Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №404/7442/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/7442/24

провадження № 22-ц/4809/146/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Чельник О.І.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк», від імені якого діє представник – адвокат Омельченко Євген Володимирович, на заочне рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького (суддя Кулінка Л.Д.) від 30.06.2025,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

16.08.2024 Акціонерне товариство комерційний банк «Акцент-Банк» (далі – АТ «А-Банк») звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.09.2019 у загальному розмірі 34 342,18 грн (з яких: 21 805,94 грн – заборгованість за кредитом, 12 536,24 грн – заборгованість за відсотками, 0,00 грн – заборгованість штрафами) та судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

В обґрунтування вимоги позивач зазначив, що відповідач 21.02.2019 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідач ініціював встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримав платіжну картку.

Позивач надав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок відповідача зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Також позивач зазначив, що всі основні умови кредитування доведені відповідачеві, про що свідчить його підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».

Позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору.

Станом на 27.07.2024 ОСОБА_1 зобов`язання по сплаті заборгованості за кредитним договором не виконав, тому АТ «А-Банк» просив задовольнити позовну заяву та стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 34 342,18 грн, яка складається з такого: 21 805,94 грн – заборгованість за кредитом, 12 536,24 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

2. Короткий зміст рішення суду

30.06.2025 Фортечний районний суд м. Кропивницького ухвалив заочне рішення, яким позов задовольнив частково та стягнув з відповідача заборгованість за тілом кредиту, у задоволенні решти вимог – відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що факт отримання та користування відповідачем кредитними коштами, які надав позивач, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Оскільки відповідач в добровільному порядку не повернув позивачу вказані грошові кошти, позовна вимога в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 21 805,94 грн підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 12 536,24 грн, то суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає, оскільки сторони під час укладення кредитного договору не погодили його істотні умови, зокрема, в частині відсоткової ставки. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та підписання його відповідачем не означає укладення договору, оскільки в ньому не відбувається фіксація волі сторін. З огляду на викладене, суд не взяв до уваги твердження позивача щодо погодження сторонами розміру відсоткової ставки у паспорті споживчого кредиту.

3. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Позивач АТ «Акцент-Банк», від імені якого діє представник – адвокат Омельченко Євген Володимирович, подав до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 30.06.2025 у справі № 404/7442/24 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимоги апелянт зазначив, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права.

Позивач зазначив, що відповідач у Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в А-Банку своїм підписом підтвердив факт ознайомлення з вказаними документами та зобов`язався в подальшому знайомитися зі змінами до них на сайті АТ «А-Банк». Враховуючи те, що відповідач активно користувався кредитними коштами, відповідно він погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг в А-Банку, оскільки вказаний договір є договором оферти. Окрім того, позивач посилався на ч. 2 ст. 638 та ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідно до яких сплата періодичних платежів є фактичним прийняттям пропозиції до укладення договору.

Позивач також вказав, що у долученому паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» чітко зазначені оговорені сторонами умови кредитування, строки, процентна ставка тощо. Вказаний паспорт відповідач підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надійшов на номер телефону, погоджений сторонами у Анкеті-Заяві (відповідач зазначив його самостійно та засвідчив своїм підписом).

Таким чином, суд, відмовляючи у стягненні відсотків за користування кредитом, порушив вимоги чинного законодавства, оскільки не врахував, що сторони у паспорті споживчого кредиту погодили між собою відсоткову ставку, а тому позивач просив ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

4. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надійшов.

При цьому 24.11.2025 копія ухвали апеляційного суду від 29.10.2025 про відкриття провадження у справі, в якій роз`яснено право відповідача надати до суду відзив на апеляційну скаргу була надіслана ОСОБА_1 за вказаною у позовній заяві адресою: АДРЕСА_1 . Проте, ухвала не була вручена і була повернута відділенням оператора поштового зв`язку «Укрпошта», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R068022185083 (а. с. 109 - 110).

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

5. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Оскільки ціна позову у даній справі (34 342,18 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а справа не належить до виключень, передбачених п. 2 ч. 6 ст. 19 та ч. 4 ст. 274 ЦПК України, розгляд вказаної справи здійснюється судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, справа переглядається судом апеляційної інстанції за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) та без проведення судового засідання і його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова в такому випадку не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

6. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до частин 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на зміст положень ст. 367 ЦПК України слід дійти висновку, що Кодексом встановлено обмеження щодо перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Крім того, Кодексом фактично встановлено пряму процесуальну заборону щодо розгляду апеляційним судом позовних вимог та підстав позову, які не були заявлені в суді першої інстанції. Отже, законодавець чітко окреслив межі апеляційного перегляду, дозволивши перегляд справи лише у межах тих доводів і вимог, якими обґрунтовано у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. Водночас процесуальним законом передбачено виключення, за якого допускається вихід за межі доводів та вимог апеляційної скарги, у випадку якщо буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, беручи до уваги вимоги та доводи апеляційної скарги, колегія судів апеляційного суду має перевірити законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом. В іншій частині позивач не оскаржив рішення суду.

Тому, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у відповідній частині відповідає зазначеним нормам закону, а тому вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.

7. Встановлені судом першої інстанції обставини:

Загальні збори учасників протоколом № 1/2022 від 30.09.2022 затвердили Статут, з пункту 1.1 якого вбачається, що загальні збори учасників рішенням від 25.04.2018 змінили найменування з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на Акціонерне товариство «Акцент-Банк», а також змінили тип акціонерного товариства з публічного на приватне. Акціонерне товариство «Акцент-Банк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (а. с. 29-32).

На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Акціонерному товаристві «А-Банк» від 21.02.2019 відповідач, ОСОБА_1 , отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, розмір якого з 21.02.2019 становив 10200,00 грн, а з 25.04.2024 банк збільшив розмір кредитного ліміту до 21900,00 грн (а. с. 12, 15 на звороті).

Згідно з наданим позивачем до судурозрахунку заборгованості за договором б/н від 21.02.2019, станом на 27.07.2024 за позичальником ОСОБА_1 утворилася заборгованість у загальному розмірі 34 342,18 грн, з яких: 21 805,94 грн – заборгованість за кредитом; 12 536,24 грн – заборгованість за процентами (а. с. 5 - 11).

8. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

8.1. Норми права та їх джерела, практика їх застосування

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст. 526, ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 1069 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч.1 - 3 ст. 207 ЦК України).

8.2. Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

У цій справі АТ «А-Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.02.2019 у загальному розмірі 34 342,18 грн, яка складається із заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Суд першої інстанції задовольнив позов частково та стягнув з відповідача заборгованість за кредитом, а в стягненні процентів за користування кредитом відмовив, мотивуючи своє рішення тим, що позивач не довів доказами того, що сторони досягли в належній формі домовленості про проценти та їх розмір (тариф), зокрема в анкеті-заяві не погодили між собою розмір процентної ставки, відтак заборгованість у розмірі 12 536,24 грн стягненню не підлягала.

Позивач з таким рішенням не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на долучений ним паспорт споживчого кредиту, який відповідач підписав електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатору та який містить усі істотні умови кредитного договору, зокрема, і відсоткову ставку.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 - 3 ст. 12 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Докази мають відповідати встановленим ст. ст. 77 - 80 ЦПК України вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Верховний Суду постанові від 11.09.2019 у справі № 153/1334/16-ц вказав, що суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи.

У постанові від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 Верховний Суд вказав, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг та відкриття рахунку 21.02.2019 підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а. с. 12). Відповідач, підписавши Анкету-Заяву, підтвердив, що вона разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими у рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг.

На підтвердження позовних вимог банк надав довідку за картками, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до січня 2023; № НОМЕР_3 , строком дії до березня 2027; № НОМЕР_4 , строком дії до березня 2027; № 4323357024666303, строком дії до липня 2027 (а. с. 14, зворотний бік). Також надав довідку за лімітами, з якої вбачається, що 21.02.2019 відповідач ініціював встановлення кредитного ліміту на свою банківську картку у розмірі 10200,00 грн, надалі банк з власної ініціативи збільшував кредитний ліміт декілька разів, останній раз 25.04.2024 до 21900,00 грн (а. с. 15, зворотний бік). Як вбачається з долученого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач належним чином не виконував зобов`язання за договором № б/н від 21.02.2019 та станом на 27.07.2024 у нього виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 21 805,94 грн та відсотками у розмірі 12 536,24 грн (а. с. 5-11).

Оцінивши докази у справі, суд першої інстанції та вважав доведеним факт невиконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором № б/н від 21.02.2019 в частині сплати заборгованості у сумі 21 805,94 грн, яка утворилася внаслідок використання відповідачем коштів, які йому надав Банк у межах кредитного ліміту, встановленого на його рахунку. Тому суд стягнув цю заборгованість з відповідача.

Правильність встановлення цих обставин учасники справи не оскаржили, відтак колегія суддів апеляційного суду в цій частині рішення суду не переглядає.

Стосовно висновку суду про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом є недоведеною доказами та задоволенню не підлягає, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з правильністю такого висновку, який ґрунтується на належній оцінці доказів у справі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2022 у справі № 393/126/20 звернув увагу на те, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Отже, суд першої інстанції правильно вказав у мотивувальній частині оскарженого рішення, що паспорт споживчого кредиту не є договором, а інформація, яка зазначається в ньому є лише довідковою та необхідна для порівняння різних пропозицій кредитодавця та прийняття споживачем рішення про укладення договору на найвигідніших для нього умовах.

Колегія суддів апеляційного суду також не бере до уваги посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 284/157/20, оскільки пізніше Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у згаданій вище постанові сформував єдину позицію щодо правової природи паспорта споживчого кредиту.

При цьому Верховний Суд неодноразово послідовно звертав увагу учасників справ та судів нижчих інстанції, що цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду над висновками Об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (постанови Верховного Суду від 13.01.2019 у справі № 130/1001/17, від 18.01.2021 у справі № Б-23/75-02, від 29.09.2021 у справі № 166/1222/20).

Стосовно Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, то як вбачається з матеріалів справи відповідач, підписавши 21.02.2019 Анкету-Заяву, прийняв запропоновані банком послуги. Однак позивач не додав до позовної заяви у повному обсязі Умови та Правила надання банківських послуг в А-Банку, які він запропонував саме відповідачу. Натомість він надав до суду витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», які розміщені на сайті https://a-bank.com.ua/terms (а. с. 17 (зворотний бік) - 25). Електронну копію архівних Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», чинних на дату підписання Анкети-Заяви, тобто на 21.02.2019, позивач до суду не надав, неможливість надання до суду електронного доказу або його електронної копії позивач не обґрунтував, клопотання про огляд його вебсайту також не подав, а тому місцевий суд не був зобов`язаний і не здійснював його огляд.

Колегія суддів апеляційного суду також звернула увагу на те, що позивач не надав до суду лог-файли завантаження на його вебсайті Умов та Правил відповідного змісту, які містять інформацію, зокрема, про тарифи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, враховуючи правову позицію Великої Палати, у своїй постанові від 13.01.2025 у справі № 336/6542/21 зазначив наступне: «[…] не заслуговують на увагу доводи банку про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частиною спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом. У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період – з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин».

Отже, оскільки у справі, що переглядається в апеляційному порядку, докази, які надав до суду позивач є аналогічними за своєю формою, зокрема наданий позивачем витяг не містить інформації про те, ким і коли Умови та Правила надання банківських послуг в А-Банку у відповідній редакції були затверджені, коли вони були завантажені на вебсайт банку та стали доступними для ознайомлення відповідачем, суд не має можливості перевірити та встановити, до яких саме умов та правил приєднався відповідач при підписанні Анкети-Заяви.

Окрім того, відповідно до копії паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» від 21.02.2019 банк запропонував відповідачу дві форми кредиту (поновлювальної кредитної лінії): картка «Універсальна» та картка «Універсальна Gold». Вказані форми кредитування відрізняються розміром процентної ставки, розміром процентної ставки при невиконанні зобов`язання з повернення кредиту, орієнтовною загальною вартістю кредиту, реальною річною процентною ставкою.

З огляду на таке, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції правильно дослідив та оцінив надані позивачем докази, дійшов обґрунтованого висновку, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в А-Банку, Тарифи на послуги банку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про вид виданої кредитної картки, сплату споживачем відсотків за користування кредитними коштами на конкретних умовах, строк кредитування та умови його повернення і сплати процентів, наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку не можна вважати типовою формою укладеного із відповідачем кредитного договору.

Таким чином, апеляційний суд підтверджує правильність висновку місцевого суду, що позивач не довів факт погодження між ним та відповідачем умов про сплату відсотків за користування кредитом, а отже нарахована банком заборгованість у розмірі 12 536,24 грн стягненню не підлягає.

Оскільки колегія суддів не знайшла порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.

9. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 374 та ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги АТ «А-Банк» про порушення судом першої інстанції норм матеріального права є помилковими. Натомість суд повно і правильно встановив обставини справи, які мають значення для справи, правильно застосував відповідні норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

10. Про судові витрати

Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника, а новий розподіл судових витрат апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 368, 375, 381, 382-384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Вимоги апеляційної скарги Акціонерного товариства «Акцент-Банк», від імені якого діє представник – адвокат Омельченко Євген Володимирович, залишити без задоволення, а заочне рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 30.06.2025 в частині, що оскаржується – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. М. Єгорова

О. І. Чельник