Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №404/471/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/471/25

провадження № 22-ц/4809/1448/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

за участю секретаря судового засідання Гончар О. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, від імені якого діє представник за довіреністю – Воронюк Євгенія Юріївна, на рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького (суддя Іванова Н. Ю.) від 21.05.2026,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

15.01.2025 ОСОБА_1 , від імені якої діє представник – адвокат Дзісь Андрій Романович, звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі – ГУ ПФУ в Кіровоградській області) та просила стягнути з останнього на її користь недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 150 630,01 грн та судовий збір у розмірі 969,00 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 02.05.2022 у справі № 340/1707/22 задовольнив позов ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Кіровоградській області та зобов`язав останнього провести перерахунок та виплатити пенсію. Відповідно до розрахунків сума невиплаченої пенсії на виконання рішення суду у справі № 340/1707/22 становить 150 630,01 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 є дружиною та єдиною спадкоємицею померлого, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 24.07.1982 та довідкою нотаріуса № 01-16/114 від 10.12.2024.

Після смерті чоловіка позивачка звернулася до відповідача із запитом щодо виплати недоотриманих коштів на виконання рішення суду, однак останній, керуючись ст. 61 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відмовив у задоволенні вказаного запиту.

Оскільки позивачка в установлений законом строк прийняла спадщину та набула право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, в тому числі і на нараховану, але не отриману ним пенсію, відмова відповідача порушує вимоги закону та її права як спадкоємиці.

2.Короткий зміст рішення суду

21.05.2026 Фортечний районний суд м. Кропивницького ухвалив рішенням, яким позов задовольнив у повному обсязі, стягнув з ГУ ПФУ в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , у розмірі 150 630,01 грн та судовий збір у розмірі 969,00 грн.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а отже сума недоотриманої пенсії, що належала померлому за життя і залишилась недоотриманою, у зв`язку з його смертю, також увійшла до складу спадщини. Норми ст. 61 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на які посилався відповідач у поданому відзиві, суд до уваги не взяв, оскільки вони прямо суперечать ст. 1227 ЦК України та спеціальним нормам пенсійного законодавства з цього питання.

Отже, позивачка, прийнявши спадщину, яка відкрилася внаслідок смерті її чоловіка, до складу якої увійшла, зокрема, недоотримана ним пенсія у розмірі 150 630,01 грн, мала право на отримання усієї цієї суми коштів, у виплаті якої відповідач неправомірно відмовив. За таких обставин суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Відповідач ГУ ПФУ в Кіровоградській області, від імені якого діє представник за довіреністю – Воронюк Євгенія Юріївна, звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 21.05.2026 у справі № 404/471/25, у якій просив рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апелянт зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

ГУ ПФУ в Кіровоградській області звернуло увагу на те, що Кіровоградський окружний адміністративний суд виніс рішення на користь ОСОБА_2 , а оскільки позивачка не була стороною у справі № 340/1707/22, то законних підстав для виплати їй суми, нарахованої на виконання рішення суду, немає.

Відповідач також зазначив, що відповідно до ст. 61 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія, яка підлягала виплаті пенсіонеру-військовослужбовцю, але не була одержана ним у зв`язку із смертю, підлягає виплаті членам сім`ї пенсіонера, якщо звернення за такою виплатою надійшло не пізніше 6 місяців після смерті останнього. Оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_1 звернулась із заявою 10.12.2024, що перевищило 6 місяців, права на виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 вона не має. 29.10.2024 закінчився шестимісячний термін, про що ГУ ПФУ в Кіровоградській області повідомив позивачку шляхом направлення відповідного листа № 1100-0404-8/77083 від 17.12.2024.

Окрім того, позивачка не надала доказів того, що вона в порядку спадкування набула право на отримання грошових виплат (пенсійних виплат), нарахованих, але не виплачених за життя її померлому чоловіку. Відповідач також зазначив, що вказані виплати, враховуючи норми згаданого Закону, не можуть бути успадковані.

Відтак, апелянт вважає, що підстави для стягнення коштів відсутні, а отже у задоволенні позову необхідно відмовити.

4.Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

03.07.2026 до Кропивницького апеляційного суду від позивачки ОСОБА_1 , від імені якої діє представник – адвокат Дзісь Андрій Романович, надійшов відзив на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

У поданому відзиві позивачка повністю погодилася з рішенням суду першої інстанції, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Вказала, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема, і недоотримана пенсія, а ст. 61ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на яку посилається відповідач, суперечить ст. 1227 ЦК України, тож не підлягає застосуванню у даній справі.

5.Щодо розгляду справи у судовому засіданні 17.08.2026

Позивачка ОСОБА_1 та її представник – ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, 13.08.2026 адвокат надіслав заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача, ОСОБА_4 , у судове засідання не з`явилася, була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, 12.07.2026 надіслала заяву про розгляд справи без її участі.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Крім того, згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Відповідно до правової позиції, яку Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, з урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.

7.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області та отримував пенсію по лінії Міністерства внутрішніх справ України за вислугою років згідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

ОСОБА_2 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області та зобов`язати його з 01.12.2019 провести перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області» № 6899 від 28.07.2021.

02.05.2022 Кіровоградський окружний адміністративний суд ухвалив рішенням у справі № 340/1707/22, яким адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнив:

- визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо непроведення з 01.12.2019 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області» № 6899 від 28.07.2021;

- зобов`язав ГУ ПФУ в Кіровоградській області провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області» № 6899 від 28.07.2021, з урахуванням раніше виплачених сум, із виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії за період з 01.12.2019;

- стягнув на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ – 20632802).

На виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили 02.06.2022, ГУ ПФУ в Кіровоградській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_2 та нарахувало за період з 01.12.2019 по 30.06.2022 суму доплат у розмірі 150630,01 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

ОСОБА_1 є дружиною та єдиною спадкоємицею ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу та довідки нотаріуса №01-16/114 від 10.12.2024.

Після смерті чоловіка, позивачка звернулася до відповідача із запитом щодо можливості отримання недотриманих коштів на виконання рішення суду, однак відповідач повідомив, що у відповідності до ст. 61 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

8.1. Норми права та їх джерела, практика їх застосування

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997№ 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця та які не входять до складу спадщини, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до ст. 52 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі -Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Частинами 2 та 3 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

8.2. Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

У цій справі, що переглядається в апеляційному порядку, позивачка звернулася до суду для стягнення нарахованої, однак не виплаченої її померлому чоловікові військової пенсії.

Суд першої інстанції задовольнив позов, вказавши, що заборгованість по виплаті пенсії увійшла до складу спадщини, а отже позивачка, як спадкоємиця за законом, яка прийняла спадщину, має право на отримання такої заборгованості.

Апелянт не погодився з таким висновком суду та зазначив, що позивачка не надала доказів, які б підтверджували набуття нею в порядку спадкування права на отримання вказаних виплат. Окрім того, позивачка, подавши 10.12.2024 заяву про виплату недоотриманої пенсії, пропустила 6-місячний строк для подачі такої заяви, визначений ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 - 3 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 1 - 3 ст. 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 - 2 ст. 89 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Суд першої інстанції встановив, що на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.05.2022 у справі № 340/1707/20 ГУ ПФУ в Кіровоградській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_2 (пенсіонеру згідно із Законом № 2262-XII) у розмірі 150 630,01 грн, але до дня його смерті не виконало рішення суду в частині виплати донарахованої суми пенсії..

Факт перерахунку пенсії, її розмір та факт її невиплати (заборгованості) відповідач визнав у відзиві на позовну заяву та у тексті апеляційної скарги (а. с. 30-32, 165-167 відповідно).

Також суд правильно, на підставі наданих йому доказів, встановив, що позивачка ОСОБА_1 є дружиною та єдиною спадкоємицею за законом першої черги щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину.

Впродовж встановленого ч. 3 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ шестимісячного строку після смерті чоловіка вона не зверталася до відповідача із заявою про виплату їй пенсії в сумі 150630,01 грн, яка була нарахована, але не виплачена ОСОБА_2 .

Після спливу вказаного строку позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про виплату їй, як спадкоємиці померлого ОСОБА_2 , неотриманої ним пенсії, але відповідач відмовив у задоволенні заяви з тих підстав, що сума недоотриманої пенсії не включається до складу спадщини, а також у зв`язку із пропуском шестимісячного строку на звернення.

Суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин між сторонами у цій справі та правильно визначив норми закону, які застосовуються до цих правовідносин.

Положення ч. 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 61 Закону № 2262-ХІІ узгоджується зі змістом ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Отже, положення ч. 2, ч. 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.09.2020 у справі № 428/6685/19, від 30.01.2024 у справі № 420/8604/21, від 22.02.2024 у справі № 461/5878/22.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19 зазначив: «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (ч. ч. 2, 4, 7 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами (ч. 1 ст. 18 ЦПК України).

Тлумачення ст. 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень ст. 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

Правові висновки Верховного Суду у наведених вище справах вказують на те, що Суд чітко та послідовно розмежовує правовідносини між членами сім`ї померлого пенсіонера та органами Пенсійного фонду України щодо недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, якщо такі особи звернулися за її отриманням продовж шестимісячного строку, від правовідносин спадкоємців померлого пенсіонера з тими ж органами стосовно пенсії, яка, у випадку не реалізації членами сім`ї померлого свого спеціального права на її отримання, включається до складу спадщини.

При цьому Верховний Суд визнає, що суми неотриманої пенсії входять до складу спадщини, за якими члени сім`ї померлого пенсіонера не звернулися у спеціальному порядку продовж встановленого законом строку, можуть спадкуватися, зокрема й спадкоємцями з числа членів сім`ї померлого.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, місцевий суд встановив, що Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 02.05.2022 у справі № 340/1707/22, яке було ухвалене за життя спадкодавця та набрало законної сили, зобов`язав ГУ ПФУ у Кіровоградській області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії. На виконання цих рішень суду відповідач здійснив перерахунок пенсії в сумі 150 630,01 грн, однак не виплатив її пенсіонеру до його смерті. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до ст. 1227 ЦК України, а тому обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

При цьому суд правильно виходив з того, що відповідач супереч закону відмовив позивачці, як спадкоємиці за законом, у визнанні її права на отримання належного їй спадкового майна – пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку відповідно до ст. 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.05.2022 у справі № 340/1707/22 постановлено на користь ОСОБА_2 , а не на користь позивачки, тому відсутні відповідні правові підстави для виплати їй коштів.

Позивачка звернулася до суду не за виконанням вказаних рішень судів, а як спадкоємиця майна (грошових коштів), які належали спадкодавцю. При цьому факт прийняття нею спадщини у справі № 404/471/25 доведений належним чином.

Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування місцевим судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 380/9537/21, то предметом касаційного перегляду у цій справі була ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2023, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023, якою у задоволенні заяви Особа_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовлено. При цьому Верховний Суд мотивував своє рішення тим, що вимоги зобов`язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна стягувача, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявниці (п. 27 Постанови).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема такі, в яких аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Вбачається, що предмети позовів і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у справі № 380/9537/21, в порівняні зі справою № 404/471/25, яка переглядається в апеляційному порядку, є різними, а тому й висновки судів у кожній із зазначених справ обумовлені конкретними обставинами справи, встановленими на підставі наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Помилковими є також доводи апеляційної скарги про те, що положення ст. 61 Закону № 2262-ХІІ виключають можливість спадкування неотриманої пенсії, яка була призначена пенсіонеру відповідно до цього закону.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

У постанові Верховного суду від 26.03.2025 у справі № 758/11320/20 сформульовано юридичний висновок: «Існує ієрархія між ЦК як кодифікованим законом та іншими (поточними) законами, що регулюють цивільні відносини. Ця ієрархія базується на визнанні ЦК основним актом цивільного законодавства (вимір ієрархії по горизонталі). У статті 4 ЦК України закріплюється пріоритет норм ЦК (як основного регулятора приватних відносин) над нормами інших законів. Причому, що такий спосіб вирішення колізії норм ЦК із нормами інших законів, із констатацією пріоритету норм ЦК над нормами інших законів, підтримувався, зокрема, Конституційним Судом України (див.: рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), Верховним Судом України (див.: постанову Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, постанову Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15), постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20))».

У п. 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 34/3161/17 зроблено висновок, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

З огляду на це будь-яку суперечність між одночасно чинними нормами ст. 1227 ЦК України та ст. 61 Закону № 2262-ХІІ необхідно вирішувати на користь норми ЦК України, відповідно до якої суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

До того ж Закон № 2262-ХІІ прийнятий раніше за ЦК України, а норма ч. 1 ст. 61 цього Закону регламентує порядок виплати недоодержаних сум членам сім`ї у шестимісячний строк, однак не містить заборони на спадкування таких сум у разі їх невиплати та незвернення визначених осіб.

Таким чином, аргументи апелянта про те, що позивачка пропустила строк, встановлений ч. 3 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, та втратила єдину підставу для отримання недоотриманої її померлим чоловіком пенсії ґрунтуються на неправильному розумінні цивільного законодавства, ігноруванні відповідних положень ЦК України про спадкування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що заборгованість відповідача по виплаті ОСОБА_2 пенсії у загальному розмірі 150 630,01 грн була успадкована ОСОБА_1 відповідно до ст. 1227 ЦК України та, що відповідач неправомірно відмовив останній у здійсненні вказаної виплати.

9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки. Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ГУ ПФУ в Кіровоградській області задоволенню не підлягає.

10.Про судові витрати

Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати апелянта складаються з судового збору в сумі 3 405,00 грн (а. с. 178), які він сплатив за подання до суду апеляційної скарги. Про будь-які інші судові витрати відповідач суд не повідомив.

З огляду на результат розгляду апеляційної скарги відповідача та принцип розподілу судового збору, визначений ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати відповідача компенсації не підлягають.

Позивачка не повідомила суд апеляційної інстанції про наявність у неї будь-яких судових витрат, пов`язаних з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Вимоги апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 21.05.2026 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.

Повний текст цієї постанови складено 18.08.2026.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. М. Єгорова

О. І. Чельник