Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №404/9937/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/9937/25

провадження № 22-ц/4809/1161/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 26 березня 2026 року у складі головуючого судді Іванової Н. Ю.

УСТАНОВИВ:

Короткий позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив та рішення суду першої інстанції.

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила:

- змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до постанови Кропивницького апеляційного суду від 28 грудня 2019 року у справі № 404/5882/18 з твердої грошової суми у розмірі 1626,00 грн на кожну дитину щомісячно та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1075 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складаються із оплати вартості навчання у школі усного рахунку «Соробан» у розмірі 750 грн за жовтень 2025 року та 900 грн щомісячно, починаючи із листопада 2025 року по червень 2025 року, за умови фактичного навчання дитини у даному навчальному закладі;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складаються із оплати вартості навчання у Дитячій школі мистецтв у розмірі 225 грн щомісячно, починаючи з жовтня 2025 року по травень 2033 року, за умови фактичного навчання дитини у даному навчальному закладі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28 грудня 2019 року Кропивницьким апеляційним судом було ухвалено постанову в справі №404/5882/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки аліментів на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно даної постанови аліменти були присуджені у твердій грошовій сумі у розмірі 1 626 грн на кожну дитину, які на даний час сплачуються у порядку примусового стягнення.

Позивачка вважає, що розмір отримуваних аліментів не є достатнім для гідного забезпечення умов життя їхніх дітей.

Зауважує, що згідно ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2025 рік» для дітей віком від 6 до 18 років встановлено прожитковий мінімум у розмірі 3 196 грн.

Однак розмір аліментів, який був визначений вказаним судовим рішенням, значно менший ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

Враховуючи рівень інфляції за останні роки та проведення військових дій на території України, з часу ухвалення судом рішення про присудження аліментів, у неї погіршилось матеріальне становище, оскільки зросли витрати на утримання дітей у зв`язку із ростом цін на продукти та одяг, оплату комунальних послуг тощо і ці обставини є загальновідомими та додаткового доведення не потребують.

Позивачка також зазначила, що окрім основних витрат на утримання дітей вона несе додаткові витрати.

Так, дочка сторін навчається у школі усного розвитку «Саробан», відвідує Дитячу школу мистецтв: перший клас фортепіанного відділу та перший клас відділу образотворчих мистецтв, що підтверджується довідкою від 13 вересня 2025 року, довідкою від 17 вересня 2025 року. Вартість місячного абонементу становить 1500 грн на місяць, з листопада 2025 року вартість навчання становитиме 1800 грн на місяць. Навчання заплановано до червня 2027 року. Вартість навчання на фортепіанному відділі складає 250 грн на місяць, на відділі образотворчих мистецтв – 200 грн на місяць, освітній процес здійснюється за програмами, розрахованими на вісім років.

Вказує, що до серпня 2025 року відповідач частково оплачував вартість відвідування дитиною зазначених закладів, проте з вересня повідомив, що більше не має наміру здійснювати часткову компенсацію її витрат на таке відвідання.

На час подання даного позову розмір понесених витрат на відвідування зазначених закладів, який не було частково компенсовано відповідачем становить 2 150 грн, зазначає, що з відповідача має бути стягнута половина зазначеної суми, що становить 1075 грн. Враховуючи те, що вартість навчання у школі усного розрахунку до листопада 2025 року становить 1500 грн за місяць, а з листопада 2025 року становитиме 1800 грн на місяць та виходячи із обов`язку батьків у рівній мірі брати участь в утриманні дитини, вважає, що з відповідача мають стягуватися на її користь грошові кошти у розмірі 750 грн за жовтень 2025 року та 900 грн щомісячно, починаючи із листопада 2025 року по червень 2025 року.

Зазначає, що вартість навчання в Дитячій школі мистецтв складає 450 грн на місяць та виходячи із обов`язку батьків у рівній мірі брати участь в утриманні дитини, вважає, що з відповідача мають стягуватися на її користь грошові кошти у розмірі 225 грн щомісячно, починаючи з жовтня 2025 року по травень 2033 року.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивачки.

Вказав, що за змістом постанови Кропивницького апеляційного суду від 28 грудня 2019 року вбачається, що позивачка просила призначити аліменти у твердій грошовій сумі на кожну дитину з індексацією відповідно закону. Позовні вимоги задоволено частково та призначено аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1626 грн на кожну дитину з індексацією відповідно закону. Враховуючи викладене, посилання позивачки про те, що попередньо визначений судом розмір аліментів не забезпечує належний рівень життя дітей не відповідають фактичним обставинам справи в частині розміру аліментів по постанові Кропивницького апеляційного суду від 28 грудня 2019 року.

Відповідач зазначив, що сплатив додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1075 грн, що підтверджується квитанціями від 12 жовтня 2025 року та 20 жовтня 2025 року, а тому в задоволенні такої позовної вимоги слід відмовити.

Звернув увагу суду, що заявлені позивачкою витрати покриваються відповідачем після їх фактичного понесення, про що вказує позивачка у позовній заяві та підтверджується квитанціями від 05 липня 2025 року, 06 серпня 2025 року, знімками екрана електронної скриньки.

Вказує, що заявлені позивачем витрати не є незмінними, ураховуючи те, що договори про навчання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не укладалися, надані позивачкою довідки вказують на коливання тарифів за навчання, дорослішаючи, дитина може змінити свої інтереси і вподобання.

Представник позивачки адвокат Іванова І.А. подала відповідь на відзив.

Вказала, що з 2019 року – часу присудження аліментів, значним чином зріс рівень інфляції та відповідно витрати на утримання дітей, у зв`язку із ростом цін на продукти та одяг, оплату комунальних послуг тощо.

Зауважила, що середньомісячний дохід позивачки складає 15 184,59 грн. При чому обов`язкові відрахування з нього в розмірі приблизно 1 872 грн здійснюються нею на сплату комунальних послуг, що підтверджується відповідними квитанціями. Комунальні витрати сплачує за неї її мати, але за її кошти, які вона перераховує на її рахунок, що підтверджується відповідною квитанцією.

Таким чином, за вирахуванням вартості сплати комунальних послуг їм з дітьми залишається на життя приблизно 13 300 грн. Дана сума є явно недостатньою для забезпечення гідного існування сім`ї із трьох осіб.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Вказує, що відповідач є працездатною, фізично здоровою особою, який не має на утриманні неповнолітніх дітей від іншого шлюбу чи інших непрацездатних осіб, відтак зміна способу стягнення аліментів на 1/3 частину від його заробітку не стане надмірним тягарем для нього. При чому, заявлена частина від заробітку відповідача є мінімально гарантованою, враховуючи положення ч.5 ст. 183 СК Кодексу, яка вказує на можливість звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі, зокрема, на двох дітей - однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів (а.с.44-45).

15 грудня 2025 року представник позивачки подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій пункт 4 прохальної частини виклала у наступній редакції: «Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складаються із оплати вартості навчання у школі усного рахунку «Соробан» у розмірі 750 грн за жовтень 2025 року та 900 грн щомісячно, починаючи із листопада 2025 року по червень 2027 року, за умови фактичного навчання дитини у даному навчальному закладі (а.с.55-56).

16 березня 2026 року представник позивачки подала до суду заяву, в якій просила залишити без розгляду позов у частині стягнення з відповідача на користь позивачки додаткових витрат на утримання дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1075 грн (а.с.67).

Ухвалою Фортечного районного суду Кіровоградської області від 26 березня 2026 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1075 грн (а.с.122-123).

26 березня 2026 року представник позивачки, адвокат Іванова І.А. подала до суду заяву відповідно якої виклала прохальну частину позову в наступній редакції:

- змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до постанови Кропивницького апеляційного суду від 28 грудня 2019 року у справі № 404/5882/18 з твердої грошової суми у розмірі 1626,00 грн на кожну дитину щомісячно та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складаються із оплати вартості навчання у школі усного рахунку «Соробан» у розмірі 900 грн, щомісячно, починаючи із квітня 2026 року по червень 2027 року;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складаються із оплати вартості навчання в Дитячій школі мистецтв у розмірі 225 грн щомісячно, починаючи з квітня 2026 року по травень 2033 року (а.с.130-131).

Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 26 березня 2026 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину.

Змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до постанови Кропивницького апеляційного суду від 28 грудня 2019 року у справі № 404/5882/18 з твердої грошової суми у розмірі 1 626,00 грн на кожну дитину щомісячно та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Відкликано виконавчий лист Кіровського районного суду м. Кіровограда у справі №404/5882/18.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складаються із оплати вартості навчання у школі усного рахунку «Соробан» у розмірі 900 грн, щомісячно, починаючи із квітня 2026 року по червень 2027 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складаються із оплати вартості навчання в Дитячій школі мистецтв у розмірі 225 грн щомісячно, починаючи з квітня 2026 року по травень 2033 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 331, 20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зміни способу стягнення аліментів, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач є працездатним, має дохід, не має інших аліментних зобов`язань, відтак, суд вважав, що існують правові підстави для зміни розміру аліментів з твердої грошової суми у розмірі 1 626 грн на кожну дитину на 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.

Крім того, суд вважав, що наявні підстави для стягнення із відповідача на користь позивачки додаткових витрат на утримання дочки, що складаються із вартості навчання в Дитячій школі мистецтв та школі усного рахунку «Соробан».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_2 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 26 березня 2026 року у справі № 404/9937/25 в частині: зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на 1/3 частку від доходу відповідача; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат у розмірі 900 грн щомісячно за навчання у школі усного рахунку «Соробан» (квітень 2026 – червень 2027); стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат у розмірі 225 грн щомісячно за навчання у Дитячій школі мистецтв (квітень 2026 – травень 2033), та ухвалити в оскаржуваних частинах нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів, або направити справу на новий розгляд в частині встановлення матеріального становища сторін з урахуванням повного обсягу доходів позивача (включаючи вже отримувані аліменти) та фактичного доходу відповідача; відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача додаткових витрат на навчання у заявлених розмірах та строках; або змінити рішення суду в частині додаткових витрат, встановивши чіткий порядок підтвердження факту навчання дитини як умову здійснення виплат (шляхом надання позивачем квитанцій про оплату навчання та здійснення виплат відповідачем у визначений строк після їх отримання).

Відповідач зазначив, що суд не визначив та не встановив жодного механізму яким документом має підтверджуватись факт відвідування дитиною школи «Соробан»; факт навчання у Дитячій школі мистецтв (фортепіанний відділ та відділ образотворчого мистецтва); у які строки такі документи мають надаватися відповідачу; яку відповідальність тягне за собою ненадання підтверджуючих документів.

Вказує, що встановлення виплат у вигляді щомісячних платежів на значний строк (до червня 2027 року та до травня 2033 року відповідно) без визначення порядку підтвердження права на отримання таких виплат є порушенням принципу правової визначеності та ставить відповідача у становище, коли він зобов`язаний здійснювати виплати незалежно від того, чи продовжує дитина реально навчатися у вказаних закладах.

Крім того, звернув увагу, що у відзиві на позовну заяву від 05 грудня 2025 року відповідачем зазначалось, що заявлені позивачкою витрати покриваються відповідачем після їх фактичного понесення, про що свідчать квитанції від 05 липня 2025 року та 06 серпня 2025 року, а також знімки екрана електронної скриньки, які підтверджують факт того, що відповідач самостійно запитував у позивачки чеки або квитанції, що підтверджують оплату навчання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за відповідний місяць. Саме така модель — оплата після підтвердження фактично понесених витрат — є розумною, обґрунтованою та відповідає ст. 185 СК України. Проте суд першої інстанції зазначені обставини та доводи відповідача залишив поза увагою, не дав їм жодної оцінки та не встановив відповідного механізму підтвердження.

Вказав, що позивачкою не було надано жодних доказів, які б підтверджували факт навчання дитини у зазначених закладах на весь присуджений судом строк. До матеріалів справи долучено лише довідки від 13 вересня 2025 року (школа “Соробан”) та від 17 вересня 2025 року № 36 (Дитяча школа мистецтв), які фіксують виключно факт навчання на дату їх видачі. Жодних договорів про надання освітніх послуг, жодних документів, що підтверджували б зобов`язання навчальних закладів надавати послуги протягом усього заявленого строку (до червня 2027 року та до травня 2033 року відповідно), до суду надано не було.

Відповідач акцентував увагу на тому, що судом першої інстанції не встановлено повного обсягу доходів позивачки та не досліджено реального фінансового стану сторін при вирішенні питання про зміну способу стягнення аліментів.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Представник позивачки – адвокат Іванова І.А. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Представник зазначила, що в своїй апеляційній скарзі відповідач не посилається на жодну норму матеріального або процесуального права, яка б встановлювала обов`язок суду при вирішенні спору щодо стягнення додаткових витрат на дитину зазначати механізм підтвердження факту здійснення позивачем таких витрат.

Вказала, що питання стягнення додаткових витрат на дитину регулюється статтею 185 СК України, відповідно до якої, зокрема, додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Дана норма недвозначно вказує на можливість фінансування додаткових витрат наперед, фактично, наділяючи позивача правом вибору між способом стягнення таких витрат в контексті вибору часу такого стягнення. При цьому жодних застережень щодо обов`язку суду встановити конкретну умову, час або механізм контролю таких виплат, в тому числі шляхом надання відповідних чеків на оплату, договорів тощо, зазначена норма не встановлює. Зауважила, що чинний Сімейний кодекс України визначає механізм контролю за цільовим використанням аліментів, зокрема, наділяючи правом відповідний орган опіки та піклування здійснювати такий контроль за заявою платника аліментів (ст.186 СК України).

Представник зазначила, що відповідач як батько ОСОБА_3 , не позбавлений можливості здійснювати контроль за її навчанням, отримуючи інформацію щодо факту її навчання у певному навчальному закладі, а також вартості такого навчання.

Вважає, що твердження відповідача про те, що ним добровільно відшкодовуються додаткові витрати на дитину у контексті неможливості вирішення судом питання про їх фінансування наперед не заслуговують на увагу. Зокрема, добровільне відшкодування ОСОБА_2 додаткових витрат на даний час не має значення, так як це залежить виключно від його волі і жодним чином не може гарантувати її існування у майбутньому.

Зауважила, що вимога відповідача змінити рішення суду першої інстанції шляхом встановлення чіткого механізму підтвердження факту навчання дитини, зокрема і шляхом визначення обов`язку позивачки надавати відповідачеві відповідні квитанції про оплату навчання, суперечить принципу диспозитивності, закріпленому у ст.13 ЦПК України.

Щодо твердження відповідача про нібито, ненадання позивачкою доказів навчання дочки у навчальних закладах у формі договору на весь присуджений судом строк, зазначила, що факт навчання ОСОБА_3 у вказаних у позові навчальних закладах відповідачем визнається, що в контексті ч.1 ст. 82 ЦПК України вже саме по собі не потребує підтвердження відповідними доказами даного факту. Крім того, чинним законодавством не передбачено конкретного способу доведення умов навчання дитини у певному навчальному закладі. В даному випадку, у наданих довідках зазначено період навчання дитини. При цьому, за обставин вказаних вище, відповідач має можливість контролювати факт навчання дочки та захистити свої інтереси від безпідставного стягнення додаткових коштів на навчання у випадку його припинення. За таких же обставин вважає, що безпідставним є посилання відповідача на нестабільність (мінливість) вартості оплати за навчання, тим більше, що як вбачається із наданих довідок, вартість навчання дійсно має тенденцію змінюватися, але тільки у бік збільшення (а.с.163-165).

Участь учасників справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання, призначене у цій справі на 05 серпня 2026 року до Кропивницького апеляційного суду не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки (а.с.173).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивачки – адвоката Іванової І.А., вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12,13).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 квітня 2019 року у справі №404/5882/18, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей, дружину, додаткових витрат на дитину, зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі - 813,00 грн, щомісячно, починаючи з 30 серпня 2018 року і до повноліття сина, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі - 813,00 грн, щомісячно, починаючи з 30 серпня 2018 року і до повноліття доньки, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 у твердій грошові сумі у розмірі - 400 грн, щомісячно, до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, починаючи з 30 серпня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Розмір аліментів визначений судом у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону.

У задоволенні решти вимог, відмовлено.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 28 грудня 2019 року задоволено частково вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 квітня 2019 року у частині вирішення вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей змінено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі 1626 грн щомісяця, яка підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 30 серпня 2018 року і до повноліття сина, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 1626 грн щомісяця, яка підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 30 серпня 2018 року і до повноліття доньки, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У частині вирішення позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дітей та аліментів на дружину рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.6-11).

Згідно довідки директора школи «Соробан» від 13 вересня 2025 року, ОСОБА_7 навчається у школі усного рахунку «Соробан», яка знаходиться за адресою: м. Кропивницький, вул.. Соборна, 1А. Заняття відвідує щосуботи з 14.00 до 15.30. Вартість місячного абонементу складає 1500 грн на місяць. З листопада буде підвищення до 1800 грн на місяць. Період навчання заплановано до червня 2027 року.

Довідкою директора Дитячої школи мистецтв від 17 вересня 2025 року №36, підтверджується те, що ОСОБА_3 навчається у 1-му класі фортепіанного відділу та 1-му класі відділу образотворчого мистецтва Дитячої школи мистецтв міста Кропивницького. Освітній процес у школі здійснюється за програмами, розрахованими на 8-річний термін навчання. Навчання у школі платне і становить: на фортепіанному відділі – 250 грн. щомісяця, на відділі образотворчого мистецтва – 200 грн щомісяця.

Згідно довідки ТОВ «КАПРО ОЙЛ», ОСОБА_1 працює у вказаному товаристві з 03 січня 2025 року. На даний момент займає посаду референт. Дохід за період з 01 червня 2025 року по 30 листопада 2025 року склав 118 321,49 грн.

Платіжною інструкцією 0.0.4527333253.1 від 05 вересня 2025 року підтверджується сплата ОСОБА_1 1500 грн за навчання ОСОБА_3 у школі усного рахунку «Соробан».

Згідно платіжної інструкції 0.0.4527338939.1 від 05 вересня 2025 року ОСОБА_1 здійснила оплату у розмірі 400 грн (вересень-жовтень), за навчання ОСОБА_3 у Дитячій школі мистецтв м. Кропивницького, відділ образотворчого мистецтва.

Згідно платіжної інструкції АТ «ОТП Банк» ОСОБА_1 12 вересня 2025 року здійснила плату в розмірі 250 грн за навчання ОСОБА_3 у школі естетичного виховання, за вересень 2025 року.

Відповідно до платіжної інструкції Р24А4965268032D1636 від 12 жовтня 2025 року, ОСОБА_2 здійснив переказ власних коштів на ім`я позивачки у розмірі 125,63 грн за заняття фортепіано.

Платіжною інструкцією Р24А4965264640D9527 від 12 жовтня 2025 року підтверджується те, що ОСОБА_2 здійснив переказ власних коштів на ім`я позивача у розмірі 100,50 грн на образотворче мистецтво.

Платіжною інструкцією Р24А4965245375D7205 від 12 жовтня 2025 року підтверджується те, що ОСОБА_2 здійснив переказ власних коштів на ім`я позивача у розмірі 753,77 грн за навчання у школі усного рахунку «Соробан».

Відповідно до платіжної інструкції Р24А5002033151D3972 від 20 жовтня 2025 року, ОСОБА_2 здійснив переказ власних коштів на ім`я позивача у розмірі 502,51 грн за навчання ОСОБА_6 .

05 липня 2025 року ОСОБА_2 здійснив переказ власних коштів на ім`я позивача у розмірі 707,54 грн, що підтверджується платіжною інструкцією Р24А4544468387 D1715.

ОСОБА_2 06 серпня 2025 року здійснено переказ власних коштів на ім`я позивача у розмірі 703,52 грн за навчання у школі усного рахунку «Соробан», що підтверджується платіжною інструкцією Р24А4675876428D3627.

Згідно платіжної інструкції Р24А5153331074D8153 від 24 листопада 2025 року, підтверджується переказ власних коштів ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 125,63 грн за заняття дочкою фортепіано.

Платіжною інструкцією Р24А5153328976D9821 від 24 листопада 2025 року, підтверджується переказ власних коштів ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 100,50 грн на образотворче мистецтво.

Платіжною інструкцією Р24А5153320903D3703 від 24 листопада 2025 року, підтверджується переказ власних коштів ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 904,52 грн за навчання у школі усного рахунку «Соробан».

Платіжною інструкцією Р24А5309345355D5479 від 29 грудня 2025 року, підтверджується переказ власних коштів ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 125,63 грн за заняття дочкою фортепіано.

Платіжною інструкцією Р24А5309327246D3464 від 29 грудня 2025 року, підтверджується переказ власних коштів ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 100,50 грн на образотворче мистецтво.

Платіжною інструкцією Р24А5309301569D8756 від 29 грудня 2025 року, підтверджується переказ власних коштів ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 904,52 грн за навчання у школі усного рахунку «Соробан».

Платіжною інструкцією Р24А5445146976D6872 від 31 січня 2026 року, підтверджується переказ власних коштів ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 125,63 грн за заняття дочкою фортепіано.

Платіжною інструкцією Р24А5445140299D8958 від 31 січня 2026 року, підтверджується переказ власних коштів ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 100,50 грн на образотворче мистецтво.

Платіжною інструкцією Р24А5445132556D7856 від 31 січня 2026 року, підтверджується переказ власних коштів ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 904,52 грн за навчання у школі усного рахунку «Соробан».

Платіжною інструкцією Р24А5567906842D3131 від 28 лютого 2026 року, підтверджується переказ власних коштів ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 125,63 грн за заняття дочкою фортепіано.

Платіжною інструкцією Р24А5567900200D8094 від 28 лютого 2026 року, підтверджується переказ власних коштів ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 100,50 грн на образотворче мистецтво.

Платіжною інструкцією Р24А556788629D7769 від 28 лютого 2026 року, підтверджується переказ власних коштів ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 904,52 грн за навчання у школі усного рахунку «Соробан».

Платіжною інструкцією Р24А5652399279D7073 від 18 березня 2026 року, підтверджується переказ власних коштів ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 125,63 грн за заняття дочкою фортепіано.

Платіжною інструкцією Р24А5652393512D6136 від 18 березня 2026 року, підтверджується переказ власних коштів ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 100,50 грн на образотворче мистецтво.

Платіжною інструкцією Р24А5652377151D0036 від 18 березня 2026 року, підтверджується переказ власних коштів ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 904,52 грн за навчання у школі усного рахунку «Соробан» (а.с.90-98).

Згідно наданих позивачем платіжних інструкцій, нею 07 січня 2026 року здійснено оплату за навчання дочки за січень 2026 року у Дитячій школі мистецтв у розмірі 200 грн, 07 січня 2026 року здійснено оплату у розмірі 250 грн за навчання дочки у школі естетичного виховання за січень 2026 року, 10 березня 2026 року у розмірі 1800 грн за навчання дочки за березень 2026 року у школі усного рахунку «Соробан», 03 лютого 2026 року у розмірі 1800 грн за навчання дочки за лютий 2026 року у школі усного рахунку «Соробан», 06 січня 2026 року у розмірі 1800 грн за навчання дочки за січень 2026 року у школі усного рахунку «Соробан», 09 грудня 2025 року у розмірі 1800 грн за навчання дочки за грудень у школі усного рахунку «Соробан», 07 листопада 2025 року у розмірі 1500 грн за навчання дочки за листопад у школі усного рахунку «Соробан», 09 грудня 2025 року у розмірі 200 грн за навчання дочки у школі мистецтв м. Кропивницького, відділ образотворчого мистецтва за січень 2026 року, 07 листопада 2025 року у розмірі 200 грн за навчання дочки у школі мистецтв м. Кропивницького, відділ образотворчого мистецтва, за грудень 2025 року, 11 березня 2026 року у розмірі 200 грн за навчання дочки за квітень 2026 року у ДШМ м. Кропивницький, 07 листопада 2025 року у розмірі 250 грн за навчання дочки у школі естетичного виховання за листопад 2025 року, 09 грудня 2025 року у розмірі 250 грн за навчання дочки у школі естетичного виховання за грудень 2025 року, 09 жовтня 2025 року за навчання дочки у Дитячій школі мистецтв за листопад 2025 року у розмірі 200 грн.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Окрім зміни розміру, законодавство допускає зміну способу стягнення коштів. Так, згідно зі статтею 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

У постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 367/10126/19 Верховний Суд зазначив, що «з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»)».

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивачка просила змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до постанови Кропивницького апеляційного суду від 28 грудня 2019 року у справі № 404/5882/18 з твердої грошової суми у розмірі 1626,00 грн на кожну дитину щомісячно та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.

В обґрунтування позову зазначала те, що 28 грудня 2019 року Кропивницьким апеляційним судом було ухвалено постанову в справі №404/5882/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки аліментів на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно даної постанови аліменти були присуджені у твердій грошовій сумі у розмірі 1 626 грн на кожну дитину, які на даний час сплачуються у порядку примусового стягнення. Однак позивачка вважає, що розмір отримуваних аліментів не є достатнім для гідного забезпечення умов життя їхніх дітей. Зауважує, що згідно ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2025 рік» для дітей віком від 6 до 18 років встановлено прожитковий мінімум у розмірі 3 196 грн. Однак розмір аліментів, який був визначений судовим рішенням, значно менший ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

Фактично, позивачка просить суд змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку із заробітку (доходу) відповідача та змінити їх розмір.

Так, у статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.

Разом із тим, стаття 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Так, згідно з частиною першою цієї статті, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Крім того, відповідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

У спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Законом № 2037-VIII від 17 травня 2017 року, який набрав чинності 17 липня 2017 року, статтю 183 СК України доповнено частиною п`ятою, згідно якої той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Сторонами не заперечується, що діти проживають разом з позивачкою та перебувають на її утриманні та вихованні.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Аналогічні висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження N 61-2057св20).

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Маючи на своєму утриманні дітей, позивачка поза будь-яким обґрунтованим сумнівом несе основний тягар як матеріального їх утримання, так і їх виховання, розвитку, догляду, лікування тощо, несе основну відповідальність за дітей та організацію їх життя.

Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дитини є загальновідомими та не потребують доказуванню.

Вищевказані обставини відповідно до положень статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №727/1599/22 (провадження № 61-7814св22).

Доводи апелянта, що судом першої інстанції не встановлено повного обсягу доходів позивачки та не досліджено реального фінансового стану сторін при вирішенні питання про зміну способу стягнення аліментів є безпідставними.

Згідно довідки ТОВ «КАПРО ОЙЛ», ОСОБА_1 працює у вказаному Товаристві з 03 січня 2025 року. На даний момент займає посаду референт. Дохід за період з 01 червня 2025 року по 30 листопада 2025 року склав 118 321,49 грн за вказаний період із заробітної плати утримано 27 213, 95 грн, а всього виплачено позивачці 91 107, 54 грн (а.с.47).

У той час, відповідач не надав суду доказів про підтвердження свого майнового стану чи неможливість сплачувати ним аліменти у заявленому позивачкою розмірі.

Враховуючи вищенаведене та те, що діти сторін проживають з матір`ю та перебувають на її утриманні, а платник аліментів є фізично здоровою особою працездатного віку, доказів про поганий стан його здоров`я матеріали справи не містять, інших утриманців немає, зважаючи на обов`язок обох батьків утримувати своїх дітей, імперативну норму про можливість зміни способу стягнення аліментів та розміру їх стягнення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача є обґрунтованими, оскільки є співрозмірними матеріальному становищу відповідача, відповідають інтересам дітей, їх рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) вказав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині незгоди відповідача із рішенням суду про стягнення із нього на користь позивачки додаткових витрат.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №56/14483/18 (провадження № 61-14531св19) було зазначено, що «Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини».

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 751/4312/16-ц (провадження № 61-9737св18), «визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку».

Батьки зобов`язані займатися розвитком дітей, забезпеченням її матеріальних потреб до досягнення ними повноліття, але, при цьому, необхідно враховувати також матеріальні можливості батьків та врегульовувати додаткові витрати за домовленістю між батьками.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що згідно довідки директора школи «Соробан» від 13 вересня 2025 року, ОСОБА_7 навчається у школі усного рахунку «Соробан», яка знаходиться за адресою: м. Кропивницький, вул.. Соборна, 1А. Заняття відвідує щосуботи з 14.00 до 15.30. Вартість місячного абонементу складає 1500 грн на місяць. З листопада буде підвищення до 1800 грн на місяць. Період навчання заплановано до червня 2027 року.

Довідкою директора Дитячої школи мистецтв від 17 вересня 2025 року №36, підтверджується те, що ОСОБА_3 навчається у 1-му класі фортепіанного відділу та 1-му класі відділу образотворчого мистецтва Дитячої школи мистецтв міста Кропивницького. Освітній процес у школі здійснюється за програмами, розрахованими на 8-річний термін навчання. Навчання у школі платне і становить: на фортепіанному відділі – 250 грн щомісяця, на відділі образотворчого мистецтва – 200 грн щомісяця.

Дослідивши надані суду докази, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки половини суми додаткових витрат на утримання їх спільної дочки, що складаються із оплати вартості навчання у школі усного рахунку «Соробан» у розмірі 900 грн, щомісячно, починаючи із квітня 2026 року по червень 2027 року та оплати вартості навчання в Дитячій школі мистецтв у розмірі 225 грн. щомісячно, починаючи з квітня 2026 року по травень 2033 року.

Апеляційний суд звертає увагу відповідача, що жодних застережень щодо обов`язку суду встановити конкретну умову, час або механізм контролю таких виплат, в тому числі шляхом надання відповідних чеків на оплату, договорів тощо, норми права, які регулюють спірні правовідносини не встановлюють. Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою не надано доказів, які б підтверджували факт навчання дитини у зазначених закладах на весь присуджений судом строк є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.

Відповідач як батько ОСОБА_3 , не позбавлений можливості здійснювати контроль за її навчанням, отримуючи інформацію щодо факту її навчання у певному навчальному закладі, а також вартості такого навчання.

Щодо тверджень відповідача про ненадання позивачкою доказів навчання дочки у навчальних закладах у формі договору на весь присуджений судом строк, суд зазначає, що в наданих довідках зазначено період навчання дитини. При цьому, за обставин вказаних вище, відповідач має можливість контролювати факт навчання дочки та захистити свої інтереси від безпідставного стягнення додаткових коштів на навчання у випадку його припинення.

Інші доводи апеляційної скарги апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Розглядаючи по суті спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.

З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст. 141 ЦПК – відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 26 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 17.08.2026.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник