Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №391/920/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 391/920/25

провадження № 22-ц/4809/1373/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач –Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2025 року у складі судді Капиш В. М. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В листопаді 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі – АТ «А-Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.10.2022 у розмірі 42 824,53 грн та судові витрати у розмірі 2 422,4 грн.

Позовна заява мотивована тим,що 21 жовтня 2022 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» та підписав заяву про встановлення кредитного ліміту, на підставі чого йому було відкрито поточний рахунок, встановлено кредитний ліміт та видано платіжну картку.

Банк виконав свої зобов`язання, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, однак останній належним чином їх не повертав та не сплачував передбачені договором проценти, унаслідок чого станом на 23 листопада 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 42 824,53 грн, з яких 29 931,96 грн – заборгованість за кредитом та 12 892,57 грн – заборгованість за процентами.

Оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача, останній звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2026 року позов АТ«А-Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 21.10.2022, в розмірі 29 931,96 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ«А-Банк» 1693,12 грн витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується підписаною ним анкетою-заявою та випискою за рахунком, з якої вбачається користування кредитними коштами, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами, суд першої інстанції виходив з того, що в підписаній анкеті-заяві умови щодо сплати процентів відсутні, а надані банком витяг з Умов та правил і тарифи відповідачем не підписані та не містять доказів їх прийняття позичальником.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі АТ «А-Банк» просить скасувати рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2025 року в частині відмовлених позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам та задовольнити позовні вимоги у вказаній частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не врахував погодження відповідачем умов кредитування, оскільки в анкеті-заяві він підтвердив ознайомлення з Умовами та правилами банку, а заяву про встановлення кредитного ліміту підписав електронним підписом.

Зокрема, у вказаній заяві та паспорті споживчого кредиту були визначені істотні умови кредитування, зокрема процентна ставка, а фактичне отримання та використання кредитних коштів свідчить про прийняття відповідачем запропонованих умов.

Також необґрунтованим є посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду у справі № 342/180/17.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в частині, яка оскаржується.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову становить 42 824 грн 53 коп, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2026 становить 99 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 21 жовтня 2022 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», у якій зазначено про його згоду з тим, що анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, розміщеними на сайті банку, становлять договір про надання банківських послуг, умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Анкета-заява містить анкетні дані клієнта та не визначає розмір кредитного ліміту, процентну ставку, строки та порядок погашення кредиту, розмір щомісячного платежу, а також розмір і порядок нарахування штрафних санкцій.

Строк повернення кредиту в підписаній сторонами анкеті-заяві також не визначений.

Надані банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг та тарифи за карткою «Зелена» відповідачем не підписані.

21 жовтня 2022 року відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 0 грн, який у подальшому збільшувався: 10 серпня 2023 року — до 8 000 грн, 8 березня 2024 року — до 16 000 грн, 19 травня 2024 року — до 21 000 грн, 20 червня 2024 року — до 26 000 грн, 6 липня 2024 року — до 31 000 грн; 16 листопада 2024 року ліміт було зменшено до 29 940 грн та цього ж дня збільшено до 30 000 грн.

Згідно з розрахунком банку, станом на 23 листопада 2025 року заборгованість відповідача становила 42 824,53 грн, з яких 29 931,96 грн — заборгованість за кредитом та 12 892,57 грн — заборгованість за процентами.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Оскільки зі змісту апеляційної скарги слідує, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентах, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в іншій частині його не переглядає.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з Положенням про застосування електронного підпису в банківській системі України, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 14.08.2017 № 78 використання удосконаленого ЕП, удосконаленої електронної печатки та простого ЕП здійснюється на підставі договору між банком і клієнтом, який укладається в письмовій формі (у вигляді паперового документа з власноручними підписами сторін або як електронний документ із кваліфікованим ЕП) після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (пункт 14).

Відповідно до пункту 29 Положення фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, має право використовувати простий ЕП у разі дотримання таких вимог: 1) електронна взаємодія фізичної особи здійснюється виключно з банком і з використанням технології, визначеної банком; 2) використання простого ЕП здійснюється на підставі договору відповідно до вимог пункту 14 розділу II цього Положення.

Враховуючи положення частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом. В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Матеріалами справи підтверджується, що 21 жовтня 2022 року відповідач ОСОБА_1 приєднався до умов та правил надання банківських послуг в «Акцент-Банк», підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (а. с. 15).

Відповідно до заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 21 жовтня 2022 року АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 погодили наступні умови кредитування: вид кредиту — кредитний ліміт на поточний рахунок; тип кредиту — кредитування рахунку; мета отримання кредиту — споживчі цілі; пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%; у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3.4% на місяць; строк кредитування (строк дії кредитної лінії) – 240 місяців; порядок погашення - щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше4% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, та не менше 100 грн й не більше повного розміру заборгованості за договором про споживчий кредит (а. с. 15-16).

Факт підписання відповідачем цієї заяви підтверджується даними розділу «Клієнт», у якому міститься інформація про те, що ОСОБА_1 22.10.2022 підтвердив підписання цієї заяви простим електронним підписом.

Відповідно до копії виписки по картці за період з 21.10.2022 по 23.11.2025 відповідач користувався наданими йому кредитними коштами (а. с. 18-42).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 23.11.2025, становить 42 824,53 грн, з яких 29 931,96 грн – заборгованість за кредитом та 12 892,57 грн – заборгованість за процентами (а. с. 8-14).

Водночас із наданих банком доказів вбачається, що сторонами було погоджено умови кредитування, у тому числі розмір процентної ставки.

ОСОБА_1 , підписавши документи щодо отримання кредиту та фактично користуючись наданими кредитними коштами, прийняв визначені банком умови кредитування.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що нарахування банком процентів за користування кредитними коштами є обґрунтованим, а заборгованість за процентами у розмірі 12 892,57 грн підлягає стягненню з відповідача.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про недоведеність погодження відповідачем процентної ставки, не надав належної оцінки Заяві щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 21 жовтня 2022 року, яка підписана відповідачем та містить погоджений сторонами розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, безпідставно не врахував зазначений доказ, як наслідок, дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення нарахованих процентів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга АТ «А-Банк» підлягає задоволенню, а рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2026 року в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» підлягає зміні, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню кредитна заборгованість в розмірі 42 824,53 грн, з яких 29 931,96 грн – заборгованість за кредитом та 12 892,57 грн – заборгованість за процентами.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що фактично позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, в порядку розподілу судових витрат із ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» підлягає стягненню 2 422 грн 40 коп судового збору, сплаченого позивачем за подання позову.

В порядку розподілу судових витрат із ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги, що становить 30,11 % (12 892,57*100/42 824,53) підлягає стягненню 1 094 грн 08 коп (3 633,6*30,11%) судового збору, сплаченого позивачем при поданні апеляційної скарги.

Остаточно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 516 грн 48 коп судового збору.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 жовтня 2022 року в розмірі 42 824 (сорок дві тисячі вісімсот двадцять чотири) грн 53 грн, з яких 29 931 грн 96 коп – заборгованість за кредитом та 12 892 грн 57 коп – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) 3 516 (три тисячі п`ятсот шістнадцять) грн 48 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. І. Чельник