, що виразилось у її самоусуненні від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави.

Наказом ГУНП у м. Києві від 26.05.2022 № 598 «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено службове розслідування та затверджено склад дисциплінарної комісії.

Наказом ГУ НП у м. Києві від 10.06.2022 № 677 «Про продовження строку проведення службового розслідування» продовжено строк проведення службового розслідування до 28 червня 2022 року.

За результатом проведеного службового розслідування начальником ГУ НП у м. Києві 24 червня 2022 року затверджено висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни капралом поліції ОСОБА_1 .

Згідно з висновком службового розслідування поліцейський взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції № 2 управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у м. Києві капрал поліції ОСОБА_1 із введенням в Україні 24.02.2022 воєнного стану до підрозділу поліції за місцем несення служби не прибула, безпосередніх керівників про своє місце перебування, поважну причину відсутності не повідомила, не озброїлась, тим самим від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави самоусунулась.

Службовим розслідуванням установлено, що капрал поліції ОСОБА_1 безпосередніх керівників повідомила, що з 24 лютого по 08 березня 2022 року перебувала у місті Києві, періодично виходила на зв`язок. 08.03.2022 вказала, що перебуває у селі Висіч Львівської області, однак, у подальшому остання на телефонні дзвінки та текстові повідомлення не відповідала. 10.03.2022 за допомогою електронної комунікації майор поліції Романчук О. М. повідомив ОСОБА_1 про необхідність негайного прибуття на службу. На текстові повідомлення остання не відповідала, однак, належним чином була повідомлена, про що свідчить звіт про прочитане повідомлення.

Керівництвом управління поліції в метрополітені Головного управління Національно поліції у м. Києві особовому складу та поліцейським, які були відсутні на службі, доведено вимоги наказів Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 та від 07.04.2022 № 239, що скасовує попередній «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану». Однак, інформація щодо постановки на облік капрала поліції ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області не підтвердилась.

Разом з тим, 04.04.2022 заступникові командира батальйону патрульної поліції № 2 управління поліції в метрополітені майору поліції Романчуку О. М. від ОСОБА_1 смс-повідомленням надійшли фото довідок. У довідці, виданою ІНФОРМАЦІЯ_2» (ІНФОРМАЦІЯ_1) від 01.04.2022 № НОМЕР_2 зазначено, що ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий 1215, 27.11.2019) з 08.03.2022 є членом Добровольчого формування територіальної громади міста Києва «Свобода». З 26.02.2022 перебувала у місті Києві та виконувала бойові задачі до моменту офіційного створення зазначеного формування. Однак, вказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства остання не надала.

23.06.2022 в особисті повідомлення застосунку «WhatsApp» члену дисциплінарної комісії капітану поліції ОСОБА_3 капрал поліції ОСОБА_1 надіслала фото пояснення щодо можливого вчинення нею дисциплінарного проступку, у якому вказала, що з 22.02.2022 у зв`язку з погіршанням стану здоров`я звернулась до медичного закладу (ТМО МВС України по місту Києву), де їй було проведено тест на СОVID-19. Також зазначила, що з цього ж дня оформила листок непрацездатності, а з 24.02.2022 після введення воєнного стану на території України за місцем дислокації не прибула, так як вступила до добровольчого формування Збройних Сил України та у подальшому була прийнята на службу в Збройні Сили України. Однак, на момент завершення службового розслідування належним чином оформлених документів, підтверджуючих вищевказаний факт, капрал поліції ОСОБА_1 не надала.

Також встановлено, що у Порталі Електронних Послуг Пенсійного фонду України інформація щодо тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 у період з 22.02.2022 по теперішній час відсутня. Відповідно до наданого фото значиться інформація про видачу листка непрацездатності з 22.02.2022 по 26.02.2022, однак номер не вказано, документ оформлений належним чином остання не пред`явила.

Таким чином, дисциплінарна комісія під час проведення службового розслідування та на підставі зібраних матеріалів встановила, що капрал поліції ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по теперішній час службу в поліції не несе, отже своїми діями допустила дисциплінарний проступок, який полягає у дискредитації високого звання поліцейського, підриває довіру та авторитет Національної поліції України, поліцейських в цілому, в очах громадськості та є несумісним з подальшим проходженням служби в поліції. Скоєний проступок є діянням проти інтересів служби, який суперечить взятим на себе обов`язкам присягнувши на вірність Українському народові.

Наказом ГУ НП в м.Києві від 29.06.2022 №521 «Про застосування дисциплінарного стягнення до капрала поліції ОСОБА_1 » за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», наказів Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 та від 07.04.2022 № 239 та пунктів 1, 4, 6, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а саме у самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, до поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції № 2 управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у м. Києві капрала поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Наказом ГУ НП у м. Києві від 05.07.2022 №1086 о/с «По особовому складу» поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону патрульної поліції №2 Управління поліції в метрополітені Головного управління поліції у м. Києві ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вважаючи накази відповідача протиправними, а своє звільнення незаконним, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначається Законом України «Про Національну поліцію».

Частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну поліцію», визначено, що Національна поліція України (поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно правовими актами (частина перша статті 3 Закону України «Про Національну поліцію»).

Згідно частиною першою статті 7 Закону України «Про Національну поліцію», під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За частиною третьою статті 11 Закону України «Про Національну поліцію», рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Так, обов`язки поліцейського визначені у частині першій статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з приписами частин першої, другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

При цьому, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до положень частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно з частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Відповідно до норм пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).

За визначенням, що міститься у частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходять за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Згідно з частинами першою третьою статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7)звільнення зі служби в поліції.

Частинами першою, четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту, передбачено, що службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану визначаються розділом V Дисциплінарного статуту.

Так, частиною третьою статті 26 Дисциплінарного статуту, службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.

Згідно з частиною шостою статті 26 Дисциплінарного статуту, службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.

На час проведення службового розслідування поліцейського може бути відсторонено від виконання посадових обов`язків у разі якщо, обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов`язків.

Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків, відповідно до статті 17 Дисциплінарного статуту оформляється письмовим наказом керівника, до повноважень якого належить призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та не може перевищувати строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. А дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності).

Відповідно до статті 22 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

У даному випадку спір в даній справі виник, у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 , у вигляді звільнення зі служби в поліції, відповідно до пункту 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статут Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону №580-VIII.

Підставою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стало вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», наказів Національної поліції України від 10.03.2022 №190 та від 07.04.2022 №239 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» та пунктів 1, 4, 6, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статут Національної поліції України, а саме у самоусуненні від захисту Українського народу, охорони прав і свободи людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні.

Отже, однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів службового розслідування, позивач визнає, що з 22 лютого 2022 року була відсутня на службі в поліції, у зв`язку з відкриттям лікарняного, з 26.02.2022 виконувала бойові задачі до офіційного створення Добровольчого формування територіальної громади м. Києва «Свобода», з 08.03.2022 уклала контракт добровольця територіальної оборони, з 20.04.2022 мобілізована до Збройних Сил України.

У матеріалах справи наявні копії актів про відсутність за службі від 26.05.2022, від 27.05.2022, від 28.05.2022, від 29.05.2022, від 30.05.2022, від 30.05.2022, від 01.06.2022, від 02.06.2022, від 03.06.2022, від 04.06.2022, від 05.06.2022, від 06.06.2022, від 07.06.2022, від 08.06.2022, від 09.06.2022, від 10.06.2022, від 11.06.2022, від 12.06.2022, від 13.06.2022, від 14.06.2022, від 15.06.2022, від 16.06.2022, від 17.06.2022, від 18.06.2022, від 19.06.2022, від 20.06.2022, від 21.06.2022, від 22.06.2022, від 23.06.2022, від 24.06.2022, від 25.06.2022, від 26.06.2022, від 27.06.2022, від 28.06.2022, від 29.06.2022, 30.06.2022, від 01.07.2022, 02.07.2022, від 03.07.2022, від 04.07.2022, від 05.07.2022 (т.2, а.с.61-81).

Виходячи з положень наказу Національної поліції України від 23 лютого 2022 року №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» та статті 24 Закону № 580-VIII, всі поліцейські з 24 лютого 2022 року зобов`язані були знаходитися за місцем дислокації підрозділу, в якому проходять службу, та виконувати свої безпосередні функціональні обов`язки, в тому числі, і завдання щодо захисту, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.

Отже, з 24 лютого 2022 року позивач був безпосередньо підпорядкований начальнику Головного управління Національної поліції у місті Києві.

Колегія суддів звертає увагу, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини судова колегія приходить до висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.

Судом першої інстанції під час розгляду справи щодо доводів позивача про відкриттям лікарняного правильно зазначено, що огляд лікаря (первинний) від 22.02.2022, наданий ОСОБА_1 не є належним і допустимим доказом перебування позивача на лікарняному, оскільки саме листок непрацездатності є належним доказом, який підтверджує перебування на лікарняному, та, відповідно, підтверджує поважність причин відсутності на роботі через хворобу.

Щодо участі у добровольчому формуванні територіальної громади, судом правомірно зазначено, що в силу приписів абзацу 2 пункту 17 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року №1449, особа не може бути членом добровольчого формування у період проходження військової служби або служби у військовому резерві Збройних Сил чи інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, служби в правоохоронних органах.

Така заборона, на переконання суду апеляційної інстанції, обґрунтовано пояснюється тим, що з огляду на наведене вище правове регулювання працівники правоохоронних органів зобов`язані в умовах введення у Державі воєнного стану виконувати свої безпосередні функціональні обов`язки, в тому числі, і завдання щодо захисту, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України. При цьому відповідні обов`язки працівники правоохоронних органів повинні виконувати саме у складі Національної поліції України. На користь такого висновку свідчать й норми статті23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які визначають, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані працівники органів Національної поліції України.

Відтак перебування позивача у складі добровольчого формування під час проходження ним служби у поліції та виконання завдань із захисту України від збройної агресії російської федерації жодним чином не може свідчити про те, що у період з 26 лютого 2022 року позивач не перебував на службі у поліції з поважних причин.

Крім іншого, незважаючи на введення в України воєнного стану та встановлені, у зв`язку з цим, особливості, визначені ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», будь-яких доказів до суду першої та апеляційної інстанції на підтвердження звернення позивачки із відповідним рапортом на ім`я керівника ГУНП у м. Києві про залишення місця дислокації підрозділу та отримання від нього дозволу для такого залишення місця дислокації підрозділу до суду надано не було.

Викладене свідчить про відсутність у позивача належного дозволу керівника ГУ НП у м. Києві на залишення місця несення служби та звільнення від виконання обов`язків поліцейського за місцем дислокації.

Більше того, поліцейському не надано повноважень самостійно, вільно та на власний розсуд залишати чи визначати місце несення служби, змінювати підрозділ, у якому він цю службу проходить чи дистанціюватися на основі особистого бажання від виконання обов`язків за основним місцем роботи без відповідного рішення безпосереднього керівника.

Щодо доводів апелянта, які викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що ОСОБА_1 26.02.2022 та 27.02.2022 прибувала до місця органів поліції - ГУНП у м. Києві та Шевченківського УП ГУНП у м. Києві для несення служби, колегія суддів встановила таке таке.

В матеріалах справи містяться докази листування, яке відбувалось між ОСОБА_1 та заступником командира батальйону патрульної поліції № 2 Управління поліції в метрополітені ГУНП у м. Києві майором поліції Романчуком О. М. у месенджері «WhatsApp», з якого вбачається, що Романчук О.М. повідомила ОСОБА_5 , що їй завтра (27.02.2022) необхідно прибути на службу, оскільки вона склала присягу поліцейського перед народом (т.2, а.с.30).

Також в матеріалах справи наявна довідка командира Добровольчого формування територіальної громади міста Києва «Свобода» ОСОБА_6 від 15.03.2022 №14/61, від 01.04.2022 № НОМЕР_2, згідно якої ОСОБА_1 з 26.02.2022 перебувала у м. Києві та виконувала бойові задачі до моменту офіційного створення добровольчого формування «Свобода» (т.2, а.с.24).

Отже, встановленими обставинами справи спростовуються вищевказані доводи апелянта. Протилежного позивачем не доведено.

Щодо доводів апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні докази доведення до її відома наказу Національної поліції України №190 та інших наказів, що стосувалися позивачки, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи міститься листування від 10.03.2022, згідно якого вбачається, що за допомогою електронної комунікації майор поліції Романчук О. М. довів до відома наказ Національної полії України від 10.03.2022 № 190 ОСОБА_1 та повідомив їй про необхідність негайного прибуття на службу або прибуття до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, де вона буде нести службу. На текстові повідомлення ОСОБА_1 не відповідала, однак, належним чином була повідомлена, про що свідчить звіт про прочитане повідомлення, а також підтверджується поясненням Романчука О. М (т.2, а.с.27-29).

Крім того, суд зазначає, що попри окреме прийняття Національною поліцією України відповідних актів, позивач як поліцейський був зобов`язаний проходити службу у поліції за місцем дислокації підрозділу та виконувати обов`язок із захисту Української Держави саме у складі органів Національної поліції України, а не добровольчих формувань поза межами міста Києва.

Слід зауважити, що ОСОБА_1 не повідомила керівництво ГУНП у м. Києві про жодні причини, що перешкоджали їй повернутись до м. Києва, зокрема до підрозділу несення служби та приступити до виконання службових обов`язків. Незважаючи на вимоги наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» та вказівку керівництва Управління поліції в метрополітені ГУНП у м. Києві повернутись до місця несення служби, ОСОБА_1 до Управління поліції в метрополітені ГУНП у м. Києві не повернулась та до виконання службових обов`язків не приступила.

Щодо доводів ОСОБА_1 щодо не ознайомлення її з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказом про виконання дисциплінарного стягнення, судова колегія зазначає таке.

В матеріалах справи наявний лист ГУНП у м. Києві від 29.06.2022 № 5692/125/58/01-2022, відповідно до якого на адресу проживання ОСОБА_1 направлено повідомлення про видання наказу ГУНП у м. Києві 29.06.2022 № 521 «Про застосування дисциплінарного стягнення до капрала поліції ОСОБА_1 », яким до неї застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Крім того, копію даного листа надіслано ОСОБА_1 за допомогою електронної комунікації, у месенджері WhatsApp, що не заперечується апелянтом (т.2, а.с.92).

Також листом ГУНП у м. Києві від 05.07.2022 № 5846/125/58/01-2022 на адресу проживання ОСОБА_1 направлено повідомлення про звільнення її зі служби в поліції у порядку накладеного дисциплінарного стягнення (т.2, а.с.97-98, 101-102).

Таким чином, відомості, викладені у апеляційній скарзі ОСОБА_1 щодо не ознайомлення її з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказом про виконання дисциплінарного стягнення не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянт наголошує, що відповідачем її двічі притягнуто до відповідальності за один дисциплінарний проступок.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до фактичних обставин справи, наказ ГУНП у м. Києві від 14.04.2022 № 604 о/с та матеріали службового розслідування скасовані ГУНП у м. Києві самостійно, оскільки начальником управління поліції в метрополітені ГУНП у м. Києві полковником поліції Андрієм Пасічником повідомлено начальника ГУНП у м. Києві генерала поліції третього рангу Івана Вигівського про недоліки виявлені за результатами проведення службового розслідування, а саме те, що під час вказаного службового розслідування не здійснено виклик ОСОБА_1 щодо надання пояснень, тому це є невиконанням вимог п. 1 частини другої статті 18 Дисциплінарного стягнення Національної поліції в частині забезпечення права на надання пояснень поліцейськими, відносно яких проводиться службове розслідування.

Відповідно до частини сьомої статті 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарне стягнення, застосоване з порушенням вимог цього Статуту, скасовується як незаконне керівником, який його застосував, або прямим керівником. Дисциплінарний статут наділяє правом керівника, який застосував дисциплінарне стягнення скасовувати накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності відносно поліцейського.

Отже, зважаючи на факт скасування матеріалів службового розслідування, призначеного наказом ГУНП у м. Києві 06.04.2022 № 442 «Про призначення та проведення службового розслідування», відносно позивача проведено одне службове розслідування та застосовано одне дисциплінарне стягнення, яке є предметом розгляду у цій справі.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 щодо порушення дисциплінарною комісією заборони подвійного притягнення за одні й ті самі обставини не підтверджуються та не заслуговують на увагу суду.

Доводи апелянта про те, що її звільнення відбулось без попередньої згоди профспілкового органу, що є порушенням пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», колегія суддів не приймає до уваги та не надає їм оцінку, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказані підстави позову, зокрема наведені обґрунтування позивача щодо того, що звільнення відбулося без попередньої згоди профспілкового органу, не були заявлені позивачем під час подання позовної заяви та розгляду справи в суді першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про те, що остання була позбавлена права доступу до матеріалів справи, суд зазначає таке.

Відповідно до матеріалів справи, представником позивача - адвокатом Сторожук О.С. до суду першої інстанції на відзив представника Головного управління Національної поліції у м. Києві подано відповідь на відзив (вх.№03-14/82219/22 від 13.09.2022) (т.2, а.с. 104-113). Також подано заперечення на відзив (вх.№03-14/120681/22 від 06.12.2022) (т.2, а.с.114-132).

Таким чином, зважаючи на подані представником позивача процесуальні документи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач та його представник були ознайомлені із матеріалами справи та отримували усі наявні в матеріалах справи процесуальні документи, а саме: відзив на позовну заяву.

В суді апеляційної інстанції у позивача також наявний доступ до усіх матеріалів справи, оскільки останньою подано апеляційну скаргу через підсистему «Електронний суд».

Розділом ІІ Положення про ЄСІТС визначені основні функції ЄСІТС, відповідно до підпункту 6.5 пункту 6 якого відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», процесуального законодавства України ЄСІТС забезпечує обмін документами та інформацією (надсилання та отримання документів та інформації, спільна робота з документами) в електронній формі між судами, іншими органами та установами в системі правосуддя, учасниками судового процесу, а також проведення відеоконференції в режимі реального часу.

Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, зокрема, підсистеми «Електронний кабінет» визначено розділом ІІІ Положення про ЄСІТС, відповідно до пункту 17 якого особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства) (підпункт 37 пункту 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).

З огляду на запровадження підсистем ЄСІТС «Електронний кабінет» та «Електронний суд» забезпечує можливість направлення судом документів у справах в електронній формі шляхом їхнього надсилання до Електронного кабінету користувача (у тому числі автоматично).

Крім того, згідно частини одинадцятої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Отже, оскільки ОСОБА_1 авторизована у підсистемі «Електронний суд», остання не була позбавлена можливості ознайомитися матеріалами справи та надати свої пояснення чи заперечення під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, колегія суддів вважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18.

Колегією суддів враховується, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації, тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів поліції як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Разом з тим, як було зазначено вище, встановлені у висновку службового розслідування обставини були достатніми стверджувати про порушення скаржником вимог чинного законодавства, що не породжує сумніви у правомірності оскаржуваних у цій справі наказів.

Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 12.12.2019 у справі №816/70/16, від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18.

Колегія суддів виходить з такого, що всі доводи ОСОБА_1 , наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм була надана належна правова оцінка.

Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у апеляційній скарзі не зазначено.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 та статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі №640/10750/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді О.В.Карпушова

В.Ю.Ключкович